Постанова

від 25.01.2022 по справі 2-1168/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1168/11 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/3486/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Юзефович Ю.І.

з участю представника боржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2021 року в складі судді Волоско І.Р. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ФОРТ про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання ,-

встановив:

У червні 2021 року заявник ТзОВ ФК ФОРТ звернувся до суду із заявою про зміну сторони виконавчого провадження, просив змінити сторону виконавчого провадження ПАТ КБ Надра на його правонаступника ТзОВ ФК ФОРТ у справі № 2-1168.

Вимоги обгрунтовував тим, що 13.04.2011 Галицький районний суд м.Львова ухвалив рішення по справі № 2-1168 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50/МБ-33 від 25.09.2007 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ НАДРА . На підставі виданого, на виконання вищезазначеного рішення суду, виконавчого листа щодо стягнення заборгованості завершено виконавче провадження № 48759218 в Галицькому відділі ДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

04.08.2020 між ПАТ КБ НАДРА та ТзОВ "ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А_3, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 50/МБ-33 від 25.09.2007, перейшло до ТзОВ "ФК"ДНІПРОФІНАНСГРУП". 20.08.2020 між ТзОВ "ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" та ТзОВ ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_A102, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №50/МБ-33 від 25.09.2007 перейшло до ТзОВ ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП .

26.08.2020 між ТзОВ ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП та ТзОВ "ФК "ІнвестХаус" укладено Договір про відступлення прав вимоги № Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №50/МБ-33 від 25.09.2007, перейшло до ТзОВ "ФК "Інвест Хаус".

29.12.2020 між ТзОВ "ФК "Інвест Хаус" та ТзОВ "ФК Форт укладено Договір про відступлення прав вимоги № Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №50/МБ-33 від 25.09.2007, перейшло до ТзОВ "ФК Форт .

Відтак, виникає необхідність у заміні стягувача у справі, що й стало підставою звернення до суду.

Поряд з цим, після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.12.2016, виконавчі листа у заявника та первісного стягувача відсутні, при цьому згідно Акту ПАТ КБ Надра оригінали виконавчих документів втрачені.

Покликається на те, що ЦПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документа з мотивів її необгрунтованості та не зобовязує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа

Також вважає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущений з об`єктивних причин, що не залежали від попереднього кредитора в особі банку ПАТ КБ Надра .

Зокрема, зазначає про запровадження рішенням НБУ процедури ліквідації у банку, відтак попередній кредитор не мав можливості забезпечити дотримання процесуальних строків з об`єктивних причин.

Просив заяву задовольнити.

Оскаржуваною ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2021 року заяву задоволено.

Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство КБ Надра на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ФК ФОРТ у справі №2-1168.

Видано Товариству з обмеженою відповідальністю ФК ФОРТ дублікати виконавчих листів у справі № 2-1168 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2 , з ухвалою не погоджується, вважає її постановленою з грубим порушенням норм процесуального права, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

У скарзі зазначає, що поважними причинами пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Покликаючись на відповідну судову практику зазначає, що поважність причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини, а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини, при цьому обов`язок доведення часу, з якого особі відомо про порушення її прав, покладається на заявника.

При цьому, стягувач в особі АТ Банк Надра та наступних кредиторів, зокрема і ТзОВ ФК ФОРТ знаючи про невиконання рішення в повному обсязі, протягом тривалого терміну, а саме з 2011 року та до часу звернення із заявою, не скористався своїм правом на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вважає, що заявник не навів жодних доказів неможливості скористатися передбаченим законом правом на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зазначає, що вчинення дій на повернення коштів банку є обов`язком Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому неефективність дій уповноваженого органу держави не може виправдовувати втручання в права фізичних осіб.

Крім цього зазначає, що дублікат виконавчого документу видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачений, докази з приводу чого має представити заявник, однак суд цього не перевірив.

Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2021 рокупро видачу дубліката виконавчого листав, поновлення строку пред`явлення дубліката виконавчого листа до виконання та постановити нову, якою в задоволенні заяви ТзОВ ФК ФОРТ відмовити.

29.11.2021 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ТзОВ ФК ФОРТ на апеляційну скаргу, у якій покликаючись на відповідну судову практику та обставини спірних правовідносин, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, розгляд справи проводити у відсутність представника ТзОВ ФК Форт .

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, обґрунтування надала пояснення, аналогічні доводам скарги.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника боржника ОСОБА_1 на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу районний суд виходив з того, що заміна сторони її правонаступником можлива на стадії як виконання рішення суду при наявності відкритого виконавчого провадження, а також у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, відмова у задоволенні клопотання про заміну сторони виконавчого провадження у даному випадку є перепоною у завершенні судового провадження, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення та перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

Також суд зазначив, що причини пропуску строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу є поважними, оскільки згідно запровадженої рішенням НБУ процедури ліквідації ПАТ КБ НАДРА , якою фактично було припинено нормальну діяльність банку, а ведення діяльності Банку здійснював державний орган - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому згідно Акту ПАТ КБ НАДРА оригінали виконавчих листів втрачені.

Тобто, з моменту прийняття рішення про ліквідацію Банку його діяльність припинена, закрито територіальні відділення Банку та звільнено відповідальних працівників, що обумовило втрату оригіналів виконавчих листів та пропущення процесуальних строків.

Таким чином, оскільки рішення Галицького районного суду м.Львова від 13 квітня 2011 року у справі № 2-1168 не виконано, виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення, втрачений, суд прийшов висновку, що необхідно видати дублікат такого, окремо суд зазначив про наявність достатніх підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує таке.

Згідно із ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду від 13 квітня 2011 року у справі №2-1168/11 задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра .

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно в користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 12702,22 долари США, що по курсу НБ України станом на день винесення рішення становить 101203 гривні 67 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно в користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 1005,85 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а в дохід держави солідарно 6,18 гривень судового збору.

На виконання зазначеного рішення суду Галицький районний суд м. Львова 23.05.2011 видав виконавчий лист № 2-1168/11.

Згідно Інформації про виконавче провадження, виконавчий документ надійшов до державного виконавця 16.09.2015.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.12.2016 ВП № 48759218, виконавчий лист № 2-1168/11 повернуто стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення (а.с. 44).

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги стосовно того, що стягувач в особі АТ Банк Надра та наступних кредиторів, зокрема і ТзОВ ФК ФОРТ знаючи про невиконання рішення в повному обсязі, протягом тривалого терміну, а саме з 2011 року та до часу звернення із заявою, не пред`являли виконавчий документ до виконання.

При цьому, 04.06.2015 за рішенням НБУ було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ НАДРА .

Згідно Акту Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ КБ Надра`Білої І.В. оригінали виконавчих листів, зокрема, стосовно боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 втрачені, що підтверджується відповідним записом (а.с. 32-33).

В подальшому, 04.08.2020 між ПАТ КБ НАДРА та ТзОВ "ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А_3, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 50/МБ-33 від 25.09.2007, перейшло до ТзОВ "ФК"ДНІПРОФІНАНСГРУП".

20.08.2020 між ТзОВ "ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" та ТзОВ ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_A102, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №50/МБ-33 від 25.09.2007 перейшло до ТзОВ ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП .

26.08.2020 між ТзОВ ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП та ТзОВ "ФК "ІнвестХаус" укладено Договір про відступлення прав вимоги № Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №50/МБ-33 від 25.09.2007, перейшло до ТзОВ "ФК "Інвест Хаус".

29.12.2020 між ТзОВ "ФК "Інвест Хаус" та ТзОВ "ФК Форт укладено Договір про відступлення прав вимоги № Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №50/МБ-33 від 25.09.2007, перейшло до ТзОВ "ФК Форт .

Наведені обставини підтверджуються копіями відповідних договорів, а також Реєстрами договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, кожен з яких є додатком до договору про відступлення права вимоги (а.с. 22-31).

Звертаючись до суду із заявою ТзОВ ФК ФОРТ зазначає про відступлення прав вимоги згідно відповідних договорів, відтак перехід до товариства прав вимоги до позичальника за зобов`язаннями, передбаченими кредитним договором № 50/МБ-33 від 25.09.2007, тому просило провести заміну стягувача ПАТ КБ Надра на його правонаступника ТзОВ ФК ФОРТ , при цьому, оскільки оригінали виконавчих листів у процесі проведення процедури ліквідації банку, зміни керівництва та звільнення працівників, що здійснюють судовий супровід кредитних справ, втрачені, ТзОВ ФК ФОРТ передані не були, однак станом на день звернення до суду на примусовому виконанні не перебувають, а заборгованість за кредитним договором не повернута, просив видати дублікати виконавчих листів у даній справі та поновити строк пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Колегія суддів виходить з того, що боржник ОСОБА_2 у мотивах апеляційної скарги не погоджується із доводами заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, фактично визнаючи право ТзОВ ФК ФОРТ , як нового кредитора, однак просить в задоволенні заяви ТзОВ ФК ФОРТ відмовитив принципі, відтак колегія суддів перевіряє законність оскаржуваної ухвали в повному обсязі.

За змістом статті 512 ЦК України , статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України , у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №2-230/11 та в ухвалі Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 166/822/19.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.

Згідно із ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що питання відповідності укладених у межах спірних правовідносин договорів, які стали підставою відступлення права вимоги ТзОВ ФК ФОРТ вимогам чинного законодавства, не є предметом даного провадження, а відтак перевірки судом, оскільки є процесуальним та зводить виключно до наявності чи відсутності підстав заміни кредитора його правонаступником.

Іншими словами, заміна стягувача його правонаступником є процесуальним питанням, яке вирішується на підставі відповідних доказів та не поставлене в залежність від обставин справи по суті.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Поряд з цим, судом не встановлено обставин, за яких правомірність правочинів про відступлення права вимоги, на підставі яких відбувся перехід права вимоги до ТзОВ ФК ФОРТ , у передбаченому законом порядку спростована на підставі судового рішення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ ФК ФОРТ набуло права вимоги первісного кредитора по відношенню до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є обґрунтованим.

Більше того, як зазначалося вище, сам апелянт вказуючи на те, ТзОВ ФК ФОРТ не виконало свого обов`язку щодо своєчасного звернення судового рішення до виконання, фактично визнає перехід прав вимоги до товариства, як нового стягувача.

В свою чергу, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст. 431 ЦПК).

Відповідно до пп. 17.4 п. 17 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто заява про видачу дубліката виконавчого листа може бути подана до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зважаючи на те, що результат розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа на пряму залежить від строку пред`явлення такого до виконання, а у разі пропуску такого, від результату розгляду судом заяви про поновлення строку, колегія суддів в першу чергу перевірятиме законність оскаржуваної ухвали в частині підставності заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання, чи втрачено оригінал виконавчого листа, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили, щодо причин пропуску пред`явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин, характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути поновлений судом за умови, якщо заявник доведе належними і допустимими доказами існування обставин, які об`єктивно перешкоджали йому вчинити процесуальну дію у встановлений законом строк.

Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти такі обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що пропустила цей строк, і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали або ускладнили можливість своєчасного пред`явлення виконавчого документа до виконання у визначений законом строк.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, ЗУ Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який був чинний на час ухвалення рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 квітня 2011 року у справі №2-1168/11 та видачі виконавчих листів, втратив чинність на підставі Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016 року №1404-VIII).

Згідно із ст. 22 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 21 квітня 1999 року) виконавчі листи та інші документи могли бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 02.06.2016 року №1404-VIII) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що цей закон застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII, тобто для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Крім цього, згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі №553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18), тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження , щодо того, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, дозволяє зробити висновок, що цей строк застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 12 ЗУ Про виконавче провадження строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Схожі за змістом положення були передбачені і у ст. 22 ЗУ Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Іншими словами, якщо на час набуття чинності Закону України Про виконавче провадження у редакції закону № 1404-VIII , строк пред`явлення до виконання виконавчого листа Галицького районного суду м. Львова №2-1168/11 , не сплив, такий підлягає пред`явленню до примусового виконання протягом трьох років.

При цьому, ЗУ Про виконавче провадження в редакції закону від 02.06.2016 №1404-VIII, набрав чинності 05.10.2016.

Як вже зазначалося підстави переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання визначено статтею 22 ЗУ Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Зокрема, у частині першій цієї статті зазначено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання та частковим виконанням рішення боржником.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

При цьому, у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (ч. 3 цієї статті).

Таким чином, враховуючи факт повернення виконавчого документа стягувачеві у грудні 2016 року, тобто вже на часнабрання чинності ЗУ Про виконавче провадження № 1404-VIII, відтак до примусового виконання виконавчих листів у даній справі необхідно застосовувати трирічний строк.

Про наведене також зазначено і у постанові головного державного виконавця від 27.12.2016 ВП № 48759218 (а.с. 44).

В свою чергу, уклавши у грудні 2020 року договір про відступлення прав вимоги, ТзОВ ФК ФОРТ , як новий стягувач лише у червні 2021 року звернувся до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, що не може бути беззаперечним свідченням того, що стягувач цікавився ходом виконання судового рішення.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що перебіг строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання починається саме з дня його повернення, а не з дня отримання такого документа стягувачем. Відповідний висновок міститься у судовому рішенні Верховного Суду від 30 липня 2018 року у справі № 464/175/17 (провадження № 61-39136ск18).

Враховуючи наведене, трирічний строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме виконавчого листи № 2-1168/11 виданого Галицьким районним судом м. Львова від 23.05.2011, закінчився 26 грудня 2019 року.

Іншими словами на час укладення договору від 04.08.2020 між ПАТ КБ НАДРА та ТзОВ "ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" про відступлення прав вимоги №GL48N718070_А_3, а відтак і наступних договорів та, зокрема, договору за яким право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №50/МБ-33 від 25.09.2007, перейшло до ТзОВ "ФК Форт , строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, сплив.

Колегія суддів виходить з того, що усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ч. 2 ст. 55 ЦПК України).

Таким чином, укладаючи договір про відступлення прав вимоги та набуваючи статус нового кредитора, ТзОВ ФК Форт не могло не знати та не розуміти (як юридична особа) про відповідні обставини, зважаючи на те, що згідно Акту Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ КБ Надра Білої І.В. від 04.08.2020 оригінали виконавчих листів, зокрема, стосовно боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , були втрачені.

При цьому, новий стягувач лише у червні 2021 року, фактично після спливу півтора року після закінчення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, звернувся до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, що свідчить про те, що стягувач не цікавився ходом виконання судового рішення.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, чи навіть зазначений шестимісячний строк з часу укладення договору про відступлення прав вимоги, пропущений товариством з поважних причин.

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує те, що після винесення 27.12.2016 постанови про повернення виконавчого листа стягувачу, останній мав достатньо часу для звернення його до виконання, а після заміни стягувача - новий кредитор для звернення із заявою про поновлення відповідного строку, однак жодних відповідних дій, не вчинили, протилежні докази в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, доводи ТзОВ ФК Форт стосовно того, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущений з поважних причин не є переконливими, оскільки не містять належних та допустимих доказів такого, тому у задоволенні заяви в цій частині необхідно відмовити за недоведеністю.

В цьому контексті колегія суддів також враховує те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання має на меті забезпечення принципу правової визначеності, оскільки захищає боржника від прострочених вимог стягувача.

Зокрема, згідно правових позицій Європейського Суду з прав людини, що викладені у пункті 570 рішення від 20.09.2011 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії (заява № 14902/04) та у пункті 51 рішення від 22.10.1996 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства (заяви № 22083/93, 22095/93), такі дають підстави зробити висновки, що сплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Також ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників. Тому вирішуючи питання поважності причин пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання суд фактично вирішує питання не тільки про право стягувача, а й про права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд. У зв`язку з цим, оцінюючи наявність підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дублікату, суд має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років може розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення суду.

Вирішуючи питання поновлення пропущеного строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та фактично встановивши, що у нового кредитора відсутні поважні причини пропуску такого, колегія суддів вважає необгрунтованою заяву ТзОВ ФК ФОРТ і в частині видачі дублікатів виконавчих документів, оскільки подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа поза межами строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги.

Іншими словами результат розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа на пряму залежить від строку пред`явлення такого до виконання, а у разі пропуску такого, від результату розгляду судом заяви про поновлення такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є частково підставними та заслуговують на увагу, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2021 року в частині видачі дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконаннянеобхідно скасувати, з одночасним ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви у цій частині .

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2021 року в частині вирішення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ФОРТ про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання- скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ФОРТ про видачу дублікатів виконавчих листів у справі № 2-1168 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання - відмовити .

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 січня 2022 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк