Постанова

від 25.01.2022 по справі 2-1954/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1954/10 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/2245/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 42

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Юзефович Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Лабая Андрія Мироновича на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року в складі судді Мельничук О.Я. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Універсал Банк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Вузьке до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

У січні 2010 року позивач Публічне акціонерне товариство Універсал Банк (далі - ПАТ Універсал Банк ) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ Універсал Банк мотивована тим, що 01 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 24/112-07К відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в іноземній валюті у розмірі 280 000 дол. США, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення до 31 липня 2022 року.

У цей же день, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов`язалась перед банком за невиконання позичальником кредитних зобов`язань.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, у результаті чого 15 жовтня 2009 року банк звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу.

23 жовтня 2009 року Залізничним районним судом м. Львова винесено судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк борг у розмірі 2 369 079,53 грн.

У подальшому, за заявою ОСОБА_3 судовий наказ скасовано ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року.

Станом на 14 серпня 2009 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становила 305 727,13 дол. США, що на той час було еквівалентно 2 369 079,53 гривень, з яких: заборгованість за кредитом (у тому числі просторочена) - 286 613,78 дол. США, що еквівалентно 2 220 979,18 грн; заборгованість по відсотках (у тому числі підвищені відсотки) - 34 086,94 дол. США, що на той час було еквівалентно 264 139,70 грн.

Всупереч умовам кредитного договору позичальник не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ Універсал Банк просив суд стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року у розмірі 305 727,13 дол. США, що еквівалентно на дату розрахунку 2 369 079,53 грн.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року задоволено позовні вимоги ПАТ Універсал Банк .

Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ Універсал Банк кредитну заборгованість у розмірі 2 369 079,53 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2013 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 листопада 2013 року визнано неподаним та повернуто ОСОБА_1 клопотання про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 вересня 2017 року задоволено заяву ТзОВ Вузьке про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-1954/10, виданого Залізничним районним судом м. Львова у справі № 2-1954/2010 за позовом ПАТ Універсал Банк до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ Універсал Банк на ТзОВ Вузьке .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2018 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 - Лабай А.М. про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року оскаржив в апеляційному порядку представником ОСОБА_1 - Лабай А.М .

Постановою Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Лабай Андрія Мироновича - задоволено.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 2369079 грн 53 коп заборгованості за кредитним договором №24/112-07К від 01 серпня 2007 року, 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 - відмовлено.

В решті рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Універсал Банк на користь ОСОБА_4 2550 гривень судових витрат.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 вересня 2017 року - залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вузьке , яке є правонаступником публічного акціонерного товариства Універсал Банк , задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник Лабай А.М. посилається на те, що умовами кредитного договору №24/112-07К від 01 серпня 2007 року було передбачено погашення кредиту періодичними платежами, а також передбачено право кредитора вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, то позивач мав пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців з моменту порушення ОСОБА_4 строку погашення чергового платежу.

Оскільки позивач не звернувся з позовом до ОСОБА_4 у зазначений вище строк, такий договір є припиненим, відтак суд першої інстанції не вправі був стягувати заборгованість з поручителя ОСОБА_4 ..

Просить заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 солідарно із ОСОБА_3 2369079,53 грн заборгованості за кредитним договором та судових витрат, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ Універсал Банк до ОСОБА_4 відмовити повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року залучено товариство з обмеженою відповідальністю Вузьке як правонаступника позивача Публічне акціонерне товариство Універсал Банк .

Оскільки постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року скасовано лише в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в цій частині направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відтак під час нового розгляду справи апеляційним судом, за правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення місцевого суду в іншій частині, а саме стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк заборгованості за кредитним договором в сумі 2369079,53 грн, не перевіряється.

Учасники справи представник правонаступника позивача ТзОВ Вузьке , відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки, при цьому судові повістки направлялися за місцезнаходженням ТзОВ Вузьке та зареєстрованим місцем проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак конверти повернуті до суду із відміткою поштового відділення, з датою 15.12.2021, про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України слід вважати днем вручення судової повістки.

Крім цього, судові повістки направлялися судом на офіційну електронну адресу представника відповідачки ОСОБА_4 - адвоката Лабая А.М. ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає вимогам ч. 6 ст. 128 ЦПК України.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, останній має нести цивільно-правову відповідальність, а поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов`язань.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення у відповідній частині колегія суддів виходить з такого.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 01 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством Універсал Банк (далі - ВАТ Універсал Банк ), правонаступником якого є ПАТ Універсал Банк , та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 24/112-07К відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в іноземній валюті у розмірі 280 000 дол. США, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення до 31 липня 2022 року.

З метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором 01 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язувалась солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх зобов`язань перед банком, що виникли з кредитного договору, як існуючих так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно пункту 5 договору поруки поручитель відповідає по зобов`язаннях боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредиту, сплату процентів, за користування ним, комісії, сплату неустойки, а також відшкодування збитків, завданих Кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником умов Кредитного договору.

У пункті 7 договору поруки визначено, що поручитель зобов`язаний сплатити кредитору суму боргу не пізніше 10 діб після отримання вимог кредитора.

Відповідно до пункту 12 договору поруки договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання зобов`язань по кредитному договору боржником чи поручителем.

У зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року банк 15 жовтня 2009 року звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на користь заборгованості у розмірі 305 727,13 дол. США, що еквівалентно в національній валюті України на дату розрахунку - 2 369 079,53 грн.

За заявою ОСОБА_3 судовий наказ скасовано згідно ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року.

Станом на 14 серпня 2009 року заборгованість ОСОБА_3 становила 305 727,13 дол. США, що еквівалентно 2 369 079,53 гривень з яких: заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена) - 286 613,78 дол. США, що еквівалентно 2 220 979,18 грн; заборгованість по відсотках (у тому числі підвищені відсотки) - 34 086,94 дол. США, що еквівалентно 264 139,70 грн.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Отже, в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 523/3082/14.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

Під час розгляду справи встановлено, що ПАТ Універсал Банк звернувся із заявою про видачу судового наказу 15 жовтня 2009 року, а 23 жовтня 2009 року Залізничним районним судом м. Львова було винесено судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк борг у розмірі 2 369 079,53 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року вказаний судовий наказ скасовано.

Отже, банк скористався правом вимоги на дострокове повернення кредиту і саме з цього моменту (15 жовтня 2009 року) слід обраховувати шестимісячний строк звернення з вимогою до поручителя.

ПАТ Універсал Банк звернувся до суду з даним позовом 21 січня 2010 року.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді), є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді) словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

У пункті 8.3 кредитного договору від 10 жовтня 2007 року передбачено, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно відповідно до цього договору.

Умовами кредитного договору № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року передбачено погашення кредиту періодичними платежами (не пізніше 10-го числа наступного за звітом місяцем).

У пункті 15 договору поруки визначено, що у випадку подання кредитором позову до поручителя, кредитор не зобов`язаний дотримуватись вимог щодо направлення поручителю письмової вимоги. Таким повідомленням вважатиметься надіслання копії позовної заяви.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді) порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такими чином, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді) порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц).

Враховуючи, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_3 здійснив 10 жовтня 2008 року, правом вимоги на дострокове повернення кредиту банк скористався 15 жовтня 2009 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 21 січня 2010 року, відсутні підстави для висновку про те, банк звернувся до суду з вимогами до поручителя з пропуском шестимісячного строку пред`явлення вимоги.

В свою чергу, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

Установивши, що останній платіж боржник здійснив 10 жовтня 2008 року, правом вимоги на дострокове повернення кредиту банк скористався 15 жовтня 2009 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду, в тому числі до поручителя ОСОБА_4 , 21 січня 2010 року, порука за таких обставин припинилася лише стосовно частини зобов`язань щодо сплати кредитних платежів, а саме щодо зобов`язань, строк виконання яких настав більш як за шість місяців до 21 січня 2010 року (а саме до 21 липня 2009 року).

З дослідженого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року, укладеного між ВАТ Універсал Банк та ОСОБА_3 встановлено, що заборгованість щодо сплати кредитних платежів за період з 10 жовтня 2008 року по 21 липня 2009 року складає 12826,09 дол. США, що еквівалентно згідно із курсом НБУ на час складання розрахунку 99389,37 грн., з яких 4666,8 дол. США заборгованість з тіла кредиту та 8159,29 дол. США заборгованість по відсотках, відтак з відповідача ОСОБА_4 , як солідарного боржника позичальника ОСОБА_3 необхідно стягнути в користь правонаступника ПАТ Універсал Банк - ТзОВ Вузьке , розмір заборгованості в сумі 2269690,16 грн, а у задоволенні решти вимог до поручителя необхідно відмовити у зв`язку із припиненням поруки у в цій частині зобов`язань.

Врешті рішення суду першої інстанції, з врахуванням Постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року, необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Лабая Андрія Мироновича - задовольнити частково.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 рокув частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року та судового збору - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства Універсал Банк , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Вузьке , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), як солідарного боржника ОСОБА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вузьке (місцезнаходження 79008, м. Львів, вулиця Вузька, буд. 3 кв. 5, код ЄДРПОУ 40394702) заборгованість за кредитним договором № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року в сумі 2269690 (два мільйони двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто) гривень 16 копійок.

Врешті рішення суду першої інстанції, з врахуванням Постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 січня 2022 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк