Рішення

від 20.01.2022 по справі 161/20523/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/20523/21

Провадження № 2/161/248/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсонюк Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газма плюс» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

15.11.2021 позивач звернувся в суд до відповідача з вищевказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 27.04.2017 працював у ТОВ «Газма плюс» на посаді верстатник широкого профілю.

Згодом, 20.12.2019 позивачем заключено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу терміном на три роки (до 20.12.2022).

Однак, 26.08.2021 ОСОБА_1 отримав попередження ТОВ «Газма плюс» про те, що його посада верстатника широкого профілю скорочується, а позивач підлягає вивільненню 31.10.2021.

Наказом директора ТОВ «Газма плюс» №37 від 27.12.2021позивача звільнено з посади верстатника широкого профілю з 31.10.2021 у зв`язку зі скороченням штату підприємства.

Вважає звільнення його із займаної посади незаконним та таким, що порушує його трудові права та встановлені Конституцією України гарантії. Вказує, що відповідно до п.3 ст.119 КЗпП України за працівниками призваними на строкову військову службу, в тому числі прийнятим на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільскогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форм власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали до призову. Вказані незаконні дії, на переконання позивача, призвели останнього до моральних переживань, внаслідок чого позивач втратив душевний спокій, постійно перебуваючи у роздратованому стані. Зазначив, що такий стан негативно відзначився на його здоров`ї: порушився нормальний сон, взаємини в родині, став дратівливим і неврівноваженим, втратив впевненість у «завтрашньому дні», що в свою чергу вважає моральною шкодою, завданою йому протиправними діями роботодавця.

З наведених вище підстав позивач просить суд:

1)визнати незаконним і скасувати наказ директора ТОВ «Газма плюс» за №37 від 27.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади верстатника широкого профілю з 31.10.2021;

2)поновити ОСОБА_1 на посаді верстатника широкого профілю ТОВ «Газма плюс»;

3)стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за період вимушеного прогулу з 31.10.2021 по день поновлення працівника на роботі;

4)стягнути з відповідача на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі.

09.12.2021 до суду надійшов відзвив відповідача на позовну заяву, відповідно до змісту якого позовні вимоги представник відповідача заперечив у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні. Свою позицію представник позивача обгрунтовував тим, що в скорочення працівників (трьох працівників з позивачем включно) відбулось на підприємстві тому, що працівники товариства протягом 2020-2021 років фактично були позбавлені нормальної заробітної плати. В даний час товариство фактично не працює, керівництво протягом 2020-2021 років змушене було вживати непопулярні заходи, щоби хоча б частково товариство могло працювати і працівникам виплачувати мінімальну заробітну плату.

Позивач ОСОБА_1 21.01.2022 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами справи. Позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, хоча була повідомлена судом належним чином про час, дату та місце розгляду справи. 21.01.2022 подала до суду додаткові пояснення щодо суті спору, відповідно до яких вказала, що боргів по виплатам ОСОБА_1 у товариства відсутні, зокрема позивачу виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 52 дні. Одночасно з цим, зазначила, що Управлінням Держпраці у Миколаївській області надана консультація з приводу правомірності звільнення військовослужбовця за контрактом, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнений на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, а саме: зупинення виробництва, масове скорочення чисельності працівників, зайнятих на виробництві (100%), скорочення чисельності працівників проведено зі строгим дотриманням порядку вивільнення працівників, визначеним ст.49-2 КЗпП України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом №7 від 27.04.2017 ОСОБА_1 27.04.2017 прийнято на посаду верстатника широкого профілю з відрядною системою оплати праці у ТОВ «Газма плюс», що стверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.6-8).

Згідно копії відповіді ТОВ «Газма плюс» на звернення ОСОБА_1 №13/5 від 07.09.2020, позивач 20.12.2019 уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, відповідно до якого громадянин добровільно бере на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України. Згідно повідомлення Луцького об`єднаного міського військкомісаріату №5757 від 18.12.2019 регламентовано зберігати за особою, яка вступила на військову службу а контрактом, місце роботи та посаду на підприємстві, що виконано наказом ТОВ «Газма плюс» за №48 від 18.12.2019 (а.с.9,14-6).

Вихідним листом №13/08 від 26.08.2021 ТОВ «Газма плюс» попереджено ОСОБА_1 про те, що відповідно до наказу «Стосовно скорочення чисельності» від 25.08.2021 №29 у зв`язку з частковим зупиненням виробництва з 01.09.2021 (наказ №28 від 25.08.2021), керуючись ст.49-2 КЗпП України, посада верстатника широкого профілю скорочується, а ОСОБА_1 підлягає вивільненню 31.10.2021 (а.с.10).

Згідно копії наказу директора ТОВ «Газма плюс» №37 від 27.10.2021, ОСОБА_1 , верстатника широкого профілю, звільнено 31.10.2021 у зв`язку зі скороченням штату підприємства (п.1 ст.40 КЗпП України), надано розпорядження бухгалтерії провести розрахунок з працівником, включаючи виплату за невикористану відпустку за період з 14.08.2019 по 31.10.2021 та виплату вихідної допомоги відповідно до ст.44 КЗпП України у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.11,31-35).

Надаючи свою правову оцінку правомірності звільнення позивача із займаної посади, суд зазначає таке.

Ст. 17 Конституції Українигарантовано те, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частина 6 ст.43Конституції Українигарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 3ст. 36 КЗпП Українипідставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 119 цього Кодексу.

Законом України від 20 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації»внесені зміни до чинних законодавчих актів України, у тому числіКЗпП України,КУпАП,ПК України,Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»,Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»тощо.

Пунктом 2 Прикінцевих положеньуказаного Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації»поширено дію частин 2 і 3ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», частини 3ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та ч. 3ст. 119 КЗпП України(в редакції цьогоЗакону) на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставіУказу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженогоЗаконом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до ч.2ст.39Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 3ст. 119 КЗпП Україниза працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Отже, для вирішення питання про наявність у позивача права на гарантії, передбачені вказаною нормою трудового законодавства, правове значення мають види військової служби її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації.

Відповідно дост. 2 Закону України «Про оборону України», встановлено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх ланок воєнної організації України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Статтею 3 Закону України «Про оборону України»передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»дано визначення особливого періоду, мобілізації та демобілізації. Зокрема встановлено, що особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ i організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час i частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Із змісту приведених визначень вбачається, що вони дають чітке поняття початку перебігу особливого періоду, але не встановлюють його закінчення.

За таких обставин висновок про закінчення особливого періоду слід формувати з урахуванням юридичних визначень про мобілізацію, демобілізацію та змісту указів Президента України, який згідноКонституції Українита відповідно до норм наведених Законів, наділений повноваженнями щодо оголошення цих станів та стану воєнного часу.

Крім того, мають бути враховані рішення Ради національної безпеки і оборони України, яка відповідно дост. 7 Закону України «Про оборону України», наділена повноваженнями з координації та контролю органів виконавчої влади з питань оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Зокрема, Рада національної безпеки і оборони, згідно зіст. 3 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України»вносить пропозиції Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; виконує функції координації та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України а також, у відповідності дост. 4 цього Законуприймає рішення щодо невідкладних заходів із розв`язання кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Зазначені рішення згідно зіст. 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України»вводяться в дію Указами Президента України та є обо»язковими до виконання.

Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Ст. 1 цього Законупередбачено, що змістом військового обов`язку є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, аст.2 вказаного Законувизначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» встановлені загальні умови укладення контракту на проходження військової служби, як військовослужбовцями чоловічої так і жіночої статі з додержанням умов, передбаченихст. 20 цього Закону, якою встановлено, що на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби. Цією ж нормою встановлено, що військовослужбовці, які проходять строкову військову службу або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту, військовозобовязані, резервісти, які не мають військових звань офіцерського складу, та жінки з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 18 до 40 років приймаються- на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

З п.8 Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, укладеного 20.12.2019 строком на три роки між Міністерством оборони України в особі Командира 300 навчального танкового полку 169 навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України полковника ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вбачається, що такий контракт укладений в умовах особливого періоду, оскільки військовослужбовець бере на себе зобов`язання виконувати службові (бойові) завдання в операції об`єднаних сил (а.с.14-15).

Таким чином ОСОБА_1 до теперішнього часу проходить службу в лавах Збройних Силах України за контрактом, строк дії якого ще не сплив, оскільки рішення про закінчення особливого періоду, який був оголошений в Україні з 18 березня 2014 року, Президентом України не ухвалювалось.

За наявності особливого періоду ч. 3ст. 119 КЗпП Українигарантує право позивача на збереження за ним на час дії контракту місця роботи та посади верстатника широкого профілю в ТОВ «Газма плюс».

На час виникнення спірних правовідносин, тобто на час укладення позивачем контракту та його звільнення із займаної посади залишається чинним рішення Ради Національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України», введене в діюУказом Президента України від02 березня 2014 року № 189/2014, яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Рішень про демобілізацію усіх призваних на службу військовослужбовців, в тому числі тих, які проходять таку службу за контрактом, та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президентом України не приймалося.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини справи суд приходить до висновку, що на час укладення позивачем вказаного Контракту, діяв особливий період, а тому на позивача поширюються гарантії, визначені частиною третьою статті 119 КЗпП України, а отже звільнення позивача з роботи було проведено незаконно і його слід поновити на посаді верстатника широкого профілю у ТОВ «Газма плюс» з 01.11.2021 (дня наступного після звільнення).

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 12.09.2019 у справі №537/430/18 (провадження №61-44975св18).

Оскільки суд визнає звільнення позивача з роботи незаконним, з відповідача на його користь слід стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, який розраховується судом таким чином.

Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100(даліПорядок №100).

Абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата

Зважаючи на те, що звільнення проведено у травні 2020 року, в якості розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати судом використовується період березень-квітень 2020 року.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд зазначає, що період з вересня по жовтень 2021 року містить 42 робочих дні.

Згідно наданих відомостей про доходи позивача (а.с.12), у вересні 2021 року йому нараховано 7235,80 грн. заробітної плати, а у жовтні 20216 року6679,20 грн. Всього 13 915 грн.

В такому випадку, середньоденний заробіток позивача у вересні-жовтні 2021 року становив 331,31 грн. (13915 грн. / 42 роб.дні).

Кількість робочих днів з 01.11.2021 року (наступний, за датою звільнення) по 20.01.2022 (переддень ухвалення рішення, оскільки в день його ухвалення воно має бути негайно виконане відповідачем) становить 56.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2021 по 20.01.2022 становить 18553,36 грн. (331,31 грн. х 56), які суд і стягує з відповідача на користь позивача.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

На переконання суду, своїми діями, які виразилися у незаконному звільненні, позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях через необхідність звернення до суду для поновлення своїх порушених прав, а також в зміні звичного способу життя.

Визначаючи розмір належної до компенсації моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи розмір присудженого на користь позивача середнього заробітку та факту отримання позивачем щомісячного грошового забезпечення за місцем проходження служби у Збройних Силах України, суд доходить до висновку, що на його користь слід присудити 1 000 грн моральної шкоди завданої у зв`язку з порушенням його трудових прав.

Окрім того, з відповідача на користь держави слід стягнути 908 грн. судового збору за вимогу про поновлення на роботі особи, яка була звільнена від оплати судовим збором на підставі п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі п.4 ч.1ст.430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді слід допустити до негайного виконання.

Підстав для застосування положень п.2 ч.1ст.430 ЦПК України(негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць) суд не знаходить, оскільки згідно правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові № 910/4518/16 від 30.01.2019, середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить у структуру заробітної плати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.265,430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Газма плюс» Оліщук Л.І. №37 від 27 жовтня 2021 року «Про розірвання трудового договору у зв`язку зі скороченням штату», яким ОСОБА_1 , верстатника широкого профілю, звільнено 31 жовтня 2021 року у зв`язку зі скороченням штату підприємства.

Поновити ОСОБА_1 на посаді верстатника широкого профілю у Товаристві з обмеженоювідповідальністю «Газмаплюс» із01листопада 2021року.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Газма плюс»(кодЄДРПОУ 13345060,адреса:43018,м.Луцьк,вул.Львівська,буд.152Б)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2021 року по 20 січня 2022 року в розмірі 18553 (вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) гривні 36 коп.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Газма плюс»(кодЄДРПОУ 13345060,адреса:43018,м.Луцьк,вул.Львівська,буд.152Б) на користь держави на відповідні рахунки 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газма плюс» (код ЄДРПОУ 13345060, адреса: 43018, м.Луцьк, вул. Львівська, буд.152Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) у відшкодування моральної шкоди 1 000 (одну тисячу) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.01.2022.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк