Постанова

від 27.01.2022 по справі 692/526/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/98/22; 22-ц/821/271/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 692/526/21 Категорія: 302090000 Чепурний О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юхимович Світлани Андріївни на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Воронинці про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк, -

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ТОВ Агропром звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовної заяви вказував, що 28.09.2009 року між власником земельної ділянки, орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Агропром укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6236 га, яка знаходиться за адресою: Черкаська область Драбівський район Золотоношківська сільська рада, кадастровий номер 7120684000:02:001:0903. Попередній кадастровий номер ділянки 7120684000:02:001:0705. Строк дії договору закінчився 22.12.2020 року. Умови договору позивач виконав належним чином. Однак відповідач направив позивачу лист від 20.05.2020 року, в якому просила не використовувати її земельну ділянку після збору врожаю у 2020 році, оскільки має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку. Позивач більш ніж за місяць до закінчення строку дії договору, надіслав орендодавцю лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним перед іншими особами правом на оренду земельної ділянки, додавши до нього проект додаткової угоди. Даний лист відповідач отримала 12.11.2020 року. Проте відповіді на лист не надала та проект договору оренди не підписала. ОСОБА_1 не мала наміру самостійно обробляти земельну ділянку, оскільки 22.03.2021 року передала її в оренду на 10 років відповідачу ПП Воронинці , яке 06.04.2021 року зареєструвало за собою відповідне право оренди на гірших істотних умовах ніж пропонувалися позивачем.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 22.03.2021 року, укладений між відповідачами; визнати укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Агропром щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 в редакції запропонованій позивачем; стягнути понесені судові витрати.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року позовну заяву ТОВ Агропром до ОСОБА_1 , ПП Воронинці про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 22 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Воронинці щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га.

Визнано укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Воронинці щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га в редакції запропонованій позивачем.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року виправлено описку в рішенні Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року по справі №692/526/21 (провадження №2/692/238/21) за позовною заявою ТОВ Агропром до ОСОБА_1 , ПП Воронинці про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк, а саме:

у п`ятому абзаці 2 сторінки рішення замість слів ОСОБА_1 (орендар) надала, а ТОВ Агропром (орендодавець) прийняв зазначити ОСОБА_1 (орендодавець) надала, а ТОВ Агропром (орендар) прийняв ;

у третьому абзаці резолютивної частини рішення замість слів Визнати укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Воронинці щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га в наступній редакції зазначити Визнати укладеним договір оренди землі між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропром щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120684000:02:001:0903, площею 2,6236 га в наступній редакції .

Додатковим рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року заяву представника позивача - адвоката Архипенко О.А. про винесення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агропром судові витрати за розгляд цивільної справи № 692/526/21 у розмірі 10000 грн.

Стягнуто з ПП Воронинці на користь ТОВ Агропром судові витрати за розгляд цивільної справи № 692/526/21 у розмірі 10000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк перед іншими особами необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект договору; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Листом-повідомленням від 06.11.2020 року ТОВ Агропром повідомило ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Додатком до листа позивачем долучено два екземпляра проекту договору оренди землі. Вказаний лист з додатком направлено ОСОБА_1 по пошті та отримано нею 26.11.2020 року.

Вказаний лист позивачем ОСОБА_1 проігноровано. Позивач під час дії договору оренди землі від 28.09.2009 року обробляв земельну ділянку та сплачував орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями про виплату орендної плати ОСОБА_1 та накладними про закупку добрив. Відповідачами не доведено протилежне.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ТОВ Агропром реалізувало переважне право на поновлення договору оренди, яке передбачено п.8 договору оренди землі від 28.09.2009 року та законодавчо закріплене частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , так як дотримались встановленої цією нормою процедури і строків, а тому заявлена позивачем вимога про укладення договору оренди на новий строк між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Агропром , підлягає задоволенню, а договір оренди від 22.03.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП Воронинці слід визнати недійсним, оскільки він порушує переважне право позивача на укладення нового договору оренди землі. При цьому факт розірвання договору оренди між відповідачами не є перешкодою для визнання його недійсним, про що свідчить практика Верховного Суду (постанова від 22.01.2020, провадження № 394/301/19).

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 24.09.2021 року позовну заяву ТОВ Агропром до ОСОБА_1 , ПП Воронинці про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк задоволено повністю. Враховуючи доведеність позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу за відсутності заперечень з боку відповідачів підлягає стягненню з останніх порівну на користь позивача.

Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Юхимович С.А. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що їх ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам, що мають значення для справи, а тому просила рішення та додаткове рішення скасувати, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В мотивування апеляційної скарги посилається на те, що незважаючи на клопотання обох сторін щодо розгляду справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін, суд у його задоволенні відмовив, що потягло за собою ухвалення рішення на припущеннях, не з`ясування усіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

У проекті договору оренди землі від 23.12.2021 року, умови, що були зазначені у попередньому договорі оренди землі, змінені. Зміні зазнали як істотні умови попереднього (первинного) договору, що передбачені ст. 15 ЗУ Про оренду землі , так і інші його умови, щодо яких сторони не дійшли згоди.

Крім того, вказує, що виходячи з природи договору, яка передбачає погодження (згоду) обох сторін одних і тих самих умов, дія договору оренди землі укладеного між ТОВ Агропром та ОСОБА_1 , припинилась з 22.12.2020 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено за відсутності згоди власника на укладення договору з іншими істотними умовами, що були предметом попереднього договору.

Звертає увагу, що після закінчення строку договору позивач не продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою. Позивач маючи достатньо часу до дня укладення договору оренди землі відповідачами (23.12.2021 року) не уклав з власником земельної ділянки додаткову угоду про поновлення договору оренди землі та не надав суду доказів відмови чи зволікання ОСОБА_1 в укладенні такої додаткової угоди.

Таким чином ОСОБА_1 на час укладення оспорюваного договору оренди землі мав правові підстави вважати, щодо договір оренди землі, укладений з позивачем припинений у зв`язку із закінченням строку його дії.

Також позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідного листа-повідомлення з проектом додаткової угоди та отримання останнім вказаних документів, а тому з урахуванням вищезазначених вимог закону, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі.

В обґрунтування апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду вказує на те, що у своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово наголошував, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Гонорар має бути розумним та співмірним із складністю справи, а розмір заявлених витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів надання йому правничої допомоги, як підстави для стягнення такої допомоги з відповідачів.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а наданий документ з назвою Розрахунок витрат на правничу допомогу є лише викладенням правових позицій Верховного суду та інших законодавчих актів.

Крім того, зазначає, що підготовка цієї справи, яка відноситься до категорії малозначних, до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже при викладенні нормативно-правового обґрунтування спірних правовідносин, позивач не керується правовою позицією Верховного Суду. Зміст позовної заяви на 50% складається із нормативно-правової бази. Представник позивача не вчиняв дій щодо здобуття доказів у інших установах та організаціях, ним опрацьовано всього сім документів, які свого часу створив (здобув) позивач.

Стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення, зокрема з ОСОБА_1 (сільського жителя, в період обмежень, що встановлені у зв`язку з пандемією короно вірусної інфекції, особи пенсійного віку) становить надмірний тягар для останньої, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу подану на рішення суду представник ТОВ Агропром - АБ Архипенка вказує, що спосіб захисту в ситуації, коли орендодавець заявив про самостійне використання землі, проте здав її в оренду іншому орендарю передбачений постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №702/699/16-ц, в якій зокрема вказано три варіанти подій, коли переважне право орендаря є порушеним - в тому числі, вказано варіант з даної справи, коли підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб. Цю ситуацію Верховний Суд ідентифікував, як порушення переважного права орендаря та надав висновок щодо застосування норми ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Вказує, що договір із відповідачем укладений ОСОБА_1 на гірших істотних умовах ніж пропонувалося позивачем.

Звернуто увагу суду, що моментом порушення переважного права позивача є момент реєстрації за ПП Воронинці права оренди. Цей юридичний факт свідчить, що власник ділянки, по-перше, мав намір здавати ділянку в оренду, а не використовувати її самостійно, по-друге, вчинив вольову дію - передав ділянку в оренду іншій особі в обхід переважного права позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу в частині оскарження додаткового рішення, представник позивача - адвокатське бюро Архипенка вказує, що на підставі рішення суду першої інстанції із ОСОБА_1 стягнуто судові витрати на суму 10000 грн, а не 20000 грн як зазначає її представник у скарзі.

Разом з тим, адвокатом ОСОБА_1 - Юхимович С.А. апеляційну скаргу подано лише від імені даного відповідача. Відомості про апеляційне оскарження спірних рішень ПП Воронинці відсутні.

Зазначає, що обсяг виконаних робіт та час витрачений адвокатами на дану справу міститься у акті виконаних робіт №4 від 28.09.2021 року та розрахунку витрат на правову допомогу, які надані суду та відповідачам.

При цьому просить врахувати правову позицію Верховного Суду висловлену у постановах від 16.05.2019 справа №823/2638/18 і від 20.12.2018 справа №316/1923/16-а (2-а/316/41/17) згідно якої зазначено, що кодекси не вимагають від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Ба більше, від сторони не вимагають наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії.

Посилається на те, що відсутність обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №907/357/16, від 18.12.2018 року у справі №910/4881/18).

Крім того, стороною позивача заявлено про попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач планує понести у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року у цій справі, що становить 10000 грн.

У додаткових поясненнях представником ТОВ Агропром звернуто увагу, що особа, яка просила зменшити розмір витрат на правову допомогу у суді першої інстанції, тобто ПП Воронинці із оскаржуваним рішенням погодилась. Натомість особа. Яка не приймала участі у розгляді справи судом першої інстанції та не заперечувала проти стягнення судових витрат, тобто ОСОБА_1 оскаржила спірні рішення в апеляційному порядку, однак в частині своїх прав та обов`язків.

У справі наявний відзив адвоката Юхимович С.А. саме як представника ПП Воронинці , в якому вона просила відмовити у задоволенні позову та стягнути на користь ПП Воронинці судові витрати, а також заявила про зменшення суми судових витрат із свого клієнта.

Судова колегія, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до договору оренди землі від 28.09.2009 року ОСОБА_1 (орендар) надала, а ТОВ Агропром (орендодавець) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для використання, яка знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради, розміром 2,62 га. Згідно п. 8 строк дії договору 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідач ОСОБА_1 20.05.2020 року направила листа позивачу, яким повідомила, що заперечує проти обробітку своєї земельної ділянки позивачем, заперечує проти укладення (продовження) з ним договору оренди землі, оскільки має намір самостійно здійснювати обробіток належної їй земельної ділянки. В зв`язку з чим просила не проводити ніяких сільськогосподарських робіт після закінчення дії договору. Даний лист позивач отримав 22.05.2020 року.

З метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк позивач направив ОСОБА_1 лист від 06.11.2020 року № 27, в якому повідомив останню про те, що він має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі та запропонував новий розмір орендної плати - 15000,00 грн. із застосуванням коефіцієнта індексації, строк дії договору 7 років. До листа додано проект додаткової угоди. Даний лист ОСОБА_1 отримала 26.11.2020 року, про що свідчить витяг з сайту Укрпошта, а також не заперечується відповідачем. На наданий лист відповідач позивачу відповідь не направила.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 за місяць до закінчення договору оренди землі була повідомлена про намір орендаря реалізувати своє переважне право на продовження дії договору, розглянувши пропозицію та додаткову угоду, а позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за тридцять днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити.

22.03.2021 року між ОСОБА_1 та ПП Воронинці було укладено договір оренди земельної ділянки №б/н. Згідно п.1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування (оренду) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,6236 га, кадастровий номер 7120684000:02:001:0903, що знаходиться в адміністративних межах Золотоношківської сільської ради Драбівського району Черкаської області. Згідно п.2.1. розмір орендної плати становить 12% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, та у грошовій формі становить 13486,43 грн. Строк дії договору 10 років.

Представник відповідача ПП Воронинці у відзиві зазначив, що даний договір оренди землі було укладено помилково, на підтвердження чого надав наказ №8 від 04.03.2021 року Про покладення обов`язків по розробленню, виготовленню та підписанню додаткових угод до договорів оренди на бухгалтера ПП Воронинці ОСОБА_2 , доповідну записку №6 від 20.05.2021 року про допущену помилку при виконанні наказу від 04.03.2021 року, з якого вбачається, що бухгалтер підприємства помилково вказала прізвища ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в договорах оренди, які в подальшому надала на підпис директору ПП Воронинці та в подальшому подала заявки до реєстратора для реєстрації права оренди на підставі вищевказаних договорів.

Згідно договору про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки №б/н від 22.03.2021 року, укладеного 25.05.2021 року відповідачі достроково розірвали помилково підписаний договір оренди земельної ділянки від 22.03.2021 року. Даний договір було зареєстровано 03.06.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Дану реєстрацію було здійснено під час дії заборони на ці дії згідно ухвали Драбівського районного суду від 26 травня 2021 року про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

26.05.2021 року відповідач ОСОБА_1 направила лист повідомлення позивачу, яким заперечила поновлення договору оренди на новий строк та повідомила, що після закінчення дії договору оренди буде здійснювати самостійний обробіток належної їй земельної ділянки. Згідно накладної Укрпошта №3770008465097 ОСОБА_1 направила позивачу листа 13.07.2021 року.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Зазначені положення узгоджуються із положеннями частини першої статті 777 ЦК України.

У постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) Великою Палатою Верховного Суду сформульовано висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень на поновлення договору оренди землі.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не мала наміру продовжувати дію договору оренди належної їй на праві власності земельної ділянки та направила ТОВ Агропром лист-заяву від 20 травня 2020 року щодо необробітку земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі.

ТОВ Агропром знало, що направлений проєкт договору оренди землі від 23 грудня 2020 року не був погоджений ОСОБА_1 , вона його не підписувала, чим висловила своє волевиявлення на відмову в пролонгації договору оренди землі від 28 вересня 2009 року.

Відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі є можливою лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, тоді як встановлені у зазначеній справі обставини свідчать про відсутність такого волевиявлення орендодавця, право власності якого на розпорядження належною йому земельною ділянкою шляхом укладення нового договору оренди землі є визначальним, у порівнянні з переважним правом орендаря на поновлення договору оренди землі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року № 695/992/18 (провадження № 61-6237св19).

Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позов, не врахував відсутність волевиявлення орендодавця на продовження орендних відносин з ТОВ Агропром , яке ОСОБА_1 виклала у письмовому повідомленні до позивача, а також про зазначене свідчить укладення нею договору оренди з іншим орендарем після закінчення договору оренди з ТОВ Агропром .

Також судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що після закінчення строку дії договору оренди між орендарем і орендодавцем не досягнуто згоди щодо продовження дії договору на змінених умовах, відтак, місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов хибного висновку, зазначивши, що ТОВ Агропром реалізувало переважне право на поновлення договору оренди, так як дотрималось встановленої договором та законом процедури і строків.

З огляду на встановлені у цій справі обставини, апеляційний суд зауважує, що обов`язковою умовою укладення договору оренди землі на новий строк є досягнення згоди обох сторін цих правовідносин щодо змінених умов, а такої згоди у цій справі сторонами не досягнуто.

Навіть за умови своєчасного ненадання орендодавцем заперечень щодо поновлення договору оренди землі, відсутність доказів погодження сторонами запропонованих позивачем змінених істотних умов договору виключає можливість поновлення спірного договору оренди землі з підстав переважного права на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі .

У справі №709/1379/19 в постанові від 19 січня 2021 року Верховний Суд констатував, що за наявності вираженого волевиявлення орендодавця на відмову від продовження оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Наявність обґрунтованих заперечень зі сторони орендодавця стосовно поновлення договору з орендарем дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , і може підлягати захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, не порушено.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України Про оренду землі процедури та за наявності волевиявлення сторін, тоді як в цій справі цього не дотримано.

Посилання позивача на те, що укладення нового договору з іншим орендарем порушує його переважне право, у зв`язку з чим просить визнати новий договір недійсним, не є доведеним, оскільки у даному випадку ОСОБА_1 уклала договір оренди з ПП Воронинці вже після закінчення дії договору оренди з ТОВ Агропром .

Відтак, з урахуванням наведених вище норм законодавства, виходячи із принципу свободи договору як одного з основних принципів цивільного права, що закріплений у ст. 627 ЦК України, суд апеляційної інстанції, приходить до висновку, що в даному випадку позивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки у матеріалах справи відсутні докази дотримання визначеної законом процедури та досягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору між сторонами, разом з тим, матеріали справи містять відмову власника земельної ділянки від орендних відносин з орендарем ТОВ Агропром , отриману останнім задовго до направлення повідомлення про намір орендаря реалізувати своє переважне право на продовження дії договору, що не заперечується позивачем. Викладене є підставою для відмови в позові.

Отже, колегією суддів враховується і те, що у договорі оренди землі від 23 грудня 2020 року, ТОВ Агропром зазначив інші умови, ніж у договорі оренди землі від 28 вересня 2009 року, на зміну яких необхідна згода сторін, що узгоджується зі змістом частини четвертої статті 33 Закону України Про оренду землі , тоді як між сторонами така згода не досягнута.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з п. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що після перегляду даної справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Драбівського районного суду Черкаської області та відмови в задоволені позову, то, відповідно, у задоволенні заяви позивача про покладення на відповідачів витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити. У зв`язку з чим додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року підлягає скасуванню.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача у порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юхимович Світлани Андріївни - задовольнити.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2021 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 жовтня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром до ОСОБА_1 , Приватного підприємства Воронинці про визнання договору оренди землі недійсним та укладення договору оренди землі на новий строк- відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропром на користь ОСОБА_1 4574,67 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 січня 2021 року.

Судді