Постанова

від 27.01.2022 по справі 153/741/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 153/741/20

Провадження № 22-ц/801/107/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Любинецька-Онілова А. Г.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 рокуСправа № 153/741/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Берегового О.Ю., Сала Т.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року, ухвалене суддею Ямпільського районного суду Вінницької області Любинецька-Онілова А.Г.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ АМГ Миронівське про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 0525683600:04:002:0002, що розташована на території Петрашівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області.

ОСОБА_1 вказує, що йому стало відомо, що відповідач 22.01.2014 підробив підпис на договорі оренди земельної ділянки від 22.01.2014. ТОВ АМГ Миронівське було укладено з невідомими позивачу особами договір оренди земельної ділянки, після чого підроблений правочин було використано шляхом внесення відповідної інформації до ДЗК та реєстру речових прав на нерухоме майно (06.09.2014 за № 6913500).

Вважає вказаний договір недійсним, так як договір оренди землі він не укладав та не підписував.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд неправомірно посилався на висновок судової експертизи, оскільки він є неоднозначним та неповним, викликає сумніви в його правильності, містить протиріччя та є неясним, протирічить матеріалам справи, зокрема свідченням самого позивача про те, що він не підписував спірний договір.

Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

В судове засідання сторони не з`явились з невідомих суду причин.

Суд вирішив розглянути справу у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду поза межами доводів апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає частково.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем не доведено, що він не підписував договір оренди земельної ділянки від 22.01.2014. тобто не довів обставини, ня які він посилався, обґрунтовуючи позовні вимоги. Відповідно до висновку експерта 359 від 26.02.2021, який прийнято судом до уваги, підписи в графі Підпис у відомості на видачу орендної плати за 2015 рік, в графі Підпис у відомості на видачу орендної плати за 2015 рік, в графі Підпис про одержання у відомості на виплату готівки №ВпП-000257 за липець 2018 року, в графі Підпис про одержання у відомості на виплату готівки №ВпП-000258 за липень 2018 рік, в графі Підпис про одержання у відомості на виплату готівки ВпП-00269 за вересень 2018 рік виконані саме позивачем ОСОБА_1 . Також суд зробив висновок, що договір оренди містить всі істотні умови договору, згідно з вимогами ст.15 ЗУ Про оренду землі .

Відмовляючи у позові суд виходив і із того, що вимога про скасування запису про проведену державну реєстрацію іншого речового права не є належним способом судового захисту порушених прав, оскільки сам договір оренди землі є чинним та в судовому порядку не дійсним не визнаний.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2.8822 га кадастровий номер 0525683600:04:002:0002, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

22.01.2014 укладено договір, строком на 15 років. Згідно договору ОСОБА_1 надав ТОВ АМГ Миронівське в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петрашівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, площею 2.8823 га., кадастровий номер земельної ділянки 0525683600:04:002:0002 (а.с. 10-14).

Із копії заяв вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово подавав директору ТОВ АМГ Миронівське заяви про виплати орендної плати за 2016, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2020 роки (а.с. 100, 106, 109, 110, 112, 115, 117).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в своїй позовній заяві вказував на те, що він договір про оренду земельної ділянки з відповідачем не підписував і згоди на його укладення не надавав. Тому позивачем було заявлено клопотання про призначення відповідної почеркознавчої експертизи.

У висновку №359 від 26.02.2021 експертом зазначено, що вирішити запитання: Чи підписи в оскаржуваному договорі оренди земельної ділянки від 22.01.2014 виконані самим ОСОБА_1 чи іншою особою? не представляється можливим. Крім того, відповідно до висновку підписи в графі Підпис у відомості на видачу орендної плати за 2015 рік, в графі Підпис про одержання у відомості на виплату готівки за липець 2018 року та в графі Підпис про одержання у відомості на виплату готівки за вересень 2018 рік виконані ОСОБА_1 (а.с. 153-167).

Між сторонами виник спір з приводу користування відповідачем належною позивачу земельною ділянкою з підстав відсутності волевиявлення орендодавця на укладення договору оренди землі.

У відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, в якій здійснено відступ від правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, апеляційний суд виходить за межі доводів апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Наявність підпису є невід`ємною складовою та реквізитом письмової форми договору, має підтверджувати наміри, волевиявлення учасників правочину і, водночас, забезпечувати їхню ідентифікацію.

У ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ст. 14 ЗУ Про оренду землі ).

Ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі визначають істотні умови договору оренди землі. Якщо у договорі оренди землі відсутня одна з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушені вимоги статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону, то це є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено .

Відповідно до статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Посилаючись на обставини зазначені в позові, скаржник наполягає на тому, що він не укладав договір оренди і згоди на його укладення не надавав, тому користування належною йому земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним. Однак, скаржником не враховано, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) слід розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

В такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

На вказану обставину суд першої інстанції уваги не звернув і не дав їй належної правової оцінки, хоча це має суттєве значення.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року констатовано, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

В свою чергу, колегія суддів наголошує, що у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Також слід наголосити, що відмова у задоволенні позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення йому земельної ділянки.

Такий висновок суду апеляційної інстанції зроблено з врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Відтак, ефективним способом захисту права позивача є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що обраний позивачем такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним, (фактично неукладеним), не є належним способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що це є самостійною правовою підставою для відмови в задоволенні позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Однак, судом не взято до уваги, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту при звернені до суду, а тому мотивувальна частина рішення підлягає зміні в редакції цієї постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно посилався на висновок судової експертизи, оскільки він є неоднозначним та неповним, викликає сумніви в його правильності, містить протиріччя та є неясним, протирічить матеріалам справи, не приймаються до уваги з огляду на таке.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.09.2021 у задоволенні клопотання позивача про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи відмовлено та зазначено, що висновок містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані відповіді на поставлені питання є чіткими та зрозумілими, на дослідження експерту були надіслані всі матеріали цивільної справи і вони при дослідженні враховувались експертом. Даний висновок є первинним та був призначений відповідно до вимог ст. 103 ЦПК України. Також, вказано, що позивач не був позбавлений можливості висловити свою думку щодо матеріалів, які надавалась експерту під час призначення судової почеркознавчої експертизи.

В силу ч.4 ст.367 ЦПК України апеляційний суд виходить за межі доводів апеляційної скарги, в зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що потягло до ухвалення незаконного рішення.

Ч.4 ст.376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, колегія суддів, виходячи за межі доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки суд, ухвалюючи рішення по суті правильно зробив висновок про відмову в задоволенні позову, в зв`язку з його безпідставністю, необґрунтованістю та недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 27 січня 2022 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.Ю. Береговий

Т.Б. Сало