Постанова

від 27.01.2022 по справі 592/4126/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м.Суми

Справа №592/4126/21

Номер провадження 22-ц/816/178/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рішки Діни Сергіївни

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада 2021 року в складі судді Хитрова Б.В., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 11 листопада 2021 року,

в с т а н о в и в:

07 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Свої вимоги мотивувала тим, що їй та третій особі ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 13.10.2003 року на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині земельної ділянки кожній) належить земельна ділянка площею 0,0842 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 . Власником сусідньої (суміжної) земельної ділянки площею 0,0706 га цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2

ОСОБА_2 , отримавши будівельний паспорт, будує баню (дерев`яна споруда), паркан, металеву споруду, вийшовши за межі своєї земельної ділянки на її земельну ділянку, чим порушив її права, як власника. Співвласником вищезазначених об`єктів будівництва є дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Вказувала, що неодноразові заходи адміністративного впливу відповідачі залишали поза увагою та продовжують грубо порушувати її право власності на земельну ділянку та встановлений державою порядок будівництва на земельних ділянках відповідних об`єктів. В зв`язку з неможливістю усунути перешкоди в користуванні вищезазначеною земельною ділянкою, вона зверталася з позовом до суду і рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 листопада 2018 року її позов до ОСОБА_2 був задоволений, проте постановою Сумського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року рішення суду було скасовано, у задоволенні її позову відмовлено з підстав пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів.

Посилаючись на те, що зведення відповідачами забудови на її земельній ділянці призвело до порушення її права власності, просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0842 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_1 , шляхом відновлення кутів повороту меж земельної ділянки згідно кадастрового плану (технічна документація із землеустрою) на цю земельну ділянку (кадастровий номер - 5910136600:18:011:0017), яка стала підставою для отримання Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЗ № 399495 від 23.12.2008 року загальною площею 298 м кв. в лінійних розмірах 7,81 м; 37,43 м; 8,18 м; 37,06 м з залученням фахівців з землеустрою з використанням відповідного обладнання та бази даних, та шляхом звільнення земельної ділянки площею 298 кв.м та приведення її у придатний для використання стан (у попередній стан), в тому числі прибирання (знесення) всіх споруд і будівель, які розташовані цілком або частково на вищезазначеній земельній ділянці, в тому числі металеву споруду,частину дерев`яної будівлі та частину паркану довжиною 7,81 м.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0842 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , належній на праві власності ОСОБА_1 , шляхом відновлення кутів повороту меж земельної ділянки згідно кадастрового плану (технічна документація із землеустрою) на цю земельну ділянку (кадастровий номер - 5910136600:18:011:0017), яка стала підставою для отримання Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЗ № 399495 від 23.12.2008 року загальною площею 298 м кв. в лінійних розмірах 7,81 м; 37,43 м; 8,18 м; 37,06 м з залученням фахівців з землеустрою з використанням відповідного обладнання та бази даних, та шляхом звільнення земельної ділянки площею 298 кв.м та приведення її у придатний для використання стан (у попередній стан), в тому числі прибирання (знесення) всіх споруд і будівель, які розташовані цілком або частково на вищезазначеній земельній ділянці, в тому числі металеву споруду,частину дерев`яної будівлі та частину паркану довжиною 7,81 м.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Рішка Д.С., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся до суду з вимогами про знесення самовільно збудованих споруд, проте, всупереч нормам ч.7 ст. 376 ЦК України, просить вжити крайніх мір по усуненню порушень його прав, не заявляючи вимогу про перебудову, а у випадку відмови від її проведення - знесення самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила. Вважає заявлені позовні вимоги передчасними, а такий спосіб захисту прав, як знесення - необґрунтованим.

Вказує, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що неодноразові заходи адміністративного впливу відповідачі залишали поза увагою та продовжують грубо порушувати право власності на земельну ділянку позивача. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неодноразове вжиття заходів адміністративного впливу щодо відповідачів.

Відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не подавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рішки Д.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сенченка А.В., який заперечував проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та третій особі ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 13.10.2003 року на праві спільної часткової власності (по 1/2 частині земельної ділянки кожній) належить земельна ділянка площею 0,0842 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯЗ № 399495, виданим 23.12.2008 р.

Власником сусідньої (суміжної) земельної ділянки площею 0,0706 га цільове призначення -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за адресою АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯБ № 725209, виданого 07.02.2006 року.

Відповідно до будівельного паспорту, виданого 20.06.2012 р. Управлінням архітектури та містобудування Сумської ради ОСОБА_2 на будівництво бані на належній йому земельній ділянці та Вимог до забудови земельної ділянки будівництво бані АДРЕСА_1 мінімально допустимі відстані від об`єкта, який проектується до меж земельної ділянки: баня повинна бути розташована на відстані, зокрема 1,00 м від межі А-Б (згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку по лінії А-Б земельна ділянка відповідача межує з земельною ділянкою позивача та третьої особи).

Відповідач, збудувавши баню (дерев`яна споруда), паркан, металеву споруду, вийшов за межі своєї земельної ділянки на суміжну земельну ділянку позивача.

Співвласником вищезазначених об`єктів будівництва є дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Шлюб між відповідачами зареєстровано 20.02.1998 року.

В зв`язку з неможливістю усунути перешкоди в користуванні вищезазначеною земльною ділянкою позивач зверталася з позовною заявою до Ковпаківського райсуду м. Суми з вимогами до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 39 від 10.09.2018 р., складеного судовим експертом Сукаленком С.В., фактична межа у виді паркану за адресою по АДРЕСА_1 на підставі даних плану знімання земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 станом на серпень 2018 р. не відповідає межам, визначеним в технічній документації із землеустрою на цю ділянку (кадастровий номер: 5910136600:18:011:0017), яка стала підставою для отримання Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЗ № 399495 від 23.12.2008 р.

Контури земельної ділянки по АДРЕСА_2 , фактичні межі (встановленої огорожі та містоположення будівлі), на підставі даних плану знімання земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 по фактично встановленій огорожі накладаються на межі території сусідньої ділянки АДРЕСА_1 на цю ділянку (кадастровий номер: 5910136600:18:011:0017), яка стала підставою для отримання Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЗ № 399495 від 23.12.2008 р. загальною площею 298 м кв. в лінійних розмірах 7,81м; 37,43 м; 8,18 м; 37,06 м. На вищезазначеній ділянці площею 298 м кв. розташовані: металева споруда, частина дерев`яної будівлі та частина паркану (металева сітка), довжиною 7,81 м.

04 листопада 2018 року Ковпаківський районний суд м. Суми ухвалив рішення по справі № 592/4519/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яким позов ОСОБА_1 задовольнив. 05 грудня 2019 року вищезазначене рішення суду набрало законної сили.

14 січня 2020 року на примусове виконання вищезазначеного рішення був виданий виконавчий лист та 23.01.2020 року Ковпаківським відділом ДВС у місті Суми ПСМУ Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення немайнового характеру.

Проте, вищезазначене судове рішення не було виконане, оскільки 18.12.2020 року до Сумського апеляційного суду звернулася ОСОБА_3 з апеляційною скаргою та постановою Сумського апеляційного суду від 04.02.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було задоволено, а рішення Ковпаківського райсуду м. Cуми від 04.11.2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки відмовлено з підстав пред`явлення позову не до всіх належних відповідачів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зведення відповідачами частини паркану довжиною 7,81 м, металевої споруди, частини дерев`яної будівлі на земельній ділянці позивача призвело до порушення права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , а тому, її порушене право підлягає захисту в обраний нею спосіб: шляхом відновлення кутів повороту меж земельної ділянки згідно кадастрового плану та шляхом звільнення земельної ділянки площею 298 кв.м та приведення її у придатний для використання стан (у попередній стан), в тому числі прибирання (знесення) всіх споруд і будівель, які розташовані цілком або частково на вищезазначеній земельній ділянці.

Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Як передбачено ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник, згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряддення своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю (негаторний позов).

Частинами 2 та 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, якій існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушених прав.

Згідно з ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

За змістом частини 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень ст. 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Так, за змістом ст. 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва можуть заявляти і інші особи за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Будівництво вважається самочинним не лише, якщо воно здійснюється без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, але й, зокрема, з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилалась на те, що внаслідок будівництва відповідачами спірних споруд порушується права позивача як власника земельної ділянки. Неодноразові заходи адміністративного впливу відповідачі залишали поза увагою та продовжують грубо порушувати право власності на земельну ділянку позивача, третьої особи та встановлений державою порядок будівництва на земельних ділянках відповідних об`єктів.

Встановивши зведення відповідачами самочинного будівництва, суд залишив поза увагою, що позивач як власник земельної ділянки, на якій зведені спірні споруди, зобов`язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав таким будівництвом, надавши відповідні докази.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до ст. 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Ухвалюючи рішення про звільнення земельної ділянки площею 298 кв.м та приведення її у придатний для використання стан (у попередній стан), в тому числі прибирання (знесення) всіх споруд і будівель, які розташовані цілком або частково на вищезазначеній земельній ділянці, суд також виходив з того, що неодноразові заходи адміністративного впливу відповідачі залишали поза увагою та продовжують грубо порушувати право власності на земельну ділянку позивача.

Проте, позивачем не надані докази, які б свідчили про вжиття заходів адміністративного впливу щодо відповідачів та ігнорування, невиконання ними таких заходів.

Судом не було встановлено, що відповідачам було винесено приписи про усунення порушень, не було надано доказів можливості перебудови об`єктів та, чи відмовляються відповідачі від такої перебудови. Клопотань про проведення відповідної будівельно-технічної експертизи позивач під час розгляду справи не заявляла, а у експертному висновку, наданому нею суду, вказані питання не вирішувались.

Таким чином, позивачем не доведено та судом не встановлено, що неможлива перебудова об`єктів нерухомості, чи відповідачі відмовляються від здійснення такої перебудови. Тобто, ОСОБА_1 на підставі належних доказів не було доведено суду відсутність інших варіантів усунення перешкод, окрім прибирання (знесення) всіх споруд і будівель, які розташовані цілком або частково на її земельній ділянці та не надано доказів того, що відповідачі відмовились від вказаних способів усунення перешкод.

Крім того, з позовної заяви не вбачається, які саме права позивача, як власника земельної ділянки порушені самочинним будівництвом і нею не обґрунтовано, що захистити її право можливо лише у такий спосіб як знесення спірних будівель та споруд, хоча обов`язок по доведенню своїх позовних вимог цивільним процесуальним законом покладено саме на позивача.

За вказаних обставин, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і за відсутності використання інших передбачених законодавством України заходів усунення вказаних порушень, його застосування є передчасним та невиправданим.

Оскільки, всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України, позивач у суді не довела обставин, на які посилалась як на обґрунтування позовних вимог, а суд першої інстанції під час розгляду справи не вжив усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України, а саме: не з`ясував, яке саме право позивача порушене з огляду на підстави заявленого позову, на підставі відповідного висновку експертизи не встановив технічні можливості проведення перебудови відповідно до будівельних норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, та наявності згоди відповідачів на проведення такої перебудови, при цьому, задовольняючи позов, застосував крайню міру - знесення самочинного будівництва, колегія суддів дійшла до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог із заявлених підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь ОСОБА_2 підлягає компенсації судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді в розмірі 1362 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рішки Діни Сергіївни задовольнити.

Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 листопада 2021 року та прийняти постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат в розмірі 1362 грн 00 коп за розгляд справи в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О.Ю. Кононенко

Судді: В.І. Криворотенко

С.С. Ткачук