Постанова

від 12.01.2022 по справі 622/275/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Харків

справа №622/275/19

провадження № 22-ц/818/689/22

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.

за участю секретаря - Гармаш К.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фермерське господарство Агрофортуна ,

третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова Ольга Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Агрофортуна , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова Ольга Володимирівна, про зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування рішення і запису з державного реєстру, стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Фермерського господарства АГРОФОРТУНА , в особі голови ФГ Агрофортуна Діжиченко Олександра Миколайовича, на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Агрофортуна , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Іванова Ольга Володимирівна, про зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування рішення і запису з державного реєстру, стягнення грошових коштів.

В обгрунтування позову зазначає, що жодного договору оренди з ФГ Агрофортуна він не укладав та не підписував, а підписи в зазначеному договорі та інших пов`язаних з ним документах вчинені іншою особою, жодних грошових коштів в якості орендної плати він не отримував, як і не здійснював жодних дій, які б могли свідчити про згоду з умовами договору, а реєстрація даного договору відбулася поза волею останнього. Вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень та скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про інше речове право є похідною від основної вимоги. Крім цього, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В. в порушення вимог статті 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не надіслано власнику земельної ділянки повідомлення на проведення реєстраційних дій щодо оспорюваного договору оренди земельної ділянки. Відповідач користується спірною земельною ділянкою без укладеного договору оренди та як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути кошти власнику земельної ділянки, розмір яких складає 39 199,98грн. із розрахунку: (108888,84% (нормативна грошова оцінка землі) х 0,12% (максимально допустимий розмір орендної плати)) х 3 роки. Максимально допустимий розмір орендної плати обрано у зв`язку із тим, що укладення даного договору відбулося без згоди власника, реєстрація договору відбувалася представниками відповідача і вони знали (повинні були знати), що даний договір укладений з порушенням його прав та інтересів та з порушенням загальноприйнятих норм, тому розмір орендної плати визначено у максимально можливому розмірі, тобто 12% від нормативної грошової оцінки землі.

В ході підготовчого розгляду справи відбулася заміна позивача ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю на його правонаступника ОСОБА_1 , який з урахуванням зміни предмету позову остаточно просив суд:

повернути земельну ділянку площею 3,9114 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), кадастровий номер 6322684000:02:002:0131, що розташована на території Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області;

скасувати запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію № 20871023 від 07 червня 2017 року та рішення про державну реєстрацію прав та обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35636822 від 13 червня 2017 року, які були вчинені приватним нотаріусом ХМНО Івановою О.В.;

стягнути з ФГ Агрофортуна на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати в сумі 39 199,98грн.;

стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Зобов`язано ФГ Агрофортуна повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,9114га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), кадастровий номер 6322684000:02:002:0131, що розташована на території Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35636822 від 13 червня 2017 року, щодо реєстрації договору оренди землі від 12 лютого 2017 року №10/5, укладеного між ФГ Агрофортуна та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки площею 3,9114га, кадастровий номер 6322684000:02:002:0131.

Скасовано запис про інше речове право номер 20871023 від 07 червня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В., який внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35636822 від 13 червня 2017 року, щодо реєстрації договору оренди землі від 12 лютого 2017 року №10/5, укладеного між ФГ Агрофортуна та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки площею 3,9114га, кадастровий номер 6322684000:02:002:0131.

Стягнуто з ФГ Агрофортуна на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені грошові кошти у розмірі орендної плати в сумі 28 165,92грн.

Стягнуто з ФГ Агрофортуна на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору, в розмірі 3 179,09грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ФГ АГРОФОРТУНА , в особі голови ФГ Агрофортуна Діжиченко О.М. просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що підпис при отриманні коштів в розмірі 8 882,42грн. виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою. Клопотання про призначення у справі відповідної експертизи ані позивачем, ані його представником не заявлялось.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що підпис у договорі оренди землі №10/5 від 12 лютого 2017 року виконано не ОСОБА_2 . Будь-який доказів досягнення згоди ФГ Агрофортуна із ОСОБА_2 з усіх істотних умов договору оренди спірної земельної ділянки №10/5/ від 12 лютого 2017 року та підписанння заззначеного договору останнім - суду не надано. За таких обставин, даний договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся. Враховуючи те, що мало місце неправомірне утримання відповідачем спірної земельної ділянки, остання підлягає витребуванню у відповідача на користь позивача.

Оскільки реєстрація права оренди на підставі неукладеного договору оренди землі на спірну земельну ділянку за відповідачем ФГ Агрофортуна не відповідає вимогам закону, тому вона також підлягає скасуванню.

Крім того, зазначено, що оскільки відповідачем утримувалась належна позивачу спірна земельна ділянка без достатньої правової підстави, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу недоотриманої останнім доходів у вигляді орендної плати (кондиційні правовідносини) в розмірі 28 165,92грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №217751 від 28 січня 2005 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №89, виданого на підставі розпорядження Золочівської райдержадміністрації від 12 листопада 2004 року №556, належала земельна ділянка площею 3,9114га кадастровий номер 6322684000:02:002:0131 на території Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В. 07 червня 2017 року о 15:33 годині в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в розділі про право власності під номером 20870846 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322684000:02:002:0131 за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯБ №217751, виданого 28 січня 2005 року Золочівською РДА Харківської області.

Одночасно з цим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в розділі про інше речове право, під номером 20871023, зареєстровано договір оренди землі №10/5, виданий 12 лютого 2017 року, загальною площею 3,9114га кадастровий номер земельної ділянки 6322684000:02:002:0131, орендодавець: ОСОБА_2 , орендар: ФГ Агрофортуна , строк дії до 12 лютого 2027 року з правом пролонгації. Записи до розділів про право власності та про інше речове право внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35636822 від 13 червня 2017 року, що вбачається із наданої суду Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №159238693, що сформована 12 березня 2019 року.

21 грудня 2018 року за вих. №К-173/02-19 головою Золочівської РДА Харківської області Гуріним І.М. ОСОБА_2 надано відповідь на звернення, в якій повідомлено, що відповідно до отриманої від голови ФГ Агрофортуна інформації 12 лютого 2017 року між ФГ Агрофортуна та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі №10/5 в рамках статті 13 Закону України Про оренду землі . Відповідно до договору ОСОБА_2 надає, а орендар ФГ Агрофортуна приймає у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6322684000:02:002:0131, що належить орендодавцю на підставі державного акту серії ЯБ №217751. Договір укладено строком на 10 років та зареєстровано 07 червня 2017 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Фермерським господарством Агрофортуна вказано, що договір оренди землі на даний час є чинним, будь-яких звернень чи позовів про розірвання договору на адресу ФГ Агрофортуна не надходило.

У позовній заяві ОСОБА_2 , як на підставу своїх вимог зазначає, що жодного договору оренди з ФГ Агрофортуна він не укладав та не підписував, а підписи в зазначеному договорі та інших пов`язаних з ним документах вчинені іншою особою, жодних грошових коштів в якості орендної плати він не отримував, як і не здійснював жодних дій, які б могли свідчити про згоду з умовами договору, а реєстрація даного договору відбулася поза волею останнього.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років ОСОБА_2 помер, про що 02 лютого 2020 року Виконавчим комітетом Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області складено відповідний актовий запис №22 та того ж дня видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України ).

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (ч.1 ст.1226 ЦК України).

За частинами 1, 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 3,9114га , кадастровий номер 6322684000:02:002:0131, що зареєстрована на території Малорогозянської сільської ради Золочівського району Харківської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №217751, виданого Золочівською РДА, Золочівським районним відділом земельних ресурсів Харківської області від 28 січня 2005 року на підставі розпорядження Золочівської РДА від 12 листопада 2004 року за №556, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №89. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1597.

Державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К.В. 19.10.2020 о 16:57 годині в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в розділі про право власності/довірчої власності під номером: 38727052 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322684000:02:002:0131 за ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1597, виданого 19 жовтня 2020 року Золочівською державною нотаріальною конторою. Запис внесено на підставі рішення державного нотаріуса Золочівської ДНК Харківської області Борисенко К.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54648911 від 19 жовтня 2020 року.

З викладеного вбачається, що наразі власником земельної ділянки є ОСОБА_1 .

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним в силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також застосування спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Відповідно до статті 16 ЦК України , звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19).

З матеріалі справи вбачається, що за клопотання позивача у справі призначалася судова почеркознавча експертиза.

Між тим, від представника ФГ Агрофортуна адвоката Чернишова Б.С. до суду надійшло повідомлення про неможливість надання суду, на виконання клопотання експерта про надання досліджуваного документа - оригіналу договору оренди землі від 12 лютого 2017 №10/5 та акту приймання-передачі земельної ділянки до нього, у зв`язку з їх втратою. При цьому доказів втрати даного договору оренди, обставин цього, вжиття заходів щодо розшуку договору оренди та його відновлення відповідачем суду не надано.

Статтею 109 ЦПК України передбачені наслідки ухилення від участі в експертизі, відповідно до положень вказаної статті, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнання.

Оскільки судово-почеркознавча експертиза була призначена судом саме для з`ясування обставини, на яку посилався позивач, а саме, що підпис в договорі оренди землі №10/5 від 12 лютого 2017 року ОСОБА_2 не належить та ним не виконувався, а відповідач ухилився від подання експерту об`єкту дослідження - оригіналу договору оренди землі №10/5 від 12 лютого 2017, без якого провести експертизу неможливо, суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст.109 ЦПК України, дійшов обгрунтованого висновку щодо встановлення факту про те, що підпис у договорі оренди землі №10/5 від 12 лютого 2017 року виконано не ОСОБА_2 .

Посилання відповідача на те, що позивачу нараховувалася та отримувалася останнім орендна плата колегією суддів не приймаються, оскільки вказані обставини не спростовують позовних вимог.

З огляду на викладене, договір оренди землі №10/5 від 12 лютого 2017 року є неукладеним, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ФГ Агрофортуна повернути позивачу спірну земельну ділянку.

Щодо позовних вимог в частині скасування рішення та запису у державному реєстрі, то колегія суддів зазначає наступне.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону).

У відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.4 Закону державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону.

Згідно п.1 ч.3 ст.10 Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до вимог ч.1 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Як вбачається зі змісту абз.3 ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки договору оренди землі №10/5 від 12 лютого 2017 року є неукладеним, тому наявні підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35636822 від 13.06.2017 року, щодо його реєстрації та скасування запису про інше речове право номер 20871023 від 07 червня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою Ольгою Володимирівною, який внесений на підставі вказаного вище рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В частині позовних щодо стягнення безпідставно збережених грошових коштів колегія зазначає наступне.

Звертаючись до суду з позовом позивач обґрунтовував позовні вимоги посиланням на положення статі 1212 ЦК України та вказував, що він є власником спірної земельної ділянки, якою незаконно та безкоштовно користується відповідач та просив стягнути з останнього кошти у розмірі орендної плати, яка є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у його власності за три роки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України .

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки відсутні, оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України ).

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77цс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Згідно з положеннями частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України ).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України ).

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Судом встановлено, що договір оренди землі №10/5 від 12 лютого 2017 року є неукладеним, рішення про державну реєстрацію договору та запис про реєстрацію речового права є незаконними та підлягають скасуванню, а отже відповідач користувався належною позивачу земельною ділянкою без правових підстав.

Таким чином, з огляду на те, що договір оренди землі №10/5 від 12 лютого 2017 року є неукладеним, рішення про державну реєстрацію договору та запис про реєстрацію речового права є незаконними та підлягають скасуванню, відповідач не набув права користування щодо спірної земельної ділянки, а тому він використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що правова підстава для набуття (збереження) майна спірної земельної ділянки у відповідача відсутня, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача правомірно виникло право на стягнення коштів у вигляді орендної плати, згідно наданого розрахунку, в розмірі 39 199,98грн. за вирахуванням орендної плати виплаченої у 2017 році в розмірі 11 034,06грн., що остаточно становитиме 28 165,92грн.

З урахування викладеного, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 375 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства АГРОФОРТУНА , в особі голови ФГ Агрофортуна Діжиченко Олександра Миколайовича, - залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 24 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 січня 2022 року.

Головуючий - Н.П. Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова