Ухвала

від 19.01.2022 по справі 757/57477/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 19 січня 2022 року апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року,

за участі: прокурора представника власника майна власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено частково клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 з забороною користування, розпорядження, вчинення будь-яких реєстраційних дій, а саме:

- земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 369806280000) з кадастровим номером 8000000000:72:176:0004, площею (га) 0,0455, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/2 частки;

- об`єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 369801480000) загальною площею 49,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:72:176:0004, у розмірі 1/2 частки;

- гаражний бокс поверх 1, ряд 1 (реєстраційний номер майна 33303463), загальною площею 36,10, розташований за адресою: м. Київ, «Дружба» гаражно-будівельний кооператив (Солом`янський р-н), гараж 6, по АДРЕСА_2 , у розмірі 1/1 частки;

- транспортний засіб автомобіль легковий марки HONDA CR-V, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер та серія знака НОМЕР_2 ;

- об`єкт нерухомого майна квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ,

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність підстав для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскількивказане майно на праві приватної власності належить підозрюваному, щодо якого здійснюється провадження в рамках якого суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Не погоджуючись з таким рішенням, власник майна ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Крім того, просить поновити строк апеляційного оскарження зважаючи на те, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна, а копію постановленого рішення останній отримав 23 листопада 2021 року в приміщенні Головного управління національної поліції Печерського управління поліції міста Києва.

Власник майна вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, оскільки вона постановлена з порушенням вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, зазначає, що у кримінальному провадженні № 42018100000001181 порушено процесуальний порядок здійснення повідомлення про підозру адвокату, тобто останній не набув статусу підозрюваного, а тому відсутні підстави для арешту майна. Звертає увагу на те, що діючим законодавством виконувачу обов`язківкерівника Київської міської прокуратури не надано право повідомляти про підозру адвокату. Крім того, норма ч. 4ст. 481 КПК Українине містить у переліку суб`єктів, які мають право доручати іншим прокурорам здійснити повідомлення про підозру, виконувача обов`язківкерівника Київської міської прокуратури.

Крім того, на переконання власника майна у слідчого судді були відсутні підстави для розгляду клопотання про арешт майна, оскільки йому не надано передбаченого діючим кримінально-процесуальним законодавством процесуальних документів, які б надавали право будь-кому із слідчих слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у місті Києві здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, та право прокурору Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 здійснювати процесуальне керівництва у цьому кримінальному провадженні.

Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна, чим порушено право останнього на захист, що позбавило можливості надати докази, які свідчать про необґрунтованість пред`явленої підозри.

В доповненнях до апеляційної скарги, власник майна звертає увагу на те, що раніше вказані ним доводи в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в ухвалі Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року під час розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити поновивши строк апеляційного оскарження, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дотримався вищевказаних вимог закону, перевіривши при цьому наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності дост. 173 КПК Україниповинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань20 грудня 2018 року під № 42018100000001181, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України.

08 жовтня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) в особливо великих розмірах; внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України. При цьому, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК Українипередбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як убачається з матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, зазначені у клопотанні слідчого обставини підозри ОСОБА_5 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень.

Крім того, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

Всупереч доводам викладеним в апеляційній скарзі, оскільки письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 складене і підписане виконувачем обов`язків керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , та вручене на підставі доручення прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , яка згідно з Витягом з ЄРДР входила до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, колегія суддів не знаходить істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у цій частині.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і пояснення прокурора, згідно з якими обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 05 січня 2022 року надійшов до Печерського районного суду міста Києва для розгляду по суті.

Твердження власника майна щодо відсутності у слідчих слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у місті Києві повноважень на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а у прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 права здійснювати процесуальне керівництва у цьому кримінальному провадженні, є голослівними, оскільки в матеріалах провадження наявні відповідні процесуальні рішення, які є чинними та ніким не скасовані.

Доводи викладені в апеляційній скарзі щодо порушення права на захист ОСОБА_5 , оскільки клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна, є непереконливими зважаючи на положення ч. 2 ст. 172 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає законним і обґрунтованим рішення слідчого судді про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, на момент розгляду клопотання прокурора.

Разом з цим, обґрунтовано наклавши арешт на згадане майно, слідчий суддя не врахував, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як встановлення обмежень у вигляді заборони користування майном, тобто слідчим суддею не застосовано найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що не відповідає вимогам ст. 2 КПК України.

Колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування заборона користуватися згаданим майном не є виправданою та буде надмірним втручанням в права та інтереси ОСОБА_5 . При цьому враховується і те, що заборона або обмеження користування, розпоряджання майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Також колегія суддів приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

На підставі викладених обставин, які вказують на необ`єктивність судового розгляду, апеляційна скарга власника майна підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню в частині заборони користування вищевказаним майном з постановленням в цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо заборони користування майном, яке належить ОСОБА_5 , у зв`язку з недоведеністю необхідності встановлення згаданого обмеження.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Поновити ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження та задовольнити частково його апеляційну скаргу.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2021 року, якою задоволено частково клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_5 з забороною користування, розпорядження, вчинення будь-яких реєстраційних дій,а саме: земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 369806280000) з кадастровим номером 8000000000:72:176:0004, площею (га) 0,0455, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/2 частки; об`єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 369801480000) загальною площею 49,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:72:176:0004, у розмірі 1/2 частки;гаражний бокс поверх 1, ряд 1 (реєстраційний номер майна 33303463), загальною площею 36,10, розташований за адресою: м. Київ, «Дружба» гаражно-будівельний кооператив (Солом`янський р-н), гараж 6, по АДРЕСА_2 , у розмірі 1/1 частки;транспортний засіб автомобіль легковий марки HONDA CR-V, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , номер та серія знака НОМЕР_2 ;об`єкт нерухомого майна квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , скасувати в частині заборони користування вищезгаданим майном.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 щодо заборони користування вищевказаним майном, яке на праві власності належить ОСОБА_5 , - відмовити.

У решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 757/57477/21-к Справа №11-сс/824/495/2022 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1