Постанова

від 24.01.2022 по справі 360/5528/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року справа №360/5528/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі № 360/5528/21 (головуючий суддя І інстанції - Захарова О.В.), складену в повному обсязі 07 жовтня 2021 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Свит 19 про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу,-

В С Т А Н О В И В :

4 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Свит19 в якій позивач просить стягнути з суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю СВИТ 19 до державного бюджету штраф у розмірі 5083,00 грн за порушення законодавства про рекламу.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі на підставі положень ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України. При прийнятті спірного рішення суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що відмовляючи у відкритті провадження суд враховував останню позицію Верховного Суду, яка сформована щодо розгляду спорів у подібних правовідносинах, а саме правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18.

Проте, питання щодо предметної юрисдикції спорів з примусового стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу розглядалося Великою Палатою Верховного Суду у справі № 812/1234/18 за позовом Головного управління до фізичної особи - підприємця про стягнення штрафу за порушення Закону України «Про рекламу» . Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такий спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо цивільного права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (ч. 1 ст. 4 КАС України).

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом (п. 5 ч. 5 ст. 46 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено несплатою суб`єктом господарювання штрафу, застосованого рішеннями ГУ Держпродспоживслужби внаслідок порушення законодавства про рекламу.

Закон України Про рекламу від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР (далі Закон № 270) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Цей Закон регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України (ч. 1 ст. 2 Закону № 270).

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами (ч. 1 ст. 26 Закону № 270).

Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (далі - Порядок № 693).

Накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники (п. 8 Порядку № 693).

Сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства (п. 20 Порядку № 693).

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 260-р Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

Територіальним органом з реалізації державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів на території Луганської області є ГУ Держпродспоживслужби.

Виходячи з аналізу наведених правових положень законодавства та беручи до уваги обставини цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у спірних відносинах ГУ Держпродспоживслужби діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом № 270 та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Таким чином, цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

За ч. 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі Закон № 1402) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Велика Палата Верховного Суду аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики (п. 3 ч. 2 ст. 45 Закону № 1402).

Згідно ст. 346, 347 КАС України до повноважень Великої Палати Верховного суду належить, зокрема, викладення висновку щодо питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного суду в постанові від 05.06.2019 року у справі № 812/1234/18 щодо предметної юрисдикції у спірних правовідносинах.

Щодо посилання суду на правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2021 по справі № 816/259/18 та позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, за якою під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, суд зазначає, що вказані висновки стосувались питання застосування останніх правових позицій саме Великої Палати Верховного Суду.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми частини третьої статті 23 Закону України Про захист прав споживачів , з таких підстав.

За ч. 4 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі Закон № 877) виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

За ч. 3 ст. 23 Закону України Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі Закон № 1023) у разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Тобто, вказаними нормами передбачено примусове виконання рішень, прийнятих в порядку реалізації повноважень за Законом України Про захист прав споживачів , а не повноважень, визначених Законом України Про рекламу .

Закон № 877 не застосовується під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу, та не поширює свою дію на відносини у сфері реклами. Крім того, Закон № 877 в цілому не встановлює відповідальності суб`єкта господарювання за порушення законодавства про рекламу, тому посилання суду першої інстанції на ч. 3 ст. 23 Закону № 1023 є безпідставним.

Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі діяв передчасно, а, відтак, ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на положення ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 310, 320, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 360/5528/21 - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 360/5528/21 - скасувати, а справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 січня 2022 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць