Постанова

від 27.01.2022 по справі 805/1516/17-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року справа №805/1516/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 805/1516/17-а (головуючий суддя І інстанції - Льговська Ю.М.), складене у повному обсязі 19 серпня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства Донецьк-Авто до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у списанні податкового боргу, зобов`язання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Донецьк-Авто» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у списанні податкового боргу та зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу позивача в сумі 257 019,87 грн (позовні вимоги викладено з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 листопада 2017 року - а. с. 156, т. 1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління ДФС у Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 805/1516/17-а судові рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року справу прийнято до провадження суддею Льговською Ю.М., вирішено проводити розгляд справи за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року заяву Головного управління ДФС у Донецькій області про процесуальне правонаступництво задоволено. Замінено відповідачів Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, Головне управління ДФС у Донецькій області їх правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 805/1516/17-а замінено відповідача Головне управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87526) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187, місцезнаходження: вул. Італійська (Центральний район), буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515). Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Донецьк-Авто до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо відмови у списанні податкового боргу, зобов`язання до вчинення певних дій задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо відмови у списанні податкового боргу Публічного акціонерного товариства Донецьк-Авто у розмірі 219 219, 90 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187, місцезнаходження: вул. Італійська (Центральний район), буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515) прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу Публічного акціонерного товариства Донецьк-Авто (код ЄДРПОУ: 03112840; місцезнаходження: проспект Ілліча, буд. 95-а, м. Донецьк, 83059; адреса для листування: вул. Захисників України, 4, м. Покровськ, Донецька обл., 85300) в сумі 219 219, 90 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 87-90 т.2).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області подала апеляційну скаргу в якій просило суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 805/1516/17-а, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, податковим органом зазначено, що наданий підприємством сертифікат Торгівельно-промислової палати не звільняє позивача від сплати податкового боргу та не дає права на визнання безнадійним та його списання (а.с. 94-101 т.2).

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство Донецьк-Авто на момент виникнення спору перебувало на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області. За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань товариство має відокремлені підрозділи, частина яких знаходиться на території, непідконтрольній владі.

Згідно з податковими деклараціями з плати за землю (орендна плата Краматорської міської ради) за 2014 - 2015 роки позивачем задеклароване податкове зобов`язання за 2014 рік із розрахунку 36 717,13 грн/місяць у сумі 440 605,52 грн та за 2015 рік у сумі 550 756,90 грн, що сумарно становить - 991 362,42 грн.

В 2014 році позивачем частково сплачено зобов`язання за 2014 рік у сумі 184 668, 49 грн (січень - травень 2014 року).

Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області листом від 03 жовтня 2016 року № 14471/10/05-15-17-012 повідомила позивача, що станом на 30 вересня 2016 року позивач має податковий борг у сумі 806 693,93 грн (991 362,42 грн - 184 668, 49 грн), у тому числі орендна плата з юридичних осіб у сумі 806 693,93 грн, який виник з 30 серпня 2014 року внаслідок несплати узгоджених податкових зобов`язань, самостійно визначених платником.

15 листопада 2016 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою про списання безнадійного податкового боргу в сумі 806 693,93 грн, надавши сертифікат (висновок) Торгівельно-промислової палати України від 12 листопада 2014 року № 1502 про настання обставин непереборної сили.

Вказаним сертифікатом засвідчено настання обставин непереборної сили з 02 травня 2014 року при здійсненні господарської діяльності позивачем на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів. На момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Додатково під час розгляду справи судом позивачем надано докази реєстрації кримінальних проваджень щодо незаконного заволодіння майном відокремлених підрозділів, розташованих на території проведення антитерористичної операції.

Листом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 16 грудня 2016 року № 19887710/05-15-17-012 відмовлено у списанні безнадійного податкового боргу у зв`язку з тим, що посилання в сертифікаті на пункти 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України не є свідченням настання обставин непереборної сили для позивача в частині, яка стосується виконання зобов`язань зі сплати податків та обов`язкових платежів; вказані норми регламентують підстави для надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу, а тому позивачем не надано документів на підтвердження боргу як безнадійного.

21 червня 2017 року позивач подав до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області уточнюючі податкові декларації з орендної плати за землю за 2014 - 2015 року, відповідно до яких податкові зобов`язання за 2015 рік підлягають зменшенню до 550 756, 90 грн та орендна плата за червень - грудень 2014 року підлягає зменшенню до 257 019,87 грн.

З огляду на подання уточнюючих податкових декларації позивачем зменшено розмір позовних вимог, які таким чином стосуються списання безнадійного податкового боргу з орендної плати за червень - грудень 2014 року в сумі 257 019,87 грн.

Листом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 31 жовтня 2017 року № 7607/10/05-15-08 відмовлено у прийнятті уточнюючої декларації лише за 2014 рік (у зв`язку з пропуском строку для подання). Також повідомлено, що станом на 31 жовтня 2017 року за позивачем рахується недоїмка з орендної плати за землю в сумі 255 937,03 грн, залишок несплаченої пені у сумі 296 370,14 грн.

Не погоджуючись із вищевказаною відмовою у списанні безнадійного податкового боргу позивач звернувся до суду із даним позовом.

Спірним питанням у справі, є правомірність відмови відповідача від визнання заборгованості зі сплати орендної плати за землю безнадійною та її списання.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач дотримався вимог діючого законодавства та надав достатньо документів, що підтверджують обставини непереборної сили, які призвели до виникнення безнадійного податкового боргу, а тому у податкового органу відсутні підстави для відмови у списанні безнадійного податкового боргу.

Однак суд першої інстанції вказав, що сума податкового боргу, яка підлягає списанню, складає 219 219,90 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі -ПК України), Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669), Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків" зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року № 1844/24376 (далі -Порядок № 577) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Як вбачається з п.п. 14.1.135 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У відповідності до пункту 14.1.11. частини 4.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.п. 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку № 577 під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Зазначена норма кореспондується з підпунктом 101.2 пункту 101.2.4 статті 101 ПК України.

Розділом IV Порядку № 577 визначено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Торгово-промислова палата України наділена правом лише засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини з зазначенням дати виникнення форс-мажору, тоді як права визначення є податковий борг суб`єкта господарювання безнадійним чи ні, вона не має. Такий висновок повинен надати саме відповідач, розглянувши заяву про списання податкового боргу.

Як вже зазначалось вище, позивач 15 листопада 2016 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області із заявою про списання безнадійного податкового боргу в сумі 806 693,93 грн, надавши сертифікат (висновок) Торгівельно-промислової палати України від 12 листопада 2014 року № 1502 про настання обставин непереборної сили.

Листом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 16 грудня 2016 року № 19887710/05-15-17-012 відмовлено у списанні безнадійного податкового боргу у зв`язку з тим, що посилання в сертифікаті на пункти 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України не є свідченням настання обставин непереборної сили для позивача в частині, яка стосується виконання зобов`язань зі сплати податків та обов`язкових платежів; вказані норми регламентують підстави для надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу, а тому позивачем не надано документів на підтвердження боргу як безнадійного.

Суд апеляційної інстанції не приймає посилання контролюючого органу на не виконання позивачем умов звернення до контролюючого органу за списанням податкового боргу з огляду на наступне.

За правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16-а, від 12 листопада 2020 року у справі № 805/1516/17-а, від 06 квітня 2021 року у справі № 805/696/18-а, сам факт наявності у позивача такого сертифікату не є безумовною підставою для визнання податкового боргу безнадійним та його списання податковим органом. Для визнання податкового боргу безнадійним має бути встановлений (доведений) причинно-наслідковий зв`язок між виникненням податкового боргу платника та форс-мажорними обставинами. При цьому платник податку не обмежений у доказах, які він може долучити до заяви про списання безнадійного податкового боргу на підтвердження наявності обставин форс-мажору. Встановлення причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили з виникненням податкового боргу, тобто визнання його безнадійним, є компетенцією суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду заяви платника податків. У разі звернення платника податку до податкового органу із заявою щодо списання безнадійного податкового боргу необхідно у кожному конкретному випадку досліджувати вплив наявності обставин непереборної сили, засвідчених відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання та на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами.

За результатами оцінки заяви позивача відмова у визнанні боргу безнадійним вмотивована відповідачем тим, що посилання в сертифікаті на пункти 100.4, 100.5 статті 100 ПК України не є свідченням настання обставин непереборної сили для позивача в частині, яка стосується виконання зобов`язань зі сплати податків та обов`язкових платежів; вказані норми регламентують підстави для надання розстрочення (відстрочення) податкового боргу, а тому сертифікат не визнано в якості документів, який підтверджує борг як безнадійний.

Ці доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки діючим законодавством не передбачено засвідчення суб`єктам господарської діяльності обставин непереборної сили окремо за кожною статтею ПК України. Крім того, визначальним у спірних правовідносинах є не факт засвідчення таких обставин, оскільки вони є загальновідомими, а їх вплив на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання, що має бути оцінено суб`єктом владних повноважень у кожному конкретному випадку при зверненні суб`єктів господарювання з відповідною заявою.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 805/2342/16-а.

Судом встановлено, що сертифікатом Торгівельно-промислової палати України від 12 листопада 2014 року № 1502 засвідчено настання обставин непереборної сили з 02 травня 2014 року при здійсненні господарської діяльності позивачем на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів. На момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Обставинами непереборної сили визнано проведення антитерористичної операції на сході України, зокрема в Донецькій області, на території якої позивач здійснює основну господарську діяльність, в ході проведення якої виявляються та розслідуються численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки, окрім іншого, незаконного заволодіння транспортними засобами, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, збереженню їх майна, обмежують свободу пересування зазначеною територією.

Позивачем надано суду додаткові документи, які підтверджують відкриття кримінальних проваджень за фактом незаконного заволодіння транспортними засобами відокремлених підрозділів товариства, розташованих у місті Горлівка, Донецьк, Слов`янськ, які відбулись 02 травня та 05 травня 2014 року, з 22 квітня 2014 року до 17 жовтня 2014 року (а. с. 43 - 46).

Враховуючи, що сертифікатом засвідчено вплив наведених обставин на здійснення господарської діяльності позивачем на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили з виникненням податкового боргу, що є підставою для визнання його безнадійним.

Разом з тим Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 805/385/17-а викладена правова позиція, що сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до Торгівельно-промислової палати України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.

З огляду на цю позицію сертифікатом Торгівельно-промислової палати України від 12 листопада 2014 року № 1502 засвідчено період дії обставин непереборної сили з 02 травня 2014 року по 12 листопада 2014 року. Оскільки сертифікат охоплює листопад місяць, а орендна плата визначається помісячно, то визнанню безнадійним підлягає борг за період з 01 червня по 30 листопада 2014 року.

Борг з орендної плати за грудень 2014 року у розмірі 36 717,13 грн/місяць наданими доказами не охоплюється.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу позивача підлягають задоволенню в сумі 219 219, 90 грн (255 937,03 грн - 36 717,13 грн).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі № 805/1516/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 січня 2022 року.

Судді А.В. Гайдар

А.А. Блохін

І.Д.Компанієць