Постанова

від 17.01.2022 по справі 909/835/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2022 р. Справа №909/835/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Марка Р.І.,

Суддів: Плотніцького Б.Д.

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.,

за участі представників, учасників справи:

від прокуратури: Винницька Л.М.,

від позивача 1: Бакун А.Ю.,

від позивача 2:не з`явився,

від відповідача : Максим`юк В.Я.,

Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області:не з`явився,

Комунальне підприємство "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування": Шалембин В.М.

розглянувши матеріали апеляційних скарг заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури № 15-1491вих-21 від 13.10.2021 (вх. № 01-05/3514/21 від 21.10.2021), Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України б/н від 08.10.2021 (вх. № 01-05/3445/21 від 18.10.2021)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2021 про залишення позову без розгляду (повний текст рішення складено 08.10.2021)

у справі № 909/835/18 (головуючий суддя І.М. Скапровська)

за позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ

в інтересах держави, в особі:

- Національної академії аграрних наук України, м. Київ,

- Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Коломийської міської ради, м. Коломия Івано-Франківської області

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

- Комунальне підприємство "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування", м. Коломия Івано-Франківської області

про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради № 2931-36/2018-36 від 06.09.2018 "Про землекористування в районі об`їзної дороги", скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27851498 від 10.09.2018 та площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27850840 від 10.09.2018,

ВСТАНОВИВ :

27.09.2018 заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Коломийської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради № 2931-36/2018-36 від 06.09.2018 "Про землекористування в районі об`їзної дороги", скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27851498 від 10.09.2018 та скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27850840 від 10.09.2018.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2020 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Коломийської міської ради № 2931-36/2018-36 від 06.09.2018 "Про землекористування в районі об`їзної дороги"; скасовано запис про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27851498 від 10.09.2018; скасовано запис про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27850840 від 10.09.2018.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 залишено без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2020 у справі № 909/835/18.

Постановою Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 909/835/18 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2020, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Під час нового розгляду позову прокурора Івано-Франківської області, Господарським судом Івано-Франківської області у справі № 909/835/18 постановлено ухвалу від 01.10.2021, якою:

- відмовлено в задоволені клопотання представника Національної академії аграрних наук України про залучення до участі у справі № 909/835/18 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів: Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України - Кабінет Міністрів України та заяви/позову Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про зміну предмету позову шляхом збільшення позовних вимог, зокрема, вимог в частині припинення речових прав комунальної власності Коломийської міської ради на земельні ділянки площею 510,75 га з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 та площею 197,09 га з кадастровим номером 2610600000:01:003:0029, що розташовані на території Коломийської міської ради Коломийського району, визнання незаконним та скасування висновку Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12.07.2018 № 19-9-0.331-43/60-18 щодо погодження Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель в районі об`їзної дороги м. Коломиї Івано-Франківської області.

- залишено без розгляду позов Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до відповідача: Коломийської міської ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області; Комунального підприємства "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради № 2931-36/2018-36 від 06.09.2018 "Про землекористування в районі об`їзної дороги", скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельні ділянки площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27851498 від 10.09.2018 та площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27850840 від 10.09.2018.

Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції, з врахуванням положень ст. 316 ГПК України щодо обов`язковості застосування вказівок суду касаційної інстанції під час нового розгляду справи, дослідивши актуальну практику Верховного Суду щодо можливості представництва інтересів держави прокурором в суді, дійшов висновку про залишення без розгляду позову Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

Суд першої інстанції зазначив, що реалізація державою права власності на землю через державний орган виконавчої влади відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Щодо Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, судом першої інстанції досліджено, що такі не є органами державної влади, органами місцевого самоврядування, чи іншими суб`єктами владних повноважень, діяльність яких могла бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що користування (володіння) землею, яке здійснює академія та дослідна станція, не підтверджує віднесення їх до суб`єктів владних повноважень, оскільки право власності на земельну ділянку належить державі.

Місцевий суд зазначив, що у випадку звернення до суду з позовними вимогами, визначеними у даній справі, прокурор повинен був означити компетентний орган, бездіяльність якого (після доведення прокурором про стверджуване порушення інтересів держави), мала наслідком представництво прокурором в суді законних інтересів держави. Оскільки відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави встановлено вже після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов прокурора слід залишити без розгляду.

Щодо заяви про залучення Кабінету Міністрів України як третьої особи без самостійних вимог на стороні позивачів, місцевий господарський суд зазначив, що вказані у заяві позивачами підстави не є підставою, в розумінні ст. 50 ГПК України, для задоволення зазначеного клопотання, а свідчать про наявність підстав для звернення такої особи (КМУ) до суду з позовом про захист порушеного чи оспорюваного права.

Щодо позовної заяви (зміни предмету позову шляхом збільшення позовних вимог) суд першої інстанції зазначив, що зі змісту такої заяви вбачається дублювання вимог означених прокурором в позові і додавання нових матеріально-правовових вимог до відповідача. Суд першої інстанції зробив висновок, що такою заявою (під виглядом збільшення розміру позовних вимог) позивачі неправомірно висунули нові позовні вимоги, у зв`язку із чим у заявленні нових вимог слід відмовити.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, Національна академія аграрних наук України, Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України та Заступник прокурора Івано-Франківської області, оскаржили рішення суду в апеляційному порядку.

У спільно поданій апеляційній скарзі Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України від 08.10.2021 (вх. № 01-05/3445/21 від 18.10.2021) позивачі вважають, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з огляду на таке.

На думку апелянтів, залишення позову прокурора без розгляду є необгрунтваним та таким, що порушує права позивачів, оскільки такі звернулися зі спільною позовною заявою, де збільшили заявлені прокурором позовні вимоги і обгрунтовували підставність звернення з позовом прокурора. На думку позивачів, залишаючи позов прокурора без розгляду, суд першої інстанції позбавив позивачів права звернутися з такими ж позовними вимогами до суду. На їх думку у разі звернення позивачів з позовом до суду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 175 ГПК України, їм буде відмовлено у відкритті провадження у справі.

Позивачі вказують, що звернення 27.09.2018 прокурора з позовом у даній справі та залишення його судом без розгляду, позбавляє НААН та Прикарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію ІСГ КР НААН можливості звернення до суду з таким позовом, чим порушується його право на судовий захист їх прав та інтересів.

Крім того, позивачі вважають що при ухваленні відмови у заяві/позову Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про зміну предмету позову шляхом збільшення позовних вимог, судом допущено порушення норм ст. 46 ГПК України. Апелянти вважають, що оскільки нормою ст. 46 ГПК України передбачено право позивачів на збільшення позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, то суд першої інстанції повинен був прийняти вказану заяву до розгляду.

Окрім того, на думку позивачів, судом першої інстанції в порушення норм ст. 161, 162 ГПК України, не прийнято їх позовну заяву (зміна предмету позову шляхом збільшення позовних вимог), яка подана позивачами з дотриманням вимог щодо змісту заяв по суті справи, а також вимог до позовної заяви.

Також позивачі не погоджуються з оскаржуваною ухвалою суду в частині відмови у залученні у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів - Кабінету Міністрів України.

В апеляційній скарзі Івано-Франківської обласної прокуратури № 15-1419вих-21 від 13.10.2021 (вх. № 01-05/3514/21 від 21.10.2021) прокурор не погоджується з прийнятою ухвалою суду першої інстанції від 01.10.2021 та вважає, що така винесена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. 1, 4 ЗУ Про управління об`єктами державної власності та ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру ..

Прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність від 26.11.2015 до складу національних галузевих академій наук входить, у тому числі, Національна академія аграрних наук України, яка є самоврядною науковою організацією, заснованою на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа. Також прокурор вважає, що НААН є самоврядною науковою організацією, заснованій на державній власності, що фінансується з державного бюджету України. Прокурор вважає підтвердженим матеріалами справи факт того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної форми власності розпорядження якими здійснюється безпосередньо Національною академіє. Аграрних наук України, яка в силу положень ЗУ Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу забезпечує реалізацію прав держави як власника цих земель.

Коломийською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу 2249/01.2-28/16в від 29.11.2021 (вх. № 01-04/8398/21) Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, де відповідач заперечує наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи.

Відповідач вважає, що твердження позивачів про порушення норм ст. 46 ГПК України при винесенні оскаржуваної ухвали судом не відповідають дійсності. Він звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Відповідач стверджує, що НААН України та Прикарпатська ДСДС у спільній позовній заяві про зміну предмету позову шляхом збільшення позовних вимог заявили по суті нові позовні вимоги, що не допускається нормами ст. 46 ГПК України

Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції в частині відмови у залученні у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів - Кабінету Міністрів України, відповідач звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі, в порушення норм п.5 ч.2 ст. 258 ГПК України, позивачі не вказали у чому полягає, на їхню думку, незаконність і (або) необґрунтованість ухвали у цій частині.

У відзиві Коломийської міської ради № 2261/01.2-28/40в від 30.11.2021 (вх. № 01-04/8459/21) на апеляційну скаргу прокуратури, відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що суб`єктами права власності на землі приватної власності є юридичні особи і громадяни; на землі комунальної власності - органи місцевого самоврядування; на землі державної власності - відповідні державні органи виконавчої влади, яким в силу вимог Конституції України є, зокрема, Кабінет Міністрів України.

Відповідач вказує, що НААН України, не є органом державної влади, через який держава реалізує право власності на землю.

Також у відзиві відповідач посилається на те, що Закон України "Про управління об`єктами державної власності", який визначає НААН України, як суб`єкта управління об`єктами державної власності, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України. Відповідно до ст. 13 Конституції земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Коломийська міська рада вважає, що користування (володіння) землею, що належить на праві власності державі, юридичною особою не підтверджує віднесення такої особи до суб`єктів владних повноважень, визначення яких судом наведено вище.

Вказані вище апеляційні скарги відповідно до витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.10.2021 розподілено до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів Плотніцького Б.Д., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України б/н від 08.10.2021 (вх. № 01-05/3445/21 від 18.10.2021) та заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури № 15-1491 вих-21 від 13.10.2021 (вх. № 01-05/3514/21 від 21.10.2021) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2021 про залишення позову без розгляду справі № 909/835/18 і призначено розгляд справи на 09.12.2021.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марка Р.І., судове засідання 09.12.2021 не відбулося.

Ухвалою суду від 14.12.2021 з врахуванням принципу розумності строків розгляду справи розгляд справи призначено на 17.01.2022.

В судовому засіданні 17.01.2022 прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив суд задоволити її та скасувати оскаржувану ухвалу.

Представник Національної академії аграрних наук України підтримав доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив суд задоволити її та скасувати оскаржувану ухвалу.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційних скарг прокурора та Національної академії аграрних наук України і Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги прокурора та позивачів.

Представник Комунального підприємства "Роздрібна торгово-закупівельна база громадського харчування" підтримав викладене відповідачем у справі.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Звертаючись із позовом до суду, прокурор обгрунтовує свої вимоги тим, що спірні земельні ділянки з 1956 року постійно знаходилися в користуванні державних установ, правонаступником яких є Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція НААН України та відносилися до державної форми власності; спірні земельні ділянки з державної власності в комунальну не передавалися, НААН України від вказаних ділянок не відмовлялося; земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту м. Коломия та не можуть відноситися до земель комунальної власності; зміну меж населеного пункту у встановленому Законом порядку не проведено; оскаржуване рішення прийнято за відсутності позитивного висновку державної землевпорядної експертизи. Наведене, на думку прокурора свідчить, що прийняття Коломийською міською радою оскаржуваного рішення та проведення державної реєстрації за Коломийською міською радою права власності на спірні земельні ділянки суперечить вимогам законодавства.

Щодо підставності звернення з позовом до суду в інтересах в держави в особі Національної академії аграрних наук України і Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, прокурор вказував те, що НААН України є установою, яка забезпечує реалізацію прав держави як власника земельної ділянки, а Прикарпатська державна сільськогосподарська станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України реалізовує своє право на користування землею, такі висновки прокурор зробив на підставі:

- постанови Президії ВР Української РСР № 1370 від 29.07.1991 Про статус Української академії аграрних наук (відповідно до якої за Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ);

- статті 150 ЗК України та ст. 4, 5 ЗУ Про особливості правового режиму діяльності НААН, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу (відповідно до яких НГАН, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством. А вилучення земельних ділянок НААН України може здійснюватись лише за згодою Президії НААН України відповідно до ЗК України. )

- статуту НААН України, затвердженого наказом МЮУ від 27.06.2016 № 2332/575 (відповідно до якого НААН України забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством. Також НААН України відповідно до законодавства та статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, а також обіговими коштами та земельними ділянками , що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства.)

Прокурор у позовній заяві зазначив, що про необхідність представництва інтересів держави в суді, шляхом подання позовної заяви до Коломийської міської ради (про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради № 2931-36/2018-36 від 06.09.2018 "Про землекористування в районі об`їзної дороги", скасування державної реєстрації на земельні ділянки з кадастровими номерами 2610600000:01:001:0009 та 2610600000:01:003:0029) повідомив Прикарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України та Національну академію аграрних наук України, окремим листом.

При новому розгляді справи, Господарський суд Львівської області, з врахуванням рекомендацій Верховного Суду від 27.07.2021 щодо встановлення підстав звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України та Національної академії аграрних наук України, встановив, що такі підстави відсутні та з врахуванням п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову прокуратури без розгляду.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 ЗУ Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4).

Таким чином,з аналізу ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України та ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. (така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 26.05.2020, винесеній у справі № 912/2385/18)

Прокурор в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність від 26.11.2015 до складу національних галузевих академій наук входить, у тому числі, Національна академія аграрних наук України, яка є самоврядною науковою організацією, заснованою на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна від 07.02.2002 Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Статтею 4 цього ж закону, зазначає прокурор, визначено, що Національні галузеві академії наук, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Наведені положення законів, на думку прокурора свідчать про те, що НААН України є самоврядною науковою організацією, заснованою на державній власності, що фінансується з державного бюджету і може здійснювати повноваження щодо реалізації прав держави як власника об`єктів, щодо управління яких належать до сфери його управління, зокрема щодо користування земельною ділянкою щодо якої виник спір.

На підтвердження своєї позиції прокуратура посилається на постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 807/866/17 та від 29.04.2020 у справі № 826/8950/18.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово- господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Статтею 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", який визначає НААН України, як суб`єкта управління об`єктами державної власності, визначено, що дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними ч.1 ст. 13 Конституції України.

З вищенаведеного вбачається, що зазначені норми законів не поширюються на правовідносини, що є предметом розгляду даної справи, так як вони виникли щодо землі, а позивачі, визначені прокурором у даній справі не є належними позивачами, в інтересах яких прокурор міг би звернутися з позовом у даній справі, оскільки земля, на території якій знаходиться, належне їм нерухоме майно, відноситься до державної форми власності.

Постанови ж Верховного Суду, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі (від 20.01.2020 року у справі № 807/866/17 та від 29.04.2020 року у справі № 826/8950/18), які на його думку, винесені в подібних правовідносинах і повинні бути взяті судом до уваги, стосуються оскарження порядку та результатів конкурсного відбору на заміщення посади, де НААН виступає суб`єктом господарювання, який реалізовує владні управлінські функції. Таким чином, наведена прокурором практика не стосується реалізації НААН своїх повноважень у сфері землекористування чи землеволодіння.

Разом з тим, згідно ст. 80 Земельного кодексу України (далі ЗК України), суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Статтею 84 ЗК України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади, відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Статтею 118 Конституції України визначено, що в областях, районах, містах Києві та Севастополі, виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації.

Отже, суб`єктами права власності на землі приватної власності є юридичні особи і громадяни; на землі комунальної власності - органи місцевого самоврядування; на землі державної власності - відповідні державні органи виконавчої влади, яким в силу вимог Конституції України є, зокрема, Кабінет Міністрів України.

Національна академія аграрних наук України, будучи, згідно Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна , вищою державною науковою організацією України, основним видом діяльності якої є вирощування культур дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій (основний), дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук не є органом державної влади, через який держава реалізує право власності на землю.

Як зазначено вище, аналіз ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України та ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає змогу зробити висновок про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

У своїй апеляційній скарзі прокурор вказує, що позивачі, визначені ним у даній справі належним чином, оскільки, відповідно до постанови Президії ВР Української РСР № 1370 від 29.07.1991 Про статус Української академії аграрних наук за Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ ; також статтею 150 ЗК України та ст. 4, 5 ЗУ Про особливості правового режиму діяльності НААН, Національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу визначено, що НГАН, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовуть та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством, а вилучення земельних ділянок НААН України може здійснюватись лише за згодою Президії НААН України відповідно до ЗК України.

Також у підтвердження правильності визначення позивачів у справі прокурор стверджує, що у статуті НААН України, затвердженого наказом МЮУ від 27.06.2016 № 2332/575, визначено, що НААН України забезпечує реалізацію прав держави як власника таких об`єктів, ефективно їх використовує та розпоряджається у межах, визначених законодавством. Прокурор стверджує, що НААН України відповідно до законодавства та статуту користується основними фондами, переданими їй державою у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності, а також обіговими коштами та земельними ділянками , що надаються їй у постійне користування або в оренду відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Водночас, згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стандарт "вірогідності доказів" не передбачає автоматичного нехтування судом обов`язку надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 27.07.2021 у даній справі посилання на постанову президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991, відповідно до якої за Українською академією аграрних наук закріплено землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходиться в розпорядженні її установ, не доводить існування відповідного рішення компетентного органу про передачу земельних ділянок у користування позивачам або їх правопопередникам.

Підставою для набуття права користування земельними ділянками за правопопередниками позивачів або ними самими є певний юридичний факт - зокрема, рішення відповідного уповноваженого органу про передання таких ділянок у користування. При цьому як ЗК УРСР 1970 року, так і ЗК УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або непереоформлення раніше наданих прав.

За змістом норм статей 1, 2, 3, 157, 158, 159, 163, 167, 168 Земельного кодексу УРСР, що затверджений постановою Всеукраїнського центрального виконкому 29.11.1922, земля належала до державної власності (як єдиної визнаної згідно з законодавством форми власності) та надавалась в користування за рішенням відповідного органу, який від імені держави виконував повноваження (функції) з розпорядження землею. Метою ж землевпорядкування було впорядкування існуючих та новостворених землекористувачів відповідно до їх прав на землю, а оформлення та видачі документів із землевпорядкування мало посвідчувальний, однак не правовстановлюючий характер.

Крім цього відповідно до норм Земельного кодексу УРСР в редакції закону від 08.07.1971, Земельного кодексу України від 18.12.1990 та від 25.10.2001 з подальшими змінами та доповненнями (до набуття чинності змін з 01.01.2013) порядок передачі та набуття права користування (постійного користування) на землі державної власності сільськогосподарського призначення протягом дії вказаних законів не змінювався - правовстановлюючий характер мало рішення органу, до повноважень якого належало розпорядження відповідними землями, про передачу земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення в користування (постійне користування), яке було підставою для набуття прав на цю ділянку, а оформлення цього права з видачею, зокрема державного акта, мало посвідчувальний характер (зокрема, ст. 4, 16, 20 Земельного кодексу УРСР в редакції закону від 08.07.1971 тощо).

Аналогічних висновки, викладені у постанові Верховного Суд від 16.01.2020 у справі № 916/2675/20.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції, вважає, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі чи правопідтверджуючі документи, на підставі яких можна дійти висновку про те, що відповідні земельні ділянки, стосовно яких у даній справі наявний спір, передавалися у відповідне користування НААН України, або його дослідному підрозділу, чи їх правопопередникам.

З наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що позивачі є власниками земельних ділянок щодо яких Коломийською міською радою прийнято рішення (земельна ділянка площею 510, 75 га з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 та земельна ділянка площею 197, 09 га з кадастровим номером 2610600000:01:003:0029), яке оскаржується у даній справі.

Як зазначає сам прокурор у позовній заяві, спірні земельні ділянки з 1965 року перебували у постійному користуванні державних установ, що свідчить про приналежність цих земель державі як власнику.

В силу зазначених вище ст. 113 Конституції України та ст. 84 ЗК України, органом владних повноважень, через який держава реалізує право власності на землю держави є, зокрема, Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади.

Суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю. Власники землі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо неналежності позивачів, визначених прокурором у даній справі, оскільки, в силу ст. 113 Конституції України та ст. 84 ЗК України і характеру даних правовідносин, органом владних повноважень, через який держава реалізує право власності на землю держави є, зокрема, Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади.

Частиною 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру визначено, що представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Закон України "Про прокуратуру" і ГПК України визначають, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді, виключно після підтвердження судом підстав для його здійснення.

Окрім того, як зазначено вище ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не передбачена така умова для представництва інтересів держави в суді, як неналежний захист чи не здійснення захисту цих інтересів юридичною особою, яка, хоч і є державною установою, але в силу вищевикладеного, не є ні суб`єктом владних повноважень, ні органом місцевого самоврядування, ні органом державної влади.

Зі статутів НААН України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України та витягів з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що і НААН України, і Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України є науковими, неприбутковими, державними організаціями (установами, закладами), основним видом діяльності яких є вирощування зернових культур, дослідження, експериментальні розробки у сферах інших природних і технічних наук; біотехнологій, а відповідно, зазначені юридичні особи, не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи інших суб`єктів, владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

З врахуванням вище наведеного, оскільки відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави встановлена вже після відкриття провадження справі, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, щодо залишення позову прокурора без розгляду,

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У позовній заяві прокурор зазначає про те, що про необхідність представництва інтересів держави в суді шляхом подання позовної заяви у даній справі (про визнання незаконним та скасування рішення Коломийської міської ради № 2931-36/2018-36 від 06.09.2018 Про землекористування в районі об`їзної дороги , скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 510,75 га, кадастровий номер 2610600000:01:001:0009 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27851498 від 10.09.2018 та скасування запису про державну реєстрацію права власності за Коломийською міською радою на земельну ділянку площею 197,09 га, кадастровий номер 2610600000:01:003:0029 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27850840 від 10.09.2018 ) він повідомив позивачів (Прикарпатську державну сільськогосподарську дослідну станцію Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України та Національну академію аграрних наук України) окремим листом.

Судова колегія Західного апеляційного господарського суду звертає у вагу на те, що наявні до позовної заяви додатки не підтверджують належного повідомлення позивачів про намір звернутися до суду.

У постанові від 27.07.2021 у даній справі Верховний Суду наголошує на встановленню обставин справи з урахуванням актуальної судової практики.

Разом з тим, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53,174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті (висновки Верховного Суду у справі № 813/2417/17 від 22.12.2021).

З наведеного вбачається, що, окрім наведеного вище, в матеріалах справи відсутні докази дотримання прокурором порядку звернення з позовом до суду, адже неповідомлення позивачів (в разі їх належного визначення) про намір звернутися до суду з позовом, може свідчити про передчасність звернення з таким позовом прокурора, оскільки позивачі мають право, після виявлення порушень звернутись до суду з позовом особисто.

Щодо відмови в позовній заяві (зміни предмету позову шляхом збільшення позовних вимог), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що НААН України та Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція ІС ГКР НААН, після направленння на новий розгляд даної справи, подали до суду першої інстанції позовну заяву (зміну предмету позову шляхом збільшення предмету позову).

Така заява за своїм змістом дублює частину означених прокурором позовних вимог та містить додатково заявлені матеріально-правовові вимоги до відповідача, зокрема, вимоги про припинення речових прав комунальної власності Коломийської міської ради на земельні ділянки площею 510,75 га з кадастровим номером 2610600000:01:001:0009 та площею 197,09 га, з кадастровим номером 2610600000:01:003:0029, що розташовані на території Коломийської міської ради Коломийського району, визнання незаконним та скасування висновку Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12.07.2018 № 19-9-0.331-43/60-18, щодо погодження Технічної документації із землеустрою, щодо інвентаризації земель в районі об`їзної дороги м. Коломиї Івано-Франківської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 ГПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Справа № 909/835/18 направлена Верховним Судом на новий розгляд до суду першої інстанції, при первісному розгляді даної справи не змінювалися фактичні обставини справи, а тому відсутні підстави визначені ст. 46 ГПК України для зміни предмету позову чи збільшення позовних вимог на даному етапі розгляду господарської справи.

Окрім того, з аналізу норм ст. 46 ГПК України вбачається, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково у викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19, у справі № 922/404/19 від 09.07.2020).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що такі дії позивачів (подання позовної заяви (зміни предмету позову шляхом збільшення позовних вимог), слід кваліфікувати, як дію по збільшенню позовних вимог, а відповідно в її задоволенні слід відмовити виходячи з того, що збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

В апеляційній скарзі позивачі зазначають, що ними, при поданні позовної заяви (зміни предмету позову шляхом збільшення позовних вимог), дотримано вимоги ст. 161, 162 ГПК України, щодо виду та змісту заяв по суті справи, а також вимоги до позовної заяви, у зв`язку із чим неправомірною є відмова суду у її прийнятті.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з обгрунтованим позовом про порушення його права в частині тих позовних вимог, які є новими, однак таке звернення повинно здійснюватись внаслідок звернення з окремим позовом, а не в межах вже існуючого, оскільки зміна і підстав і предмету позову не допускається. Виходячи з положень ст. 46 ГПК України змінити можна альтернативно або підстави, або предмет позову.

Фактично позивачами подана нова позовна заява, в межах розгляду господарської справи № 909/835/18, що не передбачено нормами ГПК України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими твердження позивачів про те, що залишення без розгляду позову прокурора позбавляє їх права звернутися до суду з самостійним позовом, оскільки залишення позову без розгляду, не позбавляє права прокурора (в разі усунення обставин його залишення без розгляду) звернутися до суду повторно. Такого права не позбавлений і сам позивач.

Щодо клопотання НААН України, про залучення Кабінету Міністрів України третьою особою без самостійних вимог на стороні позивачів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення такого клопотання.

Статтею 50 ГПК України визначено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

Таким чином можливість залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог обумовлена тим, що рішення може вплинути на її права або обов`язки. Посилання представника НААН України на розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.08.2021 № 991-р затверджено план заходів з реформування НААН України, не є підставою, в розумінні ст. 50 ГПК України, для задоволення зазначеного клопотання.

Посилання на вимоги Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України", якими передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів, відповідно здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, свідчить про наявність підстав для звернення до суду з позовом про захист його (Кабінету Міністрів України) порушеного чи оспорюваного права, а не залучення його до участі у справі в якості третьої особи.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (с. 280 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.280 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 275, 276,281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури № 15-1491вих-21 від 13.10.2021 (вх. № 01-05/3514/21 від 21.10.2021), Національної академії аграрних наук України та Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України б/н від 08.10.2021 (вх. № 01-05/3445/21 від 18.10.2021) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.10.2021 у справі № 909/835/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.01.2022.

Головуючий -суддя Марко Р.І.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Скрипчук О.С.