Ухвала

від 28.01.2022 по справі 24/17-3856-2011

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

28 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 24/17-3856-2011 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

Розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Десятник Станіслава Миколайовича

на рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2011, суддя в І інстанції Оборотова О.Ю., повний текст якого складено 28.11.2011 в м. Одесі

по справі № 24/17-3856-2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПР-ЮГ»

до фізичної особи - підприємця Десятник Станіслава Миколайовича

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2011 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Десятник Станіслава Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПР-ЮГ» заборгованість у сумі 10213,41 грн., яка складається з 7739,98 грн. основного боргу за товар, 969,81 грн. пені, 345,27 грн. 3% річних та 1158,35 грн. втрат від інфляції та судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 19.01.2022 від фізичної особи - підприємця Десятник Станіслава Миколайовича до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій відповідач просить рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2011 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Десятник Станіслава Миколайовича на рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2011 до надходження матеріалів справи № 24/17-3856-2011 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено господарському суду Одеської області надіслано матеріали справи № 24/17-3856-2011 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

24.01.2022 матеріали справи № 24/17-3856-2011 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Одночасно в прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції посилаючись на те, що повний та скорочений текст оскаржуваного рішення йому не направлявся, з повним текстом рішення він ознайомився 04.01.2022 року. Відповідач не був присутній при проголошенні вищезазначеного рішення, про що вказано в самому рішенні, оскільки судом не було сповіщено учасників процесу належним чином не повідомлено про час та місце судового засідання, позбавивши доступу до правосуддя, та процесуальних прав. Копію рішення ні особисто, ні засобами поштового зв`язку відповідач не отримував - в матеріалах справи відсутні докази, які б про те свідчили. Про наявність рішення стало відомо випадково з реєстру судових рішень.

Дослідивши подану апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. було винесене згідно правил Господарського процесуального кодексу України , в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII , що діяв до 15.12.2017р.

Згідно з пунктом 13 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

Відповідно до ст. 93 ГПК України , в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII , що діяв до 15.12.2017р., апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 256 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з апеляційними скаргами, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

3. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення у справі "Мушта проти України").

Суд встановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовуються причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване відповідачем рішення господарського суду Одеської області було ухвалено - 21.11.2011 року, повний текст його виготовлено - 28.11.2011, отже останній день строку, встановлений для її оскарження в апеляційному порядку припадав на 09.12.2011.

В даному випадку, апеляційна скарга подана відповідачем до суду апеляційної інстанції - 14.01.2022, підтвердженням чого є накладна Укрпошта Стандарт, тобто зі значним пропуском процесуального строку встановленого на апеляційне оскарження, понад 1 рік, а точніше майже на 10 років.

Скаржник в обґрунтування підстав для поновлення йому строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції посилався на те, що повний та скорочений текст оскаржуваного рішення йому не направлявся, з повним текстом рішення він ознайомився 04.01.2022 року. Відповідач не був присутній при проголошенні вищезазначеного рішення, про що вказано в самому рішенні, оскільки судом не було сповіщено учасників процесу належним чином не повідомлено про час та місце судового засідання, позбавивши доступу до правосуддя, та процесуальних прав. Копію рішення ні особисто, ні засобами поштового зв`язку відповідач не отримував - в матеріалах справи відсутні докази, які б про те свідчили. Про наявність рішення стало відомо випадково з реєстру судових рішень. З огляду на зазначене, заявник апеляційної скарги просить визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження поважною та поновити строк на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення , крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Розглянувши доводи вищевказаного клопотання, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 21.11.2011 та безпосередньо із тексту оскаржуваного рішення від 21.11.2011 року відповідач особисто був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції на підставі паспорту серії КК 509775, виданого Київським РВ УМВС в Одеській області від 19.10.2000, отже він був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції.

Також, наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення підтверджується, що позовна заява, ухвали про порушення провадження у справі і відкладення розгляду справи направлялися відповідачу і були ним отримані за адресою, вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто за місцезнаходженням скаржника (а.с. 61).

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції були вжиті достатні заходи для повідомлення скаржника (відповідача) про дату, час та місце розгляду справи.

Посилання ж відповідача на той факт, що він не приймав участі у судових засіданнях у розгляді даної судової справи, що його не було належним чином повідомлено про час та дату слухань у даній справі, а також що він не отримував повний текст оскаржуваного рішення, колегією суддів не приймається до уваги та спростовується матеріалами справи.

Як вже зазначалось, скаржник приймав участь у розгляді даної справи, а відтак не був позбавлений права вжити відповідних заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому провадження.

Також скаржником в апеляційній скарзі в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не зазначено та не мотивовано жодним чином про пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що обставини вказані скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть свідчити про об`єктивну неможливість вчасного звернення з апеляційною скаргою, в межах строків визначених ст. 93 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, та залежали виключно від волевиявлення заявника апеляційної скарги, а тому не можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили значний пропуск строку встановленого на апеляційне оскарження.

Поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2011 року матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності, порушуватиме права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втім, скаржник не навів відповідних обставин, які виключають підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою на судове рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту.

З огляду на викладене, враховуючи, що апеляційна скарга подана поза межами присічного строку (майже черех 10 років з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення), встановленого частиною 2 статті 261 ГПК України, а обґрунтування з наданням відповідних доказів наявності виключних випадків пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою, зазначених у цій статті, скаржник не вказав, обставини, викладені в клопотанні про поновлення процесуального строку не є підставою для поновлення пропущеного скаржником строку на подання апеляційної скарги, тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою має бути відмовлено.

Згідно із частиною 3 статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

З огляду на пропуск скаржником строку на апеляційне оскарження судового рішення більш як на один рік та недоведення існування обставин, визначених частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити у відкриті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця Десятник Станіслава Миколайовича на рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2011 по справі № 24/17-3856-2011 на підставі частини 2 статті 261 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити фізичній особі - підприємцю Десятнику Станіславу Миколайовичу у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 21.11.2011 по справі № 24/17-3856-2011.

2. Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути фізичній особі - підприємцю Десятнику Станіславу Миколайовичу.

Головуючий суддя Бєляновський В.В.

Судді Богатир К.В.

Філінюк І.Г.