Постанова

від 18.01.2022 по справі 913/196/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року м. Харків Справа № 913/196/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.

за участю секретаря судового засіданні Перікової К.В.

від апелянта - КОЧЕТКОВА Алія - на підставі виписки з ЄДРПОУ від 13.07.2021р;

від ініціюючого кредитора - не з`явився;

від боржника - не з`явився;

від розпорядника майна - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область (вх. №3388 Л/2)

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 у справі №913/196/21 (суддя Фонова О.С., постановлену в м.Харків о 14:54год, дата складення повного тексту - 18.10.2021)

за заявою Фізичної особи-підприємця Вєтух Валентини Петрівни, м. Брянка Луганської області

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.04.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» ; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - Фізичної особи-підприємця Вєтух Валентини Петрівни у сумі основного зобов`язання - 209497,35грн та у сумі 22700,00грн сплаченого судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 13.10.2021р; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» арбітражну керуючу Бугулян Олену Анатоліївну.

27.04.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» .

31.05.2021 Головне управління ДПС у Луганській області звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою (№4448/5/12-32-20-00-26 від 25.05.2021) про визнання грошових вимог до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» у справі про банкрутство №913/196/21, в якій просило суд визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Луганській області у справі №913/196/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» у загальному розмірі 8630555,67грн/, з яких:

- 5500600,32грн (1986071,22грн - основний платіж, 3155154,22грн - штрафні санкції, 359374,88грн - пеня) - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

- 7222,95грн (5688,19грн - основний платіж, 1534,76грн - пеня) - податок на прибуток приватних підприємств;

- 123750,84грн (0,76грн - основний платіж, 122500,13грн - штрафні санкції, 1249,95грн - пеня) - податок на додану вартість;

- 177529,60грн (154826,92грн - основний платіж, 22702,68грн - пеня) - земельний податок з юридичних осіб;

- 1507395,46грн (1507380,67грн - основний платіж, 14,79грн - штрафні санкції) - орендна плата з юридичних осіб;

- 783,58грн (680,00грн - штрафні санкції, 103,58грн - пеня) - адміністративні штрафи та інші санкції;

- 133272,92грн (729137,83грн - основний платіж, 241431,05грн - штрафні санкції, 34270,04грн - пеня) - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

09.08.2021 Головним управлінням ДПС у Луганській області було подано до Господарського суду Луганської області пояснення, в яких просило суд визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Луганській області у справі №913/196/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» в загальній сумі 8530783,22грн, з яких:

- 5500600,32грн (1986071,22грн - основний платіж, 3155154,22грн - штрафні санкції, 359374,88грн - пеня) - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

- 6414,41грн (5688,19грн - основний платіж, 726,22грн (1534,76грн - 808,54грн) - пеня)- податок на прибуток приватних підприємств;

- 123750,84грн (0,76грн - основний платіж, 122500,13грн - штрафні санкції, 1249,95грн - пеня) - податку на додану вартість;

- 78565,69грн (основний платіж) - земельний податок з юридичних осіб;

- 1507395,46грн (1507380,67грн - основний платіж, 14,79грн - штрафні санкції) - орендна плата з юридичних осіб;

- 783,58грн (680,00грн - штрафні санкції, 103,58грн - пеня) - адміністративні штрафи та інші санкції;

- 1313272,92грн (вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020р №10-25476-17-У на суму 1311991,70грн, та нарахування за жовтень 2020 року на суму 427,14грн, за листопад 2020 року на суму 424,60грн та за грудень 2020 року на суму 429,48грн) - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

19.08.2021 розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Бугулян О.А. подано до Господарського суду Луганської області письмові пояснення, в яких було повідомлено про визнання кредиторських вимог ГУ ДПС у Луганській області до ТОВ «СЗХНО» в загальній сумі 6944822,07грн

19.08.2021 розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Бугулян О.А. подано до Господарського суду Луганської області заяву про застосування строків позовної давності до грошових вимог ГУ ДПС в Луганській області щодо заборгованості з земельного податку.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної заяви розпорядник майна боржника посилався на те, що сума вимог є заборгованістю з земельного податку за період 2015-2017 роки, кінцевий термін сплати з урахуванням трирічного терміну (загальна позовна давність відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України), яких сплинув 01.02.2020р з урахуванням положень пункту 287.3. статті 287 Податкового кодексу України.

18.09.2021 розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Бугулян О.А. подано до Господарського суду Луганської області письмові пояснення, в яких було повідомлено про те, що 25.08.2021р від боржника було отримано лист від 12.08.2021 №4/08, в якому останній повідомив про погашення заборгованості з заробітної плати, яка виникла до 26.04.2021, та після порушення справи про банкрутство №913/196/21. Разом зі сплатою заробітної плати боржником було сплачено суму страхових внесків з ЄСВ в сумі 13352,57грн за платіжним дорученням №2692 від 30.07.2021, з яких: недоїмка в сумі 10884,09грн - за період з січня 2019 року по грудень 2020 року - включених ГУ ДПС у Луганській області до конкурсних вимог та 2468,48грн - поточні зобов`язання боржника.

Отже, з урахуванням суми погашених конкурсних вимог з єдиного соціального внеску в сумі 10884,09грн, кредиторські вимоги ГУ ДПС у Луганській області до ТОВ «СЗХНО» були визнані розпорядником майна та боржником в загальній сумі 6933937,98грн, з яких:

- податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в загальній сумі 5500600,32грн (1986071,22грн - основний платіж до 3 черги, 3514529,10грн - штрафні санкції та пеня до 6 черги);

- адміністративні штрафи та інші санкції в загальній сумі 783,58грн до 6 черги;

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 1302388,83грн, з яких: 718253,74грн (недоїмка ВП №64467834) до 2 черги: 584135,09грн - штрафи та пеня до 6 черги (241431,05грн - штрафні санкції, 342704,04грн - пеня);

- податку на додану вартість в загальній сумі 123750,84грн, з яких: 0,76грн - основний платіж до 3 черги; 122500,13грн - штрафні санкції та 1249,95грн - пеня до 6 черги;

- податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 6414,41грн, з яких: 5688,19грн - основний платіж та 726,22грн - пеня до 3 черги, в сумі 5688,19грн та 726,22грн до 6 черги.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 у справі №913/196/21 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Луганській області до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» в сумі 8441333,44грн - основна заборгованість та 4540,00грн. - судовий збір; відхилено грошові вимоги Головного управління ДПС у Луганській області в сумі 89449,78грн

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 14, 16, 54, 57, 59, 19, 137, 203, 287 Податкового кодексу України мотивовані тим, що грошові вимоги до боржника щодо податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 5500600,32грн; податку на прибуток приватних підприємств 6414,41грн; податку на додану вартість в сумі 123750,84грн; адміністративних штрафів та інших санкцій в сумі 783,58грн є повністю обґрунтованими та законними, у зв`язку із чим підлягають визнанню судом.

Разом з тим, місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Луганській області в частині визнання грошових вимог до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» щодо земельного податку з юридичних осіб, з тих підстав, що податковий борг в сумі 78565,69грн виник на підставі уточненої податкової декларації від 18.05.2020р, яка не може бути прийнята до уваги, як підстава виникнення цього зобов`язання, в силу приписів пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Окрім того, з огляду на встановлені обставини справи, присічний строк давності у 1095 днів для подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України та відповідно безпідставність вимог кредитора, місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні заяви розпорядника майна Бугулян О.А. про застосування строків позовної давності до заборгованості з земельного податку.

Крім того, місцевим господарським судом було частково визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Луганській області з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з тих підстав, що 30.07.2021р боржником було здійснено погашення заборгованості з виплати заробітної плати по підприємству за період квітень 2019 року - липень 2021 року, та разом зі сплатою заробітної плати було сплачено суму страхового внеску з єдиного соціального внеску на загальну суму 13352,57грн за платіжним дорученням №2692 від 30.07.2021, з яких: недоїмка в сумі 10884,09грн - за період з січня 2019 року по грудень 2020 року та 2468,48грн - поточні зобов`язання.

З огляду на перерахування боржником конкурсних кредиторських вимог з єдиного соціального внеску у сумі 10884,09грн за період з січня 2019 року по грудень 2020 року яке є таким, що здійснено без порушень процедури, встановленої Кодексу України з процедур банкрутства, та не суперечить нормам статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, місцевим господарським судом було визнано обґрунтованим зменшення суми боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відповідно визнано кредиторські вимоги у вказаній частині в розмірі 1302388,83грн, з яких: 718253,74грн - основний платіж, 241431,05грн - штрафні санкції, 34270,04грн - пеня.

Головне управління Державної податкової служби у Луганській області з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 у справі №913/196/21 в частині відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Луганській області в загальній сумі 89449,78грн та прийняти нове рішення, яким грошові вимоги Головного управління ДПС у Луганській області до боржника задовольнити в повному обсязі, а саме, на загальну суму 8530783,22грн

Одночасно в апеляційній скарзі заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на отримання копії оскаржуваної ухвали 21.10.2021р

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те ,що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також доводам та доказам викладеним в заяві про визнання грошових вимог до боржника, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для визнання грошових вимог щодо земельного податку з юридичних осіб та часткового задоволення грошових вимог щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Апелянт наголошує, що вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню кредиторські вимоги з земельного податку з юридичних осіб в загальній сумі 78565,69грн основного платежу та з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1313272,92грн, який складається з заборгованості в сумі 1311991,70грн (вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 № Ю-25476-17-У) та нарахування за жовтень 2020 року на суму 427,14грн, за листопад 2020 року на суму 424,60грн та за грудень 2020 року на суму 429,48грн, з огляду на наступне.

Зокрема, посилаючись на положення пунктів 49.2, 49.3 ст. 49, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України апелянт зазначає, що платник податків зобов`язаний подавати декларації за кожний встановлений звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування та самостійно обчислюючи суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подавати до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію за поточний період.

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови, що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Крім того, апелянт посилається на положення абзацу 11 пункту 52 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, згідно з яким на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності.

Так, зі змісту спірних правовідносин випливає, що уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік №9109547635 від 18.05.2020, якою збільшено податкове зобов`язання за 2017 рік на суму 154826,92грн, було подано боржником до контролюючого органу з метою виправлення показників уточнюючої податкової декларації за 2017 рік №9301287983 від 19.02.2020р, згідно з якою платник податків неправомірно зменшив податкові зобов`язання за 2017рік на суму 154826,92грн

У зв`язку із цим, уточнюючою податковою декларацією з плати за землю №9109547635 від 18.05.2020 було повернено (відновлено) неправомірно занижену суму земельного податку за 2017 рік, а отже, згідно з абзацом 11 пункту 52 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, уточнюючу податкову декларацію №9109547635 від 18.05.2020 було визнано правомірно поданою.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що уточнюючі податкові декларації направляються в той період, за який вони подаються, а саме, якщо уточняється звітний період 2017 рік, то і в Автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» вони подаються в звітний період 2017 рік, проте боржником обидві уточнюючі податкові декларації за 2017 рік було подано у звітному періоді 2020року, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків з земельного податку з юридичних осіб за 2020 рік.

Отже, з огляду на приписи пункту 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, яким визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, податкові зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб, самостійно визначені боржником - ТОВ «СЗХНО» в уточнюючій податковій декларації з плати за землю за 2017 рік №9109547635 від 18.05.2020, є правомірними та законними.

Щодо часткового визнання грошових вимог зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку зі сплатою боржником після відкриття провадження у справи про банкрутство суми єдиного внеску у сумі 13352,57грн за платіжним дорученням від 30.07.2021 № 2692, з яких: недоїмка в сумі 10884,09грн - за період з січня 2019 року по грудень 2020 року, включених ГУ ДПС у Луганській області до конкурсних вимог та 2468,48грн - поточні зобов`язання, апелянт зазначає, що згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредиторські вимоги не можуть бути задоволені боржником до ухвалення судом рішення про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, а тому перерахування ТОВ «СЗХНО» конкурсних кредиторських вимог, а саме: єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 10884,09грн за період з січня 2019 року по грудень 2020 року, суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 у справі №913/196/21 залишено без руху на підставі пунктів 2, 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України за відсутності доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги та надсилання копії апеляційної скарги на адресу учасникам справи.

25.11.2021 апелянтом подано до апеляційного господарського суду заяву на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: докази направлення копії апеляційної скарги від 01.11.2021 за №9120/5/12-32-20-00-26 іншим сторонам у справі, перелік яких викладено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 15.11.2021, а також платіжне доручення №1213 від 03.11.2021 про сплату судового збору в розмірі 2270,00грн

Також, 09.12.2021 до суду апеляційної інстанції скаржником надано платіжне доручення від 01.12.2021 №1372 про доплату судового збору у розмірі 4540,00грн

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження задовольнити; поновлено строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Луганській області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 у справі №913/196/21 та призначено справу до розгляду на 18.01.2022; встановлено учасникам провадження у справі про банкрутство строк до 24.12.2021 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 ст. 263 ГПК України, а також докази направлення (надання) копії відзиву та доданих до нього документів сторонам у справі; встановлено учасникам справи строк до 24.12.2021р для подання заяв, клопотань, тощо.

28.12.2021 представником апелянта - Головного управління Державної податкової служби у Луганській області Кочетковою А.Т. подано до апеляційного господарського суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.15137), в якій заявник просить провести розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою системи відеоконференцзв`язку Easy Con.

28.12.2021 розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Бугулян О.А. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№15140), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Луганській області, ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 у справі №913/196/21 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 задоволено заяву представника Головного управління ДПС у Луганській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено провести судове засідання, призначене на 18.01.2022 о 10:45 год, в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon.

18.01.2022 розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Бугулян О.А. подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№591), в якому просить суд розгляд справи здійснювати без його участі, у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.01.2022 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 у справі №913/196/21 в частині відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Луганській області у загальній сумі 89449,78грн та прийняти нове рішення, яким грошові вимоги Головного управління ДПС у Луганській області до боржника задовольнити в повному обсязі, а саме, на загальну суму 8530783,22грн

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 21.10.2019 введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р, № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р, № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.

Враховуючи те, що на даний момент провадження у справі здійснюється на стадії розпорядження майном, а предметом апеляційного перегляду є ухвала суду від 11.10.2021, до спірних правовідносин підлягають застосовуванню положення Кодексу України з процедур банкрутства.

За приписами статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Грошове зобов`язання визначене законодавцем як зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Частиною 5 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Частиною 6 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, в силу положень Кодексу України з процедур банкрутства, та незважаючи на визнання (невизнання) розпорядником майна боржника грошових вимог кредиторів, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Крім того, судова колегія враховує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та невключенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021р у справі № 905/1055/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2021 Головне управління ДПС у Луганській області звернулось до Господарського суду Луганської області з заявою (№4448/5/12-32-20-00-26 від 25.05.2021 т.1 а.с.1-128, т.2 а.с.65-66) про визнання грошових вимог до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» у справі про банкрутство №913/196/21, в якій просило суд визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Луганській області у справі №913/196/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» в загальному розмірі 8530783,22грн, з яких:

- 5500600,32грн (1986071,22грн - основний платіж, 3155154,22грн - штрафні санкції, 359374,88грн - пеня) - податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати;

- 6414,41грн (5688,19грн - основний платіж, 726,22грн (1534,76грн - 808,54грн) - пеня)- податок на прибуток приватних підприємств;

- 123750,84грн (0,76грн - основний платіж, 122500,13грн - штрафні санкції, 1249,95грн - пеня) - податок на додану вартість;

- 78565,69грн (основний платіж) - земельний податок з юридичних осіб;

- 1507395,46грн (1507380,67грн - основний платіж, 14,79грн - штрафні санкції) - орендна плата з юридичних осіб;

- 783,58грн (680,00грн - штрафні санкції, 103,58грн - пеня) - адміністративні штрафи та інші санкції;

- 1313272,92грн (вимога про сплату боргу (недоїмка) від 10.11.2020р №10-25476-17-У на суму 1311991,70грн та нарахування за жовтень 2020 року на суму 427,14грн, за листопад 2020 року на суму 424,60грн та за грудень 2020 року на суму 429,48грн) - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

11.10.2021 господарським судом Луганської області було постановлену оскаржувану ухвалу, якою зокрема, було відхилено грошові вимоги Головного управління ДПС у Луганській області до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» в частині земельного податку з юридичних осіб в сумі 78565,69грн та частково задоволено грошові вимоги з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 1302388,83грн, з яких: 718253,74грн - основний платіж, 241431,05грн - штрафні санкції, 34270,04грн - пеня, що і стало підставою для звернення Головного управління ДПС у Луганській області до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухвали Господарського суду Луганської області від 11.10.2021р у справі №913/196/21 виключно в межах доводів та вимог апеляційної Головного управління ДПС у Луганській області , а саме: в частині відмови у визнанні грошових вимог щодо земельного податок з юридичних осіб в сумі 78565,69грн та в частині часткового задоволення грошових вимого з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 1302388,83грн, з яких: 718253,74грн - основний платіж, 241431,05грн - штрафні санкції, 34270,04грн - пеня.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1- 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктами 203.1 та 203.2 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Щодо грошових вимог Головного управління ДПС у Луганській області до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» з земельного податку з юридичних осіб в сумі 78565,69грн, судова колегія зазначає наступне.

Як зазначав кредитор, боржником - ТОВ «СЗХНО» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з земельного податку за 2017рік від 13.02.2017 за №1700024399 на суму 375064,35грн

В подальшому, 21.07.2017 між боржником та Сєвєродонецькою міською радою було укладено договори оренди земельних ділянок № 4412900000010034 площею 4,7305 га та №4412900000050260026 площею 0,0029 га, які в попередньому періоді перебували в постійному користуванні на підставі державних актів.

Пунктом 9 укладених договорів встановлено, що орендна плата за користування цими земельними ділянками вноситься з 26.01.2017

На підставі зазначеного, боржником було подано до контролюючого органу уточнюючу декларацію за 2017рік від 11.08.2017 за №9160096472 на зменшення податкового зобов`язання у сумі 349855,03грн (375064,35грн - 349855,03грн = 25209,32грн).Відповідно до якої, платник самостійно зменшив собі зобов`язання з земельного податку за 2017 рік, яке склало 25209,32грн (т.1 а.с.218-219).

Крім того, платником було подано ще одну уточнюючу декларацію за 2017 рік від 19.02.2020 за № 930128983 на зменшення податкового зобов`язання з земельного податку за 2017 на суму 154826,92грн (25209,32грн - 154826,92грн = -129617,60грн). Відповідно до якої грошове зобов`язання з земельного податку за 2017 рік мало від`ємне значення (- 129617,60грн) (т.1 а.с.216-217).

Оскільки уточнюючою декларацією від 19.02.2020 за № 930128983 платник зменшив податкові зобов`язання за 2017 рік повторно, апелянт як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи наголошував на тому, що її подання було помилковим та незаконним, з огляду на положення пункту 50.1. статті 50, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Проте, боржником - ТОВ «СЗХНО» на виправлення цієї помилки було подано ще одну уточнюючу декларацію від 18.05.2020 за № 9109547635 на збільшення податкового зобов`язання з земельного податку за 2017 на суму 154826,92грн (т.1 а.с.220-221).

Таким чином, на думку апелянта порушення боржником встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України присічного строку у 1095 днів для подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з плати за землю за 2017 рік від 13.02.2017р за № 1700024399 та неможливість поновлення такого строку, апелянтом було зараховано подану платником уточнюючу декларацію від 18.05.2020р за №9109547635 на суму 154826,92грн, як самостійно визначне зобов`язання за 2020 рік.

З огляду, на зазначене, враховуючи дані ІКП земельного податку кредитор також зазначав, що у боржника починаючи з 30.11.2014 обліковується податковий борг, на який станом на 26.04.2021 була нарахована пеня на загальну суму 22702,68грн, а саме, в розмірі 4300,44грн за період з 01.03.2018 по 19.02.2020, 1928,91грн за період з 01.03.2018 по 19.02.2020, 2140,86грн за період з 31.03.2018 по 09.02.2020, 3720,47грн за період з 31.03.2018 по 09.02.2020, 271,84грн за період з 01.05.2018 по 09.02.2020, 3934,23грн за період з 01.05.2018 по 09.02.2020, 3934,23грн за період з 01.05.2018 по 09.02.2020 та 1390,28грн за період з 01.05.2018 по 09.02.2020.

Разом з тим, внаслідок проведеного коригування сум нарахованої та погашеної пені на загальну суму 98963,91грн, відбулось зменшення сум податкового боргу (основного платежу) на суму коригування.

Станом на 03.08.2021 згідно інтегрованої картки платника земельного податку з юридичних осіб за 2021 (т.2 а.с.68-70) сума податкового боргу боржника за період з червня по грудень 2020 року становила 78565,69грн - основного платежу, нарахованого за уточнюючим податковим розрахунком від 18.05.2020 за № 9109547635, яка виникла на підставі наступних операцій.

Станом на 01.01.2014 у платника обліковувалась переплата в сумі 2000,87грн

У 2014 році відповідно до податкового розрахунку земельного податку №9001257243 від 21.01.2013 було нараховано податкове зобов`язання за грудень 2013 року на суму 9556,58грн та на підставі податкового розрахунку земельного податку №9002718560 від 28.01.2014 січень-листопад 2014 року на суму 128213,32грн Всього у 2014 року платником було нараховано на 137769,90грн.

Протягом 2014 року відбулась сплата на загальну суму 114458,46грн

Станом на 31.12.2014 у платника обліковувалась заборгованість на загальну суму 21310,57грн - основного платежу.

У 2015 році відбулось нарахування за грудень 2014 року на суму 11655,72грн за податковим розрахунком №9002718560 від 28.01.2014 та за січень-листопад 2015 року на суму 160159,78грн відповідно до податкового розрахунку за №9007317369 від 02.02.2015.

Крім того, 03.09.2015 боржником було подано уточнюючі розрахунки №1500017837 яким зменшено нарахування за 2013 рік на суму 32373,93грн та №1500017844 яким зменшено нарахування за 2014 рік на суму 57559,14грн.

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України внаслідок зменшення податкового зобов`язання нараховувалась пеня в сумі 11050,04грн за період 01.01.2015 по 02.09.2015.

Станом на 31.12.2015 загальна сума боргу складала 90243,04грн, в тому числі: 79193,00грн - основного платежу та 11050,04грн - пені.

У 2016 році платником було нараховано земельного податку з юридичних осіб за грудень 2015 року на суму 14560,05грн відповідно до податкового розрахунку №9007317369 від 02.02.2015 та в сумі 216233,27грн за період січень-листопад 2016 року (податковий розрахунок земельного податку №9016005968 від 13.02.2016).

Станом на 31.12.2016р загальна сума боргу з земельного податку з юридичних осіб складала 322998,60грн, в тому числі: 309986,32грн - недоїмка, 13012,28грн - пеня.

У 2017 році відбулось нарахування земельного податку з юридичних осіб за грудень 2016 року на суму 19657,51грн (податковий розрахунок земельного податку №9016005968 від 13.02.2016р) та за січень-листопад 2017 року на загальну 343808,96грн (податковий розрахунок земельного податку №1700024399 від 13.02.2017р).

Крім того, платником самостійно було зменшено нарахування:

- за 2015 рік на суму 174719,83грн, податковий розрахунок земельного податку №9276984108 від 07.06.2017;

- за 2017 рік на суму 318599,64грн, податковий розрахунок земельного податку №9160096472 від 11.08.2017 (у зв`язку з укладенням договорів оренди);

- за 2016 рік на суму 103529,87грн, податковий розрахунок земельного податку №9270986572 від 07.06.2017.

Внаслідок зменшення податкових зобов`язань відбулось одночасне погашення боргу в хронологічному порядку, в тому числі і пені нарахованої в попередні періоди на суму 55891,97грн та нарахування пені на суму 43966,08грн (за період 31.07.2015-30.12.2017).

Станом на 31.12.2017 загальна сума боргу складала 133581,81грн, в тому числі: 132495,42грн - недоїмка та 1086,39грн - пеня.

У 2018 році платником самостійно нараховано земельного податку з юридичних осіб за грудень 2017 року на суму 31255,39грн. (податковий розрахунок земельного податку №1700024399 від 13.02.2017) та в свою чергу зменшено нарахування за грудень 2017 року на суму 31255,39грн (податковий розрахунок земельного податку №9160096472 від 11.08.2017).

Внаслідок зменшення податкових зобов`язань нараховано пені в сумі 492,51грн (за період 29.11.2017-30.01.2018).

Станом на 31.12.2018 загальна сума боргу складала 134074,32грн, в тому числі: 132495,42грн - основного платежу та 1578,90грн - пені.

19.02.2020р боржником подано уточнюючу декларацію з земельного податку за 2017 рік на суму 154826,92грн, внаслідок чого відбулось повне погашення сум основного боргу та часткове погашення пені в сумі 22331,50грн. Крім того, за період з 29.11.2017 по 30.01.2018 було нараховано пеню в сумі 43455,28грн.

Внаслідок зазначеного, станом на 20.02.2021 у підприємства обліковувалась заборгованість на загальну суму 22702,68грн - пеня.

18.05.2020 боржником було подано уточнюючу декларацію за 2017 рік від 18.05.2020 за №9109547635 на суму 154826,92грн, внаслідок чого, станом на 01.02.2021 у TOB «СЗХНО» утворився податковий борг на загальну суму 177529,60грн, в тому числі: 154826,92грн - основного боргу та 22702,68грн - пені.

Зазначену суму боргу з земельного податку з юридичних осіб в загальній сумі 177529,60грн апелянтом - ГУ ДПС у Луганській області було включено до заяви з кредиторськими вимогами.

Разом з тим, 03.08.2021 контролюючим органом (апелянтом) було прийнято рішення про списання нарахованої пені на загальну суму 98963,91грн за попередні періоди (пеня, яка нарахувалась внаслідок зменшення сум податкового боргу за рахунок поданих уточнюючих декларацій).

Отже, після приведення облікової картки платника земельного податку з юридичних осіб у відповідність, сума боргу основного платежу також зменшилась та склала 78565,69грн Враховуючи вищезазначене та відповідно до розрахунку податкового боргу внаслідок подання уточнюючих декларацій платником за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки сума податкового боргу з основного платежу була повністю погашена.

Як зазначав апелянт, до кредиторських вимог з земельного податку з юридичних осіб в сумі 78565,69грн контролюючим органом було включено лише залишок суми нарахованої на підставі уточнюючої декларації за 2017рік від 18.05.2020 за №9109547635 на суму 154826,92грн, яка відновила суму податкового боргу за період з 2016 року.

Судова колегія зазначає, що пунктом 50.1. статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У пункті 102.4 статі 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що спеціальним законом встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону).

Таким чином, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018р у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019р № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019р № 910/11620/18.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як було зазначено вище, звітну податкову декларацію з податку на землю за 2017рік боржником було подано 13.02.2017. Вказана декларація була неодноразово відкоригована боржником шляхом подання уточнених податкових декларацій від 11.08.2017 № 9160096472, від 19.02.2020р № 930128983, від 18.05.2020 №9109547635. Отже, остання уточнена податкова декларація в межах 1095-ти денного строку була подана 19.02.2020.

Разом з тим, уточнена податкова декларація від 18.05.2020 була подана вже поза межами 1095 днів з дати граничного строку подання податкової декларації, визначеного пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України - не пізніше 20 лютого поточного року.

Строк давності у 1095 днів для подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України є присічним і нормами Податкового кодексу України поновлення (продовження) такого строку не передбачено.

Отже, порушення боржником присічного строку у 1095 днів для подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з плати за землю за 2017 рік від 13.02.2017 № 1700024399 та неможливість поновлення такого строку, обумовлює обов`язок контролюючого органу не зараховувати подану платником уточнюючу декларацію від 18.05.2020 № 9109547635 на суму 154826,92грн, як самостійно визначне зобов`язання за 2020рік, що не передбачено чинним податковим законодавством, та не брати до уваги таке корегування, яке відбулось за межами строку на його здійснення.

Враховуючи вищевикладене, що податковий борг в сумі 78565,69грн виник на підставі уточненої податкової декларації від 18.05.2020, яка не може бути прийнята до уваги, як підстава виникнення цього зобов`язання, в силу приписів пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Луганській області з земельного податку з юридичних осіб в сумі 78565,69грн

З огляду на встановлені обставини справи, присічний строк давності у 1095 днів для подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, визначений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України та відповідно безпідставність вимог кредитора, судова колегія також вважає обґрунтованою відмову місцевого господарського суду в задоволенні заяви розпорядника майна Бугулян О.А. про застосування строків позовної давності до заборгованості з земельного податку.

Колегія суддів також зазначає, що посилання апелянта на абзац 11 пункту 52 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, згідно з яким на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, є недоречними в контексті спірних правовідносин та встановлених обставин справи, оскільки строк давності на здійснення корегування податкового зобов`язання за податковою декларацію 2017 року сплив 21.02.2020, тобто ще до початку періоду, на який зупиняються строки давності, визначені статтею 102 Податкового кодексу України.

Щодо грошових вимог Головного управління ДПС у Луганській області до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі - 1313272,92грн (вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 №10-25476-17-У на суму 1311991,70грн (з яких: недоїмка в сумі 727856,61грн, штрафи в сумі 241431,05грн, пеня в сумі 343704,04грн) та нарахувань за жовтень 2020 на суму 427,14грн, за листопад 2020 року на суму 424,60грн та за грудень 2020 на суму 429,48грн), судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з частиною 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом сума єдиного внеску є недоїмкою.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною третьою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України (частина 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Інструкція).

Пунктами 2, 3, 4 розділу VІ Інструкції визначено, що сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Якщо платник має на кінець місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску - фіскальний орган (орган доходів і зборів) надсилає платнику вимогу про сплату недоїмки. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитором - Головним управлінням ДПС у Луганській області, як контролюючим органом було сформовано та направлено боржнику - ТОВ «СЗХНО» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 № Ю-25476-17 на загальну суму 1331991,70грн, в тому числі: недоїмка в сумі 729856,61грн, штрафи в сумі 241431,05грн та пеня в розмірі 342704,04грн, яка було отримана боржником 27.11.2020 (т.1 а.с.115-116).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами справ, боржником - TOB «СЗХНО» не було сплачено суму грошового зобов`язання визначеного у вимозі, а також не оскаржено вказану вимогу ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

З огляду на вказані обставини, Головним управлінням ДПС у Луганській області на виконання покладених функцій відповідно до підпункту 19 1 .1.2 пункту 19 1 .1 статті 19 1 Податкового кодексу України було подано до Сєвєродонецього міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) заяву про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2021 №788/5/12-32-13-05-08 щодо стягнення з боржника заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1311991,70грн (т.1 а.с.113).

Постановою державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Стельмаха П.Ю. від 18.02.2021р відкрито виконавче провадження ВП №64497834 з виконання вимоги Головного управління ДПС у Луганській області від 10.02.2021 №788/5/12-32-13-05-08 про стягнення з боржника заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 1311991,70грн (т.1 а.с.114).

Таким чином, як стверджував кредитор, сума кредиторських вимог з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка визначена у податковій вимозі від 10.11.2020 № Ю- 25476-17-V в загальній сумі 1311991,70грн, є узгодженою та підлягає визнанню судом в повному обсязі.

Поряд з цим, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 30.07.2021 (тобто, після відкриття провадження у справі про банкрутство 26.04.2021) боржником - ТОВ «СЗХНО» було здійснено погашення заборгованості з виплати заробітної плати по підприємству за період квітень 2019 року - липень 2021 року.

Одночасно зі сплатою заробітної плати боржником було сплачено суму страхового внеску з єдиного соціального внеску на загальну суму 13352,57грн за платіжним дорученням №2692 від 30.07.2021, з яких: недоїмка в сумі 10884,09грн - за період з січня 2019 року по грудень 2020 року та 2468,48грн - поточні зобов`язання (т.2 а.с.108).

Судова колегія враховує, що відповідно до частин 1-2 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

Згідно з частиною 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування , відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об`єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов`язкового звернення стягнення на об`єкт довірчої власності.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів шляхом звернення стягнення на предмет обтяження, що забезпечує виконання зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - сторони генеральної угоди відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Матеріалами справи підтверджується, що боржником було здійснено погашення заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 10884,09грн, тобто вимог, які не підпадають під дію мораторію відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, отже за наведених обставин, доводи апелянта щодо неправомірності погашення боржником кредиторських вимог під час дії мораторію є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, перерахування боржником - ТОВ «СЗХНО» конкурсних кредиторських вимог з єдиного соціального внеску у сумі 10884,09грн за період з січня 2019 року по грудень 2020 року є таким, що здійснено без порушень процедури, встановленої Кодексу України з процедур банкрутства, не суперечить приписам статі 41 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку із чим, обґрунтовано було визнано місцевим господарським судом як правомірне зменшення суми боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Луганській області до боржника з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1302388,83грн, з яких: 718253,74грн - основний платіж, 241431,05грн - штрафні санкції, 34270,04грн - пеня.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського суду, визначені частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Луганській області не підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 у справі №913/196/21 з урахуванням меж її перегляду, визначених частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Луганській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.10.2021 у справі №913/196/21 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28 січня 2022р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко