Рішення

від 28.01.2022 по справі 910/19515/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2022Справа № 910/19515/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дніпро-Торг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Зе Бір

про стягнення 118 296,73 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпро-Торг (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Зе Бір (далі-відповідач) про стягнення 118 296,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати за договором поставки № ТД 055/18 від 05.03.2018, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 118 296,73 грн з яких: 80 450,38 грн основної заборгованості, 6 693,04 грн пені, 24 135,11 грн штрафу, 1 918,59 грн 3% річних та 5 099,61 грн втрат від інфляції.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.11.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/19515/21 та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі 30.11.2021 позивач згідно повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0105474764008 отримав 07.12.2021.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105474764016 ухвала від 30.11.2021 була надіслана відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена 16.12.2021 із зазначенням причини повернення за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

05.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дніпро-Торг (постачальником за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Зе Бір (покупцем за договором, відповідачем) був укладений договір поставки № ТД 055/18, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця продукцію (надалі - продукцію), а покупець - прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до договору.

Відповідно до п. 1.2 договору встановлено, що під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником

Всі Додатки до даного Договору становлять невід`ємну частину договору.

Згідно п. 2.1 договору, поставка продукції здійсняється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії продукції узгоджуються сторонами шляхом оформлення замовлень на поставку продукції відповідно до умов, визначених цим договором.

У п. 7.1 договору визначено, що ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривнях (з урахуванням ПДВ) і вказується в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Сторонами узгоджено, що розрахунки за кожну партію продукції здійснюються протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання продукції покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.7.6 договору).

Відповідно до п.11.1, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року. Термін дії даного договору продовжується (пролонгується) на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін у термін не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення дії договору письмово не повідомить іншу сторону про свої наміри розірвати даний договір.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивач у період з 16.12.2020 по 28.05.2021 за видатковими накладними, копії яких долучені до справи, підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, поставив, а відповідач прийняв товар за договором поставки № ТД 055/18 від 05.03.2018 на загальну суму 87 215,75 грн. Факт поставки товару підтверджується також ТТН з відмітками про отримання товару вантажоодержувачами.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого по договору товару не виконав належним чином та у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 80 450,38 грн. вартості товару, що залишився неоплаченим. Також за прострочення оплати позивач нарахував до стягнення з відповідача 6 693,04 грн пені, 24 135,11 грн штрафу, 1 918,59 грн 3% річних та 5 099,61 грн втрат від інфляції.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають з договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, ТТН підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару відповідачу за договором № ТД 055/18 від 05.03.2018, всього на суму 87 215,75 грн.

Як зазначає позивач, за спірною поставкою від відповідача 24.05.2021 надійшли кошти у сумі 10 008,36 грн, які зараховані як оплата за отриманий товар за договором, всього у сумі 6 765,32 грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 80 450,38 грн.

Суд зауважує, що за арифметичним розрахунком, враховуючи пояснення позивача щодо часткових оплат, борг відповідача за поставлений товару у період з 16.12.2020 по 28.05.2021 становить 80 450,43 грн, однак з огляду на межі заявлених вимог, відповідно до ст. 14 ГПК України, суд розглядає заявлені вимоги у сумі 80 450,38 грн основної заборгованості.

З огляду на положення п. 7.6 договору, строк оплати відповідачем отриманого товару за видатковими накладними у період з 16.12.2020 по 28.05.2021 є таким, що настав протягом 7-ми днів від дня отримання товару.

Враховуючи вищевикладені обставини, за відсутності доказів оплати вартості отриманого товару, у т.ч. у визначені строки та станом на час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 80 450,38 грн є обґрунтованими та доведеними, доказів зворотного суду не надано.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 693,04 грн та штраф у сумі 24 135,11 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов`язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.4 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2% від вартості не оплаченої продукції за кожний день прострочення починаючи з третього дня. Крім того, за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику штраф в наступному розмірі: за порушення платежу понад 30 календарних днів - 30% від вартості поставленої та неоплаченої продукції.

Водночас, пунктом 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку пені у сумі 6 693,04 грн, розрахунок якої здійснено по кожній з 32-х видаткових накладних у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд зазначає, що враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, належними до стягнення є 5 572,29 грн пені.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 24 135,11 грн 30% штрафу, враховуючи період прострочення зобов`язання з оплати 80 450,38 грн, є обґрунтованими задовольняються судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 918,59 грн 3% річних, розрахунок яких здійснено по кожній видатковій накладній, та 5 099,61 грн втрат від інфляції за період з лютого по жовтень 2021 року прострочення, нарахованих на загальний розмір невиконаного зобов`язання 80 450,38 грн, є правомірними, розрахунок - арифметично вірним .

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, належними та достатніми доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 80 450,38 грн, пені в розмірі 5 572,29 грн., штрафу у розмірі 24 135,11 грн, 3% річних в розмірі 1 918,59 грн, та втрат від інфляції у розмірі 5 099,61 грн. В решті суми позовні вимоги суд відмовляє за необґрунтованістю підстав нарахування.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зе Бір (02068, м. Київ, вул. Михайла Драгоманова, 31Г, код 40573335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дніпро-Торг (03182, м. Київ, вул. Миру, 19, код 37589371) основний борг у розмірі 80 450,38 грн (вісімдесят тисяч чотириста п`ятдесят гривень 38 коп), пеню у розмірі 5 572,29 грн (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні 29 коп), штраф у розмірі 24 135,11 грн (двадцять чотири тисячі сто тридцять п`ять гривень 11 коп), 3% річних у розмірі 1 918,59 грн (одну тисячу дев`ятсот вісімнадцять гривень 59 коп), втрат від інфляції у розмірі 5 099,61 грн. (п`ять тисяч дев`яносто дев`ять гривень 61 коп) та судовий збір у розмірі 2 248,49 грн (дві тисячі двісті сорок вісім гривень 49 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 28.01.2022.

Суддя О.Г. Удалова