Рішення

від 28.01.2022 по справі 922/4954/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2022 р. Справа № 922/4954/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Бази відпочинку "Дружба" (адреса: 62560, Харківська обл., Вовчанський р.-н, смт. Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, буд. 6; код ЄДРПОУ 23148490) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерплєкс" (адреса: 61072, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 29, кв. 42; код ЄДРПОУ 38156952) про стягнення 87106,09 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

База відпочинку "Дружба" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерплєкс" (далі - відповідач) 87106,09 грн, з яких:

74071,02 грн - сума боргу;

3639,56 грн - інфляційні нарахування;

1523,56 грн - 3% річних;

7871,95 грн - сума процентів.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної оплати членських внесків, як учасником Бази відпочинку "Дружба", протягом 2020-2021 років у строк, встановлений відповідними рішеннями загальних зборів учасників вказаної юридичної особи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 відкрито провадження у справі № 922/4954/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 16.12.2021.

Копію зазначеної ухвали позивач отримав, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення № 034963/1, згідно з яким направлялась поштова кореспонденція (а. с. 48).

Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 16.12.2021 повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 44-47). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2021.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, позивач у даній справі - База відпочинку "Дружба" є споживчим товариством, що створено відповідно до Закону України "Про споживчу кооперацію", Закону України "Про кооперацію" та діє на принципах повного господарського розрахунку.

При цьому, відповідач у даній справі є повним членом Бази відпочинку Дружба .

Згідно з п. п. 1.1-1.2. статуту Бази відпочинку "Дружба", затвердженого на засіданні Ради директорів-засновників відповідно до протоколу від 18.05.2017 (далі за текстом - статут; а. с. 9-19) База відпочинку "Дружба" є закладом рекреації та була створена на підставі постанови президії Харківського обласного комітету профспілки трудящих харчової та переробної промисловості і АПК. База відпочинку "Дружба" є споживчим товариством (надалі за текстом іменується Товариство ), яке об`єднує громадян та юридичних осіб для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення економічного та соціального стану, здійснює діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє створенню соціально-економічної інфраструктури в зоні своєї діяльності.

У відповідності до п. а), б), д) п. 5.10 статуту, що кореспондується із положеннями ст. 12 Закону України "Про кооперацію", основними обов`язками кожного члену товариства є додержання статуту товариства, виконання рішень Загальних зборів членів товариства, а також в строки та в порядку, встановленому відповідними рішеннями Загальних зборів членів товариства, вносити до товариства внески, обов`язковість внесення яких визначена статутом чи рішеннями Загальних зборів членів товариства.

За змістом п. п. 8.4.1 - 8.4.2 п. 8.4 статуту товариства внесення повними членами товариства членських внесків є безумовно обов`язковими. Цільові внески вносять в обов`язковому порядку відповідно до рішення повноваженого органу управління товариством.

Згідно з п. п. 7.4.1 - 7.4.2 п. 7.4 статуту товариства внесення повними членами товариства членських та цільових внесків є безумовно обов`язковими.

Відповідно до п. 6.2.4 статуту до компетенції Загальних зборів, зокрема, належить визначення розміру паїв, додаткових паїв, вступних внесків, членських внесків та цільових внесків повних та асоційованих членів товариства.

Відповідно до п. п. 7.9.1 статуту товариства передбачено, що за прострочення сплати обов`язкових внесків члени товариства несуть фінансову відповідальність у вигляді пені, штрафів, процентів тощо. Форма (вид), розмір фінансової відповідальності та умови її застосування визначаються Загальними зборами членів товариства.

Крім того, як свідчать матеріали справи, загальними зборами членів товариства (виписка з протоколу від 18.05.2017 (а. с. 23) прийнято рішення, яким визначено фінансову відповідальність за несплату обов`язкових внесків членських та цільових внесків) у вигляді нарахування процентів на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, а також встановлено строк позовної давності зі сплати обов`язкових внесків (членських та цільових внесків) та процентів на суму заборгованості зі сплати зазначених внесків тривалістю 5 (п`ять) років.

Рішенням загальних зборів членів товариства (виписка з протоколу від 11.12.2020 (а. с. 24, 26) затверджені розміри членських внесків Бази відпочинку "Дружба" на 2020 рік із наступним строками сплати:

- до 31.12.2020 - 100% річних членських внесків;

на 2021 рік із наступними строками сплати:

- до 31.05.2021 - 75% річних членських внесків;

- до 31.08.2021 - 25% річних членських внесків.

Відповідачу визначено розмір членських внесків за 2020 рік на загальну суму 42035,51 грн (а. с. 25), та за 2021 рік на загальну суму 42035,51 грн. (а. с. 27).

Однак, відповідач як повний член Бази відпочинку "Дружба", всупереч вимог статуту товариства та рішення загальних зборів членів товариства не в повному обсязі сплатив внески за 2020-2021 роки.

Зокрема за вказаний період, відповідачем було сплачено лише 10000.00 грн., згідно з платіжним дорученням № 621 від 17.03.2020.

Виставлені позивачем до сплати відповідачу рахунок № 17/12 від 14.12.2020 щодо сплати решти членського внеску за 2020 рік в сумі 32035,51 грн., рахунок № 17/12 від 15.12.2020 щодо сплати 75% членського внеску за 2021 рік в сумі 31526,63 грн., та рахунок № 17/12 від 15.12.2020 щодо сплати 25% членського внеску за 2021 рік в сумі 10508,88 грн. були залишені відповідачем без виконання.

Таким чином, станом на момент винесення даного судового рішення, відповідач має заборгованість перед позивачем зі сплати членських внесків за 2020 рік у розмірі 32 035,51 грн. та за 2021 рік у розмірі 42035,51 грн., а всього на загальну суму 74071,02 грн.

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості з членських внесків в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов`язань позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 3639,56 грн. інфляційних нарахувань, 1523,56 грн 3% річних, а також на підставі ст. 8 Закону України «Про кооперацію» , п. п. 7.9.1 статуту нараховано до стягнення з відповідача 7871,95 грн процентів.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про кооперацію» , споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Статтею 8 цього ж Закону передбачено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Статут кооперативу повинен містити, зокрема, такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов`язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов`язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов`язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Статтею 12 цього ж Закону передбачено, що основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків. Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів.

Згідно з ст. 15 цього ж Закону, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу зокрема належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось, статутом Бази відпочинку "Дружба" від 18.05.2017 встановлено обов`язок кожного члену товариства в строки та порядку, встановленими відповідними рішеннями Загальних зборів членів товариства, вносити до товариства внески, обов`язковість внесення яких визначена цим статутом чи рішенням Загальних зборів членів товариства.

Відповідними рішеннями загальних зборів учасників Бази відпочинку "Дружба" встановлено як розміри членських внесків для членів товариства за 2020-2021 роки, так і строки та порядок їх внесення. Дані рішення є обов`язковими для відповідача, як повного члена Бази відпочинку "Дружба".

Судом встановлено, що відповідач має перед позивачем заборгованість з членських внесків за період 2020-2021 в загальній сумі 74071,02 грн. Зазначені обставини відповідачем не спростовано, доказів сплати існуючого боргу суду також не надано. Строк оплати членських внесків відповідачем є таким, що настав.

За таких обставин, доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку зі сплати членських внесків в загальній сумі 74071,02 грн. суд визнає обґрунтованими, а вимоги про їх стягнення такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи наведене та те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання перед позивачем, вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних є обґрунтованими та правомірними.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність в частині розрахунку інфляційних та арифметичну вірність в частині розрахунку 3% річних.

Однак, враховуючи те, що на підставі ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, в даному випадку суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих останнім 1523,56 грн. 3% річних та 3639,56 грн. інфляційних нарахувань за загальний період прострочення внесення членських внесків з 01.01.2021 по 15.12.2021.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що статут кооперативу повинен містити зокрема відомості про порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати.

Пунктом 7.9.1 статуту позивача в редакції від 18.02.2017 передбачено, що за прострочення сплати обов`язкових внесків члени Товариства несуть фінансову відповідальність у вигляді пені, штрафів, процентів тощо. Форма (вид), розмір фінансової відповідальності та умови її застосування визначаються Загальними зборами членів Товариства.

Загальними зборами членів товариства (протокол від 18.05.2017) прийнято рішення, яким визначено фінансову відповідальність за несплату обов`язкових внесків (членських та цільових внесків) у вигляді нарахування процентів на суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Як свідчить заявлений позов, саме з посиланням на вказані положення Закону, статуту та рішення загальних зборів, позивачем, з огляду на прострочення сплати відповідачем членських внесків, нараховано до стягнення з останнього 73692,89 грн. процентів.

Однак, стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За своєю правовою природою проценти, нараховані позивачем до стягнення з відповідача, є пенею, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, за змістом ч. 1, 4 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно з вказаною нормою закону, покладення відповідальності у вигляді сплати суб`єктами господарювання штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання ними своїх зобов`язань можливе лише в тому випадку, якщо таке передбачено законом або договором.

Однак, за своєю правовою природою рішення загальних зборів членів товариства від 18.05.2017 якими встановлено відповідальність у вигляді сплати процентів, є актом органу управління юридичної особи та не є Законом. Також зазначене рішення, як зазначалось, не є договором, як це помилково вважає позивач, тому що приймається не за домовленістю всіх учасників (членів) товариства, а більшістю їх голосів.

Таким чином, встановлення рішенням загальних зборів членів Бази відпочинку "Дружба" від 18.05.2017 щодо відповідача, обов`язку сплати процентів (які за своєю правовою природою є пенею) у випадку прострочення оплати ним членських внесків здійснено не в порядку та не у спосіб, встановлений діючим законодавством України.

Суд враховує, що аналогічної правової позиції дотримується і Східний апеляційний господарський суд, зокрема в постановах від 14.04.2020 по справі № 922/4156/19 та від 26.06.2020 по справі № 922/4157/19.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 7871,95 грн процентів у зв`язку з відсутністю між сторонами згоди на їх нарахування, оформленої в передбаченому законом порядку.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, в сумі 2064,85 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерплєкс" (адреса: 61072, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 29, кв. 42; код ЄДРПОУ 38156952; п/р № НОМЕР_1 у АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві, МФО 300335) на користь Бази відпочинку "Дружба" (адреса: 62560, Харківська обл., Вовчанський р.-н, смт. Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, буд. 6; код ЄДРПОУ 23148490; п/р № НОМЕР_2 в Харківському ГРУ АТ КБ ПриватБанк ; МФО 351533):

74071,02 грн. - суми боргу;

3639,56 грн. - інфляційних нарахувань;

1523,56 грн. - 3% річних;

2064,85 грн. - судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак