Постанова

від 20.01.2022 по справі 927/969/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 927/969/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Васюка М. М. (адвокат),

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2021 (суддя Шморгун В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 (головуючий - Тарасенко К. В., судді Іоннікова І. А., Шаптала Є. Ю.) у справі

за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"

до Петрушинської сільської ради

про визнання укладеними додаткових угод.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 23.10.2020 та 29.10.2020 Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (далі - НВТОВ "Агро-Інтер", Товариство, Орендар, позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовними заявами до Петрушинської сільської ради (далі - Петрушинська сільрада, Сільрада, відповідач) про: 1) визнання укладеною додаткової угоди № 1 від 13.05.2020, що була подана з листом-повідомленням про поновлення дії договору оренди землі від 14.06.2010, який зареєстрований у Чернігівському районному регіональному відділі ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі землі вчинено запис від 14.06.2010 за № 041083900021 (далі - договір оренди № 041083900021), на той самий строк (десять років) та на тих самих умовах, що передбачені договором; 2) визнання укладеною додаткової угоди № 1 від 13.05.2020, що була подана з листом-повідомленням про поновлення дії договору оренди землі від 14.06.2010, який зареєстрований у Чернігівському районному регіональному відділі ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі землі вчинено запис від 14.06.2010 за № 041083900017 (далі - договір оренди № 041083900017), на той самий строк (десять років) та на тих самих умовах, що передбачені договором, з посиланням на положення статей 626, 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 79, 124, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 31, частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

2. Позовні заяви обґрунтовуються тим, що до закінчення договорів оренди № 041083900021 і № 041083900017, а саме в установлений Законом України "Про оренду землі" строк Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, звернувся до Сільради з листами-повідомленнями від 13.05.2020 про намір реалізувати переважне право на поновлення договорів на новий строк, додавши проекти відповідних додаткових угод, а після закінчення строку дії договорів оренди (14.06.2020) позивач продовжив користуватися орендованими земельними ділянками за відсутності заперечень відповідача, що є самостійною підставою для продовження орендних правовідносин.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2020 (суддя Шморгун В. В.) відкрито провадження у справі № 927/1035/20, об`єднано справи № 927/1035/20 в одне провадження зі справою № 927/969/20 з присвоєнням об`єднаній справі № 927/969/20.

4. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

5. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 627, 629, 792 ЦК України, статті 124 ЗК України, статей 1, 3, 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020), статей 73, 74, 76- 79, 81, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що Товариство звернулося до Петрушинської сільради з повідомленнями про намір продовжити орендні правовідносини з порушенням граничного 60-денного строку, передбаченого договорами оренди № 041083900021 і № 041083900017, а також не надало належних доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов`язань у частині регулярної (систематичної) та своєчасної сплати орендної плати за весь період дії цих договорів (упродовж 2010- 2020 рр.), що свідчить про відсутність передбачених частинами 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) підстав для поновлення зазначених договорів оренди на той самий строк і на тих самих умовах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, НВТОВ "Агро-Інтер" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, наголошуючи, що: 1) апеляційним судом не враховано висновку щодо застосування норм права, а саме положень статей 165, 170 ГПК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/1069/18, від 18.12.2018 у справі № 922/1077/18, в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, від 22.04.2021 та від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18; 2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме статті 33 Закону України "Про оренду землі" у подібних правовідносинах; 3) суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, адже з метою повного та всебічного розгляду справи мав би витребувати докази від Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області .

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Петрушинська сільрада не подала відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НВТОВ "Агро-Інтер" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 927/969/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.01.2022 о 15:00.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 14.06.2010 між Чернігівською районною державною адміністрацією (Орендодавець, Чернігівська РДА) та НВТОВ "Агро-Інтер" (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1.1, 2, 5, 8, 9, 10, 11, 15, 16, 35, 41 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петрушинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. В оренду передається земельна ділянка (пай) № 2, кадастровий номер 7425586900:02:000:4002, загальною площею 2,88 га ріллі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 31015,65 грн. Договір укладено на 10 років на невитребувані ділянки (паї), але не більше ніж на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у грошовій формі - 930,47 грн на рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати протягом 30 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного місяця. Земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Цільове призначення ділянки - сільськогосподарське призначення. Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зазначений договір оренди підписано сторонами та зареєстровано у Чернігівському районному реєстраційному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2010 за № 041083900021.

11. Згідно з актом прийому-передачі невитребуваної земельної ділянки (паю), наданої в оренду НВТОВ "Агро-Інтер" строком на 10 років, але не більше ніж на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Петрушинської сільради Чернігівська РДА передала, а НВТОВ "Агро-Інтер" прийняло земельну ділянку (пай) № 2 загальною площею 2,88 га.

12. 14.06.2010 між Чернігівською РДА (Орендодавець) та НВТОВ "Агро-Інтер" (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пунктів 1.1, 2, 5, 8, 9, 10, 11, 15, 16, 35, 41 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петрушинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. В оренду передається земельна ділянка (пай) № 5, кадастровий номер 7425586900:02:000:4005, загальною площею 2,57 га ріллі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 31015,65 грн. Договір укладено на 10 років на невитребувані ділянки (паї), але не більше ніж на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у грошовій формі - 930,47 грн на рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати протягом 30 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного місяця. Земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Цільове призначення ділянки - сільськогосподарське призначення. Дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

13. Згідно з актом прийому-передачі невитребуваної земельної ділянки (паю), наданої в оренду НВТОВ "Агро-Інтер" строком на 10 років, але не більше ніж на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Петрушинської сільради Чернігівська РДА передала, а НВТОВ "Агро-Інтер" прийняло земельну ділянку (пай) № 5 загальною площею 2,57 га.

Зазначений договір оренди підписано сторонами та зареєстровано у Чернігівському районному реєстраційному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.06.2010 за № 041083900017.

14. Листом-повідомленням від 13.05.2020 № 1/13-05-20 НВТОВ "Агро-Інтер" звернулося до Петрушинської сільради з проханням поновити на 10 років дію договору оренди № 041083900021, укладеного між Чернігівською РДА та Товариством, предметом якого є надання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території Сільради, а саме земельної ділянки № 2 загальною площею 2,88 га, кадастровий номер 7425586900:02:000:4002.

До вказаного листа-повідомлення НВТОВ "Агро-Інтер" додало проект додаткової угоди від 13.05.2020 № 1 до договору оренди № 041083900021, за умовами якої передбачено поновити (продовжити) термін дії цього договору строком на 10 років.

15.05.2020 Товариство направило зазначений лист-повідомлення на адресу Петрушинської сільради (поштове відправлення № 050098252978), який отримано нею 19.05.2020, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта".

15. Листом-повідомленням від 13.05.2020 № 5/13-05-20 НВТОВ "Агро-Інтер" звернулося до Петрушинської сільради з проханням поновити на 10 років дію договору оренди № 041083900017, укладеного між Чернігівською РДА та Товариством, предметом якого є надання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території Сільради, а саме земельної ділянки № 5 загальною площею 2,57 га, кадастровий номер 7425586900:02:000:4005.

До вказаного листа-повідомлення НВТОВ "Агро-Інтер" додало проект додаткової угоди від 13.05.2020 № 1 до договору оренди № 041083900017, за умовами якої передбачено поновити (продовжити) термін дії цього договору строком на 10 років.

15.05.2020 Товариство направило зазначений лист-повідомлення на адресу Петрушинської сільради (поштове відправлення № 050098252978), який отримано нею 19.05.2020, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту АТ "Укрпошта".

16. 06.07.2020 НВТОВ "Агро-Інтер" звернулося до Петрушинської сільради із запитом від 03.07.2020 № 1/03-07-20 (поштове відправлення № 0500309251094), в якому просило повідомити про результати розгляду листів-повідомлень від 13.05.2020 № 1/13-05-20 і № 5/13-05-20.

17. У листі від 14.07.2020 № 03-16/176 Петрушинська сільрада повідомляє НВТОВ "Агро-Інтер" про те, що згідно змін у земельному законодавстві розпорядником невитребуваних земельних паїв та нерозподілених земельних ділянок є Сільрада, а оскільки Товариство з 2013 року припинило свою діяльність на території Петрушинської сільради, тому переваги надаються діючим підприємствам. В цьому листі також зазначено, що упродовж останніх років Товариство не сплачувало орендну плату за невитребувані паї згідно з договорами оренди і не було надходжень до місцевого бюджету, щодо чого є постійні звернення до Чернігівської РДА, а за 2013 рік позивач не розрахувався зі своїми орендодавцями.

Доказів направлення Товариству зазначеного листа у відповідний час Петрушинська сільрада не надала.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів як про недотримання позивачем передбаченої частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) процедури поновлення договорів оренди № 041083900021 і № 041083900017, що полягає у направленні Орендарем відповідних листів-повідомлень з порушенням визначеного цими договорами 60-денного строку, так і про недоведеність виконання Товариством належним чином своїх зобов`язань у частині систематичної та своєчасної сплати орендної плати за весь період дії цих договорів (упродовж 2010- 2020 рр.), що з урахуванням правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, виключає підстави для поновлення зазначених договорів оренди на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки наразі немає передбаченої законом сукупності юридичних фактів як обов`язкової передумови для поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 цього Закону.

Колегія суддів, погоджуючись із зазначеним правильним висновком судів попередніх інстанцій, зауважує, що подана касаційна скарга навіть не містить жодних доводів на спростування обставин недотримання Орендарем процедури поновлення договорів оренди № 041083900021 і № 041083900017, передбаченої частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції цілком правомірно не брав до уваги як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення спору, доводи позивача про недоведеність направлення Сільрадою заперечень щодо листів-повідомлень Товариства про продовження орендних правовідносин.

20. Товариство у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, зокрема, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

21. Скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норм процесуального права, а саме статей 165, 170 ГПК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/1069/18, від 18.12.2018 у справі № 922/1077/18, в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, від 22.04.2021 та від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18.

22. Проте колегія суддів відхиляє зазначене твердження скаржника та вважає за необхідне закрити касаційне провадження у справі у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на таке.

23. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

24. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

25. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права , який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

26. Разом з тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

27. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

28. Згідно з частиною 8 статті 165 ГПК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої апеляційним судом до спірних правовідносин посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

29. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування висновку щодо застосування положень статей 165, 170 ГПК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/1069/18, від 18.12.2018 у справі № 922/1077/18, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями процесуальні правовідносини в цій та зазначених справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з процесуальними правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

Зокрема, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої апеляційний суд достовірно встановив дотримання відповідачем передбаченого законом 15-денного строку для подання відзиву на позов з огляду на факти надсилання судом першої інстанції засобами поштового зв`язку 30.11.2020 ухвали про відкриття провадження у справі, її отримання Сільрадою 01.12.2020, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення та подання відзиву 09.12.2020, Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду, ухвалюючи постанови у справах № 905/1069/18 і № 922/1077/18, якими залишено без змін ухвалу місцевого господарського суду про повернення зустрічної позовної заяви, виходив з доведеності фактичних обставин пропуску відповідачем строку для подання зустрічного позову, встановленого судом та визначеного процесуальним законом.

Водночас постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/1069/18 та від 18.12.2018 у справі № 922/1077/18 взагалі не містять висновку щодо застосування положень статті 170 ГПК України.

30. В свою чергу, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 також не містить та не може містити висновку щодо застосування положень статті 170 ГПК України, оскільки у вказаній справі розглядався адміністративний позов та спірні публічно-правові правовідносини виникли виключно у зв`язку із притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності та його звільнення з органів прокуратури.

31. Колегія суддів зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо порушення відповідачем при поданні відзиву на позов вимог статті 170 ГПК України, оскільки зазначеною статтею регулюються загальні вимоги до форми та змісту саме заяв з процесуальних питань (письмові заяви, клопотання, заперечення), недотримання яких може бути підставою для їх повернення заявнику без розгляду, тоді як відзив на позовну заяву входить до переліку заяв по суті справи (частинам 2 статті 161 ГПК України), порядок подання яких врегульовано окремо.

32. Наведене, окрім різних фактичних обставин, що формують зміст спірних процесуальних правовідносин, переконливо свідчить також про їх неоднакове процесуально-правове регулювання у справі № 927/969/20 і справах №№ 800/547/17, 905/1069/18, 922/1077/18.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

33. Колегія суддів не бере до уваги помилкові посилання скаржника на ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, від 22.04.2021 та від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 на обґрунтування своїх доводів про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм статей 165, 170 ГПК України, оскільки зазначені ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження постановлено на підставі статті 293 ГПК України, отже, у розумінні положень частини 4 статті 236 і пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу не є постановою Верховного Суду, яка оформлюється відповідно до вимог статті 315 ГПК України, а тому вміщені саме у постанові Верховного Суду висновки щодо застосування норм права мають враховуватися судами під час вирішення господарських спорів, а їх неврахування є однією з виключних підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених процесуальним законом.

Разом з тим скаржник також посилається на неіснуючу ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 910/5211/18, яка в дійсності не постановлялася.

34. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку чим касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у частині вказаної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

35. Колегія суддів не погоджується з твердженням скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) з огляду на одночасне посилання апеляційного суду на правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18.

36. Так, згідно з частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором , але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

37. Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

38. Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

39. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020) було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

40. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк) . Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

41. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

42. При цьому у постановах від 22.09.2020 Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, а саме стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній до 15.07.2020).

43. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала необхідність попереднього своєчасного звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа-повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

44. Зважаючи на викладене, касаційна інстанція вважає таким, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в справах № 159/5756/18 і № 903/1030/19, висновок апеляційного суду про те, що наразі відсутні підстави для поновлення договорів оренди № 041083900021 і № 041083900017 на той самий строк і на тих самих умовах, які (підстави) передбачено частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), оскільки позивач не дотримався визначеної частинами 1- 3 статті 33 цього Закону процедури поновлення договорів оренди землі, направивши відповідні повідомлення орендодавцю з порушенням 60-денного строку, встановленого пунктами 8 цих договорів.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про необхідність врахування саме встановленого договором оренди землі строку повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору, а не місячного строку, визначеного законом, цілком узгоджується з викладеним у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 915/892/20, від 14.04.2021 у справі № 912/882/20 та від 10.11.2021 у справі № 910/11414/20 (зі спорів, що виникли з подібних правовідносин) висновком щодо застосування норми частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020), згідно з яким строк для повідомлення орендодавця орендарем, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, встановлюється умовами договору. На випадок відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Тому перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі.

45. Верховний Суд зауважує, що за змістом частин 2, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) встановлений цією нормою місячний строк стосується розгляду орендодавцем саме листа-повідомлення орендаря з доданим проектом додаткової угоди, поданого у строк, у встановлений договором оренди, внаслідок чого неприйняття Сільрадою рішення про відмову в поновленні договорів оренди № 041083900021 і № 041083900017 або ж його прийняття з пропуском вказаного місячного строку не можна вважати порушенням органом місцевого самоврядування встановленої законом процедури у разі, якщо Орендар перед цим сам порушив визначений договором термін направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, що достеменно встановлено судами під час вирішення цього спору та не заперечується позивачем.

46. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі , або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

47. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки на теперішній час є висновок Верховного Суду щодо комплексного застосування норм права, а саме частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) у подібних правовідносинах поновлення договору оренди землі, який (висновок) викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, а з матеріалів цієї справи вбачається, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду відповідно до такого правового висновку, що з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу свідчить про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Товариства в частині зазначеної підстави касаційного оскарження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

48. Щодо доводів скаржника про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який (пункт), зокрема, відсилає до пункту 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

49. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

50. На обґрунтування вказаної підстави скаржник посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, адже з метою повного та всебічного розгляду справи мав би витребувати докази від Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області.

51. Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника як необґрунтовані, оскільки зі оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 81 ГПК України, цілком правомірно відхилив заявлене позивачем клопотання залишено без розгляду з огляду на те, що: 1) скаржник не зазначив, який конкретно доказ він просить витребувати, а формулювання "інформація" не дає змоги ідентифікувати витребуваний доказ; 2) апелянт, який був орендарем, мав сплачувати орендну плату за земельні ділянки, якими користувався, а тому саме у нього мають бути докази на підтвердження таких витрат, однак, позивач не зазначив підстав, чому такі докази у нього відсутні та чому позивач самостійно не може їх надати.

52. Верховний Суд зауважує, що згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за змістом частини 3 статті 269 ГПК України скаржник має належним чином обґрунтувати існування виняткового випадку, за умов наявності якого вважатиметься доведеною об`єктивна неможливість подання учасником справи доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від такого учасника справи.

Натомість скаржник жодним чином не обґрунтував як неможливості самостійного подання відповідного інформаційного запиту до податкового органу під час розгляду справи судом першої інстанції, так і неможливості подання клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції, що не виключає наявність достатніх підстав вважати, що подання позивачем зазначеного клопотання на стадії апеляційного розгляду справи зумовлено передусім намаганням скаржника уникнути доведення наявності поважних причин неможливості подання до суду першої інстанції додаткових та нових доказів щодо обставин сплати орендної плати упродовж всього періоду дії договорів оренди № 041083900021 і № 041083900017.

53. Колегія суддів враховує, що статтею 296 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава як непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, якою (підставою) у розумінні пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України є необґрунтоване відхилення судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або іншого клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

54. Таким чином, у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України підстава не отримала підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а не закривати касаційне провадження у відповідній частині.

55. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

56. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на відсутність передбачених законом підстав для поновлення договорів оренди № 041083900021 і № 041083900017 на той самий строк і на тих самих умовах, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. З огляду на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства у частині зазначених підстав касаційного оскарження.

59. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

60. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

61. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

62. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

63. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" у справі № 927/969/20 у частині підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 у справі № 927/969/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік