Ухвала

від 28.01.2022 по справі 638/6325/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

28 січня 2022 року

м. Харків

справа № 638/6325/21

провадження № 22-ц/818/572/22

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_2 ,

розглянувши заяву ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі 638/6325/21 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішення, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою Харківської міської ради, в особі представника Владимир Яни Володимирівни, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року, ухвалене суддею Латка І.П., -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішення, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року, з урахуванням ухвал суду про виправлення описок від 06 серпня 2021 року та від 11 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення ХХІІ сесії ХХІV скликання Харківської міської ради від 26 лютого 2003 року №43/03 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:09:032:0015, для ведення садівництва площею 0,0624га.

Визнано недійсним державний акт серії ХР №107916 про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:09:032:0015, площею 0,0624га.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою цього ж суду від 19 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

27 січня 2022 року ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просили вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні реєстраційні дій (відчуження, зміна цільового призначення та ін.) з належною ОСОБА_2 вказаною вище земельною ділянкою.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначають, що оскаржуваним рішенням було визнано недійсним та скасовано рішення ХХІІ сесії ХХІV скликання Харківської міської ради від 26 лютого 2003 року №43/03 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:09:032:0015, для ведення садівництва площею 0,0624га.

Визнано недійсним державний акт серії ХР №107916 про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310136300:09:032:0015, площею 0,0624га.

Оскільки позивач та інші особи по справі можуть незаконно заволодіти належною ОСОБА_2 земельною ділянкою (подарувати, відчужити, змінити цільове призначення та ін), вважають, що існують підстави для задоволення їх заяви про забезпечення позову в обраний ними спосіб.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Тобто, забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

При цьому процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішення, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Харківська міська рада на вказане вище рішення подала апеляційну скаргу.

Відповідно до положень ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідач позовних вимог по суті спору не заявляв. Позивачем заявлені лише вимоги немайнового характеру. Доводів щодо того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду - ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 не навели. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року не набрало законної сили.

З урахування викладених обставин, підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про забезпечення позову - відсутні.

Керуючись ст.ст.149, 150, 158, 273, 381 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про забезпечення позову - залишити без задоволення .

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали складено 28 січня 2022 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова