Постанова

від 22.03.2023 по справі 638/6325/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Харків

справа № 638/6325/21

провадження № 22-ц/818/55/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Тичкової О.Ю., Маміної О.В.

за участю секретаря Гармаш К.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішення, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою Харківської міської ради, в особі представника Владимир Яни Володимирівни, на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року, ухвалене суддею Латка І.П., -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними та скасування рішення, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку.

В обгрунтування позову зазначає, що вона є власницею будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 , та який побудовано у 1990 році. З 1989 року вона є членом Садівничого товариства «Прогрес» у м. Харків земельна ділянка АДРЕСА_2 . Після отримання правовстановлюючого документу їй стало відомо, що на її земельну ділянку на підставі рішення Харківської міської ради від 26 лютого 2003 року видано державний акт про право власності на вказану земельну ділянку. Позивачка вважає, що зазначене рішення Харківської міської ради є недійсним і підлягає скасуванню.

Просить суд:

визнати недійсним та скасувати рішення ХХІІ сесії ХХІV скликання Харківської міської ради від 26 лютого 2003 року № 43/03 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310136300:09:032:015, для ведення садівництва площею 0,0624га;

визнати недійсним державний акт серії ХР №107916 про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310136300:09:032:015, площею 0,0624 га.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення ХХІІ сесії ХХІV скликання Харківської міської ради від 26 лютого 2003 року №43/03 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310136300:09:032:015, для ведення садівництва площею 0,0624га.

Визнано недійсним державний акт серії ХР №107916 про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_3 , кадастровий номер 6310136300:09:032:015, площею 0,0624га.

Ухвалою цього ж суду від 06 серпня 2021 року виправлено описку в рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова 19 липня 2021 року, зазначено у тексті рішення правильний кадастровий номер земельної ділянки «6310136300:09:029:0015» замість неправильного «6310136300:09:032:015».

В апеляційній скарзі Харківська міська рада, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що Харківська міська рада не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим була позбавлена можливості подати відзив на позовну заяву.

Вказує, що позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду із вказаним вище позовом, оскільки строк для зазначених позовних вимог сплив у лютому 2016 року. При цьому, позивачка мала можливість дізнатися про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради через програмний комплекс «Єдиний міський реєстр активів Харківської міської ради».

Рішення від 26 лютого 2003 року, прийняте на 12 сесії Харківської міської ради 24 скликання, яким передано членам СТ «Прогрес» у приватну власність земельні ділянки для ведення садівництва ніким не оскаржувалось, рішення суду щодо його скасування не приймалося, тому відповідно до вимог ст.73 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» рішення Харківської міської ради від 20 листопада 2015 року №7/15 є загально обов`язковим для виконання всіма суб`єктами на території м. Харкова.

Також звертає увагу суду на те, що реєстрація належного будинку позивачці проводилася на підставі технічного паспорту та довідки, що суперечить вимогам ст.31 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що неможливість поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву Харківською міською радою не встановлена, а тому доводи останньої про те, що вони були позбавлені можливості подати відзив на позовну заяву є безпідставними. Крім того, Харківська міська рада не була позбавлена можливості скористатися своїм процесуальним право на подання до суду клопотання про відкладання розгляду справи на інший день з метою підготування відзиву на позовну заяву.

Що стосується пропуску строку позовної давності, то вона, як сумлінний член СТ «Прогрес» не припускала можливості порушення її права на спірну земельну ділянку та оформлення права на земельну ділянку за іншою особою ОСОБА_2 . Про порушення свого права дізналася лише після оформлення права власності на садовий будинок та виникнення перешкод у оформленні права власності на земельну ділянку.

При цьому звертає увагу на те, що в суді першої інстанції Харківської міською радою клопотання про застосування строку позовної давності не заявлялось.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам закону.

Оскільки позивачка набула право користування спірною земельної ділянкою як член садівничого товариства у 1989 році, земельна ділянка у встановленому законом порядку з користування позивачки не вилучалася, права користування нею остання не позбавлялася, тому підстав для передачі у власність цієї земельної ділянки ОСОБА_2 у Харківської міської ради не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є власником садового будинку АДРЕСА_4 , про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Як вбачається з довідки Садівничого товариства «Прогрес» від 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 є членом СТ «Прогрес», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 з 1989 року. Вказаний вище будинок нею був побудований у 1990 році.

Згідно копії технічного паспорту на садовий (дачний) будинок на земельній ділянці АДРЕСА_3 , розташований садовий будинок.

Рішенням ХІІ сесії ХХІV скликання Харківської міської ради від 26 лютого 2003 року №43/03 «Про передачу громадянам України членам садівничого товариства «Прогрес» у приватну власність земельних ділянок для ведення садівництва» передано у власність громадянам України членам садівничого товариства «Прогрес», згідно з додатком, у приватну власність земельні ділянки по АДРЕСА_6 , для ведення садівництва.

Як вбачається з переліку громадян України, яким передаються у власність земельні ділянки в садівничому товаристві «Прогрес» для ведення садівництва, який є додатком до вказаного вище рішення, земельну ділянку передано, в т.ч. ОСОБА_2 , площею 623,53кв.м розташовану в садівничому товаристві «Прогрес» за номером 19.

На підставі вказаного рішення 29 вересня 2003 року Харківським міським управлінням земельних ресурсів видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХР №107916 площею 0,0624га, цільове призначення для ведення садівництва, розташовану в АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст.2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третястатті 13 ЦПК України).

Статтями 15, 16ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистомсвоїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 152ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що спірна земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення Харківської міської ради від 26 лютого 2003 року №43/03 не була вільною, оскільки перебувала у її користуванні, у зв`язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню, а державний акт визнанню недійним.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 12 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради та видачі державного акту на право власності на землю) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частинами 1 та 6 статті 35 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради та видачі державного акту на право власності на землю) передбачено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Згідно ч.ч.1-4 статті 116 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради та видачі державного акту на право власності на землю) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно ст.118 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради та видачі державного акту на право власності на землю) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.126 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради та видачі державного акту на право власності на землю)).

Статтею 155 ЗК України, діючої редакції передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як зазначалось вище ОСОБА_1 є членом СТ «Прогрес» який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 з 1989 року.

Згідно до п.п.17, 18 розділу ІІ Типового статуту садівничих товариств, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР та Укррадпрофа від 02 грудня 1986 року № 416, членам садівницького товариства спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи, організації виділяються земельні ділянки. За рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства ці ділянки можуть вимежовуватися в натурі огорожами, що відповідають естетичним вимогам.

Конкретні розміри земельних ділянок, виділюваних членам садівницького товариства, визначаються органами, які надають підприємствам, установам, організаціям земельні ділянки під колективне садівництво, у межах від 400 до 600 кв. метрів, виходячи з наявності і якості земель.

Земельні ділянки, виділені до 1 січня 1985 р., зберігаються у розмірі, встановленому законодавством, чинним при виділенні їх членам товариства.

Правління садівницького товариства видає кожному членові товариства протягом місяця з дня прийняття членську книжку, до якої заносяться дані про виділену йому земельну ділянку, вступний, членські, цільові внески та інші необхідні відомості.

Згідно довідки Голови СТ «Прогрес» ОСОБА_3 від 29 листопада 2021 року №49 у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати членських внесків, цільових внесків та оплати витрат за користування електричної енергією. Оплату членських внесків здійснювали ОСОБА_4 (чоловік) або ОСОБА_1 . Членська книжка оформлена на ОСОБА_1 05 квітня 2011 року документи СТ «Прогрес» були знищені внаслідок пожежі, надати більш детальну інформацію можливості немає.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 , як члену СТ «Прогрес» надавалася у користування земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

Таким чином, з 1989 року ОСОБА_1 є законним користувачем спірної земельної ділянки.

Частиною 5 статті 116 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради та видачі державного акту на право власності на землю) передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підстави та порядок припинення права власності на земельну ділянку визначені вглаві 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об`єктивних і суб`єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів.

Перелік підстав припинення права власності та права користування земельною ділянкою визначений у ст. ст.140,141, 142 ЗК України і є вичерпним.

Так, відповідно до вказаних норм підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;

в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;

г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;

ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

д) конфіскація за рішенням суду;

е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Матеріали справи не місять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відмовилася від права користування щодо спірної земельної ділянки, рішення про її вилучення чи припинення права користування в порядку, визначеним законом не приймалося.

Отже, набуття права власності на земельну ділянку, яка на законних підставах перебуває в постійному користуванні іншої особи, є прямим порушенням прав такої особи на належне користування землею.

Крім того, як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником садового будинку АДРЕСА_4 .

Харківська міська рада посилається на те, що реєстрація будинку АДРЕСА_1 , розташованого на спірній земельній ділянці проводилася на підставі технічного паспорту та довідки, що суперечить приписам статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Між тим, наразі така реєстрація не скасована. Доказів її оскарження в установленому законом порядку матеріали справи не містять та Харківською міською радою не надано.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_5 зазначав, що його довіритель ОСОБА_2 не подавала до суду першої інстанції заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позовних вимог, тому заява від 01 червня 2021 року від імені ОСОБА_2 , яка міститься в матеріалах справи (а.с.31), є сфальсифікованою. Також зазначив, що ОСОБА_2 є власницею спірної земельної ділянки.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 не оскаржується, з апеляційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року, ані вона, ані її представник не зверталися.

Вирішуючи справу в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що рішення Харківської міської ради від 26 лютого 2003 року №43/03 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки підлягає скасуванню, як незаконне, а державний акт на право власності на землю підлягає визнанню недійсним.

Харківською міською радою в суді апеляційної інстанції заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, в обгрунтування якого зазначають, що строк звернення до суду з цим позовом сплив у лютому 2006 року.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Застосування строків позовної давності на стадії апеляційного провадження можливе лише у тому випадку, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення.

Такі висновки узгоджені у постанові Великої Палати від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14 (провадження 14-59цс18).

Матеріали справи свідчать, що у справі заочне рішення не ухвалювалося. Харківська міська рада повідомлялася належним чином про час та місце розгляду справи яке призначалось на 19 липня 2021 року на 11год. 30хв., про що свідчить судова повістка (а.с.41). Із клопотанням про відкладення розгляду справи призначене на зазначену дату представники Харківської міської ради не зверталися. Таким чином, підстав для розгляду вказаного клопотання на стадії апеляційного розгляду справи не вбачається.

З огляду на належне повідомлення Харківської міської ради про час та місце розгляду справи, суд першої інстанції з дотримання норм процесуального права вирішив справу по суті за відсутності представника останньої.

З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення яке ухвалено з дотримання вимог закону.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Харківської міської ради, в особі представника Владимир Яни Володимирівни, залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК.

Повний текст складено 27 березня 2023 року.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна