Постанова

від 25.01.2022 по справі 659/672/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року м. Херсон

справа № 659/672/20

провадження № 22-ц/819/16/22

№ 22-ц/819/17/22

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретар Автонагова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродом" на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області у складі судді Цесельської О.С. від 08 червня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродом" про розірвання договору оренди землі та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродом" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

встановив:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродом" про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 01 січня 2009 року між сторонами укладено договір оренди землі, за умовами якого вона передала відповідачу у користування строком на 15 років належні їй на праві власності земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,08 га, 0.86 га, 2,1 га, 1,09 га, розташовані на території Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, зі сплатою орендної плати, розмір якої за кожний рік оренди становив 2 % від нормативної грошової оцінки однієї земельної ділянки у грошовій формі, що складає 3 141 грн з урахуванням індексів інфляції, внесення якої здійснюється у строки - 15 серпня та 15 грудня.

Відповідач договірні зобов`язання не виконує, у визначені договором строки орендну плату за 2011, 2014, 2015, 2019 роки не сплачував.

Посилаючись на те, що систематичне невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати є підставою для його розірвання, позивач просила суд розірвати укладений 01 січня 2009 року із ТОВ Агродом договір оренди землі та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агродом звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позову товариство зазначило, що станом на день подання позовної заяви позивач має перед відповідачем переплату за договором оренди до кінця строку його дії у зв`язку із здійсненням орендних платежів у розмірі більшому ніж передбачено умовами договору оренди, включно до 25 лютого 2024 року на загальну суму 49 305,90 грн, які як безпідставно набуті просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн

Рішенням суду від 08 червня 2021 року постановлено:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродом" про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений 01 січня 2009 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродом", зареєстрований у Нижньосірогозькому відділенні Херсонської регіональної філії ДП Центру ДЗК 25 лютого 2009 року.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродом" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродом" 840 гривень 80 копійок витрат зі сплати судового збору.

У червні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про стягнення із відповідача на її користь понесених витрат на правничу допомогу в сумі 11 100 грн, надавши заяву про подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу до судових дебатів.

Додатковим рішенням суду від 06 липня 2021 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агродом на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Агродом просить рішення суду (основне та додаткове) скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, та про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, зазначаючи, що рішення постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі внаслідок невиконання товариством обов`язків зі сплати орендної плати не відповідають обставинам справи, досягнутим між сторонами умовам договору щодо відсутності заборони дострокового виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, що свідчить про відсутність порушення умов договору в частині невиплати орендної плати позивачу за 2011, 2015, 2016 та 2019 роки, оскільки виплата орендної плати з порушенням строків не є підставою для розірвання договору оренди землі.

Також вважає помилковим висновок суду щодо відсутності в матеріалах справи доказів перебування спірної земельної ділянки у користуванні ТОВ ЮТС-Агропродукт у 2019 році, оскільки відповідна обставина визнавалась позивачем під час її допиту як свідка у справі за позовом товариства до неї та ТОВ ЮТС-Агропродукт про визнання договорів оренди земельних ділянок, які є предметом спору, що розглядається, недійсними, а тому товариство було позбавлено можливості користуватися земельними ділянками з вини ОСОБА_1 з часу реєстрації права оренди за ТОВ ЮТС-Агропродукт .

Крім того, зазначив, що до вимог позивача про розірвання договорів підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки така вимога без пред`явлення вимоги про усунення перешкод та повернення земельної ділянки не є негаторною.

Апеляційна скарга в частині оскарження додаткового рішення обґрунтована тим, що висновки суду щодо наявності підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі за відсутності в матеріалах справи підтверджень надсилання іншим учасникам справи копії поданих ОСОБА_1 доказів про понесені нею судові витрати, не відповідають нормам процесуального права, що регулює спірне питання, а сума витрат є неспівмірною з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , її доводи не визнала, рішення суду вважає законними та обґрунтованими.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Рішення суду в оскарженій частині мотивовано тим, що систематичне порушення відповідачем договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання цього договору, незважаючи на те, що на час вирішення судом спору заборгованості зі сплати орендної плати немає. При цьому суд вважав, що підстави для застосування до спірних правовідносин позовної давності за заявою відповідача відсутні, оскільки позивачка звернулася до суду із негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця).

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, суд виходив із того, що заява про стягнення судових витрат подана заявником з дотриманням положень частини восьмої статті 141 ЦПК України, а відповідач не довів, що документально підтверджені витрати позивачки є неспівмірними та їх розмір, що підлягає розподілу між сторонами, належить зменшити.

В процесі розгляду справи суд встановив, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельні ділянки, які розташовані в межах Степненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, кадастровий номер 6523884500:05:034:0006 площею 6,08 га, площею 0,86 га кадастровий номер 6523884500:05:003:0021, площею 2,1 га кадастровий номер 6523884500:04:001:0043, площею 1,09 га кадастровий номер 6523884500:04:007:0076 (всього-площею 10,13га) із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства(а.с.9-12).

01.01.2009р. між ОСОБА_1 та ТОВ Агродом укладено договір оренди землі терміном на 15 років. Об`єктом оренди на підставі вказаного договору є земельна ділянка загальною площею 10,13 га, у тому числі ріллі 10,13 га. Орендна плата визначена сторонами у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки однієї земельної ділянки у грошовій формі, що становить 3 141 грн на рік. За бажанням орендодавця, у натуральній формі, за взаємною домовленістю сторін. Прибутковий податок сплачується орендарем та входить в розмір орендної плати. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації згідно із постановами уряду. Орендна плата вноситься у два строки: 15 серпня та 15 грудня (пункти 9,10,11).

Пунктом 37 договору визначено, що умовою розірвання договору оренди є, крім іншого, несплата орендної плати у встановлені терміни; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Договір оренди зареєстровано 25.02.2009 року в Нижньосірогозькому відділенні Херсонської регіональної філії ДП Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040972501454.

Відповідно до акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі від 2009 року, складеного землевпорядником Степненської сільської ради Спірідоновою Л.С., встановлено межі земельної ділянки ОСОБА_1 загальною площею 10,13 гектарів в натурі.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 в період з 01.01.2007року по 01.12.2019року ТОВ Агродом були здійснені виплати орендної плати: 2008рік - відсутні дані; 2009рік - 4 квартал в сумі 4 710,42 грн та податок 706,56 грн; 2010 рік - 4 квартал 3 325,26 грн, з яких 498,79 грн податок; 2011рік - відсутні дані щодо виплати орендної плати; 2012рік - 1 квартал 4 710,42 грн, з яких 706,56 грн податок та 4 квартал 2012 року - 5 839, 14 грн, з яких податок 875,87 грн; 2013рік- 4 квартал 5 839,14 грн, з яких 875,87 грн податок; 2014 - 2015 роки- інформація відсутня; 2016рік- 4 квартал 13 128,20 грн, з яких 2 363,08 грн податок; 2017рік - 4 квартал 13 128,20 грн, з яких 2 363 грн податок; 2018 рік - 4 квартал 13172,29 грн, з яких 2 371 грн податок; 2019рік- відомості щодо ТОВ "Агродом" відсутні, зазначена інформація щодо отримання доходу від ТОВ "ЮТС - Агропродукт" (надання майна в лізинг) - дохід у 2 кварталі 2019 року - 24 041, 67 грн, з них податок 4 327,5 грн(а.с.19).

Аналіз наведеної інформації свідчить про те, що в період з 01.01.2009року по 31.12.2019року ТОВ "Агродом" систематично (більше двох разів) допускав порушення умов договору щодо термінів виплати орендної плати, а саме: мала місце несплата передбаченої договором орендної плати у визначені договором строки в 2011, 2014, 2015, 2019 роках.

З приводу невиплати орендної плати за 2014 рік ОСОБА_1 зверталася до Херсонської обласної державної адміністрації та Нижньосірогозької районної державної адміністрації Херсонської області, від яких в кінці січня на початку лютого 2015 року отримала відповідь, що за інформацією ТОВ Агродом орендна плата за 2014 рік виплачена їй товариством 29 січня 2015 року через Степненське відділення поштового зв`язку Укрпошти поштовим переказом в сумі 4 963грн 27 коп. (а. с. 17,18).

У підтвердження своїх заперечень з приводу виконання зобов`язань щодо виплати позивачці орендної плати відповідач надав суду копії видаткових ордерів та заяв ОСОБА_1 про отримання орендної плати за 2012, 2013роки, копії квитанцій про приймання поштових переказів від 29.01.2015 року, 19.02.2016 року та від 10.09.2016 року, квитанції про здійснення касової операції 02.11.2017 року, квитанції від 30.10.2018 року, у яких відсутня вказівка на те, за який рік виплачується орендна плата, а також платіжного доручення №852 від 24.06.2020 року про поповнення рахунку ОСОБА_1 на підставі виплати їй орендної плати за 2020рік (а.с.45-51).

Платіжні документи, які б свідчили про виплату орендної плати в 2011, 2014, в 2015 році за 2015 рік, в 2019 році, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивачку можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для його розірвання.

Отже, сам факт систематичного порушення договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду України, зокрема від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі №6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1449цс17 та в постановах Верховного Суду, зокрема від 02.05.2018 року у справі №925/549/17, Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №183/262/17 та інших, і відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України мають враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Оскільки судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виплати орендної плати за 2011, 2014, 2015 та 2019 роки, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у позивачки права вимагати розірвання укладеного з ним договору оренди землі та вважає цей висновок таким, що відповідає обставинам справи в межах наданих сторонами доказів і нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

При цьому суд обґрунтовано врахував висновки Верховного Суду щодо застосування за заявою відповідача до спірних правовідносин позовної давності, викладені, зокрема, у постанові від 12.02.2019 року у справі №527/600/17, відповідно до яких позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних і достатніх доказах і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

Так, доводи відповідача про те, що судом не враховано здійснення ним виплати орендної плати наперед за заявою позивачки, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_1 , яка датована 30.11.2012 року, подання якої на адресу товариства ОСОБА_1 заперечує, однак справжність свого підпису на заяві не спростувала, остання просила товариство всі виплачені ним їй суми орендної плати у розмірі, більшому ніж передбачено умовами договору оренди за рік, зараховувати в рахунок майбутніх платежів по орендній платі за майбутні періоди (роки), протягом усього строку дії договору оренди, без подання з її боку окремих заяв кожного року, однак ця заява не стосується 2011 року, виплата орендної плати за який не підтверджена доказами, та суперечить інформації, викладеній у наданих відповідачем видаткових касових ордерах від 30 листопада 2012року та від 14 грудня 2013 року, згідно із якою виплачена позивачці орендна плата за землю за 2012 рік становила 4 963грн (без врахування сплаченого товариством прибуткового податку), а за 2013 рік-4 963,27грн (без врахування сплаченого товариством прибуткового податку), а не 3 141грн(з врахуванням прибуткового податку відповідно до пункту 9.1 договору), як про це зазначає відповідач, посилаючись на умови укладеної сторонами угоди. Наведені видаткові ордери не містять посилання на сплату орендної плати наперед, а в них зазначено, що підставою для виплати грошових коштів є орендна плата за землю відповідно за 2012 та 2013роки.

Орендна плата в 2014 році позивачці не виплачувалася, а в 2015 році розмір орендної плати, сплаченої на користь ОСОБА_1 , становив 4 906грн 22коп., що визнають обидві сторони.

Позивач визнає, що в 2016 році їй сплачено орендна плата у розмірі 10 765грн 12 коп., однак враховуючи, що в 2015 році орендну плату сплачено лише за 2014 рік, у 2016 році була виплачена орендна плата за два роки- 2015 та 2016 роки. Навіть якщо припустити, що розмір орендної плати, виплаченої в 2016 році на користь ОСОБА_1 становив 19 431грн, як стверджує відповідач, але не визнає отримання позивачка, то сплаченою наперед може вважатися орендна плата на 2017 рік, проте цей рік не є спірним періодом, тому не має правового значення при вирішенні спору у цій справі (а. с.45-50).

Що ж стосується орендної плати за 2019 рік, то вона ОСОБА_1 не виплачена, а орендна плата за 2020 рік у розмірі 21 136,40грн сплачена 24 червня 2020 року (платіжне доручення №852). При цьому розмір цієї орендної плати, яка не відповідає визначеному при укладенні договору оренди розміру, відповідач не обґрунтовує, а позивач стверджує, що розмір орендної плати постійно змінювався в сторону збільшення за домовленістю між сторонами.

Не може бути врахованою при перегляді справи в апеляційному порядку і та обставина, що 01.04.2019 року ОСОБА_1 уклала договір оренди спірної земельної ділянки з іншою юридичною особою- ТОВ ЮТС-Агропродукт , без припинення договірних відносин з відповідачем, враховуючи, що відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, на яку посилається скаржник в обґрунтування своїх доводів в цій частині, наймач (орендар) звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Проте відповідач не підтвердив належними та достатніми доказами той факт, що орендована ним земельна ділянка не могла бути і не була ним використана в зв`язку з укладенням позивачкою договору з іншою юридичною особою.

Так, досліджені судом апеляційної інстанції, за згодою обох сторін, матеріали цивільної справи№659/1089/19, свідчать про те, що з позовом про визнання недійсними укладених 01.04.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ ЮТС Агропродукт договорів оренди земельних ділянок відповідач звернувся до суду 28 жовтня 2019 року, зазначивши про те, що про укладення цього договору товариству стало відомо 18 червня 2019 року, тобто всередині сільськогосподарського року, із інформаційних довідок Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

У цій справі, як і у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, ТОВ Агродом не доводило обставини, які б свідчили про перешкоди у використанні ним за призначенням земельної ділянки, чи про те, що земельна ділянка вибула з його володіння. Вимоги про витребування земельної ділянки товариство не пред`являло.

Керуючись положеннями статті 367 ЦПК України щодо повноважень апеляційного суду досліджувати докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, а також визначеним статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, колегія суддів дослідила надані відповідачем у підтвердження своїх доводів щодо звільнення його від сплати орендної плати за 2019 рік докази, а саме: копію листа директора ТОВ ЮТС-Агропродукт на ім`я ТОВ Агродом від 28.05.2019 року з вимогою не проводити жодних сільськогосподарських робіт на вказаних земельних ділянках без погодження з ТОВ ЮТС -Агропродукт ; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та ін. про державну реєстрацію 11.04.2019 року права оренди ТОВ ЮТС-Агропродукт на спірну земельну ділянку; інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, згідно із якою речове право на спірну земельну ділянку ТОВ ЮТС-Агропродукт зареєструвало 11.04.2019 року та довідку, видану відповідачеві старостою Нижньоторгаївського старостинського округу 01.12.2021року про зареєстроване право оренди ТОВ ЮТС-Агропродукт , в тому числі щодо спірної земельної ділянки, з посиланням на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у 2019 році та встановила, що зазначені документи не містять даних щодо використання у 2019 році спірної земельної ділянки будь-ким із учасників спірних правовідносин чи неотримання відповідачем доходу в результаті її використання у 2019 році, а лише підтверджують факт укладення оспореної ТОВ Агродом угоди та державної реєстрації прав оренди землі ТОВ ЮТС-Агропродукт на підставі цієї угоди.

Заперечуючи наявність передбачених частиною шостою статті 762 ЦК України підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати за 2019 рік, представник позивачки-адвокат Андросюк І.С. надав суду апеляційної інстанції лист директора ТОВ ЮТС-Агропродукт від 22.11.2021 року, в якому товариство повідомляє адвоката Андросюка І.С. про те, що не мало можливості обробляти належну ОСОБА_1 земельну ділянку, оскільки вона за отриманою інформацією перебувала в користуванні ТОВ Агродом , та в підтвердження цієї інформації надало адвокату свій лист-звернення до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 14.06.2019 року №38 (зареєстрований в управлінні 14.06.2019 року), у якому йдеться про те, що після укладення договорів оренди, в тому числі щодо спірної земельної ділянки, товариству стало відомо, що на даний час ці ж земельні ділянки використовує в господарській діяльності ТОВ Агродом (т.2, а. с. 10-12).

Таким чином, колегія суддів вважає, що надані відповідачем докази про неможливість використовувати земельну ділянку в 2019 році є неналежними та недостатніми для підтвердження наведеної ним обставини, тому погоджується з висновком суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин частини шостої статті 762 ЦК України, а отже,- і для звільнення ТОВ Агродом від сплати на користь позивачки орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою в 2019 році.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в оскарженій частині ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Рішення суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог жодною із сторін не оскаржено, тому в силу статті 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо ухваленого судом додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, зважаючи на те, що висновки суду цій частині відповідають положенням цивільного процесуального законодавства, що регулює питання розподілу судових витрат між сторонами та є правильними.

Так, відповідно до положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

З огляду на матеріали справи, у позовній заяві позивачкою зазначено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести на професійну правничу допомогу, у розмірі 10 000грн .

Професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у цій справі на підставі ордера від 14.12.2019 року надавав адвокат Андросюк І.С., який здійснює адвокатську діяльність згідно із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №000191, виданого Радою адвокатів Херсонської області 11.12.2018 року(а. с.24,25).

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивачки-адвокатом Андросюком І.С. до судових дебатів (через канцелярію суду зареєстровано о 09:04 хвилини 08.06.2021 року) була подана заява про подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу.

18.06.2021 року на адресу суду надійшла заява адвоката Антросюка І.С. про стягнення витрат на правову допомогу із доданими до неї доказами, яка відповідно до штампу на конверті здана ним на пошту 14.06.2021 року.

В обгрунтування розміру витрат, які позивачка має сплатити адвокату за отриману нею правову допомогу адвокатом подані до суду документи, а саме: ордер, договір про надання правової допомоги від 03.12.2019 року, додаток 1 до вказаного договору від 03.12.2019 року з зазначенням найменування та вартості послуг; акт приймання - передачі наданих послуг (виконаних робіт) згідно із договором про надання правової допомоги від 8.06.2021 року, відповідно якого позивачкою отримані послуги з правової допомоги на загальну суму 11 100 гривень (а. с. 147, 159-163).

30.06.2021 року на адресу суду першої інстанції надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду, підписані директором ТОВ Агродом , які зводяться до того, що заяву слід залишити без розгляду як таку, що подана без дотримання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України та встановлених нею процесуальних строків.

Заява про ухвалення додаткового рішення розглянута судом в судовому засіданні за участю представників сторін, в тому числі представника ТОВ Агродом -адвоката Харцизової Т.В., яка мала можливість заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак цього не зробила.

За приписами частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову- на відповідача.

Враховуючи, що судом пред`явлені ОСОБА_1 вимоги задоволено, суд першої інстанції обґрунтовано, зважаючи на встановлені ним обставини та норми процесуального права, поклав витрати позивачки на професійну правничу допомогу на відповідача у зазначеному нею розмірі.

При цьому суд правильно виходив із того, що заява адвоката Андросюка І.С. про подання доказів щодо розміру витрат позивачки на правничу допомогу після ухвалення рішення зроблена ним до судових дебатів, що підтверджується його письмовою заявою, а докази, якими підтверджуються ці витрати і їх розмір, разом із заявою про стягнення витрат на правову допомогу із відповідача, здано ним на пошту 14.06.2021 року, тобто на п`ятий день після ухвалення судом рішення, враховуючи, що закінчення цього процесуального строку припадає на 13.06.2021року, яке є вихідним днем (а. с. 147, 159-163).

Враховуючи, що відповідно до частин третьої та шостої статті 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після цього робочий день та строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку, суд обґрунтовано не врахував заперечення відповідача з цього приводу та ухвалив додаткове рішення про стягнення судових витрат на користь позивачки із відповідача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують, а посилання скаржника на те, що визначена судом до стягнення сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність, обсяг наданих адвокатом послуг та часу здійснення представництва в суді, є особистою думкою та оцінкою самого відповідача, яка не ґрунтується на відповідних доказах, тому не свідчить про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами у цій справі.

Не містять заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення суду і посилання на необізнаність щодо подання позивачкою доказів на підтвердження розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, а навпаки, в цих запереченнях йдеться про те, що розрахунок витрат представник позивачки надав після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного по суті додаткового рішення та вважає його законним і обґрунтованим.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродом" залишити без задоволення, а рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 08 червня 2021 року в оскарженій частині та додаткове рішення цього ж суду від 06 липня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л. В. Пузанова

Судді: І. В. Склярська

Т. Г. Чорна

Повний текст постанови складено 28 січня 2022 року

Суддя Л. В. Пузанова