Постанова

від 24.01.2022 по справі 343/898/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/898/21

Провадження № 22-ц/4808/172/22

Головуючий у 1 інстанції Бейко А. М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

секретаря: Петріва Д.Б.,

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду у складі судді Бейка А.М. ухвалене 13 жовтня 2021 року в селищі Рожнятові Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 23 жовтня 2021 року,у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,

встановив :

У травні 2021 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого гаражу.

Позов обгрунтовував тим, що сторони є суміжними землекористувачами. В 2016 році відповідач розробив будівельний паспорт, згідно з яким на його земельній ділянці по АДРЕСА_1 передбачено будівництво 2-поверхового індивідуального житлового будинку. Проте, він в порушення ДБН збудував гараж, який виходить за межі його земельної ділянки і фактично впритул знаходиться до земельної ділянки позивача. Разом з тим з приводу внесення змін до будівельного паспорту в зв`язку із будівництвом гаражу ОСОБА_4 до віддліу містобудування і архітектури районної державної адміністрації не звертався, а отже проектна документація на гараж відсутня. Відповідно до акту Управління ДАБІ в Івано-Франківській області на час здійснення перевірки житловий будинок з гаражем за згаданою адресою на підставі декларації про готовність від 03 січня 2018 року внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наведених обставин, з метою ефективного захисту прав користування земельною ділянкою та охоронюваного законом інтересу у зведенні відповідних капітальних споруд, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 13 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду з підстав його незаконності та необгрунтованості, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що суд проявив повну процесуальну бездіяльність у веденні даної справи, зокрема не дослідив жодних обставин на підставі належних письмових доказів. Відповідно, на думку апелянта, суд, зробив невірний висновок, що сторони не є суміжними землекористувачами, а між їх земельними ділянками знаходяться землі запасу. Так, представник відповідача підтвердив в судовому засіданні, що оформляє у власність земельну ділянку, якою користується. Також необгрунтованим є посилання на те, що право вимоги стосовно знесення гаражу, який споруджений з порушенням будівельних норм, належить відповідним органам державної влади або самоврядування, оскільки ефективним способом захисту його права є саме зобов`язання відповідача знести самочинну споруду.

Правом на подання відзиву ОСОБА_1 не скористався.

В засідання апеляційного суду апелянт не з`явився, проте надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Відтак згідно статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у його відсутності не встановлено.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляцйіної скарги заперечив, пославшись на законність та обггрунтованість оскаржуваного рішення.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_3 не надав належні та допустимі докази того, що побудований відповідачем гараж створює перешкоди у користуванні та розпорядженні належною йому земельною ділянкою.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвалене судом рішення відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 0,17 га в с. Лоп`янка в урочищі Над кривою . Вказане підтверджується рішенням сільської ради від 12 лютого 1992 року (а.с. 33).

ОСОБА_1 належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 2624883201:01:001:0051 в с. Лоп`янка урочище Надкрива Рожнятівського району, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 9-10).

07 червня 2016 року відділом містобудування та архітектури Рожнятівської районної державної адмінстрації відповідачу видано будівельний паспорт на забудову вказаної земельної ділянки (а.с. 5-8). Разом з тим, останній здійснив також добудову гаражу, який будівельним паспортом не передбачений.

Вважаючи вказаний гараж самочинним будівництвом, оскільки він збудований без погодженої документації із порушенням державних будівельних норм та правил, з метою зобов`язання відповідача знесення самочинного будівництва, позивач звернувся до суду.

В акті управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області за результами проведення перевірки зазначено, що житловий будинок з гаражем по АДРЕСА_1 на підставі декларації про готовність від 03 січня 2018 року сформовано витяг з державного реєстру від 17 січня 2018 року (а.с. 20-27).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих приписах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц (провадження № 61-663св18), від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19), від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц (провадження № 61-40353св18).

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19).

Отже, позивач зобов`язаний був довести факт самочинності будівництва, порушення його прав як власника суміжної земельної ділянки та обґрунтованості захисту його прав лише у такий спосіб як знесення.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що самочинне будівництво відповідача знаходиться впритул до його земельної ділянки. Натомість матеріали справи взагалі не містять доказів того, що сторони є суміжними землекористувачами. Так з з матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 межує з дорогою та землями ОСОБА_5 (а.с. 15-16).

Крім того, житловий будинок з гаражем введено в експлуатацію, відносно нього виникло право власності, отже це будівництво не є самочинним.

Таким чином, позивачем не було доведено порушення його прав самочинною забудовою, а захисту в судовому порядку з підстав, передбачених статтею 376 ЦК України, підлягає лише дійсне порушене право.

Матеріали справи не містять доказів про наявність будь-яких приписів щодо усунення порушень, як і відсутні докази того, що відповідач відмовлявся від перебудови об`єкта та що така перебудова об`єкта є технічно можливою.

Посилання заявника у апеляційній скарзі на те, що відповідачем проведено будівництво з порушенням будівельних норм і правил, а суд не відновив його порушеного права, є необґрунтованими, оскільки, останнім взагалі не доведено, в чому полягає порушення його права.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, підстави для його скасування відсутні. А тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Рожнятівського районного суду від 13 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2022 року