Ухвала

від 17.01.2022 по справі 626/2249/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 626/2249/20 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11кп/818/1016/22 Головуючий апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: повернення обвинувального акту

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за умови, що всі вони не заперечували про розгляд справи без інших обвинувачених та їхніх захисників, без участі всіх інших учасників по справі, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови що від частини з них надійшли заяви клопотання про розгляд справи без них, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 10.12.2021 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019220390000300 від 24.07.2019 року у відношенні обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України повернуто прокурору.

Прийняте рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що стороною обвинувачення не було надано розписки ОСОБА_12 про отримання ним копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаною вище ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та повернути обвинувальний акт 12019220390000300 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 за ч.2 ст. 367 КК України до Красноградського районного суду Харківської області.

В обґрунтування апеляційних вимог, прокурор вказав, що відповідно до п.2 листа Вищого спеціалізованого суду України №223-143/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до кримінального процесуального кодексу України» суд може повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо містить положення, що суперечать одне одному; у документі наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; він не підписаний слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджений прокурором; до акту не долучено передбачені законом додатки, тобто допущені порушення, які дійсно перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Вказує, що прокурором неодноразово приймались заходи щодо вручення обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_12 .

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначив, що з метою виклику ОСОБА_12 29.06.2021 року, 30.06.2021 року здійснювались дзвінки на мобільний телефон ОСОБА_12 , який не відповідав. Також вказує, що 29.06.2021 року прокурор здійснив телефонний дзвінок захиснику ОСОБА_7 , між яким з ОСОБА_12 укладено угоду про надання правової допомоги, з проханням посприяти у виклику ОСОБА_12 для вручення йому обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Сам захисник отримав вказані документи 30.06.2021 року.

Також з метою виконання вимог ст.293 КПК України, прокурором на адресу ОСОБА_12 рекомендованою кореспонденцією 30.06.2021 року о 08:01, 01.07.2021 року о 10:27, 05.07.2021 року о 17:29 направлено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, яку він не отримав та кореспонденція повернулась з відміткою «у зв`язку з закінченням строку зберігання».

Про викладені обставини прокурор повідомив суду першої інстанції, про що також було складено відповідний рапорт на адресу начальнику відділу обласної прокуратури.

При цьому, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції невірно виклав факти, про які вказував прокурор, а саме в частині зазначення підстав повернення кореспонденції, яка була направлена ОСОБА_12 , а саме «відсутність за місцем проживання».

Вказує, що під час проведення судового засідання 14.07.2021 року в режимі відеоконференції та перебуваючи в одному приміщенні разом із захисником, ОСОБА_12 мав можливість ознайомитись з обвинувальним актом та додатками до нього, де також прокурор наголошував останньому про необхідність прибути до обласної прокуратури для їх отримання.

Вважає, що прокурором приймались усі можливі заходи щодо вручення підозрюваному ОСОБА_12 обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, який навмисно, як на думку апелянта, їх не отримував, таким чином виказував своє небажання отримувати вказані документи.

Також зазначає, що відповідно до ст.315 КПК України, суд вправі здійснити будь-які інші дії необхідні для підготовки справи до розгляду, у тому числі, пов`язані з наданням можливості вручення прокурором стороні захисту, у тому числі обвинуваченому, матеріалів, від яких останній відмовився під час досудового розслідування.

Відповідно до КПК України вважає, що єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт, а додатки, визначені ч.4 ст. 291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю на вказаній судовій стадії.

Окремо зазначає, що суд першої інстанції було порушено вимоги ч.4 ст.336 КПК України, та 10.12.2021 року проведено судове засідання в режимі відеоконференцію за участі інших учасників судового провадженні, у тому числі з ОСОБА_12 , який перебував поза межами суду, на зв`язку з особистого технічного засобу, що відповідно до постанови Верховного суду від 01.12.2021 року не передбачено нормами ст.336 КПК України.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Прокурор у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Захисники заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, позицію захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вмотивованою є ухвала суду, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.

Проаналізувавши зміст обвинувального акту та мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони не ґрунтуються на вимогах чинного кримінального процесуального законодавства та не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам Кодексу.

Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, на думку колегії суддів, в ньому зазначені всі обов`язкові відомості, про які йдеться в ч.2 ст.291 КПК України, викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими в ході досудового розслідування, з дотриманням вимог КПК України сформульовано обвинувачення щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , дана правова кваліфікація злочину, визначено частину та статті КК України. Відображені дії кожного з обвинувачених, точний час та місце вчинення дій.

Обставини, які, відповідно доч.1 ст.91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, викладено чітко і конкретно.

При цьому Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Тобто обвинувальний акт за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті кримінального процесуального кодексу України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, послався на те, що матеріали провадження не містять відомостей щодо вручення обвинуваченому ОСОБА_12 копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, а також не долучено розписок про вручення.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-1430/0/4/-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вагомими недоліками для повернення обвинувального акту можуть бути:

- суперечності положень цього документа один одному;

- недопустима натуралізація опису злочину;

- відсутність підпису слідчого (крім випадків, коли прокурор склав обвинувальний акт самостійно) чи затвердження прокурором;

- до обвинувального акту не долучено передбачених законом додатків.

Підстав вважати, що обвинувальний акт не відповідає приписам ст.291 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Приймаючи рішення про задоволення апеляційної скарги прокурора, колегія суддів, критично оцінює висновок суду першої інстанції щодо неможливості призначення до судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , з підстав того, що матеріали провадження не містить відомостей про вручення ОСОБА_12 копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначені ч.4 ст.291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання.

Слід зазначити, що обов`язок вручити обвинуваченому обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також надати йому можливість ознайомитись з такими матеріалами, відповідно до положень ст.ст. 290-293 КПК України, покладена на слідчого або прокурора.

Відповідно до аркуша справи 78, матеріали провадження містяться розписку захисника ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_7 , який діє на підставі угоди про надання правової допомоги від 15.01.2021 року, отримав копію обвинувального акту та матеріалів досудового розслідування 30.06.2021 року, що в свою чергу свідчить про можливість ознайомлення з вказаними матеріалами самим ОСОБА_12 .

Як встановлено в судовому засіданні, прокурор неодноразово направляв копії обвинувального акту та матеріалів досудового розслідування на адресу ОСОБА_12 , здійснював телефонні дзвінки та звертався до нього під час підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції в суді першої інстанції з метою вручити останньому копії вказаних документів. З приводу зазначеного в судовому засіданні було надано рапорт, а також копії поштових конвертів на адресу ОСОБА_12 з відміткою повернуто «за закінченням терміну зберігання»

Враховуючи вище викладене, слід зробити висновок, що прокурор покладений на нього обов`язок виконав. Для обвинуваченого же отримання таких документів та повідомлень - є правом, а не обов`язком. Примусити обвинуваченого скористатись своїм правом не вправі ніхто.

Питання надання слідчим або прокурором можливості стороні захисту скористатись своїм правом є оціночним і полягає в оцінці надання реальної можливості скористатись таким правом.

У даному випадку, колегія суддів вважає, що права сторони захисту слідчим і прокурором не обмежувались.

При попередньому розгляді провадження, суд може прийняти будь-які додаткові міри та надати стороні захисту можливість реалізувати своє право, але ж примусити її його реалізувати, суд також не вправі. Під час попереднього розгляду провадження, відповідно до положень ст. 315 КПК України, суд вправі здійснити будь-які інші дії необхідні для підготовки справи до розгляду, у тому числі і вищезазначені, пов`язані з наданням можливості вручення прокурором стороні захисту матеріалів, від яких вона відмовилась під час досудового слідства.

Окремо слід зазначити, що доводи сторони обвинувачення з приводу порушення судом першої інстанції вимог ст.336 КПК України є слушними.

Як встановлено з наявного в матеріалах провадження диску із звуко - та відеозапису судових засідань, 10.12.2021 року підготовче судове засідання було проведено в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом м.Харкова за участі прокурора, за участі захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_9 за допомогою власних технічних засобів зв`язку, та інших учасників, які прибули до зали суду. Фіксація судового засідання здійснювалась через «Zoom».

Разом з тим відповідно до частин 1 та 2ст.336 КПК Українисудове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження у судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин. Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.

Також слід зазначити про те, що безпосередньо організація проведення судового засідання в режимі відеоконференції згідно зіст. 366 КПК Українипокладається одночасно як на суд, що розглядає відповідне провадження, так і на суд (або орган досудового слідства, або установу попереднього ув`язнення, або установу виконання покарань) за територіальним місцезнаходженням учасника судового процесу, що обрав такий вид участі у засіданні.

У ході проведення судового засідання в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення з використанням власного облікового запису в системі «Zoom» реалізація положень ч. 4ст. 366 КПК Україниє неможливою.

Таким чином, постановою Верховного суду від 01.12.2021 року (справа №760/15429/20) встановлено, що проведення відеоконференцзв`язку під час судового засідання за участю сторін поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів учасників цією нормою не передбачено.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Порушення судом першої інстанції вимог ст.ст.370, 291 КПК України є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурору стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , на думку колегії суддів, є невірним та передчасним, а тому підлягає скасуванню з призначенням цієї справи до розгляду по суті у суді першої інстанції.

Керуючись ч.2 ст.376, ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Краснодарського районного суду Харківської області від 10.12.2021 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо:

ОСОБА_9 ;

ОСОБА_10 ;

ОСОБА_11 ;

ОСОБА_12 ;

ОСОБА_13 ;

ОСОБА_14 ,

обвинувачених за ч.2 ст.367 КК України, - скасувати.

Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.

Призначити новий розгляд даної справи у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4