Постанова

від 13.01.2022 по справі 120/5871/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5871/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

13 січня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

секретар судового засідання: Заквацька І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Іллінецької міської ради Вінницької області, у якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 20.05.2021 №321 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029;

- визнати протиправним та скасувати додаток 4 рішення 9 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 04.03.2021 №233 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою іншим особам;

- зобов`язати відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 закрито провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 скасувати, прийняти а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставного закриття провадження у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірна ухвала не містить відомостей щодо рішення на підставі якого іншим особами набуто право власності на земельні ділянки, інформації чи накладаються земельні ділянки, передані іншим на ділянку на яку претендує позивач, інформації яким чином бажана земельна ділянка передана у власність інших осіб.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що інформація про відсутність якої у оскаржуваній ухвалі зазначає позивач наявна у матеріалах даної справи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

19.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029, яка розташована на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області.

26.10.2020 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №639 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

10.02.2021 позивач повідомив Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що враховуючи принцип мовчазної згоди, він матиме право на подальше виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №О-319/0-699/6-21 від 17.02.2021 позивача повідомлено, що поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, буде погоджено у порядку визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України.

У зв`язку із тим, що земельна ділянка площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029 перейшла у комунальну власність Іллінецької міської ради Вінницької області, 12.03.2021 року позивач звернувся до Іллінецької міської ради Вінницької області із письмовою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж самої земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029, яка на даний час розташована території Іллінецької міської ради Вінницької області, за межами населеного пункту.

Рішенням 13 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області №321 від 20.05.2021 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, оскільки рішенням 9 сесії Іллінецької міської ради 8 скликання №233 від 04.03.2021 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншим особам.

На переконання позивача, зазначені вище дії відповідача є протиправними, оскільки він перший за інших громадян розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а прийняте відповідачем рішення №233 від 04.03.2021 року свідчить про позбавлення його можливості завершити розпочату ним процедуру отримання у власність земельної ділянки. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 закрито провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, адже суд вважає, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, а тому з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Згідно пунктів 1, 2 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції виникнення спірних правовідносин у даній справі, зумовлено, зокрема, незгодою позивача з діями відповідача щодо прийняття рішення №233 від 04.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029 іншим особам.

Позивач вважає, що оскільки він перший за інших осіб розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, прийняте відповідачем рішення №233 від 04.03.2021 позбавляє його можливості завершити розпочату процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Тобто, підстави позову фактично зводяться до визнання за позивачем першочергового права на спірні земельні ділянки, та, як наслідок, неправомірності надання іншим особам дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з цим, земельні ділянки, на які іншим особам надано дозвіл на розробку проектів землеустрою, в липні 2021 передано їм у приватну власність, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відповідні записи.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність у спірній ухвалі даних щодо конкретних осіб, які набули право власності на земельну ділянку на яку претендує позивача, та щодо підстав набуття таких прав вказаними особами, апеляційний суд не розцінює як такі, що можуть свідчити про необґрунтованість чи незаконність спірної ухвали.

До того ж, матеріали даної справи містять копії заяв осіб, які набули право власності на відповідні ділянки, про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та доданих до таких заяв матеріалів, копії рішень Іллінецької міської ради щодо надання таким громадянам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (т.1 а.с.97-244, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-247, т.4 а.с.1-79), витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації прав власності на відповідні земельні ділянки за вказаними особами (т.4 а.с.105-193).

Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, перевірка за критеріями, визначеними у КАС України, дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури, вирішення порушених позивачами земельних питань щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, як результату реалізації публічно-владних управлінських функцій, у цій справі набувають другорядного значення й фактично не призводить до вирішення даного спору.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, передачу земельних ділянок у власність чи оренду (користування), тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки в такої особи виникло право користування земельною ділянкою, яке ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального захисту.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо набуття права власності на земельну ділянку, належну на даний час іншим особам, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, за наявності вже зареєстрованого права на бажану позивачем земельну ділянку, не відновить порушених, на думку позивача, прав та не призведе до завершення розпочатої ним процедури отримання у власність бажаної земельної ділянки.

Отже, даний спір позбавлений ознак публічно - правового, а тому з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 січня 2022 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.