Рішення

від 26.01.2022 по справі 904/8541/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8541/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Дніпро-1", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпереробка", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 138 532, 80 грн. за договором про надання послуг

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір Дніпро-1" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпереробка" заборгованості в розмірі 138 532, 80 грн. за договором про надання послуг з фізичної охорони № Дн/08-ф/ДН-1 від 10.04.2020, яка складається з: 115 444, 00 грн. - основного боргу, 23 088, 80 грн. - штрафу.

Ухвалою суду від 22.10.2021 залишено позовну заяву без руху.

27.10.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

16.11.2021 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просив суд, враховуючи характер справи, підстави позову та нараховані позивачем суми, які містить предмет позову, здійснювати розгляд справи № 904/8541/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 17.11.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпереробка" про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13.12.2021.

24.11.2021 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Київського районного суду м. Полтави.

Ухвалою суду від 25.11.2021 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Дніпро-1" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено, у зв`язку із зайнятістю майданчиків для проведення відеоконференцій в суді на призначену дату та час судового засідання.

07.12.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.12.2021 сторони в судове засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 13.12.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Дніпро-1" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено. Відкладено розгляд справи по суті позовних вимог в межах розумного строку на 18.01.2022. Доручено забезпечити проведення відеоконференції Київському районному суду м. Полтави.

18.01.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Позивач в судовому засіданні заявив клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 18.01.2022 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Дніпро-1" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено та відкладений розгляд справи по суті позовних вимог в межах розумного строку на 26.01.2022.

20.01.2022 та 21.01.2022 від позивача надійшли клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Щодо даного клопотання, суд зазначає, що, зважаючи на загальновідому інформацію щодо здійсненої у ніч з 13.01.2022 на 14.01.2022 кібератаки на низку державних інформаційних ресурсів, у тому числі і тих, що належать судовій владі України, у суду відсутня технічна можливість проведення відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.01.2022 у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір Дніпро-1" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.

26.01.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

26.01.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Дніпро-1" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибпереробка" укладено договір про надання послуг з фізичної охорони № Дн/08-ф/ДН-1 від 10.04.2020.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги загальною вартістю 605 070,00грн., про що свідчать:

Акт надання послуг № 2679 від 30.04.2020 на суму 25 218,00 грн.,

Акт надання послуг № 3027 від 31.05.2020 на суму 40 126,00 грн.,

Акт надання послуг № 4359 від 30.06.2020 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 5409 від 31.07.2020 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 5487 від 31.08.2020 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 6550 від 30.09.2020 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 7985 від 31.10.2020 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 10294 від 30.11.2020 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 1315 від 31.12.2020 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 1945 від 31.01.2021 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 2726 від 28.02.2021 на суму 36 288,00 грн.,

Акт надання послуг № 4481 від 31.03.2021 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 5713 від 30.04.2021 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 8718 від 31.05.2021 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 8757 від 30.06.2020 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 10190 від 31.07.2021 на суму 27 756,00 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, у розмірі 489 626,00 грн., що призвело до утворення заборгованості у розмірі 115 444,00грн. Вказане стало причиною звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- штраф 20% у розмірі 23 088,80 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав, однак звернувся до суду із заявою про застосування наслідків спливу строків позовної давності. В даній заяві відповідач зазначає, що штраф у розмірі 23 088,80 грн. нараховано позивачем з пропуском спеціальної позовної давності в один рік. При цьому відповідач посилається на п. 5 ст. 261 ЦК України, який передбачає, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідач вважає, що, згідно тверджень позивача, відповідач не сплачує послуги в повному обсязі з 05.07.2020, водночас до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 18.10.2021, тобто, на думку відповідача, з пропуском позовної давності для нарахування штрафу.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, до предмету доказування у даній справі входять обставини укладення договору; надання послуг; наявність/відсутність заборгованості за надання/ненадання послуг та у зв`язку з цим з вирішення питання правомірності нарахування штрафу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір Дніпро-1" (далі - позивач, охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибпереробка"(далі - відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг з фізичної охорони № Дн/08-ф/ДН-1 від 10.04.2020 (далі - договір).

Предмет договору. Замовник замовляє, охорона надає послуги з охорони (надалі-послуги), а саме приймає під фізичну охорону відокремлені приміщення (будівлі) та майно, яке належить замовнику на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах та знаходиться на об`єкті замовника, згідно додатку №2 до договору (далі- об`єкт). (пункт 1.1 договору).

Ціна договору. Ціна договору визначається сторонами у розрахунку, наведеному у додатку № 1 до договору.

У разі зміни норм витрат охорони, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну витрат на утримання охорони, вартість послуг охорони змінюється із внесенням сторонами відповідних змін до договору (пункт 3.1 договору).

Згідно додатку №1 до договору вартість фізичної охорони на рік становить 474 336,00 грн.

Строк. Цей договір укладається строком на 1 рік і набирає чинності з моменту підписання сторонами (п.10.1. договору)

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг за договором.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Факт надання послуг.

В силу пункту 3.3. договору, підтвердженням надання послуг являється Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), що надається охороною для підписання замовнику в двох примірниках в кінці кожного місяця.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги загальною вартістю 605 070,00грн., про що свідчать:

Акт надання послуг № 2679 від 30.04.2020 на суму 25 218,00 грн.,

Акт надання послуг № 3027 від 31.05.2020 на суму 40 126,00 грн.,

Акт надання послуг № 4359 від 30.06.2020 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 5409 від 31.07.2020 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 5487 від 31.08.2020 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 6550 від 30.09.2020 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 7985 від 31.10.2020 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 10294 від 30.11.2020 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 1315 від 31.12.2020 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 1945 від 31.01.2021 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 2726 від 28.02.2021 на суму 36 288,00 грн.,

Акт надання послуг № 4481 від 31.03.2021 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 5713 від 30.04.2021 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 8718 від 31.05.2021 на суму 40 176,00 грн.,

Акт надання послуг № 8757 від 30.06.2020 на суму 38 880,00 грн.,

Акт надання послуг № 10190 від 31.07.2021 на суму 27 756,00 грн.

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Отже, факт надання послуг визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Згідно пункту 3.2. договору оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 5 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок охорони, згідно виставлених охороною рахунків.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця (позивача) своєчасно надавати споживачу послугу в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок споживача своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору вносити плату за рахунками, які виставлені виконавцем.

Отже, строк оплати за актами є таким, що настав.

Відповідач частково сплатив вартість наданих послуг, у розмірі 489 626,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наданими позивачем (а.с. 27-54).

Отже, станом на дату розгляду справи, сума основного боргу становить 115 444,00грн.

Доказів оплати заборгованості в сумі 115 444,00 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 115 444,00 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

5. Правомірність нарахування штрафу.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на його користь штраф 20% у розмірі 23 088,80 грн.

У відповідності до умов укладеного Договору (п. 6.3.), в разі, якщо прострочення оплати послуг охорони триває більше 30 календарних днів, замовник сплачує охорони штраф у розмірі 20% вартості послуг, оплата за якими прострочена, що не звільняє замовника від зобов`язань щодо оплати послуг.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок штрафу 20%, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню у розмірі 23 088,00 грн.

Водночас, матеріали справи містять заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо нарахування штрафу.

Суд відмовляє в задоволенні даної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Як вбачається з платіжного доручення № 125 від 09.07.2021 на суму 20 000,00 грн, відповідачем останній платіж за договором № Дн/08-ф/Дн-1 від 10.04.2021 здійснено саме 09.07.2021 і з цієї дати рахується заборгованість у розмірі 115 444,00 грн., на яку позивачем і нараховується штраф у розмірі 23 088,00 грн., а тому перебіг позовної давності слід рахувати саме з 09.07.2021. Таким чином, позивачем не пропущено позовну давність щодо нарахування штрафу.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано: договір про надання правової допомоги № 21 від 04.10.2021, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Світлани Фуголь» , акт приймання-здачі наданих послуг від 18.01.2022 на суму 13 000,00 грн., квитанції про сплату вартості правової допомоги № 40 від 18.10.2021 та № 41 від 18.01.2022 на загальну суму 13 000,00 грн.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання відповідачем не було подано.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим, вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Оцінюючи обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення, суд дійшов висновку про неприйнятність заявленої до стягнення суми з огляду на таке.

З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18), вбачається, що в разі, якщо суд при вирішенні клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, зазначені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а також що їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з акту приймання-передачі наданих послуг за договором № 21 про надання правової допомоги від 04.10.2021, укладеним 18.01.2022, адвокатом надані наступні послуги:

- попереднє опрацювання, надання клієнтом матеріалів, усні консультації, роз`яснення, узгодження правової позиції у справ, обговорення ходу ведення справи з клієнтом: 1 год, вартість 800,00 грн.;

- пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ: 1 год., вартість 800,00 грн.;

- підготовка та складання господарського позову (в т.ч. виготовлення копій додатків до позову по кількості учасників справи): 1 справ, вартість 9 200,00 грн.;

- участь адвоката в судових засіданнях щодо розгляду справи (18.01.2022 на 15:00 год.): 1 засідання, вартість 1 200,00 грн.;

- підготовка та складання детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом: 1,5 год., вартість 1 000,00 грн.

Проаналізувавши наданий розрахунок суми витрат позивача, а також подані ним документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

За своєю категорією (спірні відносини виникли з договору поставки), ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, а наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений в акті приймання-передачі наданих послуг від 18.01.22, та встановлено, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (заявами по суті справи, іншими процесуальними діями, участю у судових засіданнях).

Водночас, суд вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Враховуючи викладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу на 50% від заявленої суми.

Внаслідок цього, суд задовольняє витрати на професійну правову допомогу на загальну суму 6 500,00 грн.

Щодо судового збору.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 130, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір Дніпро-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпереробка» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з фізичної охорони у розмірі 138 532,80 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибпереробка» (49000, м.Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 2Ж, код ЄДРПОУ 31497008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір Дніпро-1» (49064, м. Дніпро, просп. Нігояна Сергія, буд. 22/26, код ЄДРПОУ 42782607) основного боргу у розмірі 115 444,00 грн., штрафу у розмірі 23 088,80 грн. , витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн ., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн , про що видати наказ.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 31.01.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко