Рішення

від 31.01.2022 по справі 910/17747/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2022Справа № 910/17747/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДНІПРОКОР"

до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 1 000 370,48 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ДНІПРОКОР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 1 000 370, 48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції №266(6)20 УК від 16.06.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/17747/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

03.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

14.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивач не вірно визначив строки оплати поставленого товару та неправильно визначив щодо порушення відповідачем зобов`язання зі сплати суми ПДВ. Також, відповідач звертає увагу, що позивачем не вірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних.

22.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що вказівка на оплату частини вартості ПДВ після отримання податкової накладної не звільняє покупця (відповідача) від обов`язку сплатити повну вартість товару у строк визначений договором.

04.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2020 між Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (Відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС") (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ДНІПРОКОР" (постачальник, позивач) укладений договір поставки товару №266(6)20УК/53-121-01-20-09459 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар згідно специфікації на загальну суму 936 000,00 грн.

Згідно із п. 1.2 договору, строк поставки товару становить червень-вересень 2020 року.

Розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий розрахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та реєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2. договору).

Згідно із п. 4.1. договору поставка товару відбувається відповідно до Правил НКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП Складське господарство , вул. Промислова, 133, (склад), м. Енергодар Запорізької області.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання (п. 12.1. Договору).

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 936 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 4431 від 25.08.2020, № 4546 від 01.09.2020, № 4850 від 17.09.2020.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач лише частково оплатив поставлений товар на суму 26 277,00, у зв`язку із чим, за розрахунком позивача, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 909 723,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 22 959,72 грн. - 3% річних та 67 687,76 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними № 4431 від 25.08.2020, № 4546 від 01.09.2020, № 4850 від 17.09.2020 поставив відповідачу товар на суму 936 000,00 грн.

Натомість відповідач здійснив часткову оплату в сумі 26 277,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.2. договору сторони погодили, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий розрахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та реєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені договором строки оплати відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки:

за видатковою накладною № 4431 від 25.08.2020 - до 23.12.2020; за видатковою накладною № 4546 від 01.09.2020 - до 30.12.2020; за видатковою накладною № 4850 від 17.09.2020 - 15.01.2021.

Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що строк оплати за товар в частині розміру суми ПДВ не настав, оскільки позивачем не виконані взяті на себе зобов`язання щодо надання відповідачу податкових накладних, передбачених у пункті 3.2. договору.

Відповідно до абз. 5 та 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкова накладна №454 від 25.08.2020 на загальну суму 818 167,80 грн була зареєстрована позивачем у вказаному реєстрі 10.09.2020, податкова накладна №437 від 17.09.2020 на загальну суму 2 231,40 грн була зареєстрована позивачем у вказаному реєстрі 13.10.2020, податкова накладна №111 від 01.09.2020 на загальну суму 115 600,80 грн була зареєстрована позивачем у вказаному реєстрі 10.09.2020, а тому строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ за вище вказаними видатковими накладними також є таким, що настав.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем не були надані податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, то тягар доведення неналежного виконання позивачем свого обов`язку щодо ненадання відповідачу документів покладається саме на відповідача.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження своїх заперечень.

Натомість, видаткові накладні № 4431 від 25.08.2020, № 4546 від 01.09.2020, № 4850 від 17.09.2020 підписані відповідачем без жодних зауважень.

Відповідач не надав у матеріали справи жодних вимог та претензій адресованих позивачу щодо надання визначених у пункті 3.2. документів.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві на позов, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 22 959,72 грн - 3% річних та 67 687,76 грн - інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За розрахунком позивача нарахування 3% річних позивач здійснює з 23.12.2020.

Однак, враховуючи встановлені судом строки оплати товару, нарахування 3% річних за першою поставкою (видаткова накладна № 4431 від 25.08.2020) має здійснюватися з 24.12.2020. В іншій частині нарахувань 3% річних позивач зазначив правильні строки.

Здійснивши перерахунок 3% річних судом встановлено, що сума 3% річних становить 22 894,72 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат у сумі 67 687,76 грн судом встановлено, що розрахунки здійснені арифметично вірно, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДНІПРОКОР" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, вулиця НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДНІПРОКОР" (69118, місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ЧУБАНОВА, будинок 1, ідентифікаційний код 13612779) заборгованість у розмірі 909 723,00 грн, 3% річних у розмірі 22 894,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 67 687,76 грн та судовий збір у розмірі 15 004,58 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 31.01.2022.

Суддя О.В. Гулевець