Постанова

від 14.02.2023 по справі 910/17747/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа№ 910/17747/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового зсідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022

у справі № 910/17747/21 (суддя: Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Дніпрокор"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1 000 370,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Дніпрокор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 000 370,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції №266(6)20 УК від 16.06.2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/17747/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "НАЕК " Енергоатом" на користь ТОВ "ДНІПРОКОР" заборгованість у розмірі 909 723, 00 грн, 3% річних у розмірі 22 894, 72 грн, інфляційні втрати у розмірі 67 687,76 грн та судовий збір у розмірі 15 004,58 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав. Зауважив, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження своїх заперечень про те, що строк оплати за товар в частині розміру суми ПДВ не настав, оскільки позивачем не виконані взяті на себе зобов`язання щодо надання відповідачу податкових накладних. При цьому звернув увагу на наявні в матеріалах справи копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Наголосив, що відповідач не надав у матеріали справи жодних вимог та претензій адресованих позивачу щодо надання визначених у пункті 3.2. документів. Здійснивши розрахунок штрафних санкцій, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/17747/21 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 22894, 72 грн та інфляційних втрат у розмірі 67 6867, 76 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню у зазначеній частині. Скаржник зазначає, що самого факту здійснення ТОВ «Фірма «Дніпрокор» реєстрації податкових накладних недостатньо для виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ. Наголошує, що за відсутності прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у частині сплати ПДВ, судом помилково застосовано норми ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022, апеляційна скарга у справі № 910/17747/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/17747/21; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/17747/21 призначено на 05.04.2022; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17747/21; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У подальшому розгляд справи відкладався у зв`язку із поданими скаржником клопотаннями, які обґрунтовано військовою агресією російської федерації проти України та тимчасовою окупацією місцезнаходження відповідача.

27.06.2022 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що відповідачем не надано доказів належного виконання своїх зобов`язань перед позивачем щодо оплати вартості поставленого товару або ж підстав відсутності обов`язку виконувати зобов`язання.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судове засідання 13.02.2023 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся засобами електронного зв`язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Крім того, на адресу суду надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи без його участі.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 16.06.2020 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ДНІПРОКОР" (постачальник, позивач) укладений договір поставки товару №266(6)20УК/53-121-01-20-09459 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар згідно специфікації на загальну суму 936 000,00 грн.

Згідно із п. 1.2 договору, строк поставки товару становить червень-вересень 2020 року.

Розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий розрахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору поставка товару відбувається відповідно до Правил НКОТЕРМС 2010, на умовах DDP - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП «Складське господарство», вул. Промислова, 133, (склад), м. Енергодар Запорізької області.

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання (п. 12.1. Договору).

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 936 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 4431 від 25.08.2020, № 4546 від 01.09.2020, № 4850 від 17.09.2020.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач лише частково оплатив поставлений товар на суму 26 277,00, у зв`язку із чим, за розрахунком позивача, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 909 723,00 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 22 959,72 грн. - 3% річних та 67 687,76 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як зазначалось вище, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними № 4431 від 25.08.2020, № 4546 від 01.09.2020, № 4850 від 17.09.2020 поставив відповідачу товар на суму 936 000,00 грн.

Натомість відповідач здійснив часткову оплату в сумі 26 277,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.2. договору сторони погодили, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий розрахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту постачання продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені договором строки оплати відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки:

за видатковою накладною № 4431 від 25.08.2020 - до 23.12.2020; за видатковою накладною № 4546 від 01.09.2020 - до 30.12.2020; за видатковою накладною № 4850 від 17.09.2020 - 15.01.2021.

Отже, погоджений сторонами порядок та строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.

Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що строк оплати за товар в частині розміру суми ПДВ не настав, оскільки позивачем не виконані взяті на себе зобов`язання щодо надання відповідачу податкових накладних, передбачених у пункті 3.2. договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз. 5 та 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкова накладна №454 від 25.08.2020 на загальну суму 818 167,80 грн була зареєстрована позивачем у вказаному реєстрі 10.09.2020, податкова накладна №437 від 17.09.2020 на загальну суму 2 231,40 грн була зареєстрована позивачем у вказаному реєстрі 13.10.2020, податкова накладна №111 від 01.09.2020 на загальну суму 115 600,80 грн була зареєстрована позивачем у вказаному реєстрі 10.09.2020, а тому строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ за вище вказаними видатковими накладними також є таким, що настав.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження своїх заперечень.

Колегія суддів повторно звертає увагу на те, що відповідно до умов п. 3.2 договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" від 15.05.2008 суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві на позов та у тексті апеляційної скари, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 22 959,72 грн - 3% річних та 67 687,76 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування 3% річних за першою поставкою (видаткова накладна № 4431 від 25.08.2020) має здійснюватися з 24.12.2020.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що сума 3% річних становить 22 894,72 грн, а розмір інфляційних втрат у сумі 67 687,76 грн є також арифметично вірним.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню у зазначеній частині, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/17747/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/17747/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 910/17747/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

4. Справу № 910/17747/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.02.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак