Рішення

від 31.01.2022 по справі 750/14001/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/14001/21

Провадження № 2/750/302/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Чернігів

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

в складі судді Коверзнева В. О.

учасники судового процесу:

секретар судового засідання - Хамайко С. В.

представник позивачки - адвокат Лопатка В. М.

представник відповідача - ОСОБА_1

представник співвідповідача - Количева О. Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні (у порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 Тополенька Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Суть спору

1. 06.12.2021 ОСОБА_3 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 Тополенька Чернігівської міської ради Чернігівської області (далі - відповідач), Управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області (далі - співвідповідач) про визнання незаконним і скасування наказу відповідача про відсторонення позивачки від роботи від 05.11.2021 № 117-к і стягнення з співвідповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позову зазначила, що відстороненням від роботи через відмову надати документи про щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, порушено її право на працю, гарантоване Конституцією України, при цьому суперечить приписам статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Крім того вражає, що оскаржуваний наказ суттєво істотно змінює умови праці, що вимагає відповідного попередження не менше ніж за два місяці до запровадження таких змін.

Процесуальні дії суду та сторін у справі

3. Ухвалою судді від 08.12.2021 відкрито провадження в цивільній справі № 750/14001/21, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 30, 31).

Цією ж ухвалою запропоновано учасникам справи подати до суду процесуальні заяви по суті справі (відзив на позовну заяву, відповідь на відзив і заперечення).

4. Користуючись своїми процесуальними правами відповідачі подали суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначили про невизнання позову з тих підстав, що відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати передбачено статтею 46 КЗпП України, частиною другою статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням і пунктом 41 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.

Також звернули увагу суду на ту обставину, що у вересні 2021 року відповідачка отримала грошову допомогу за сумлінну працію на підставі наказу від 24.09.2021 № 110-п Про преміювання педагогічних працівників , яка не підлягає включенню під час обрахунку її середнього заробітку.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

5. Представник позивачки позов підтримав і наполягав на задоволенні.

6. Представники відповідача і співвідповідача позов не визнали. Додатково висловили позицію про те, що сплачена позивачкою сума витрат на правничу допомогу адвоката (3000 грн) є завищеною і не відповідає складності справи.

Обставини справи, встановлені судом

7. Позивачка працює у відповідача на посаді вихователя інклюзивної групи. Наказом відповідача від 05.11.2021 № 117-к позивачку відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 (а.с. 90; далі - Наказ).

8. Підставою відсторонення є стаття 46 КЗпП України, частина друга статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , пункт 41 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.

Причини відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати в наказі не зазначені.

9. Позивачка з Наказом не погодилася і оскаржила його в судовому порядку.

Застосовані судом релевантні норми права та висновки суду

10. Відповідно до статті 1 Конституції Україна (далі - Конституція) Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею , яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

11. Трудові відносини в Україні врегульовані КЗпП України (ст. 1). Статтею 2 1 КЗпП України (далі - Кодекс) проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від <…> стану їхнього здоров`я <…>.

12. Статтею 46 Кодексу встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

13. Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб (далі - Закон), на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивачки від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом , ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом .

14. Частинами третьою, четвертою статті 12 Закону встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

15. Пунктом 41 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу (далі - Постанова КМУ), передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (далі - Наказ МОЗ). Пунктом 3 Наказу МОЗ до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

16. Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України .

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

17. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

18. Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії,

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

19. Відсутність в наказі причини відсторонення позивачки від роботи свідчить про його необґрунтованість.

20. За таких обставин, заявлені позивачкою вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

21. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата; пунктом 4.б цієї постанови установлено, що при обчисленні заробітної плати не враховуються одноразові виплати.

Як випливає з довідки про доходи і копії наказу відповідача від 24.09.2021 № 110-п (а.с. 18, 92), за вересень, жовтень 2021 позивачка отримала заробітну плату в сумі 26202 грн 73 коп. /10979.73 + 15223.22/; у вересні 2021 позивачці було виплачено щорічну винагороду за сумлінну працю в сумі 1333 грн, яка підлягає відрахуванню при обчисленні середнього заробітку. Тому для обрахунку береться заробіток в сумі 24869 грн 73 коп. /26202.73 - 1333/.

Станом на день ухвалення рішення, час відсторонення позивачки становить 60 робочих днів; у вересні-жовтні 2021 року було 42 робочих дні; отже, на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток у сумі 35528 грн 19 коп. /24869.73 : 42 х 60/.

Оскільки співвідповідач виконує функцію централізованого нарахування та виплати заробітної плати працівникам закладів дошкільної освіти м. Чернігова, визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню зі співвідповідача.

Щодо розподілу судових витрат

22. Позивачка надала документи на підтвердження оплати 3000 грн за правничу допомогу адвоката Лопатки В. М., яка полягала в наданні консультацій, підготовки адвокатського запиту і позовної заяви, підготовки відповіді на відзив, а також участі адвоката в судовому засіданні.

23. За приписом частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Суд визнає сплачену позивачкою суму витрат на правничу допомогу адвоката обґрунтованою і такою, що відповідає складності справи, що є підставою для її стягнення з відповідача.

24. Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 355 ЦПК України,

суд вирішив:

24.1. Позов задовольнити.

24.2. Визнати незаконним і скасувати наказ Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 Тополенька Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 № 117-к про відсторонення ОСОБА_3 від роботи без збереження заробітної плати.

24.3. Стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області (зареєстроване місцезнаходження: м. Чернігів, пр. Перемоги, 141; ЄДРПОУ 02147598) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП не відомий) середній заробіток за час відсторонення від роботи на підставі наказу Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 Тополенька Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 № 117-к в сумі 35528 грн 19 коп. (сума середнього заробітку визначена без відрахування податків і зборів.

24.4. Стягнути з Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 Тополенька Чернігівської міської ради Чернігівської області (зареєстроване місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 31; код ЄДРПОУ 26290633) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП не відомий) 3000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

24.5. Стягнути з Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 Тополенька Чернігівської міської ради Чернігівської області на користь держави судовий збір у розмірі 1984 грн 80 коп.

24.6. Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня його проголошення.

Суддя В. О. Коверзнев