Постанова

від 29.03.2023 по справі 750/14001/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 березня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/14001/21

Головуючий у першій інстанції Коверзнев В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/83/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем: Шкарупою Ю.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області (далі - ДНЗ № 39), в якому просила:

1) визнати незаконним та скасувати наказ №117-к від 05.11.2021 про відсторонення її від роботи;

2) стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона працює на посаді вихователя інклюзивної групи у Чернігівському дошкільному навчальному закладі №39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області. Відповідно до наказу №117-к від 05.11.2021 її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень від COVID-19.

Звертала увагу на те, що наказ про її відсторонення прийнятий 05.11.2021 на виконання наказу МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», який відповідно до п. 4 цього наказу, набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування. Наказ № 2153 опубліковано 08.10.2021 в «Офіційному віснику України», а тому він набув чинності лише 08.11.2021 і не міг бути підставою для прийняття наказу про відсторонення, який датований 05.11.2021.

Зазначала, що вакцинація на момент винесення наказу про відсторонення була аж ніяк не добровільною та фактично безальтернативним способом для здійснення подальшої роботи, що є неприпустимим у правовій державі.

Указувала, що в матеріалах її особової справи міститься заява про відмову від обробки її персональних даних, що також вказує на незаконність вимоги відповідача щодо отримання інформації про стан здоров`я позивачки шляхом витребування сертифікатів про вакцинацію та довідки про наявність протипоказань до вакцинації та передачі такої інформації третім особам.

Уважала, що до неї застосовано дискримінацію за ознаками стану здоров`я та наявністю/відсутністю сертифіката про вакцинацію від COVID-19.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 № 117-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.

Стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи на підставі наказу Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області від 05.11.2021 № 117-к в сумі 35528 грн 19 коп. (сума середнього заробітку визначена без відрахування податків і зборів).

Стягнуто з Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 3000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

Стягнуто з Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області на користь держави судовий збір у розмірі 1984 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі Чернігівський дошкільний навчальний заклад № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з метою забезпечення контролю за дотриманням вимог з обов`язкової вакцинації окремих категорій працівників, прийнято Постанову КМУ від 20.10.2021 № 1096, якою доповнено Постанову КМУ від 09.12.2020 № 1236 новим пунктом 41-6 і яким керівники державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Заявник зауважує, що постанови і розпорядження, які в межах своєї компетенції видає КМУ, є обов`язковими до виконання в силу прямого припису ст. 117 Конституції України.

Звертає увагу на те, що відповідач правильно застосував правові норми законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, відсторонивши позивачку від роботи з 08.11.2021 як таку, що, по-перше, є працівником закладу дошкільної освіти, по-друге, включена до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, по-третє, в умовах запровадженого карантину не надала документи про проходження вакцинації або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, що належним чином засвідчено актом від 03.11.2021.

Переконаний, що в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими правами і інтересами позивачки.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління освіти Чернігівської міської ради просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Доводи відзиву є тотожними доводам апеляційної скарги Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Позивачка вказує на неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм ст. 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Зазначає, що «Календар профілактичних щеплень в Україні» (затверджений Наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів») є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає вичерпний перелік обов`язкових профілактичних щеплень на території України, однак вакцинація від COVID-19 до такого переліку не входить.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивачки адвоката Лопатку В.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції України таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанови КМУ і Наказ МОЗ.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції через його невідповідність обставинам справи, і, як наслідок, неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя інклюзивної групи у Чернігівському дошкільному навчальному закладі №39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області.

12.10.2021 завідувачкою ДНЗ №39 видано наказ № 77-агп, за яким працівники дошкільного закладу, які не щепляться проти COVID-19 протягом одного місяця, мають бути відсторонені від роботи без збереження заробітної плати. Працівники дошкільного закладу, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 № 595, не підлягатимуть обов`язковій вакцинації, з яким під підпис ознайомлено позивачку (а.с. 12-13).

Наказом ДНЗ №39 «Тополенька» №81-агп від 02.11.2021 створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, викладеного закладом охорони здоров`я; затверджено Положення про комісію Чернігівського дошкільного закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, викладеного закладом охорони здоров`я створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с. 15-17).

Відповідно до витягу з акту від 05.11.2021 ОСОБА_1 відмовилася надати документи, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації, або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я (а.с. 14).

Наказом Чернігівського дошкільного навчального закладу №39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області №117-к від 05.11.2021 ОСОБА_2 відсторонено від виконання роботи за посадою вихователя інклюзивної групи з 08.11.2021 до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати. Підставою для видачі наказу зазначено акт комісії від 05.11.2021 (а.с. 9).

Матеріали справи не містять відповідних доказів про проведену позивачу вакцинацію від коронавірусної хвороби або висновку лікаря про наявність у позивачки протипоказань до вакцинації.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Згідно з статтею 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який затверджений Наказом МОЗ № 2153 від 04.10.2021, обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595.

Отже Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до вказаного Переліку останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду уважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Застосування до позивачки передбачених Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим Наказом МОЗ № 2153 від 04.10.2021 та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й з оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що він, вона, працюючи черговою переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в Постановах від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20.03.2018 у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08.02.2021 у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 працює у Чернігівському дошкільному навчальному закладі № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області на посаді вихователя інклюзивної групи.

Відповідно до посадової інструкції вихователя інклюзивної групи дошкільного навчального закладу, з якою позивачка ознайомлена 07.02.2017, про що свідчить її підпис, вихователь інклюзивної групи зобов`язаний, зокрема: нести відповідальність за життя та здоров`я дітей; виконувати вимоги лікаря та медсестри, пов`язані з охороною і зміцненням здоров`я дітей, та інформувати їх про зміни у стані здоров`я дітей під час занять, ігор та денного сну; повинен знати санітарію та гігієну, в тому числі основи першої долікарської допомоги.

З викладеного вбачається, що за характером виконуваних обов`язків вихователя інклюзивної групи, які пов`язані з контактами з дітьми та забезпеченням їх догляду, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення необхідних документів на підтвердження наявності щеплення або довідку про абсолютні протипоказання до нього не надала, у зв`язку з чим роботодавець обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19.

У даному випадку держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивачки на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка не надала документи на підтвердження наявності обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 01.03.2023 у справі № 697/2349/21 (провадження № 61-6083св22), від 01.03.2023 у справі № 751/8696/21 (провадження № 61-7240св22), від 15.03.2023 у справі № 697/2359/21 (провадження № № 61-5525св22).

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що за таких обставин керівник закладу дошкільної освіти правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області №117-к від 05 листопада 2021 року.

Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи (у задоволенні якої відмовлено), то відповідно відсутні підстави і для її задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівського дошкільного навчального закладу № 39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 березня 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко