Постанова

від 21.01.2022 по справі 560/810/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/810/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

21 січня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фермерське господарство "Екокрай" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Ф № 1705-5606-2215 від 15.04.2019 року та № 3204-5605-2215 від 15.05.2020 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи позивача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 01 лютого 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_1 уклали договір оренди землі, за предметом якого орендодавець на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 січня 2016 року № 22-1595-СГ надає, а орендар приймає у строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Григорівської сільської ради за межами населених пунктів.

Згідно з пунктом 2.1. договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер - 6824282300:03:019:0008, загальною площею 36,3666 га, у тому числі ріллі - 36,3666 га, із земель державної власності Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району.

Відповідно до пункту 3.1. договору оренди земельна ділянка надається у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 01 лютого 2023 року для використання за цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 4.1. договору орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі і становить 8 % від вартості земельної ділянки, які є об`єктом цього договору оренди за рік оренди, на весь час дії договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Згідно витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 543 747,05 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.04.2016 року зареєстровано Фермерське господарство Екокрай (номер запису 16601020000001087). Основним видом економічної діяльності господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Вищевказана земельна ділянка включена позивачем до земель Фермерського господарства Екокрай , що підтверджується пунктом 9.1. Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів засновників № 1 від 20.04.2016 року.

У 2019 та 2020 роках орендну плату сплачувало Фермерське господарство Екокрай , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Згідно із податковими деклараціями Фермерського господарства Екокрай зі сплати за землю за 2019 рік у сумі 94 354,28 грн, за 2020 рік у сумі 94 354,28 грн сплачує орендну плату за земельну ділянку площею 36,3666, кадастровий номер земельної ділянки: 6824282300:03:019:0008.

Факт використання земельної ділянки Фермерським господарством Екокрай підтверджується звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року.

15.04.2019 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення № 1705-5606-2215, згідно якого сума податкового зобов`язання за орендну плату з фізичних осіб становить 43 499,76 грн.

15.05.2020 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення № 3204-5605-2215, згідно якого сума податкового зобов`язання за орендну плату з фізичних осіб становить 43 499,76 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були відправлені позивачу, що підтверджується копіями рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та довідкою про причини повернення.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки орендарем земельної ділянки є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на нього відповідно до пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК термінами орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Суд звертає увагу, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Так, правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України Про фермерське господарство від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону 973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону №973-IV).

Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відтак, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до статті 12 цього Закону землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Встановлюючи, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди, Закон №973-IV при цьому не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання оренди земельної ділянки. Не встановлює цей Закон і такі наслідки, як набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Судом першої інстанції встановлено, що хоча земельна ділянка станом на 2019-2020 роках перебувала у фактичному користуванні Фермерського господарства Екокрай , позивач не оформив належним чином передачу земельної ділянки цьому фермерському господарству як землекористувачу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт перебування земельної ділянки в оренді саме у фізичної особи ОСОБА_1 у відповідності до пункту 288.2 статті 288 ПК свідчить про наявність у нього обов`язку щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Той факт, що використання земельною ділянкою відбувається через створене позивачем Фермерське господарство Екокрай не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату.

При цьому, не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата Фермерським господарством Екокрай орендної плати за землю. Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 ПК, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами ПК. Статтею 2 ПК встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 18 червня 2021 року по справі № 400/1730/19 у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 803/3798/16, від 13 вересня 2019 по справі №120/4362/18-а, від 08 липня 2021 року у справі № 120/3966/19-а, від 14 липня 2021 року у справі №821/488/18.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки саме на позивача відповідно до пункту 288.2 ст. 288 ПК України покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Стосовно посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у справах №927/79/19, №348/992/16-ц, №606/2032/16-ц, №677/1865/16-ц, 574/381/17-ц, №628/778/18, №922/538/19, №320/5724/17, №179/1043/16-ц, то колегія суддів звертає увагу на те, що останні зроблені у цивільних справах та стосуються інших правовідносин, ніж ті, які є предметом розгляду у даній справі.

З приводу доводів апелянта щодо подвійного оподаткування, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановлениму цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушенні її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.