Постанова

від 27.01.2022 по справі 915/165/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2022 р. Справа№ 915/165/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Токар Т.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.01.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 (повний текст складено 31.05.2021)

у справі №915/165/19 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Компанії "Лардіана Компані Лімітед"

до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (відповідач - 1)

Фонду державного майна України (відповідач - 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Прокуратура міста Києва

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном шляхом звільнення з-під арешту

В судовому засіданні 27.01.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №915/165/19 позовні вимоги Компанії Лардіана Компані Лімітед задоволено повністю, вирішено звільнити з під-арешту, накладеного постановою старшого слідчого прокуратури Деснянського району м. Києва від 04.01.2012, належні Компанії Лардіана Компані Лімітед на праві приватної власності два спальні корпуси, позначені в технічному паспорті літерами А-4 і А1-4 , столової Б1 , овочевого сховища-складу В і Г , кафе Ветерок - відеозал Д , вбиральні Ж , душової Е , які розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, та звільнити з-під арешту земельну ділянку, яку займає база відпочинку Магнолія за адресою: с. Коблеве, вул. Морська, 153/1.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фонд державного майна України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 915/165/19 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Компанії "Лардіана Компані Лімітед" у справі № 915/165/19 в повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 Компанія Лардіана Компані Лімітед (позивач) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача Фонду державного майна України про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

29.07.2019 від позивача до Господарського суду Миколаївської області надійшла заява про зміну предмету позову, за змістом якої позивач просив розглянути вимоги: звільнити з-під арешту належні Компанії Лардіана Компані Лімітед (місцезнаходження: 69 Арк, Макариу ІІІ Ейв., Тлаис Тоуер, офіс 301, 1070 Нікосія, Кіпр) на праві приватної власності два спальні корпуси, позначені в технічному паспорті літерами А-4 і А1-4 , столової Б1 , овочевого сховища-складу В і Г , кафе Ветерок - відеозал Д , вбиральні Ж , душової Е , розташованих за зазначеною адресою, та звільнити з-під арешту і земельну ділянку, яку займає база відпочинку Магнолія за адресою: с. Коблеве, вул. Морська, 153/1.

В ході розгляду справи ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2019 здійснено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Київської місцевої прокуратури № 3) на Прокуратуру м. Києва; ухвалою того ж суду від 16.12.2019 здійснено заміну відповідача Березанської ДПІ Очаківського управління ГУ ДФС у Миколаївській області на його правонаступника - ГУ ДПС у Миколаївській області.

Прийняте Господарським судом Миколаївської області у справі № 915/165/19 рішення від 02.06.2020 про задоволення позовних вимог Компанії Лардіана Компані Лімітед скасовано постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020, справу №915/165/19 передано за виключною підсудністю для розгляду Господарському суду міста Києва.

Справу розглянуто Господарським судом міста Києва з вимогами до відповідачів - Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області та Фонду державного майна України з урахуванням заяви від 29.07.2019 про зміну предмету позову та уточнень до позовних вимог, викладених у відповіді на відзив прокуратури від 03.09.2019. Щодо останніх уточнень, то позивач наголосив на описці в частині дати постанови слідчого прокуратури, якою просив вважати 04.01.2012, у зв`язку з чим, позивач просив:

звільнити з під-арешту, накладеного постановою слідчого прокуратури від 04.01.2012, належні позивачу на праві приватної власності два спальні корпуси, позначені в технічному паспорті літерами А-4 і А1-4 , столової Б1 , овочевого сховища-складу В і Г , кафе Ветерок - відеозал Д , вбиральні Ж , душової Е , які розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1 та звільнити з-під арешту земельну ділянку, яку займає база відпочинку Магнолія за адресою: с. Коблеве, вул. Морська, 153/1.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №915/165/19 позовні вимоги Компанії Лардіана Компані Лімітед задоволено повністю.

Рішення суду мотивоване належністю майна позивачеві на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2011 та свідоцтва про право власності від 01.04.2011, на підставі яких позивач має право на усунення перешкод щодо користування та розпорядження належним йому майном.

Судом враховано, що позивачем починаючи з 2012 року здійснювалося подання відповідних заяв та позовів про зняття арешту з належного йому на праві власності майна, накладеного в межах кримінального провадження, стороною якого позивач не був.

Так, позивач звертався до Деснянського районного суду м. Києва, постановою якого від 19.12.2012 у кримінальній справі №1-208/12 відмовлено в задоволенні заяви про зняття арешту з майна, оскільки слідчим був порушений порядок накладання арешту на майно та накладено арешт на майно, яке не було майном підозрюваного чи обвинуваченого.

Крім того, позивач у 2013 році подавав заяву про зняття арешту з майна до прокуратури Деснянського району м. Києва, якою відмовлено в знятті арешту з огляду на те, що кримінальна справа, у якій був накладений визначений арешт, в проваджені прокуратури Деснянського району м. Києва не перебуває.

Надалі, позивач звертався до господарського суду з відповідним позовом щодо зняття арешту з майна, визначаючи відповідачем у справі Очаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області. Скасовуючи судове рішення про задоволення такого позову, апеляційним судом у межах справи № 915/1136/13 зазначено, що оскільки база відпочинку та земельна ділянка, на яку слідчим накладено арешт в досудовому слідстві по кримінальній справі, не було майном підозрюваного чи обвинуваченого, воно не було описано та передано на зберігання, та не є майном, яке описане для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, то пред`явлення відповідного позову до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області є безпідставним.

Ураховуючи викладене, а також приймаючи до уваги пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 № 6, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість у світлі встановлених обставин визначення позивачем даного суб`єктного складу сторін у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі Фонд державного майна України (відповідач-2) не погоджується із рішенням суду у справі, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також таким, що підлягає скасуванню.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- база відпочинку Магнолія ( Жемчужина ) є спірним україно-молдовським об`єктом, питання щодо статусу якого вирішуються на міждержавному рівні і відповідно до норм міжнародного права;

- відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994 року (далі - Угода від 11.08.1994 року), ратифікованої Законом України від 12 липня 2001 року № 2666-ПІ молдовською стороною заявлено майнові претензії на базу відпочинку Жемчужина (спальні корпуси № 1, № 2 та їдальню) та надано Фонду пакет документів для визнання права власності Республіки Молдова на об`єкт;

- надані молдовською стороною документи свідчать, що база відпочинку Жемчужина будувалася ще за часів існування СРСР Кишинівським заводом Віброприбор (з 2002 року Державне підприємство Віброприбор ) Міністерства приладобудування, засобів автоматизації та систем управління СРСР, тобто підприємством союзного підпорядкування; фінансування будівництва здійснювалось за рахунок нецентралізованих джерел фінансування, а саме власних коштів підприємства-забудовника;

- Протоколу складеного сторонами відповідно до Угоди від 11.08.1994 року щодо правового статусу бази відпочинку Жемчужина не укладено, отже право власності Республіки Молдова на зазначений об`єкт у встановленому порядку не підтверджено;

- до визнання у встановленому порядку прав власності Республіки Молдова на базу відпочинку Жемчужина будь-які дії з розпорядження майна бази відпочинку (внесення до статутного капіталу товариств, продаж, дарування, передача в оренду, застава та інше) суперечать нормам Угоди від 11.08.1994 та двостороннім домовленостям сторін;

- незважаючи на те, що у інших осіб відсутнє право розпоряджатися спірним майном, останнє було неодноразово відчужене, що є неприпустимим і незаконним;

- пункт 4 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 Про судову практику в справах про виключення майна з опису , на який посилається позивач як на підставу заявлення вимог до Фонду, не застосовується для залучення відповідачем Фонду у цій справі, оскільки у позивача інші вимоги, а Фонд не є особою, в інтересах якої накладено арешт на майно, а відтак Фонд не є належним відповідачем у даній справі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №915/165/19, розгляд справи № 915/165/19 призначено на 20.09.2021.

Склад суду по розгляду апеляційної скарги змінювався:

- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2021 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №915/165/19 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів, розгляд справи № 915/165/19 призначено на раніше визначений час судового засідання 20.09.2021;

20.09.2021 в судовому засіданні відкладено розгляд справи № 915/165/19 на 25.10.2021;

- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №915/165/19 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів;

- 25.10.2021 задоволено заяву колегії суддів у складі: головуючого судді Корсака В.А., суддів - Владимиренко С.В., Євсіков О.О. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №915/165/19. Матеріали справи №915/165/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України ;

- ухвалою від 15.11.2021 зміненим складом суду розгляд апеляційної скарги у справі призначено на 09.12.2021;

- 09.12.2021 розгляд справи відкладено на 27.01.2022.

До справи під час апеляційного провадження позивачем подано відзив на апеляційну скаргу (отриманий судом 19.08.2021).

Явка представників сторін

Представником відповідача-2 (ФДМУ) у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення представник Фонду просив скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представником третьої особи (Прокуратура м. Києва) підтримувались доводи апеляційної скарги; відповідач-1 (ГУ Державної податкової служби у Миколаївській області) на розгляд справи не з`являвся, причини не явки не повідомляв.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Представник відповідача-1 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача-1 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

29.01.2011 позивач за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. реєстровий №115 і зареєстрованим в державному реєстрі правочинів 29.01.2011 за №431710, придбав у ТОВ Перлина Чорномор`я майновий комплекс базу відпочинку Магнолія (попередня назва Жемчужина ) у складі: спального корпусу літ. А-4, площею 1825,7 кв.м, спального корпусу літ. А 1-4, площею 1674,06 кв.м, їдальні літ. Б-1, площею 757,36 кв.м, відеозалу літ. Д, душової літ. Е, вбиральні літ. Ж, вод. колонки №1, скважини №2, огорожі №3, замощення №1, які розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1 .

Коблевською сільською радою Березанського району Миколаївської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно встановленого зразка за №982585 від 01.04.2011, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №29516497 від 01.04.2011, виданим Березанським БТІ Березанського району Миколаївської області, посвідчено державну реєстрацію речових прав Компанії Лардіана Компані Лімітед на зазначений майновий комплекс.

При проведенні досудового слідства у кримінальній справі №1-208, старшим слідчим прокуратури Деснянського району м. Києва було винесено постанову від 04.01.2012, якою для забезпечення позову та відшкодування завданих державі злочином збитків, в порядку ст.ст. 29 , 114 , 125 , 126 , 130 КПК України накладено арешт та заборону відчуження, зокрема, на нежитлові будівлі бази відпочинку Магнолія , розташованих за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1 , а саме: спальні корпуси, позначені в технічному паспорті літерами А , їдальню Б-1 , овочевого сховища-складу В і Г , кафе Ветерок - відеозал Д , вбиральні Ж , душової Е , електричний котел; земельну ділянку, яку займає база відпочинку Магнолія , за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1.

На підставі постанови слідчого 16.01.2012 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесені записи №2 та №3 про арешт нерухомого майна - комплексу база відпочинку Магнолія (попередня назва Жемчужина ), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1 та арешт земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку Магнолія .

02.04.2012 Деснянським районним судом м. Києва постановлено обвинувальний вирок у кримінальній справі №1-208/12, яким гр. ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в державних органах строком на 3 роки, зі штрафом в сумі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.12.2012 у кримінальній справі №1-208/12 відмовлено компанії Лардіана Компані Лімітед в задоволенні заяви про зняття арешту з майна, з посиланням на те, що у ході досудового слідства слідчим був порушений порядок накладання арешту на майно та накладено арешт на майно, яке не було майном підозрюваного чи обвинуваченого. В той же час при постановленні вироку, згідно вимог ст.324 КПК України (1960) суд вирішує, зокрема, питання, що робити з майном, описаним для забезпечення позову і можливої конфіскації майна. Оскільки база відпочинку та земельна ділянка, на яку слідчим накладено арешт в досудовому слідстві, не було майном, яке описано для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, тому суд не міг вирішити питання про зняття арешту такого майна.

З приводу зняття арешту з бази відпочинку та земельної ділянки безпосередньо слідчим, який його наклав, позивач листом від 14.01.2013 № 01 звертався до прокуратури Деснянського району м. Києва.

Прокуратура листом від 23.01.2013 № 101/53-3998 повідомила, що відповідно до ст. 114 КПК України (1960) слідчий може винести постанову лише в кримінальній справі, яка перебуває в його проваджені. Оскільки кримінальна справа, у якій був накладений визначений арешт, в проваджені прокуратури Деснянського району м. Києва не перебуває, прийняти рішення про знаття арешту не виявляється можливим.

З метою захисту та поновлення своїх прав власника нерухомого майна позивач у липні 2013 року звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом звільнення його з під арешту.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 у справі № 915/1136/13 позов задоволено та зобов`язано Очаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області усунути перешкоди у здійсненні Компанією Лардіана Компані Лімітед права користування та розпорядження належними їй на праві власності нежитловими будівлями бази відпочинку Магнолія (попередня назва Жемчужина ), шляхом звільнення його з-під арешту.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2013 у справі № 915/1136/13 скасовано і прийнято нове рішення про відмову в задоволені позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Одеський апеляційний господарський суд вказав, що на Очаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не може бути покладений обов`язок по зняттю арешту зі спірного майна, оскільки база відпочинку та земельна ділянка, на яку слідчим накладено арешт в досудовому слідстві по кримінальній справі, не було майном підозрюваного чи обвинуваченого, воно не було описано та передано на зберігання, та не є майном, яке описане для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд першої інстанції посилався на положення ГПК України, ЦК України, а також враховував практику Європейського суду з прав людини (рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства ), приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 та виходив з того, що виникнення спору в даній справі зумовлено тим, що в межах кримінальної справи № 53-3998 на підставі постанови від 04.01.2012 слідчого прокуратури Деснянського району міста Києва Богатко Т.В. накладено арешт та заборону відчуження на належне позивачу на праві власності нерухоме майно, а також на орендовану ним земельну ділянку під цим майном.

Відповідно до згаданої постанови прокуратурою Деснянського району міста Києва проводилося досудове слідство у кримінальній справі, яка порушена відносно ОСОБА_1 за фактом перевищення своїх службових повноважень, що в 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян за ч. 3 ст. 365 КК України . У зв`язку з чим старшим слідчим прокуратури накладено арешт на спірне нерухоме майно, зокрема, на нежитлові будівлі бази відпочинку Магнолія , розташовані за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, а саме: спальні корпуси, позначені в технічному паспорті літерами А , їдальню Б-1 , овочевого сховища-складу В і Г , кафе Ветерок - відеозал Д , вбиральні Ж , душової Е , електричний котел; земельну ділянку, яку займає база відпочинку Магнолія , за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, та заборону її відчуження.

У подальшому, 02.04.2012 Деснянським районним судом м. Києва постановлено обвинувальний вирок у кримінальній справі, яким гр. ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначено відповідне покарання. Питання щодо зняття накладеного постановою від 04.01.2012 арешту на нерухоме майно не розглядалося.

Одночасно суд першої інстанції наголосив, що ним враховані зауваження позивача про те, що останній просить зняти арешт, накладений саме слідчим прокуратури постановою від 04.01.2012, та дана вимога не стосується інших арештів, накладених іншими особами, зокрема, СУ УМВС України в Житомирській області.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 викладено правовий висновок про те, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

При прийнятті рішення у справі, судом першої інстанції застосовано викладений Великою Палатою Верховного Суду правовий висновок в постанові від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19, внаслідок чого, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення спірного нерухомого майна позивача з-під арешту, що накладений слідчим прокуратури Деснянського району міста Києва постановою від 04.01.2012 у справі № 53-3998 та не знятий при винесенні обвинувального вироку від 02.04.2012 у справі № 1-208 (2011 рік).

Судом першої інстанції надано оцінку запереченням відповідача-2 щодо неправомірності набуття позивачем права власності на комплекс бази відпочинку Магнолія (попередня назва Жемчужина ), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1; між сторонами розглядалися спори щодо набуття права власності на спірне нерухоме майно, зокрема, в межах справ №9/590/06-нр, № 5016/3073/2012 (20/83);

При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у межах предмету даної справи правомірність набуття позивачем права власності на вищевказане нерухоме не розглядається, оскільки позовними вимогами є лише питання щодо зняття арешту з такого майна.

На підтвердження права власності позивача у матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу від 29.01.2011, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. реєстровий №115 та зареєстрований у державному реєстрі правочинів 29.01.2011 за №431710, за яким позивач придбав у ТОВ Перлина Чорномор`я майновий комплекс базу відпочинку Магнолія (попередня назва Жемчужина ), доданий витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №29516497 від 01.04.2011 щодо державної реєстрації позивачем речових прав на зазначений майновий комплекс.

Здійснюючи вирішення питання щодо наявності правових підстав для зняття арешту з земельної ділянки, яку займає база відпочинку Магнолія , за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, судом першої інстанції враховано, що:

- відповідно до договору суборенди земельної ділянки орендар ТОВ Перлина Чорномор`я та Компанія Лардіана Компані Лімітед домовились про передачу в суборенду земельних ділянок загальною площею 1,1492 га, кадастровий номер земельної ділянки № 1 4820982200:09:000:0783 площею 0,8546 га, кадастровий номер земельної ділянки № 2 4820982200:09:000:0784 площею 0,2946 га. Даний договір суборенди пройшов державну реєстрацію в Миколаївській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру ;

- факт передачі вказаних земельних ділянок підтверджено актом приймання-передачі від 21.07.2011 року;

- позивачем доведено перебування в користуванні позивача земельної ділянки, яку займає база відпочинку Магнолія , за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1.

На підставі встановлених обставин, судом зроблено висновок, що накладення арешту за постановою від 04.01.2012 порушує відповідні права позивача на користування земельною ділянкою, що є підставою для зняття арешту також з відповідного нерухомого майна.

Заперечення відповідача-2 (ФДМУ) проти визначеного позивачем суб`єктного складу учасників справи, судом першої інстанції відхилені, з наступним обґрунтуванням:

- Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року);

- Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних;

- судом враховано, що позивачем починаючи з 2012 року здійснювалося подання відповідних заяв та позовів про зняття арешту з належного йому на праві власності майна, накладеного в межах кримінального провадження, стороною якого позивач не був;

- позивач звертався до Деснянського районного суду м. Києва, постановою якого від 19.12.2012 у кримінальній справі №1-208/12 відмовлено в задоволенні заяви про зняття арешту з майна, оскільки слідчим був порушений порядок накладання арешту на майно та накладено арешт на майно, яке не було майном підозрюваного чи обвинуваченого.

- крім того, позивач у 2013 році подавав заяву про зняття арешту з майна до прокуратури Деснянського району м. Києва, якою відмовлено в знятті арешту з огляду на те, що кримінальна справа, у якій був накладений визначений арешт, в проваджені прокуратури Деснянського району м. Києва не перебуває.

- надалі, позивач звертався до господарського суду з відповідним позовом щодо зняття арешту з майна, визначаючи відповідачем у справі Очаківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області;

- з урахуванням викладеного, приймаючи до уваги пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 № 6, суд вважає обґрунтованим у світлі встановлених обставин визначення позивачем даного суб`єктного складу сторін у справі.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.08.1976 Про судову практику в справах про виключення майна з опису (із змінами, та доповненнями), за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.

Як слідує з постанови старшого слідчого прокуратури Деснянського району м. Києва від 04.01.2012, накладення арешту на спірне нерухоме майно здійснювалося для забезпечення позову та відшкодування завданих державі злочином збитків.

Аксіома цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem означає: У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права .

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. .

Відповідно до викладеної правової позиції у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення пред`явлених позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Предметом заявленого позову є вимоги Компанії Лардіана Компані Лімітед , як власника нерухомого майна звільнити з під-арешту, накладеного постановою старшого слідчого прокуратури Деснянського району м. Києва від 04.01.2012, належні Компанії Лардіана Компані Лімітед на праві приватної власності два спальні корпуси, позначені в технічному паспорті літерами А-4 і А1-4 , столової Б1 , овочевого сховища-складу В і Г , кафе Ветерок - відеозал Д , вбиральні Ж , душової Е , які розташовані за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, та звільнити з-під арешту земельну ділянку, яку займає база відпочинку Магнолія за адресою: с. Коблеве, вул. Морська, 153/1.

В обґрунтування підстав вказаних вимог, позивач зазначає, що арешт на його майно накладено в межах кримінального провадження, стороною якого він не був; з приводу зняття арешту звертався до суду, яким розглядалась кримінальна справа, до прокуратури, а також і до господарського суду, однак питання не вирішено.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24.04.2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15.05.2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21.08.2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19).

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03 червня 2016 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні; позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право власності б/н від 01.04.2011, виданого виконавчим комітетом Коблівської сільської ради, 01.04.2011 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за Компанією Лардіана Компані Лімітед (республіка Кіпр), а саме зареєстровано нерухоме майно - базу відпочинку Магнолія за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, що складається з основні літ. А-4 заг. пл. - 1825, 7 м.кв., літ. А-1 - 4 заг.пл. - 1674,06 м. кв., літ. Б-1 заг.пл.- 757, 36 м. кв., підсобні літ. Д, Е, Ж, та споруди.

Як на те посилається апелянт, забудовником бази відпочинку Жемчужина був Кишинівський завод Віброприбор (на теперішній час - ДП Віброприбор ), який підпорядковувався Міністерству радіопромисловості СРСР.

Згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України № 3943-12 від 04.02.1994 Про майно загальносоюзних організацій колишнього Союзу PCP тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994, ратифікованої Законом України від 12.07.2001 (далі - Угода), урегульовано відносини власності на об`єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України та Республіки Молдова, що були створені (збудовані) за часів існування СРСР.

Згідно зі статтею 11 Угоди правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю однієї Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається відповідно до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

З огляду на відсутність такого Протоколу щодо спірного нерухомого майна соціального призначення, розташованого на території України, збудованого за часів існування СРСР, правовий статус цього майна є непідтвердженим, а до предмету доказування у даній справі питання правомірності набуття позивачем права власності на нерухоме майно не належить, про що правильно відзначено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.

В частині вирішення питання про наявність підстав за позовом Компанії Лардіана Компані Лімітед для зняття арешту з земельної ділянки, яку займає база відпочинку Магнолія , суд першої інстанції врахував, що позивачем доведено перебування в користуванні позивача земельної ділянки, яку займає база відпочинку Магнолія , за адресою Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, вул. Морська, 153/1, зокрема, на підставі договору суборенди земельної ділянки укладеного з ТОВ Перлина Чорномор`я , який зареєстрований в Миколаївській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру .

З огляду на встановлення обставин, що постановою старшого слідчого прокуратури Деснянського району м. Києва від 04.01.2012 накладення арешту на спірне нерухоме майно здійснювалося для забезпечення позову та відшкодування завданих державі злочином збитків, судом першої інстанції визнано обґрунтованим визначення позивачем даного суб`єктного складу сторін у справі, з чим апеляційний господарський суд погоджується.

Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, яку припинено, не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019, справа № 766/21865/17 (провадження № 14-181 цс 19)).

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, який обгрунтовано їх відхилив і такі не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для звільнення майна з-під арешту, накладеного слідчим прокуратури постановою від 04.01.2012, і при цьому, дана вимога не стосується інших арештів, накладених, зокрема, СУ УМВС України в Житомирській області.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, оскільки такі не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог, апелянт не подав належних доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73 , 76-79 , 86 , 269 Господарського процесуального кодексу України . А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 915/165/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 915/165/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фонд державного майна України.

4. Матеріали справи № 915/165/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 31.01.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

І.А. Іоннікова