Рішення

від 21.01.2022 по справі 542/1318/21

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1318/21

Провадження № 2/542/110/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рибки Ю.О.,

прокурора - Хутченко Я.О.,

представника відповідача-2 - Кумечко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Першого заступника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державного підприємства Новосанжарське лісове господарство , Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Полтавської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Агростандарт натуральний продукт про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2021 року Перший заступник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області (надалі також - прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державного підприємства Новосанжарське лісове господарство (надалі також - ДП Новосанжарське лісове господарство ), Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Полтавської обласної державної адміністрації (надалі також - Полтавська ОДА) звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також - відповідач-1, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), ОСОБА_1 (надалі також - відповідач-2, ОСОБА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Агростандарт натуральний продукт (надалі також - третя особа, ТОВ Агростандарт натуральний продукт ), в якій просив:

-визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9355 га (кадастровий номер 5323482200:00:003:0057) для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району (на даний час територія Новосанжарської селищної ради Полтавського району) Полтавської області за межами населених пунктів;

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведення державної реєстрації права приватної власності за номером 40411150 від 28.01.2021 за ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області;

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області;

-витребувати на користь Державного підприємства Новосанжарське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, вартістю 61545,62 грн, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

02 вересня 2021 року Новосанжарський районний суд Полтавської області прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 136-137).

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2021 року (т. 2 а.с. 94, 99-100) відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без руху (т. 2 а.с. 27-31).

20 жовтня 2021 року прокурор подав до суду заяву про зміну позовних вимог (т. 2 а.с. 10-14), відповідно до якої він просив:

- визнати незаконним рішення та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9355 га (кадастровий номер 5323482200:00:003:0057) для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району (на даний час територія Новосанжарської селищної ради Полтавського району) Полтавської області за межами населених пунктів;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності, проведену за ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області від 28.01.2021, індексний номер рішення: 40411150, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2283937953234);

-скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області;

-витребувати на користь Державного підприємства Новосанжарське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, вартістю 61545,62 грн, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року прийнято до розгляду заяву в.о. керівника Решетилівської окружної прокуратури про зміну позовних вимог (т. 2 а.с. 95, 101-102).

Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 542/1318/21 до 90 днів (т. 3 а.с. 1).

Своєю ухвалою від 29 листопада 2021 року Новосанжарський районний суд Полтавської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т. 3 а.с. 67-68).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням заяви від 20 жовтня 2021 року про зміну позовних вимог, прокурор акцентував на протиправності наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, з огляду на те, що така земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а не сільськогосподарського, і це підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства ДП Новосанжарське лісове господарство .

Вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057 розташована в межах Кунцівської сільської ради і належить до лісового фонду ДП Новосанжарське лісове господарство , квартал 72, виділ 14.

В той же час, ані ДП Новосанжарське лісове господарство , ані центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства не надавали погодження на вилучення та зміну цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП Новосанжарське лісове господарство .

Зазначено, що оскільки за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку і право власності на спірну земельну ділянку виникло у нього з моменту державної реєстрації цих прав, усунення порушень норм чинного законодавства можливо шляхом використання ефективного способу захисту, тобто шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на таку земельну ділянку, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім вищевказаного, прокурором наголошено на тому, що відновлення порушених прав можливо шляхом визнання недійсною та скасування державної реєстрації самої земельної ділянки згідно з приписами частини 10 статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр .

Зазначено, що здійснення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області права власності, зокрема, розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись як вираження волі держави, що відповідно до статей 387, 388 ЦЦ України дає підстави для витребування державою її майна від добросовісного набувача. Такі твердження прокурора обумовили звернення його до суду із віндикаційною позовною вимогою, а саме: витребування з чужого незаконного володіння відповідача-2 спірної земельної ділянки.

Прокурор обґрунтував підстави для витребування з чужого незаконного володіння відповідача-2 спірної земельної ділянки наявністю суспільного, публічного інтересу, оскільки правовідносини, що виникли, пов`язані з вибуттям земель із державної власності. Отже, повернення державі незаконно наданої у власність земельної ділянки лісового фонду не порушить баланс державних (суспільних) і приватних інтересів, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Підстави представництва законних інтересів держави обґрунтовані порушенням інтересів держави, а саме: порушенням норм законодавства під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також тривалим нездійсненням повноважень контролю з боку Полтавської ОДА, Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства та ДП Новосанжарське лісове господарство та не вчинення вказаними особами заходів, спрямованих на повернення незаконно вибулої земельної ділянки.

16 вересня 2021 року від Полтавської ОДА до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 146-148), за змістом якого Полтавська ОДА просила позовні вимоги Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації задовольнити та розглянути справу без участі представника Полтавської ОДА.

За змістом вказаного відзиву Полтавська ОДА підтримала позицію прокурора, висловлену в позовній заяві. Акцентувала увагу на тому, що оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнятий з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, оскільки він мав своїм наслідком неправомірну зміну цільового призначення земельної ділянки, ним порушено порядок вилучення земельної ділянки із державної власності. Вказано, що віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, а не сільськогосподарського, підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства ДП Новосанжарське лісове господарство , таксаційним описом, поквартальними підсумками розподілу земель лісогосподарського призначення за категоріями Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Новосанжарське лісове господарство . Оскільки право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем-2, то відновити становище, що існувало до порушення, можливо лише відповідно до статті 16 ЦК України шляхом визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, скасування державної реєстрації права приватної власності та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави.

20 вересня 2021 року на електрону пошту суду надійшов відзив на позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (т. 1 а.с. 187-191).

22 вересня 2021 року зазначений відзив на позовну заяву ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов до суду через засоби поштового зв`язку (т. 1 а.с. 206-215).

Відповідно до відзиву відповідач-1 просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Однією з підстав для відмови у задоволенні позову, на думку відповідача-1, є відсутність передбачених законом виключних підстав для звернення прокуратури до суду в інтересах держави з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки. Прокурор, звертаючись до суду із відповідним позовом, не обґрунтував та не довів підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, не надавши жодного доказу бездіяльності Полтавської ОДА, таких як докази накладення дисциплінарних стягнень на службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , відповідач-1 посилався на те, що він винесений на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі № 440/2959/20, яке набрало законної сили, і яким, зокрема, було визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01.04.2020 № 9227-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 1,9355 га, кадастровий номер 5323482200:00:003:0057, із земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Акцентовано увагу на вимогах чинного законодавства, які передбачають обов`язковість виконання рішень, які набрали законної сили.

Зазначено, що на час реєстрації земельної ділянки у державного кадастрового реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації вказаної земельної ділянки.

27 вересня 2021 року Першим заступником Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області подано до суду відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (т. 1 а.с. 243-249). Зокрема, у відповіді на відзив прокурором повторно наведені обґрунтування наявності підстав для подачі вказаного позову та представництва інтересів Полтавської ОДА, Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства й ДП Новосанжарське лісове господарство , що є аналогічними тим, які наведені у позові. Крім того, у відповіді на відзив прокурор повторно навів аргументи, аналогічні тим, які викладені у позовній заяві, і які стосуються протиправності оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, необхідності скасування реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування останньої з чужого незаконного володіння ОСОБА_1

20 жовтня 2021 року представник відповідача-2 подала до суду відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 35-42).

У віздиві на позовну заяву вказано на неможливість застосування до відповідних правовідносин положень пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, згідно з яким, до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Отже, на думку представника відповідача-2, з огляду на процитовану норму, оскільки земельні ділянки лісогосподарського призначення передані ДП Новосанжарське лісове господарство після набрання чинності Земельним кодексом України, то право постійного користування не може посвідчуватись планово-картографічними матеріалами.

У відзиві на позов, також зазначено, що прокурором не надано жодного доказу віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, вказано про відсутність правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку у ДП Новосанжарське лісове господарство , а також зосереджено увагу на тому, що прокурором не доведено факту належності наданої у власність ОСОБА_1 земельної ділянки до масиву земельної ділянки, проект відведення Державному підприємству Новосанжарське лісове господарство якої затверджений розпорядженням голови Полтавської ОДА № 378 від 10.10.2011. Тобто, вказано на недоведеності виділення земельної ділянки відповідачу-2 з масиву земельної ділянки, що передана у постійне користування ДП Новосанжарське лісове господарство .

Акцентовано увагу суду на тому, що ОСОБА_1 надано земельну ділянку із земель запасу, а не із земель лісогосподарського призначення.

Окрему увагу надано судовим рішенням, зокрема, ухвалі слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.05.2021, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: на 15 земельних ділянок, до переліку яких також входить і земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , а також ухвалі Полтавського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, якою відповідну ухвалу залишено без змін. Вказано, що такі судові рішення визначають власників земельних ділянок добросовісними набувачами.

02 листопада 2021 від Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області до суду надійшла відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 2-12).

Прокурором зазначено, що до відповідних правовідносин підлягає застосуванню пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України в редакції такого пункту, чинній станом на час надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також станом на дату затвердження проекту землеустрою та надання ДП Новосанжарське лісове господарство земельної ділянки для ведення лісового господарства. Зокрема, вказаний пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України в редакції станом на зазначений період передбачав, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

З огляду на викладене, факт віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства ДП Новосанжарське лісове господарство .

Вказано, що спірна земельна ділянка розташована в межах Кунцівської сільської ради і належить до лісового фонду ДП Новосанжарське лісове господарство квартал 72, виділ 14, що підтверджується доданими до позову документами. В свою чергу, ані центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, ані ДП Новосанжарське лісове господарство не надавали погодження на вилучення лісової ділянки та на зміну її цільового призначення.

З огляду на це, наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021, яким передано у власність земельну ділянку лісового фонду та змінено її цільове призначення без згоди землекористувача, прийнятий всупереч нормам чинного законодавства.

Крім цього, зазначено, що Новосанжарським районним судом та Полтавським апеляційним судом під час вирішення клопотання про накладення арешту на земельні ділянки, в тому числі і на спірну земельну ділянку, що передана у власність ОСОБА_1 , не досліджувалось та не вирішувалось питання дотримання вимог чинного законодавства при затвердженні документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність відповідачу-2.

Правом подати заперечення на відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та відповідач-2 - ОСОБА_1 не скористались.

В судовому засіданні, призначеному на 20 січня 2022 року, прокурор позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позові та наданих до суду відповідях на відзиви відповідачів.

Державне підприємство Новосанжарське лісове господарство , Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, Полтавська обласна державна адміністрація не забезпечили явку своїх уповноважених представників в судове засідання, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Полтавська обласна державна адміністрація у наданому до суду відзиві на позовну заяву просила розглядати справу без участі представника Полтавської ОДА (т.1 а.с. 145-148).

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство Новосанжарське лісове господарство про причини неявки своїх уповноважених представників не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання, призначеного на 20 січня 2022 року не надсилали.

Представник відповідача-2 ОСОБА_1 в судовому засіданні 20 січня 2022 року проти задоволення позову заперечувала з підстав, що є аналогічним тим, які викладені в відзиві на позов.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надавав, повідомлявся шляхом направлення судової повістки на зареєстровану адресу проживання, яка повернулась до суду із зазначенням причини невручення - адресат відсутній за вказаною адресою (т. 3 а.с. 120-122).

З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка відповідачу-2 вважається врученої належним чином.

Відповідач-1 - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника (т. 3 а.с. 123).

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агростандарт натуральний продукт - не забезпечила явку свого уповноваженого представника в судове засідання 20 січня 2022 року, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вирішив розгляд справи здійснювати за даної явки та на підставі документів, наявних в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача-2, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 13 квітня 2010 року № 129 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП Новосанжарське лісове господарство надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення лісового господарства на території Кунцівської, Писарівської, Судівської сільських рад Новосанжарського району, Плосківської сільської ради Решетилівського району (т. 1 а.с. 73).

10 жовтня 2011 року розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 378 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП Новосанжарське лісове господарство , зокрема, загальною площею 115,8987 га, із них: 63,4995 га пасовищ, 52,3992 га сіножатей у постійне користування із земель, не наданих у власність та користування за межами населених пунктів на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (т. 1 а.с. 74).

Поряд з цим, 20 листопада 2019 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області своїм наказом № 11101-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою надав дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населених пунктів (т. 1 а.с. 41).

Наказом від 20 січня 2021 року № 265-УБД Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 по справі № 440/2959/20, яким зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 1,9355 га, кадастровий номер 5323482200:00:003:0057, із земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населених пунктів, затверджено відповідний проект землеустрою; надано у власність гр. ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку у власність (т. 1 а.с. 42).

В подальшому, на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області від 28.01.2021, індексний номер рішення: 40411150, здійснена державна реєстрація права приватної власності за гр. ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,9355 га, кадастровий номер 5323482200:00:003:0057, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2283937953234 (т. 1 а.с. 65).

Здійснюючи повноваження власника земельної ділянки, гр. ОСОБА_1 24.02.2021 уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ Агростандарт натуральний продукт (т. 1 а.с. 70-71).

Державним реєстратором Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради 24.02.2021 здійснено реєстрацію оренди земельної ділянки, загальною площею 1,9355 га, у тому числі ріллі 1,9355 га на підставі договору оренди від 24.02.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агростандарт натуральний продукт (т. 1 а.с. 72 - зі звороту).

Вважаючи, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області протиправно затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення і передана у постійне користування ДП Новосанжарське лісове господарство , не маючи на це повноважень, без згоди відповідного землекористувача, безпідставно змінивши її цільове призначення, внаслідок чого земельна ділянка із кадастровим номером 5323482200:00:003:0057 була зареєстрована Державним кадастровим реєстратором і відносно неї зареєстроване право приватної власності ОСОБА_1 , прокурор звернувся до суду із відповідним позовом про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Щодо підстав подання прокурором позовної заяви в інтересах держави

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15.07.2015.

Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі за № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Зокрема, у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Досліджуючи вказані прокурором у позові підстави для представництва, судом були встановлені наступні обставини.

Решетилівська окружна прокуратура 29 березня 2021 року за № 56/3-248вих-21 скерувала на адреси Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства та ДП Новосанжарське лісове господарство повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру , відповідно до якого поставила до відома вказаних суб`єктів про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, яка на даний час належить ОСОБА_1 вибула із державної власності внаслідок прийняття незаконного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021, з огляду на що існують правові підстави для витребування її з незаконного володіння такої особи (т. 1 а.с. 112-113).

На вказане повідомлення Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства надало відповідь від 23.04.2021 № 04-32/353, за змістом якої вказало про відсутність можливості належним чином вжити заходи щодо захисту інтересів Управління та держави в цілому, просило вчинити такі заходи прокурором шляхом звернення до суду із позовом в порядку представництва (т. 1 а.с. 114).

В свою чергу, ДП Новосанжарське лісове господарство на зазначене повідомлення у своєму листі від 01.04.2021 вих. № 01-36/162 (т. 1 а.с. 115) вказало про відсутність можливості самостійно звернутись до суду із позовом, у зв`язку з чим просило прокуратуру вжити заходи для захисту інтересів держави.

Також, прокуратурою направлялись 31 березня 2021 року № 56/3-337вих-21 (т. 1 а.с. 116-117) та 21 квітня 2021 року № 56/3-775вих-21 (т. 1 а.с.119) повідомлення до Полтавської обласної державної адміністрації про необхідність вжиття заходів щодо визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгкокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021, витребування земельної ділянки з незаконного володіння та про повідомлення інформації щодо намірів подавати до суду відповідний позов.

На відповідні повідомлення Полтавська ОДА на адресу Решетилівської окружної прокуратури направила листи Щодо надання інформації від 14.04.2021 № 4975/1/01-52 (т. 1 а.с. 118), від 06.05.2021 № 4975/3/01-52 (т. 1 а.с. 124), в яких зазначила, що у разі наявності достатньої інформації у прокуратури стосовно порушення земельного законодавства, Полтавська ОДА не заперечує проти звернення прокуратури до суду для здійснення захисту інтересів держави.

Додаткового Решетилівська окружна прокуратура 06.08.2021 повідомила ДП Новосанжарське лісове господарство , Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, Полтавську ОДА про намір звернутись до суду із відповідним позовом в інтересах вказаних осіб (т. 1 а.с. 125-126).

З огляду на викладені обставини, процитовані норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на те, що органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, після отримання повідомлень прокурора самостійно не звернулись до суду з позовом в інтересах держави, тобто фактично самоусунулись від виконання покладених на них повноважень щодо захисту інтересів держави при вилучення земельної ділянки лісового фонду, це є достатнім аргументом для підтвердження їх бездіяльності, а отже наявності підстав у Решетилівської окружної прокуратури звернутись з позовом до суду в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Полтавської ОДА, ДП Новосанжарське лісове господарство .

Враховуючи наведене, суд не приймає доводи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про відсутність підстав для звернення до суду із вказаним позовом.

Щодо віднесення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення

У справі, яка розглядається судом, прокурор у позовній заяві зазначає, що земельна ділянка площею 1,9355 га, з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, яка розташована на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району (на даний час територія Новосанжарської селищної ради Полтавського району), і яка передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, якими є планшети лісовпорядкування № 16 (т. 1 а.с. 86), перебувала у постійному користуванні ДП Новосанжарське лісове господарство і є земельною діляною лісогосподарського призначення.

Надаючи оцінку вказаним аргументам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Частини 1 та 2 статті 84 Земельного кодексу України передбачають, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту ґ частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частинами 2 та 3 статті 56 Земельного кодексу України встановлено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Згідно зі статтею 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Статтею 7 Лісового кодексу України встановлено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статті 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Статтею 47 Лісового кодексу України встановлено, що лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно зі статтею 48 Лісового кодексу України, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з пунктом 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України (в редакції станом на дату надання дозволу ДП Новосанжарське лісове господарство на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та станом на дату затвердження проектів землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, який діяв на момент надання дозволу ДП Новосанжарське лісове господарство на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та станом на дату затвердження проектів землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок.

Посилання представника відповідача про те, що до відповідних правовідносин підлягає застосуванню пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України в редакції, що діє станом на час розгляду справи в суді, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що редакція пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України змінювалась неодноразово.

Зокрема, вперше у Лісовому кодексі України в редакції від 08.02.2006, з`явився пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, який встановлював, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

В подальшому, в редакції цього пункту від 05.12.2019, встановлювалось, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Тобто, відповідно до цієї редакції право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення до здійснення державної реєстрації підтверджувалось планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування відносно земельних ділянок, які передані відповідним підприємствам до набрання чинності Лісовим кодексом України, тобто до 13.04.1994.

Але законодавець знову змінив редакцію пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, виклавши її у редакції, про яку зазначав представник відповідача-2 у своєму відзиві на позовну заяву. Так, відповідно до цього пункту в редакції від 27.05.2021 до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Ця редакція зазначеного пункту, в свою чергу передбачає, що право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення до здійснення державної реєстрації підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування відносно земельних ділянок, які передані відповідним підприємствам до набрання чинності Земельним кодексом України, тобто до 01.01.2002.

З огляду на те, що станом на дату надання дозволу ДП Новосанжарське лісове господарство на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та станом на дату затвердження проектів землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок, діяла редакція пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, яка передбачала, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, суд приходить до висновку про те, що у даному випадку право постійного користування ДП Новосанжарське лісове господарство земельними лісовими ділянками, підтверджується саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Той факт, що законодавець двічі змінював дати, які визначають момент до якого право постійного користування земельними лісовими ділянками підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, вперше зазначивши дату з 13.04.1994, а потім - з 01.01.2002, не спростовує тієї обставини, що передані у постійне користування земельні ділянки ДП Новосанжарське лісове господарство на підставі розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації від 10.10.2011 № 378 є земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства слід враховувати положення пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України, який передбачає, що право постійного користування земельними лісовими ділянками підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Факт належності на праві постійного користування земель лісогосподарського призначення ДП Новосанжарське лісове господарство , з яких гр. ОСОБА_1 було надано у приватну власність спірну земельну ділянку, підтверджується планшетом лісовпорядкування № 16 - 2018 рік (т. 1 а.с. 86), що міститься у матеріалах затвердженого проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Новосанжарське лісове господарство , який є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування.

Твердження представника ОСОБА_1 про недоведеність того факту, що земельна ділянка ОСОБА_1 була надана у власність саме із земель, переданих у постійне користування ДП Новосанжарське лісове господарство , спростовується інформацією ДП Харківська державна лісовпорядна експедиція від 14.04.2021 № 238, зі змісту якої вбачається, що здійснивши накладення меж, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, на межі лісового фонду ДП Новосанжарський лісгосп встановлено, що така земельна ділянка з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057 знаходиться в межах кварталу 72 Новосанжарського лісництва ДП Новосанжарський лісгосп , перетин меж становить 1,9355 га (т. 1 а.с. 107), у додатку 1 до вказаної інформації відображена схема розташування земельних ділянок, зокрема, і спірної земельної ділянки, з якої достеменно вбачається, що вона виділена із земель кварталу 72 ДП Новосанжарський лісгосп (т. 1 а.с. 108).

Зазначена обставина також підтверджується листом ДП Новосанжарське лісове господарство від 08.06.2021 № 01-36/263 (т. 1 а.с. 106), відповідно до якого зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057 сформована за рахунок земель території лісового фонду ДП Новосанжарське лісове господарство (лісогосподарського призначення, кварталу № 72, виділ 14).

Аргумент представника відповідача-2 про те, що спірна земельна ділянка, не відноситься до земель лісогосподарського призначення, оскільки відомості про це не відображені на картах Державного земельного кадастру, поряд з тим, що відносно сусідніх земельних ділянок такі відомості в наявності, суд оцінює критично, з огляду на те, що невідображення вказаної інформації в Державному земельному кадастрі, не спростовує встановленого судом факту передання у постійне користування ДП Новосанжарське лісове господарство земельної ділянки лісогосподарського призначення, з якої у власність гр. ОСОБА_1 було надано частину такої земельної ділянки.

Щодо незаконності та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області

За приписами статті 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 Земеньного кодексу України передбачено, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 31 Лісового кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належать до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України).

Поряд з цим, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Зважаючи на процитовані норми чинного законодавства, з огляду на те, що спірна земельна ділянка, як встановлено судом, відноситься до земель лісогосподарського призначення, а не сільськогосподарського призначення, оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9355 га (кадастровий номер 5323482200:00:003:0057) для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району, прийнятий відповідачем-1 з перевищенням наданих законом повноважень, з порушенням вимог пункту ґ частини 4 статті 84 та частини 2 статті 56 Земельного кодексу України.

Крім цього, відповідно до частини 5 статті 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до змісту статті 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 7 статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення , внаслідок якої земельні ділянки виводяться із складу таких категорій, а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, - з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до листа ДП Новосанжарське лісове господарство від 26.03.2021 № 01-36/140 (т. 1 а.с. 110), зазначене державне підприємство, як землекористувач на спірну земельну ділянку не надавало погодження щодо вилучення чи зміни цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення.

Також, своїм листом від 12.04.2021 № 4983/1/01-52 Полтавська ОДА повідомила про відсутність в її розпорядженні інформації про надання погоджень щодо вилучення чи зміни цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП Новосанжарське лісове господарство (т.1 а.с. 111).

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства листом від 23.04.2021 № 04-32/347 (т. 1 а.с. 109) повідомило, що управління не погоджувало вилучення та зміну цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення ДП Новосанжарське лісове господарство .

Одночасно, відсутня будь-яка інформація щодо погодження вилучення та зміни цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення ДП Новосанжарське лісове господарство , за рахунок якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, і в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для передачі у власність ОСОБА_1 .

Отже, вказані обставини, з урахуванням процитованих норм, вказують на те, що оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яким передано у власність земельну ділянку лісового фонду та змінено її цільове призначення без згоди землекористувача, прийнятий з порушенням норм Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З`ясувавши, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування, за відсутності при цьому жодних дій щодо надання згоди на зміну цільового призначення та отримання згоди землекористувача про передання у власність такої земельної ділянки, суд дійшов висновку про необхідність визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9355 га (кадастровий номер 5323482200:00:003:0057), для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району.

Аргумент відповідачів на підтвердження правомірності такого наказу з огляду на те, що він прийнятий на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 у справі № 440/2959/20, яке набрало законної сили, і яким, зокрема, було визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01.04.2020 № 9227-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 1,9355 га, кадастровий номер 5323482200:00:003:0057, із земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Зі змісту такого рішення вбачається: адміністративний суд, задовольняючи позовну заяву ОСОБА_1 , посилався на ту обставину, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою свідчить про відповідність проекту вимогам законодавства та документації із землеустрою. Одночасно, судом не досліджувались обставини належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, процедура зміни цільового призначення земельної ділянки, наявність погодження землекористувачів на вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Новосанжарське лісове господарство . Отже, обставини, які досліджувались Полтавським окружним адміністративним судом, предмет та підстави позову, не є тотожними з тими, обставинами, які встановив Новосанжарський районний суд Полтавської області у спірних правовідносинах, з предметом та підставами позову прокурора. Крім того, у справі, що розглядалась Полтавським окружним адміністративним судом стороною не виступали власники відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення - Полтавська ОДА, ДП Новосанжарське лісове господарство .

З огляду на викладене, підстав вважати рішення адміністративного суду таким, що беззаперечно вказує на правомірність оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, немає.

Посилання представника відповідача-2 на ухвалу слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12.05.2021, якою було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020170270000126 від 10.03.2020, зокрема, й на земельну ділянки з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, суд не приймає до уваги, оскільки відмовляючи у задоволенні такого клопотання слідчий суддя виходила з відсутності у наданих матеріалах досудового розслідування достатніх даних, які б вказували на недобросовісність саме набувача, а також з того, що майно, на яке прокурор просив накласти арешт, не відповідає критеріям речового доказу.

Суд звертає увагу, що така ухвала, відповідно до статті 82 ЦПК України, не відноситься до преюдиційних рішень, а отже, не може бути доказом тих відомостей, на які посилається представник відповідача-2.

Щодо правового механізму скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та витребування її з чужого незаконного володіння

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 2 статті 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до пункту статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 9 цього Закону,до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, частиною 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Оскільки право власності у гр. ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку виникло на підставі протиправного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, і земельна ділянка лісогосподарського призначення вибула з власності держави з порушенням встановленої законом процедури, то відповідне право ОСОБА_1 на законних підставах не виникало.

Отже, так як відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації, усунення порушень закону у даному випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, шляхом визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави.

Надаючи оцінку такій позовній вимозі, як витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння на користь держави, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 1 статті 153 Земельного кодексу України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ( Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрком проти України від 07.07.2011, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 та інші) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес, чи є таких захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Законність як критерій? втручання у право власності особи означає, що таке втручання повинно здіи?снюватися в межах та на підставі закону, у відповідності з принципом верховенства права, що включає свободу від свавілля. Законності втручання вимагає не лише того, щоб оскаржуваний? захід мав певне підґрунтя в національному законодавстві, але щоб таке законодавство відповідало вимогам якості, необхідними елементами якоі? є: а) доступність; б) передбачуваність; в) достатнє чітке встановлення дискреціи?них повноважень, наданих органам влади, та спосіб і?х здіи?снення.

Поняття суспільнии? інтерес в обов`язковому порядку має тлумачитися широко, тим самим надаючи державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Так, ЄСПЛ у своі?х рішеннях неодноразово зазначає, що поняття суспільнии? інтерес обов`язково підлягає розширювальному тлумаченню. А отже, широкі межі розсуду, які надаються законодавцям для здіи?снення соціальноі? та економічноі? політики, і ґрунтуються на розумних міркуваннях, Суд вважає природним.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу Пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20.10.2011), Кривенький проти України (рішення від 16.02.2017), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Однак, висновки ЄСПЛ необхідно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

В даному випадку, суд не вбачає невідповідності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка, яка належить гр. ОСОБА_1 , вибула із державної власності внаслідок прийняття незаконного наказу, існують правові підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_1 відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, оскільки повернення земельної ділянки лісового фонду із приватної власності становить державний та суспільний інтерес.

Здійснення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області права власності, зокрема, розпорядження землею, не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись як вираження волі держави, що відповідно до статей 387, 388 ЦК України, дає підстави для витребування державною її майна (земельної ділянки) від добросовісного набувача.

Суд зазначає, що витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_1 відповідає критерію законності, оскільки воно здійснюється на підставі норми статті 387 та 388 ЦК України , у зв`язку з порушенням органом державної влади вимог Лісового кодексу України, Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Норми чинного законодавства України встановлюють пріоритет державної власності на землю лісогосподарського призначення, такі норми прямо забороняють органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Таким чином, законно набути право приватної власності на таку земельну ділянку, яка накладається на землі лісогосподарського призначення, гр. ОСОБА_1 не міг. Натомість останній, набув таке право власності у спосіб, який лише за формальними ознаками має вигляд законного, так як юридичне оформлення права власності на землю стало можливим в результаті прийняття органом влади незаконного наказу.

Необхідно констатувати, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності становлять суспільний та публічний інтерес, що полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.

Отже, вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, суд зазначає, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Щодо правового механізму скасування державним кадастровим реєстратором державної реєстрації земельної ділянки

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр , державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно зі статтею 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасуваня державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Висновки щодо правозастосування

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Надаючи оцінку викладеним обставинам з урахуванням зазначених норм законодавства та викладених висновків, оцінюючи зібрані у справі докази, зважаючи на їх достовірність, допустимість та достатність, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з огляду на що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 20.01.2021 № 265-УБД підлягає скасуванню, як такий, що прийнятий з порушенням вимог законодавства. Відповідно до статті 16 ЦК України, відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності, проведеної за ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області від 28.01.2021, індексний номер рішення: 40411150, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2283937953234), а також шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, з одночасним поверненням такої земельної ділянки у власність держави.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 9080 грн за три позовні вимоги немайнового характеру та за одну вимогу майнового характеру.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність та про скасування державної реєстрації земельної ділянки загальною площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, то з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на користь Полтавської обласної прокуратури підлягає стягнення судовий збір в сумі 4540 грн.

А враховуючи те, що суд вирішив задовольнити позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , то на користь Полтавської обласної прокуратури підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4540 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державного підприємства Новосанжарське лісове господарство , Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, Полтавської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Агростандарт натуральний продукт , про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації права приватної власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 265-УБД від 20.01.2021 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 1,9355 га (кадастровий номер 5323482200:00:003:0057) для ведення особистого селянського господарства на території Кунцівської сільської ради Новосанжарського району (на даний час територія Новосанжарської селищної ради Полтавського району) Полтавської області за межами населених пунктів.

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності, проведену за ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області від 28.01.2021, індексний номер рішення: 40411150, з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2283937953234).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Витребувати на користь Державного підприємства Новосанжарське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 1,9355 га з кадастровим номером 5323482200:00:003:0057, вартістю 61545,62 грн, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 4540 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 4540 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

прокурор: Перший заступник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, код ЄДРПОУ 02910060);

позивач-1: Державне підприємство Новосанжарське лісове господарство , вул. Пролетарська, 3, смт Нові Санжари, Полтавська область, 39300, код ЄДРПОУ 00992734;

позивач-2: Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, вул. Гулака-Артемовського, 22, м. Полтава, 36018, код ЄДРПОУ 35206523;

позивач-3: Полтавська обласна державна адміністрація, вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 00022591;

відповідач-1: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36038, код ЄДРПОУ 39767930;

відповідач-2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ;

представник відповідача-2: адвокат Кумечко Марина Сергіївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ № 1504 від 13.01.2016;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Агростандарт натуральний продукт , вул. Степового Фронту, 33а, м. Полтава, 36028, код ЄДРПОУ 40839504.

Повний текст рішення складений 31 січня 2022 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва