Рішення

від 20.01.2022 по справі 664/2857/19

ЦЮРУПИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.01.2022

Справа № 664/2857/19

Провадження № 2/664/228/22

РIШЕННЯ

IМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Цюрупинський районний суд

Херсонської областi

в складі: судді Яценка О.М.,

секретар судового засідання Брустман О.М.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Олешки Херсонської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні поданий позов підтримав, суду пояснив, що 18.10.2004 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі строком на 25 років із сплатою за користування земельною ділянкою в сумі 1156,71 грн. не пізніше 30 грудня поточного року. Проте із моменту укладення договору і станом на дату звернення до суду відповідачем зобов`язання за договором не виконуються, а саме не сплачується орендна плата за користування землею, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних становить 119442,60 грн.. Крім того, відповідачем не було подано до податкового органу копії вказаного договору оренди землі, самостійно змінено орендаря - з фізичної особи ОСОБА_2 та ФГ Білий А.А. . Вказане вище свідчить про наявність підстав для розірвання договору оренди землі. На підставі викладеного, просив стягнути суму заборгованості та розірвати договір оренди.

Позивач позицію свого представника підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, суду пояснив, що договір ним було укладено з ОСОБА_2 , не з фермерським господарством, на п`ять років, грошей або зерно від ОСОБА_2 ніколи не отримував. У відомостях його підпис, проте отримував кошти від ВАТ Семеновод , яким керує ОСОБА_2 , і певна частина його майна перебуває у них в користуванні. У 2018 році він поставив підпис у відомостях, проте гроші не отримав. З 2019 року від отримання орендної плати він ухиляється. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що відповідач на підставі договору оренди землі від 18.10.2004 року отримав в оренду земельну ділянку ОСОБА_4 із зобов`язанням сплачувати оренду плату у грошовій формі у розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, що становить 1156,71 грн. за один пай не пізніше 30 грудня поточного року з урахуванням індексу грошової оцінки земель. Вказаний договір відповідачем виконується в повному обсязі, сплачуються грошові кошти вчасно і в повному обсязі. Зміна форми господарювання відповідача є правом та не впливає на припинення договору оренди з цих підстав. У зв`язку із зазначеним, просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 2004 року до 2016 року, а у іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Відповідач позицію свого представника підтримав, пояснив, що він особисто з 2004 року надавав кошти ОСОБА_4 за користування земельною ділянкою в сумі 1143,73 грн. з урахування індексації. За користування земельною ділянкою ним також сплачуються податки. Після укладання договору оренди та його реєстрації у земельному відділі у 2004 році ним було надано відповідні копії і позивачу, і до податкової. Просить у задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що вона працює у ОСОБА_2 та займається видачею орендної плати орендодавцям приблизно три роки. ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 у користування свою земельну ділянку, за що отримував орендну плату у грошовій або натуральній формі. ОСОБА_4 особисто ставив підписи у відомостях. У 2019-2020 р.р. ОСОБА_4 за отримання орендної плати не з`явився. Про ВАТ Семеновод їй відомо, оскільки вона там працювала до 2008-2009 року, проте кошти за орендну плату нею видаються за земельні ділянки, які перебувають в оренді саме у ОСОБА_2 ..

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона працює діловодом у ВАТ Семеновод , разом із ОСОБА_5 займаються видачею грошових коштів за користування земельними ділянками. Позивач ОСОБА_4 отримував орендну плату кожного року у грошовій формі.

Свідок ОСОБА_2 суду показав, що після укладання договору оренди землі у 2004 році з ОСОБА_4 ним сплачувалися усі податки та платежі, а також орендна плата, яку позивач отримував особисто та розписувався. Договір було зареєстровано у земельних ресурсах, копію останнього було надано ОСОБА_4 , чи надав копію до ДПІ не пам`ятає.

Заслухавши сторін та їх представників, пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 009795, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 10,09 га, розташованої на території Брилівської селищної ради, кадастровий номер 6525055300:05:021:0009, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6504041762018 від 27.07.2018 року, зазначена земельна ділянка перебуває в оренді строком на 25 років на підставі договору оренди землі, орендатор ОСОБА_2 , дата реєстрації речового права - 12.11.2004 року. Відповідно до п.п. 9-11 договору оренди землі від 18.10.2004 року оренда плата вноситься у грошовій формі у розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, що становить 1156,71 грн. за один пай не пізніше 30 грудня поточного року з урахуванням індексу грошової оцінки земель. 04.07.2019 року позивачем ОСОБА_4 написано лист-претензію відповідачу ОСОБА_2 про виплату заборгованості по орендній платі за період з 2004 року по 2018 рік. Відповідно до відомостей на видачу орендної плати за оренду земельної частки за 2014 р, 2018 р., позивач ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 , а за 2015р., 2016р., 2017р. - від ФГ Білий А.А. орендну плату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі ).

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі , орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Водночас у п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі ст.ст. 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Відповідачем до суду були надані відомості на видачу орендної плати за оренду земельної частки за 2014-2018 р.р., в яких наявний підпис позивача ОСОБА_4 , дійсність якого ним підтверджена у судовому засіданні. Суд критично відноситься до пояснень позивача ОСОБА_4 про те, що він розписався, але не отримав орендну плату за користування земельною ділянкою у 2018 році, оскільки вказане твердження не підтверджується жодними належними та допустимим доказами. Наявна у матеріалах справи лист-претензія не є належним доказом несплати відповідачем орендної плати, а факт отримання орендної плати у судовому засіданні підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ..

Крім того, за заявою відповідача, судом застосовуються строки позовної давності, які відповідно до положень ст.. 257 ЦК України становлять три роки, до позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті за оренду земельної ділянки, починаючи з 2004 року по 2015 рік включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Звертаючись із вказаним позовом, позивач як на підставу для розірвання договору оренди землі від 18.10.2004 року посилався на систематичну несплату орендної плати, що не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Крім систематичної несплати за оренду земельної ділянки, позивач як на підставу розірвання договору посилається на неподання до податкового органу копії вказаного договору оренди землі та самостійної змінено орендаря - з фізичної особи ОСОБА_2 та ФГ Білий А.А. .

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України Про оренду землі зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення.

Враховуючи те, що умови договору для сторін не змінилися, зміна форми господарювання відповідача не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення, в тому числі і шляхом укладення додаткової угоди, тому твердження позивача про необхідність розірвання договору у зв`язку із зміною форми господарювання орендаря - з фізичної особи ОСОБА_2 та ФГ Білий А.А. є необґрунтованими.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі від 18.10.2004 року, належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_4 , не перебуває у державній або комунальній власності, тому обов`язкова подача у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки копії договору оренди до відповідного податкового органу відсутня.

Інших підстав для розірвання договору оренди землі позивачем заявлено не було.

На підставі викладеного, договір оренди землі від 18.10.2004 року, укладений між позивачем та відповідачем, є правомірним, діючим, не розірваним сторонами у встановленому законом порядку; земельна ділянка використовується за призначенням, з орендного користування відповідача не вибувала, орендна плата сплачувалася належним чином.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі , орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем у судовому засіданні не доведено істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 15, 16, 175, 259, 263-265, 273, 293, 315 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості - відмовити.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду.

Позивач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М. Яценко