Постанова

від 26.01.2022 по справі 487/10127/14-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

26.01.22

22-ц/812/254/22

Номер апеляційного провадження: 22-ц/812/254/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондаренко Т.З.,

суддів: Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,

за участю: прокурора Середи Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/10127/14-ц за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 08 вересня 2021 року, постановлену у складі судді Нікітіна Д.Г. за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом

Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень, визнання недійсного державного акту та витребування земельної ділянки, -

встановив:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, яка була ним уточнена, про визнання виконавчого листа №487/10127/14-ц від 12 лютого 2020 року, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва таким, що не підлягає виконанню.

Заявник посилався на те, що у вказаному виконавчому листі в якості стягувача вказано Територіальну громаду м. Миколаєва, тоді як таке не відповідає змісту рішення суду, де позов пред`явлено прокурором в інтересах держави. Також відповідно до рішення суду боржника зобов`язано виконати рішення суду на користь Миколаївської територіальної громади, тоді як виконавчий документ видано на користь іншої особи, а саме - територіальної громади м. Миколаєва.

В заяві вказано, що виконавчий документ видано поза межами тримісячного строку встановленого законом на його пред`явлення до виконання в інтересах Держави.

Крім цього, виконавчий документ видано районним судом, який не має відповідних повноважень згідно із нормами ЦПК України.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 вересня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню) відносяться випадки коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника, або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа, або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення. Проте, наведені боржником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить цю ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву. Апелянт посилається на те, що наведеним ним доводам в заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню суд не надав оцінки.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення прокурора, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено. При перегляді вказаного рішення апеляційної інстанцією таке рішення скасовано та ухвалено нове. Позов прокурора задоволено частково. Визнано недійсними пункти 49, 49.1 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від4 вересня 2009 року, якими затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 900 кв.м. за рахунок земель ТОВ Миколаївбудпроект , з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будівництва та споруд по АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії ЯИ № 140148 від 29 жовтня 2009 року з кадастровим № 4810136300:12:001:0009, виданий ОСОБА_2 та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010949702039.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 900 кв.м з кадастровим номером № 4810136300:12:001:0009 по АДРЕСА_1 та зобов`язано його повернути земельну ділянку у комунальну власність Миколаївської територіальної громади. Розподілено судові витрати.

На виконання рішення суду 12 лютого 2020 року видано виконавчий лист. Постановою Верховного суду від 04 грудня 2019 року рішення апеляційного суду змінено в мотивувальній частині та в резолютивній щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 900 кв.м з кадастровим номером 4810136300:12:001:0009 по АДРЕСА_1 у комунальну власність Миколаївської територіальної громади.

04 травня 2020 року головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буділовською О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61798079 з примусового виконання: виконавчого листа № 487/10127/14-ц виданого 12 лютого 2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 900 кв.м. на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 4810136300:12:001:0009.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 2 ст. 2 та ст. 10 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

Згідно із Законом України Про виконавче провадження примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України Про виконавче провадження .

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В силу ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчі листи в електронній формі викладаються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та підписуються електронним підписом судді (у разі колегіального розгляду - електронними підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).

Згідно з п. 17 Прикінцевих положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і і видача виконавчих документів здійснюється в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Таким чином, відповідно до наведених процесуальних норм виконавчий документ видається судом першої інстанції в електронному вигляді, а до початку роботи Єдиного державного реєстру виконавчих документів, такий документ видається в паперовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що дана справа розглядалася Заводським районним судом м. Миколаєва, як судом першої інстанції. Саме цим судом і було видано виконавчий документ, що відповідає наведеному процесуальному закону.

Так, зміст виконавчого листа полягає в зобов`язанні ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 900 кв.м. з кадастровим номером №4810136300:12:001:0009 по АДРЕСА_1 у комунальну власність Миколаївської територіальної громади. Вказаний обов`язок відповідає змісту постанови Верховного суду від 04 грудня 2019 року, якою в цій частині судове рішення змінено (т.4 а.с. 105-122).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження стягувачем є фізична або юридична особи чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий лист.

У оспорюваному виконавчому листі стягувачем вказано Територіальну громаду м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради на користь якої ухвалено судове рішення. Тобто юридичною особою є Миколаївська міська рада, як відповідний орган, який представляє Територіальну громаду.

Безпідставно заявник, поміж іншим, вказує на те, що назва стягувача викладена у виконавчому листі як Територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради не відповідає змісту судового рішення, яке ухвалено на користь Миколаївської територіальної громади оскільки таке не змінює та не спотворює орану на користь якого ухвалено рішення, який вірно вказано судом.

Також підлягають відхиленню доводи заявника, що Територіальна громада не є учасником справи, оскільки відповідно до судового рішення, яке підлягає виконанню, саме на користь Територіальної громади, яку представляє Миколаївська міська рада, судом ухвалено рішення.

За такого посилання заявника на невідповідність виконавчого листа судовому рішенню, не ґрунтується на матеріалах справи та підлягає відхиленню.

Заявник також наголошував на тому, що виконавчий документ видано на заяву прокурора, а не органу на користь якого ухвалено рішення. Проте, у даній справі прокурор виступав позивачем представляючи інтереси держави, а тому і мав право на звернення з відповідною заявою про видачу виконавчого документу.

В своїх заяві ОСОБА_1 , як на підставу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, також посилається на те, що суд видав виконавчий лист з пропуском строку пред`явлення його до виконання, який відповідно до положень ч. 1 ст.12 закону України Про виконавче провадження становить три місяці, а не три роки, як зазначив суд. Таке посилання не є підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а може бути підставою для звернень до суду іншого змісту.

ОСОБА_1 також наголошував на те, що своїми діями він не може змінити власника земельної ділянки, а тому покладені на нього зобов`язання судом є нікчемними, не можна прийняти до уваги, оскільки таке стосується не згоди ОСОБА_1 із змістом ухваленого судом рішення, що не є предметом даного розгляду.

Також, як на підставу визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, боржник вказував, що спірна земельна ділянка на даний час перебуває в комунальній власності, оскільки рішення суду виконане поза межами виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення. Однак вказана обставина не стосується зобов`язання покладеного судом на ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, висновок районного суду щодо відсутності підстав для визнання виконавчого листа від 12 лютого 2020 року, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва - є правильним.

Доводам апеляційної скарги надані відповідні оцінки в цій постанові суду апеляційної інстанції та не встановлено обставин, які могли бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали районного суду.

Відповідно до положень 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За такого, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 08 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту, 31 січня 2022 року.

Судді: Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко

Л.М. Царюк