Вирок

від 31.01.2022 по справі 188/105/22

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/105/22

Провадження № 1-кп/188/88/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Петропавлівка угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021041530000148 від 07.08.2021, що надійшла до суду 26.01.2022 року від прокурора Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, пенсіонера, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - природні ресурси України є власністю Українського народу. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Стаття 19 Кодексу України про надра визначає, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу, який у відповідності до п.4 Постанови КМУ №59 від 27.01.1995 р. «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів» може надаватися підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам України лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об`єкта чи підземної споруди, не пов`язаної з видобуванням корисних копалин.

В порушення вказаних вимог чинного законодавства України ОСОБА_3 , не будучи зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності та не маючи будь-якого передбаченого законодавством дозволу, здійснив незаконне видобування піску, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» є неметалічною вогнетривкою сировиною та належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

Так, ОСОБА_3 від місцевих мешканців 06.08.2021 дізнався, що на відкритій ділянці місцевості, яка знаходиться на західній околиці с. Зелений Гай, Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області, біля земельних ділянок з кадастровими номерами 1223881000:01:001:2337 та 1223881000:01:001:5737, на поверхні землі знаходиться родовище корисних копалин, а саме піску, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення із зазначеної території.

Так, 06.08.2021 близько 16.00 годині ОСОБА_3 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи при собі совкову лопату, заздалегідь підготовлену ним для незаконного видобування піску, прибув на зазначену ділянку, де усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), у період часу з 16.00 по 16.55 годин здійснив видобуток піску загальною вагою 710 кг та завантажив його до причепу марки «МУРАВЕЙ» моделі PU-03, щоб перевезти пісок до власного домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 , для використання у власних потребах, але в момент перевезення піску був зупинений працівниками поліції.

Таким чином, 06.08.2021 у період часу з 16.00 по 16.55 год. ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме піску з ділянки місцевості, що знаходиться на західній околиці с. Зелений Гай, Синельниківського (Петропавлівського) району Дніпропетровської області, біля земельних ділянок з кадастровими номерами 1223881000:01:001:2337 та 1223881000:01:001:5737, у порушення ст. ст. 15, 16 Кодексу України про надра, не маючи дозволу на користування земельною ділянкою для цілей, пов`язаних з використанням надр і належним чином оформленого спеціального дозволу (ліцензії) на видобуток корисних копалин загальнодержавного значення, вчинив незаконне видобування піску, загальною вагою 710 кг, який відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення та до категорії - неметалічна сировина вогнетривка.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, а саме незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення.

Під час досудового слідства, 25 січня 2022 прокурор Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , якому, на підставі ст.. 37 КПК України надане повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12021041530000148, з одного боку та обвинувачений у цьому провадженні ОСОБА_3 , з участю адвоката ОСОБА_5 уклали угоду про визнання винуватості відповідно до норм статей 469 та 472 КПК України.

Згідно з цією угодою прокурор ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 , дійшли згоди щодо істотних для цього кримінального провадження обставин, щире каяття обвинуваченого відсутність судимості та те, що він не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має позитивну характеристику з місця проживання . Також сторони угоди дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого як кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до умов цієї угоди ОСОБА_3 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні злочину за ч.2 ст. 240 КК України.

Сторони угоди погодили на призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 240 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік з застосуванням ст..ст. 75 та 76 КК України.

У вказаній угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки їх невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до абзацу п`ятого частини 4 статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Оцінюючи зміст угод та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою № 9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов`язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Суд (національний), який розглядає таке питання, як правило, зобов`язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини. Він також має переконатися в тому, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують визнання обвинуваченим вини в угоді або ж визнавальні свідчення, надані обвинуваченим (п.67).

Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, його дії правильно кваліфіковані як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні беззастережно, визнав свою винуватість в інкримінованому йому діянні, вказав, що він цілком розуміє свої права і обов`язки, зміст угоди, наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, і погодився на призначення йому узгодженого покарання.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абзацом 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наслідки її невиконання.

В судовому засіданні обвинувачений щиро покаявся та запевнив суд, що укладена угода з прокурором є добровільною, підтримав вказану угоду, прохає її затвердити та призначити йому узгоджену міру покарання.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, вважав, що угода не порушує прав та інтереси обвинуваченого ОСОБА_3 .

Прокурор підтримав угоду і просив суд її затвердити та призначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди покарання. До предметів визначених речовими доказами прохає застосувати спеціальну конфіскацію як до знарядь вчинення злочину.

Вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши надані прокурором письмові докази суд вважає, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 240 КК України, який на підставі ст.. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах, умови угод не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є вірною, зобов`язання, взяті за угодами обвинуваченим виконані повністю, узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, характеру і тяжкості обвинувачення, обрана в межах санкції ч.2 ст. 240 КК України, існують фактичні підстави для визнання винуватості, тому суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості від 25 січня 2022 року та призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання.

Матеріальної шкоди злочином не завдано .

Процесуальних витрат по кримінальному провадженню немає.

Речовими доказами по даному кримінальному провадженню визнані : причеп марки « Муравей » моделі РU- 03 д.н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 ; совкова лопата; пісок загальною вагою 710 кг , які зберігаються на майданчику зберігання речових доказів при ВП № 4 Синельниківського управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за адресою : смт. Петропавлівка, вул.. Соборна,3, Дніпропетровської області.

Під час затвердження угоди учасниками кримінального провадження також узгоджено питання спец конфіскації, як знаряддя вчинення злочину, вказаних речових доказів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Отже, врахувавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, тобто застосувати спеціальну конфіскацію, оскільки вказані речові докази безпосередньо були знаряддям скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 96 1, 96- 2 КК України,

ст..ст. 314, 368-376, 468-476, 392-395, 532 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 січня 2022 року, яку уклали прокурор Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та обвинувачений у цьому провадженні ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Матеріальної шкоди не завдано .

Процесуальних витрат і витрати немає.

На підставі ст.ст. 96-1 , 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави майно визнане речовими доказами, а саме: причеп марки «Муравей» моделі РU 03 , д.н. НОМЕР_1 , який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить ОСОБА_3 ; совкову лопату; пісок, загальною вагою 710 кг , які зберігаються на майданчику зберігання речових доказів при ВП № 4 Синельниківського управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області за адресою : смт. Петропавлівка, вул.. Соборна,3, Дніпропетровської області.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1