Ухвала

від 24.01.2022 по справі 300/6917/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"24" січня 2022 р. справа № 300/6917/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Гардабури-Черпак Тетяни Василівни, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Громадська організація "Культурно-освітнє товариство Інвалідів "Зеленсад", ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Гардабури-Черпак Тетяни Василівни, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 року залучено Громадську організацію "Культурно-освітнє товариство Інвалідів "Зеленсад" та ОСОБА_2 , до участі в справі № 300/6917/21 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

09.12.2021 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України. Клопотання мотивоване тим, що у справі, що розглядається судом, спір стосується державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:03:004:0252, яку позивач вважає спільним майном подружжя. На думку відповідача, предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки захист права власності позивача на нерухоме майно - земельної ділянки, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин та, як наслідок, підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до частини1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно положень пункту 2 частин 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В силу частини 3 статті 19 КАС України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Судом встановлено, що підставою звернення позивача із вказаним позовом є визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності Громадської організації "Культурно-освітнє товариство інвалідів "Зеленсад" на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:03:004:0252 загальною площею 0,0803 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 від 02.11.2017 року, вчинене державним реєстратором Гардабура-Черпак Тетяною Василівною, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, яким внесено запис №23150190 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що у даному випадку відповідач виконував владні управлінські функції у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини є публічно-правовими в розумінні положень статті 4 КАС України, внаслідок чого, такий спір належать до юрисдикції адміністративних судів.

Водночас, суд відхиляє твердження представника відповідача, що виникнення спірних правовідносин обумовлене намаганням позивача захистити своє право власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку за кадастровим номер 2610100000:03:004:0252, яку позивач вважає спільним майном подружжя, з огляду на наступне.

Згідно положень статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписами статей 57-58 Сімейного кодексу України, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Судом встановлено, що 13.03.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується записом в паспорті громадянина України позивачки (а.с.24).

Водночас, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 28.12.2011 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0803 га по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.2011 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що вказана земельна ділянка придбана ОСОБА_2 у 2011 році, тобто до укладення шлюбу з позивачкою, внаслідок чого, дана земельна ділянка є його приватною власністю та в силу імперативних положень статей 57-58 Сімейного кодексу України не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя.

Відтак, відсутні підстави для висновку про те, що у даних правовідносинах виник спір про право, а дослідженню підлягає виключно владне, управлінське рішення відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі, внаслідок чого, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 4,5, 9, 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про закриття провадження у справі № 300/6917/21 - відмовити.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.