Ухвала

від 24.01.2022 по справі 945/2239/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2239/21

Провадження № 2-з/945/4/22

УХВАЛА

про забезпечення позову

24 січня 2022 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Шаронова Н.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпроммаркет» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович; старший державний виконавець Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасія Павлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

18 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпроммаркет» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович; старший державний виконавець Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасія Павлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки позовна заява не відповідала вимогам п. п. 6), 7), 8), 9), 10) ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ухвалою суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху, і позивачу надано десятидений строк для усунення недоліків, який рахується з дня отримання позивачем копії вказаної ухвали.

29 грудня 2021 року, на виконання ухвали суду від 22 листопада 2021 року про залишення позовної заяви без руху, на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від позивача ОСОБА_1 надійшов новий текст позовної заяви.

Позовна заява ОСОБА_1 , подана до суду 29 грудня 2021 року, не відповідала вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 04 січня 2022 року позовну заяву, подану позивачем 29 грудня 2021 року, залишено без руху.

20 січня 2022 року , на виконання ухвали суду від 04 січня 2022 року про залишення позовної заяви без руху, на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області від позивача ОСОБА_1 надійшов новий текст позовної заяви.

Одночасно з пред`явленням нового тексту позовної заяви, 20 січня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову. У вказаній заяві ОСОБА_1 просила вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення виконавчого провадження № 65411627, перебуваючого на виконанні у старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівни про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 16038 грн. 62 коп.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначає, що 13 травня 2021 року старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасію Павлівною відкрито виконавче провадження № 65411627 з примусового виконання виконавчого напису № 3392 від 22 січня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпроммаркет» заборгованості у сумі 16038 грн. 62 коп.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до безпідставного стягнення коштів в рахунок погашення боргу за виконавчим написом нотаріуса.

Водночас, ОСОБА_1 зазначала, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі ухвалення судом рішення на її користь, перешкодить ефективному захисту та поновленню її порушених прав та інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії, іншими заходами необхідними для забезпечення ефективного захисту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, і з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

У вступній частині постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім цього, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 766/18228/17; постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 308/2237/17).

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як слідує з копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 65411627 від 13 травня 2021 року старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасію Павлівною відкрито виконавче провадження № 65411627 з примусового виконання виконавчого напису № 3392 від 22 січня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпроммаркет» заборгованості у сумі 16038 грн. 62 коп.

Таким чином, подальше здійснення старшим державним виконавцем Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасію Павлівною дій щодо примусового виконання в рамках виконавчого провадження № 65411627 щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису № 3392, вчиненого 22 січня 2021 року приватниим нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпроммаркет» заборгованості у сумі 16038 грн. 62 коп., який є предметом оскарження, та невжиття заходів забезпечення позову у даній справі, шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 3392, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, ч. 1 ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпроммаркет» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович; старший державний виконавець Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасія Павлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Зупинити виконавче провадження № 65411627, що перебуває на виконанні у старшого державного виконавця Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівни про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпроммаркет» заборгованості у сумі 16038 грн. 62 коп. на підставі виконавчого напису № 3392, вчиненого 22 січня 2021 року приватниим нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направити старшому державному виконавцю Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко Анастасії Павлівні, для негайного виконання.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова

24.01.2022