Ухвала

від 26.01.2022 по справі 761/21608/13-к

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21608/13-к

Провадження № 1-кп/761/4/2022

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

представника власника майна ОСОБА_16

при проведенні відкритого судового засідання в залі суду в м. Києві у кримінальному провадженні № 12012000000000031 щодо ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365; ч. 2 ст. 209; ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В межах даного кримінального провадження до суду надійшли клопотання про скасування арешту, в якому адвокат ОСОБА_16 та адвокат ОСОБА_19 , які діють в інтересах АТ «РВС БАНК», просять суд скасувати арешти, які накладені постановою слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_20 , від 01.03.2012 року у кримінальній справі № 24-300 (на даний час діючий в кримінальному провадженні № 12012000000000031) та ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15.10.2009 року у судовій справі № 2-5704/2009, на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами:

3221286400:02:001:0034; 3221286400:02:010:0025; 3221286400:02:010:0005; 3221286400:02:001:0028; 3221286400:02:010:0017; 3221286400:02:009:0034; 3221286400:02:001:0006; 3221286400:02:009:0031; 3221286400:02:009:0018; 3221286400:02:001:0020; 3221286400:02:010:0037; 3221286400:02:001:0016; 3221286400:02:001:0037; 3221286400:02:010:0020; 3221286400:02:001:0017; 3221286400:02:009:0022; 3221286400:02:010:0024; 3221286400:02:001:0008; 3221286400:02:001:0024; 3221286400:02:009:0016; 3221286400:02:009:0032; 3221286400:02:001:0019; 3221286400:02:009:0038; 3221286400:02:001:0014; 3221286400:02:010:0030; 3221286400:02:001:0026; 3221286400:02:001:0021; 3221286400:02:009:0015; 3221286400:02:001:0018; 3221286400:02:001:0035; 3221286400:02:001:0003; 3221286400:02:001:0005; 3221286400:02:009:0040; 3221286400:02:010:0016; 3221286400:02:010:0043; 3221286400:02:001:0031; 3221286400:02:009:0037; 3221286400:02:010:0028; 3221286400:02:001:0011; 3221286400:02:010:0036; 3221286400:02:010:0038; 3221286400:02:009:0030; 3221286400:02:009:0035; 3221286400:02:001:0012, що розташовані в с. Погреби, Броварського району, Київської області.

Клопотання мотивовані тим, що зазначені земельні ділянки, на час накладення арешту, належали на праві власності громадянці ОСОБА_10 та являлись предметом застави/іпотеки, на підставі укладених між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (правонаступником якого є AT «РВС Банк») та ОСОБА_10 договорів.

На даний час майно, на яке накладено арешт постановою від 12.03.2012 року слідчого ОВС СУ МВС України майора міліції ОСОБА_20 по кримінальній справі № 24-300 та ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15.10.2009 року у судовій справі № 2-5704/2009, перебуває власності Акціонерного товариства «РВС Банк».

А відтак заявники зазначають, що відпали підстави існуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вищевказаних земельних ділянок, та просять суд скасувати накладені на них арешти.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_16 просив задовольнити клопотання, з підстав у ньому зазначених.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечив.

Інші учасники судового розгляду просили задовольнити клопотання.

Суд, вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши матеріали судового провадження та клопотань, приходить до висновку, що клопотання підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПАТ «АКБ «Київ», ОСОБА_10 та іншими фізичними особами було укладено ряд кредитних договорів, за якими позичальники отримали в кредит грошові кошти. З метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеними кредитними договорами між ПАТ «АКБ «Київ» та ОСОБА_10 було укладено відповідні договори застави/іпотеки за якими ОСОБА_10 передала в іпотеку ПАТ «АКБ «Київ» належні їй на праві власності земельні ділянки, розташовані в с. Погреби, Броварського району, Київської області.

В подальшому, в процесі виведення неплатоспроможного баку (ПАТ «АКБ «Київ») з ринку, останнім було відчужено права вимоги за кредитними договорами від ПАТ «АКБ «Київ» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРІС», в тому числі і за кредитними та іпотечними договорами, укладеними з ОСОБА_10 .

Після цього, ТОВ «ФК «ПАРІС» відчужило права вимоги за придбаними у ПАТ «АКБ «Київ» кредитними та іпотечними договорами АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «РВС БАНК».

З метою задоволення вимог щодо повернення заборгованості за кредитними договорами між AT «РВС Банк» та ОСОБА_10 відповідно до ст. ст. 33-36 Закону України «Про іпотеку», було укладено ряд договорів про задоволення вимог іпотеко держателя, що були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_21 . За умовами укладених договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, ОСОБА_10 передала у власність AT «РВС Банк» належні їй на праві власності земельні ділянки в с. Погреби, Броварського району, Київської області, які були предметом іпотеки за укладеними нею відповідними договорами.

Таким чином, внаслідок укладення договорів про задоволення вимог іпотекодержателя AT «РВС Банк», в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами, як правонаступник ПАТ «АКБ Київ», звернуло стягнення на предмет іпотеки та задовольнило свої вимоги за рахунок іпотечного майна ОСОБА_10 .

Право власності AT «РВС Банк» на земельні ділянки зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами.

В відтак AT «РВС Банк» набуло право власності на земельні ділянки на підставі відповідних договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», та зареєструвало за собою право власності на земельні ділянки у встановленому законом порядку.

Таким чином AT «РВС Банк» є добросовісним власником земельних ділянок.

Також посадові особи AT «РВС Банк» не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, а відтак підстави для існування арешту відсутні.

У силу ст. 8 Конституції України Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004 верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Таким чином, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З наведеного витікає, що вирішуючи будь-яке поставлене перед судом питання, остатній преш за все повинен виходити з розуміння масштабу порушення прав особи, яка звернулась до суду та відповідності рішення вимогам не лише закону, який діє, але й справедливості, як загальнолюдського виміру права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

У рішенні «Смірнов проти Росії» від 07.06.2007 ЄСПЛ зазначив, що найбільш важлива вимога ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-який акт втручання державного органу у здійснення права на безперешкодне користування своїм майном повинен бути законним.

У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися на підставі закону.

Крім того, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Як вбачається з заявлених клопотань арешт на майно накладався з метою забезпечення виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.

У той же час, власники арештованого майна змінились, та, як це встановлено в судовому засіданні, на підставі наданих заявниками документів, на законних підставах.

Отже, на момент звернення з клопотаннями про скасування арештів, накладених рішеннями слідчого, власниками майна є інші особи, які не несуть та не можуть нести відповідальність в межах даного кримінального провадження, що свідчить про безпідставне утримання майна вищевказаних осіб під арештом.

Відповідно до п.9 Перехідних положень КПК 2012 року арешт майна, застосований під час досудового слідства за положеннями КПК 1960 року, продовжує свою дію до моменту його зміни чи скасування у порядку, що встановлений КПК 1960 р.

Статтею 174 КПК 2012 року, передбачений порядок та підстави скасування арешту майна, накладеного відповідно до положень КПК 2012 року.

У той же час, суд керуючись наведеними вище принципами верховенства та справедливості, дійшов висновку, що здійснюючи правосуддяна вказанихзасадах, має перед усім забезпечити захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина.

Так, суд звертає увагу, що відповідно до позиції ЄСПЛ у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» у випадку встановлення обмежень на користування правом власності справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення з питань позбавлення власності.

Наведене вище та покладений на суддю обов`язок щодо забезпечення дотримання прав та свобод особи вимагає від судді прийняття рішення, яке б усунуло спричинені негативні наслідки та відновило у повному обсязі права таких осіб, не дивлячись на відсутність у національному законодавстві можливості оскарження такого рішення слідчого.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, зазначене гарантується ст. 41 Конституцією України.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.2 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Одночасно вирішуючи клопотання, необхідно врахувати загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до Розділу ІІ КПК України, якими передбачено обґрунтування необхідності такого ступеню втручання у права і свободи особи потребами досудового розслідування, принцип співмірності.

Також слідчий суддя керується правилами ст.28 КПК України, відповідно до яких під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами народного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у чинному законодавстві.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і т.д.).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його зживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своім майном на власний розсуд.

Арешт на майно було застосовано під час досудового слідства в жовтні 2009 року та березні 2012 року з підстав та в порядку визначеними Кримінально-процесуальним кодексом України, який на теперішній час втратив чинність. Водночас, обставини, які є підставою для скасування арешту виникли вже після втрати чинності Кримінально-процесуального кодексу України під час судового розгляду на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні № 12012000000000031.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні особа, що застосовує вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Отже наявність арешту вищевказаного майна є непропорційним втручанням в право на мирне володіння майном, що беззаперечно становить порушення ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Наведене у своїй сукупності вказує на наявність достатніх підстав для скасування такого арешту.

Таким чином, вищевказані клопотання про скасування арешту майна, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись п. 9 розділу XI, ст.ст. 174, 350 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_16 , який діє в інтересах АТ «РВС БАНК», про скасування арешту задовольнити.

Клопотання адвоката ОСОБА_22 , який діє в інтересах АТ «РВС БАНК», про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт, який накладений постановою слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_20 , від 01.03.2012 року у кримінальній справі № 24-300 (на даний час діючий в кримінальному провадженні № 12012000000000031) та ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 15.10.2009 року у судовій справі № 2-5704/2009, на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами:

3221286400:02:001:0034; 3221286400:02:010:0025; 3221286400:02:010:0005; 3221286400:02:001:0028; 3221286400:02:010:0017; 3221286400:02:009:0034; 3221286400:02:001:0006; 3221286400:02:009:0031; 3221286400:02:009:0018; 3221286400:02:001:0020; 3221286400:02:010:0037; 3221286400:02:001:0016; 3221286400:02:001:0037; 3221286400:02:010:0020; 3221286400:02:001:0017; 3221286400:02:009:0022; 3221286400:02:010:0024; 3221286400:02:001:0008; 3221286400:02:001:0024; 3221286400:02:009:0016; 3221286400:02:009:0032; 3221286400:02:001:0019; 3221286400:02:009:0038; 3221286400:02:001:0014; 3221286400:02:010:0030; 3221286400:02:001:0026; 3221286400:02:001:0021; 3221286400:02:009:0015; 3221286400:02:001:0018; 3221286400:02:001:0035; 3221286400:02:001:0003; 3221286400:02:001:0005; 3221286400:02:009:0040; 3221286400:02:010:0016; 3221286400:02:010:0043; 3221286400:02:001:0031; 3221286400:02:009:0037; 3221286400:02:010:0028; 3221286400:02:001:0011; 3221286400:02:010:0036; 3221286400:02:010:0038; 3221286400:02:009:0030; 3221286400:02:009:0035; 3221286400:02:001:0012, що розташовані в с. Погреби, Броварського району, Київської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3