Ухвала

від 01.02.2022 по справі 534/1053/21

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1053/21

Провадження № 1-кп/534/44/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року місто Горішні Плавні

Комсомольський міський суду Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувшиусудовомузасіданнівзалісудукримінальнепровадження № 12021170520000229 від 06 травня 2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Комсомольська, Полтавська область, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:

-31.03.2010 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 3 ст.185,ч.3ст.357,ч.1ст.70ККУкраїни до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75таст.76ККУкраїни від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік;

-25.02.2011Комсомольськимміськимсудом Полтавськоїобластізач.2ст.185,ч.3ст.185ККУкраїни до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано 6 місяців позбавлення волі за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 31.03.2010 року за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ст. 70, ст. 71 КК України, до 3 років позбавлення волі. Остаточно засуджений до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.75таст.76ККУкраїни від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік. Остаточно засуджений до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

-16.01.2012 Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; На підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднано 1 рік позбавлення волі за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 25.02.2011 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Остаточно засуджений до 5 років позбавлення волі.

-13.10.2015 Комсомольським міським судом Полтавської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано 3 місяці позбавлення волі за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16.01.2012 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 71 КК України, до 5 років позбавлення волі. Остаточно засуджений до 1 року 9 місяців позбавлення волі.за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст. 307 КК України,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 звинувачується у таємному викраденні чужого майна, поєднаному із проникненням до приміщення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Аргументуючи внесене клопотання та зазначаючи про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурор наполягав на застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурором наголошено, що обвинувачений неодноразово судимий, тому існують обґрунтовані ризики щодо продовження вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неприбуття до суду, оскільки вчинив кримінальне правопорушення за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечував також не заперечував розгялдати вказане питання про обрання йому запобіжного заходу у відсутність його захисника.

Захисник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

З`ясувавши правові позиції учасників судового провадження, суд зауважує про наступне.

У відповідності до ч.4 ст.176, ст.177 КПК України, під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За змістом ст.194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор.

Клопотання про застосування стосовно обвинуваченого найсуворішого виду запобіжного заходу вмотивовано прокурором можливістю ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Суд погоджується із наведеними прокурором обґрунтуваннями наявності ризиків щодо можливості обвинуваченого переховуватись від суду та щодо можливості вчинення інших кримінальних правопорушень.

Як убачається з матеріалів справи і це підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, законного джерела існування не має, суспільно-корисною діяльністю не займається, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів проти власності.

Вирішуючи питання продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року у справі «Мамедова проти Росії», (пункті 74) Суд вказував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Тримання під вартою також не можна застосовувати як передбачення вироку у формі позбавлення волі.

Обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості застосування до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

Зазначені обставини дають можливість дійти висновку про наявність достатніх підстав вважати, що ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень знайшов своє підтвердження.

Разом із тим, встановлені в судовому засіданні обставини та характеристики особи обвинуваченого, у своїй сукупності дають суду підстави дійти висновку, що обвинувачений в подальшому може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неприбуття у судові засідання.

Оцінивши всі обставини в їх сукупності, враховуючи, відсутність у ОСОБА_4 позитивних характеристик та доброї репутації, постійного місця роботи та стабільного законного джерела доходів, у відповідності до вимог ст.178 КПК України, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого підлягає задоволенню. Лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором під час розгляду клопотання, що виключає можливість застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу.

Вік обвинуваченого, його стан здоров`я, сімейне та матеріальне становище не дає підстав для незастосування до нього такого запобіжного заходу.

Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ч. 4 ст.183 КПК України.

З урахуваннявідомостей,що характеризуютьобвинуваченого,підстави таобставини справи,суддя вважаєза недоцільнимвизначати розмірзастави укримінальному провадженні № 12021170520000229 від 06 травня 2021.

На підставі викладеного та керуючись ст.176,177,182,183 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити повністю.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Строк дії ухвали закінчується01 квітня 2022 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду. протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1