Постанова

від 31.01.2022 по справі 905/1520/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Харків Справа № 905/1520/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Пахомової І.В.

та представників учасників справи:

позивача - Субочев С.Ю. (ордер серія АН №1060937 від 17.01.2022)

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Кнів" (вх.№3739Д/1-43) на рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2021 (суддя О.В.Говорун, повний текст складено 15.11.2021) у справі №905/1520/21,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріо Інтер Трейдінг", м. Київ

до Малого приватного підприємства "Кнів", смт. Мангуш, Мангушський район, Донецька область;

про стягнення 1483797,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріо Інтер Трейдінг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Малого приватного підприємства "Кнів" (далі - відповідач) про стягнення 1483797,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №37/0321 від 05.04.2021 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.11.2021 у справі №905/1520/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з Малого приватного підприємства "Кнів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріо Інтер Трейдінг" заборгованість у розмірі 1229950 (один мільйон двісті двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 11022 (одинадцять тисяч двадцять дві) грн 42 коп., інфляційні втрати у розмірі 23649 (двадцять три тисячі шістсот сорок дев`ять) грн 26 коп., пеню у розмірі 55381 (п`ятдесят п`ять тисяч триста вісімдесят одна) грн 63 коп., штраф у розмірі 162995 (сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн 04 коп. та витрати з оплати судового збору в сумі 22244 (двадцять дві тисячі двісті сорок чотири) грн 98 коп.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Мале приватне підприємство "Кнів" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.11.2021 у справі №905/1520/21 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, зазначає про порушення судом принципу змагальності, рівності та диспозитивної, посилається на не з`ясування судом обставин щодо виникнення зобов`язання з оплати поставленого товару.

Крім того, апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що не отримував копії оскаржуваного рішення, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, через що не міг приймати участь в судових засіданнях та звернутись за допомогою до юриста. Зазначає, що ознайомився з повним текстом рішення в мережі інтернет.

06.12.2021 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №905/1520/21 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 у справі №905/1520/21 у зв`язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу, а саме: апелянтом не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку, апеляційну скаргу позивачу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Від МПП "Кнів" надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 10.12.2021 (вх.15156 від 28.12.2021). До вказаного клопотання апелянт додав платіжне доручення №3564 від 09.12.2021 на суму 33385,46 грн. та докази надсилання апеляційної скарги на адресу позивача (фіскальний чек Укрпошти та опис вкладення у цінний лист).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 у справі №905/1520/21 клопотання Малого приватного підприємства "Кнів" про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Кнів" на рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2021 у справі №905/1520/21. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача. Витребувано з господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1520/21. Призначити справу до розгляду на "31" січня 2022 р. о 11:00 год. Зупинено дію рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2021 у справі №905/1520/21. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

19.01.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№663), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання 31.01.2022 з`явився представник позивача, який заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явився, натомість надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№1091 від 31.01.2022), в обґрунтування якого посилається на погіршення стану здоров`я.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

В силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

Згідно ухвали суду від 29.12.2021 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а відповідачем у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов`язковою;

Колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, зокрема позивач відповідач скористався своїм правом на подання відзиву. Позивач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції. Позиція відповідача чітко і зрозуміло викладена у відзиві на апеляційну скаргу. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України;

Судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому апелянт, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був вирішити питання про направлення у судове засідання представника, який не зайнятий в іншому судовому засіданні. Матеріали справи свідчать, що скаржник обізнаний про апеляційне провадження та призначену дату судового засідання завчасно і він не був позбавлений можливості вчинити дії направлені на організацію представництва інтересів у суді.

Таким чином, з огляду на наведене, колегія суддів вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, що виключає можливість його задоволення.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріо Інтер Трейдінг" (далі - постачальник) та Малим приватним підприємством "Кнів" (далі - покупець) укладено договір поставки №37/0321 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити товарно-матеріальні цінності (далі - товар), найменування, обсяг (кількість), ціна, асортимент партії товару яких визначається сторонами у специфікаціях, оформлених сторонами протягом дії цього договору та є його невід`ємними частинами, а покупець прийняти та оплатити такий товар (а.с.8-10).

Згідно з п.2.1 договору, терміни та порядок поставки товару обумовлюються сторонами в процесі виконання даного договору і відображаються в специфікаціях. Поставка здійснюється за замовленнями покупця, які передаються постачальнику в письмовій або усній формі електронною поштою, в яких вказується: асортимент товару, кількість, умови, терміни поставки та оплати. Термін поставки товару, вказаний у специфікації, діє і є обов`язковим для постачальника виключно за умови виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором (специфікації) в тому числі зобов`язань з оплати авансового платежу в строки, визначені в специфікації.

Відповідно до п.2.4 договору, при здійсненні поставки постачальник передає покупцю наступні документи: рахунок фактуру, видаткову накладну та/або товарно-транспортну накладну, комплект технічної документації.

Згідно з п.2.7 договору, датою поставки товару (частини) є дата підписання видаткової або товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п.3.3 договору, оплата за цим договором здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку, якщо інше не передбачено специфікацією.

Термін дії договору з моменту підписання обома сторонами і до 31.12.2021 (п.9.3 договору).

До договору поставки від 05.04.2021 сторонами складено специфікацію №1 від 05.04.2021 на суму 1620230,40 грн та специфікацію №2 від 09.04.2021 на суму 9720 грн (а.с.11,12).

Згідно з п.4 специфікацій, термін поставки протягом 3 робочих днів з дати підписання договору.

На виконання умов договору, позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 1629950,40 грн, що підтверджується видатковою накладною №109 від 08.04.2021 на суму 1620230,40 грн та видатковою накладною №117 від 12.04.2021 на суму 9720 грн (а.с. 13,14).

Вказані видаткові накладні скріплені печатками та підписані з обох сторін.

Відповідно до платіжного доручення №408 від 27.05.2021 відповідач отриманий товар за видатковою накладною №109 від 08.04.2021 оплатив частково на суму 400000 грн, залишок заборгованості складає 1229950,40 грн (а.с.16).

07.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій запропонував в досудовому порядку перерахувати протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії суму боргу з урахуванням нарахованих штрафних санкцій у розмірі 1620230,40 грн (а.с.17-20).

Відповіді на вказану претензію надано не було.

06.07.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №2, в якій вимагав в термін до 14:00 год. 07.07.2021 надати затверджений покупцем графік погашення існуючої заборгованості, термін якої не повинен перевищувати 10 календарних днів, починаючи з 07.07.2021 (а.с.21).

08.07.2021 відповідачем надано відповідь на претензію в якій зазначено, що відповідач не має змоги виконати свої зобов`язання за договором у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим просить погодити графік погашення заборгованості (а.с.22-23).

Оскільки відповідачем обов`язок щодо оплати за поставлений товар за Договором поставки від 05.04.2021 не виконано, у добровільному порядку заборгованість не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основної заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу та пені.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості, місцевий суд відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1229950,40 грн, яка підлягає стягненню.

Крім того, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги щодо стягнення штрафу та інфляційних втрат в повному обсязі, однак дійшов висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення пені та 3% річних у зв`язку з помилкою в розрахунках.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов`язання щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1229950,40 грн, яка підлягає стягненню.

Відповідач доказів оплати заборгованості за договором від 05.04.2021 не надав ні до першої, ні до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 56047,47 грн та штраф (10% від суми заборгованості) в сумі 162995,04 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони в п.6.5 договору погодили, якщо покупець допускає прострочення здійснення будь-якого платежу за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені в розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем вірно застосована подвійна облікова ставка НБУ для визначення розміру пені.

Як встановлено судами, відповідач отримав товар:

- на суму 1620230,40 грн за видатковою накладною №109 від 08.04.2021, а отже, з урахуванням п.3 специфікації №1, часткової оплати 27.05.2021 заборгованості в сумі 400000 грн та розрахунку позивача, період нарахування пені - з 23.04.2021 по 26.05.2021 грн на 1620230,4 грн; з 28.05.2021 по 30.07.2021 - на суму 1220230,40 грн;

- на суму 9720 грн за видатковою накладною №117 від 12.04.2021, а отже а отже, з урахуванням п.3 специфікації №2 та розрахунку позивача, період нарахування пені - з 27.04.2021 по 30.07.2021.

Здійснивши перерахунок пені, суди вважає вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 55381,63 грн.

У разі прострочення оплати поточного платежу на термін більше 5 банківських днів від встановленого терміну оплати, постачальник має право вимагати від покупця сплати штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості. (п.6.5 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованого штрафу у розмірі 10% за прострочення понад 5 банківських днів, суди дійшли висновку про задоволення зазначеної вимоги повністю.

Позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, також просить стягнути 3% річних в розмірі 11155,58 грн та інфляційні втрати в сумі 23649,26 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних, приймаючи до уваги розрахунок позивача, суди вважають вірним період нарахування на суму 1620230,40 грн за видатковою накладною №109 від 08.04.2021 (27.05.2021 частково сплачено товар у розмірі 400000 грн), з 23.04.2021 по 26.05.2021 грн; на суму 1220230,40 грн (після часткової оплати) - з 28.05.2021 по 30.07.2021;

- на суму 9720 грн за видатковою накладною №117 від 12.04.2021 з 27.04.2021 по 30.07.2021, у зв`язку з чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково на суму 11022,42 грн.

Перевіривши вказаний позивачем розрахунок інфляційний втрат за заявлений позивачем період, суди вважають його правомірним, у зв`язку з чим вимога щодо стягнення інфляційний втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Твердження і доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Кнів" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2021 у справі №905/1520/21 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 01.02.2022.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко