Рішення

від 25.01.2022 по справі 902/672/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р. Cправа № 902/672/16(902/590/21)

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Переродова С.О., розглянувши в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" (вул. С. Зулінського, 46, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 34940079) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Демчана Олександра Івановича (пошт. адреса: вул. Саксаганського, 88, а/с 210, м. Київ, 01032)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксент Україна" (вул. Головна, 47, с.Оноківці, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89412; код ЄДРПОУ 39537168)

про зобов`язання передати майно

у межах справи № 902/672/16

за заявою : Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай"

про визнання банкрутом

за участю :

арбітражний керуючий (ліквідатор) Демчан О.І. (в режимі відеоконференцзв`язку)

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/672/16 за заявою ПАТ АБ "Укргазбанк" про банкрутство ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай".

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Постановою суду від 04.11.2020 року визнано ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана О.І..

При цьому, ухвалою суду від 01.11.2021 року було продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Демчана О.І. у справі № 902/672/16 до 01.02.2022 року; призначено справу №902/672/16 до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2022 року.

Окрім того, 07.06.2021 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Демчана Олександра Івановича № 02-63/138 від 12.05.2021 року (вх. № 01-36/466/21) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксент Україна" про зобов`язання передати майно.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/672/16(902/590/21), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 09.06.2021 року призначено підготовче засідання з розгляду вищевказаної позовної заяви по справі № 902/672/16(902/590/21) в межах справи №902/672/16 на 25.08.2021 року о 14:30 год..

Ухвалою суду від 25.08.2021 року призначено підготовче засідання з розгляду вищевказаної позовної заяви по справі № 902/672/16(902/590/21) в межах справи №902/672/16 на 05.10.2021 року.

В подальшому, ухвалою суду від 05.10.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/672/16(902/590/21) з розгляду позовної заяви ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Демчана Олександра Івановича № 02-63/138 від 12.05.2021 року (вх. №01-36/466/21) до ТОВ "Аксент Україна" про зобов`язання передати майно, в межах справи № 902/672/16 - до судового розгляду по суті на 16.11.2021 року.

Разом з тим, ухвалою суду від 16.11.2021 року (з урахуванням ухвали від 24.11.2021 року про виправлення описки) було відкладено розгляд справи № 902/672/16(902/590/21) з розгляду вказаної позовної заяви, в межах справи № 902/672/16 - по суті на 21.12.2021 року.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року було відкладено розгляд справи №902/672/16(902/590/21) з розгляду позовної заяви ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Демчана Олександра Івановича № 02-63/138 від 12.05.2021 року (вх. № 01-36/466/21) до ТОВ "Аксент Україна" про зобов`язання передати майно, в межах справи № 902/672/16 - по суті на 25.01.2022 року о 14:30 год..

При цьому, ухвалою суду від 13.01.2022 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Демчана О.І. у судовому засіданні по справі №902/672/16(902/590/21), призначеному на 25.01.2022 року о 14:30 год. в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196.

На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явився представник Позивача.

При цьому, судом встановлено, що будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень щодо поважності причин неявки в судове засідання представника Відповідача станом на дату розгляду справи до суду від Відповідача не надходило.

Також, представник Позивача вказав про можливість проведення судового засідання з розгляду позовної заяви у цій справі по суті за наявної явки учасників.

Водночас, суд зважає на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

За змістом ч. 1, ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 21.12.2021 року по справі №902/672/16(902/590/21), яка направлялась на юридичну адресу ТОВ "Аксент Україна" згідно відомостей з ЄДРЮОФОПГФ, а саме : вул. Головна, 47, с. Оноківці, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89412, повернулась до суду із поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Приписами ч. 1, ч. 3, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно ч. 5, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що судом здійсненні усі заходи для забезпечення змагальності сторін та задля надання можливості Відповідачу приймати участь в судовому засіданні, а саме неодноразово направлялись ухвали з повідомленням про час та місце слухання у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи по суті за наявної явки учасників.

В ході розгляду справи по суті, представник Позивача підтримав в позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задоволити.

Суд, заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали позовної заяви, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, встановив наступне.

За змістом поданої позовної заяви, в ході виконання повноважень ліквідатора банкрута, арбітражним керуючим Демчаном О.І. встановлено, що частина транспортних засобів, що зареєстрована за ТОВ "ТК "Урожай", була передана на зберігання.

Водночас, у ліквідаційній процедурі транспортні засоби ліквідатору не передавалися, місцезнаходження т/з наразі невідоме, у зв`язку чим, ліквідатором вжито заходів для оголошення майна в розшук.

Так, ТСЦ МВС № 0541 листом від 04.01.2021 № 31/2-4 надало ліквідатору ТОВ "ТК "Урожай" перелік транспортних засобів, що зареєстровані за банкрутом.

ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області листом від 23.12.2020 №01-1/8384/06 надало ліквідатору ТОВ "ТК "Урожай" перелік с/г техніки, що зареєстрована за банкрутом.

Однак, транспортні засоби та сільськогосподарська техніка ліквідатору ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" арбітражному керуючому Демчану О.І. не передані та їх місцезнаходження - невідоме, що має негативний вплив на хід ліквідаційної процедури банкрута.

Водночас, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.04.2021 у справі №902/672/16 задоволено клопотання ліквідатора та зобов`язано Національну поліцію України (м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10; код 40108578) оголосити в розшук, внести відомості щодо розшуку до інформаційної підсистеми "Гарпун" з метою затримання та передачі ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Демчану О.І. транспортні засоби та сільськогосподарську техніку, що зареєстрована за ТОВ "ТК "Урожай" (код 34940079).

При цьому, ліквідатором виявлено інвентаризаційний опис № 1 від 15.12.2017 ТОВ "ТК "Урожай", що складений в процедурі розпорядження майном боржника, в якому зазначається, що т/з та с/г техніка у кількості 10 шт. зберігалися за адресою : Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 36.

ТОВ "ФК "Браво" листом від 29.03.2018 № 3/1 повідомляло розпорядника майна, що за адресою : Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд.36, виявлено майно ТОВ "ТК "Урожай" та повідомлялося про необхідність його вивозу.

Після призначення ліквідатором, останнім отримано довідку із державного реєстру, що нерухоме майно за адресою : Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, м. Новоукраїнка, вул.Курчатова, буд. 36, зареєстроване за ТОВ "Зерновик".

В подальшому, ліквідатор звертався до ТОВ "ФК "Браво" та ТОВ "Зерновик" про отримання інформації чи зберігаються т/з за адресою: Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 36, та осіб в яких можуть перебувати т/з боржника.

ТОВ "Зерновик" листом вих. № 27 від 26.01.2021 повідомило, що на дату набуття права власності на нерухоме майно за адресою : Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 36, будь-яке майно ТОВ "ТК "Урожай" на території не виявлене.

Ліквідатором отримано копії документів про передачу 10-ти одиниць т/з та с/г техніки на зберігання ТОВ "Аксент Україна".

Зокрема, між ТОВ "ТК "Урожай" (Підприємство) в особі представника Варгач Дмитра Андрійовича (паспорт НОМЕР_1 виданий 27.06.2017 органом № 7127, код НОМЕР_2 ), що діяв на підставі довіреності від 15.01.2018, з одного боку та ТОВ "Аксент Україна" (Зберігач) в особі директора Мохамед Ахмед Салма, що діє на підставі статуту, з іншого боку, а разом сторони, укладено договір відповідального зберігання № б/н від 06.04.2018 (наявний в матеріалах справи), на таких умовах :

Відповідно до Глави 66 Цивільного кодексу України, з метою забезпечення найбільш повного збереження майна Підприємства, економії коштів та збудований на принципах повної відповідальності Зберігача за зберігаєме майно, Підприємство передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання наступне майно:

1) Автомобіль САЗ 3507 д.н.з. НОМЕР_3 , 1990 р.в.. шасі № НОМЕР_4 , синій самоскид-С, свідоцтво про реєстрацію ТС серія НОМЕР_5 , видане Новоукраїнським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській обл. 24.07.2009 р.. Технічний стан: незадовільний, відсутня акумуляторна батарея, потребує капітального та відновлюваного ремонту.

2) Автомобіль САЗ 3507 д.н.з. НОМЕР_6 , 1990 р.в., шасі № НОМЕР_7 , синій самоскид-С, свідоцтво про реєстрацію ТС серія НОМЕР_8 , видане Новоукраїнським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській обл. 24.07.2009 р.. Технічний стан: незадовільний, відсутня акумуляторна батарея, потребує відновлюваного ремонту.

3) Автомобіль ГАЗ 322132 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_9 , 2002 р.в., шасі № НОМЕР_10 , червоний мікроавтобус-D, свідоцтво про реєстрацію ТС серія НОМЕР_11 , видане Новоукраїнським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській обл. 24.07.2009 р.. Технічний стан: незадовільний, відсутня акумуляторна батарея, потребує капітального та відновлюваного ремонту.

4) Автомобіль, САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_12 1986 р.в., шасі № НОМЕР_13 , синій самоскид-С, свідоцтво про реєстрацію ТС серія НОМЕР_14 , видане Новоукраїнським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській обл. 24.07.2009 р.. Технічний стан: незадовільний, відсутня акумуляторна батарея, потребує капітального та відновлюваного ремонту.

5) Автомобіль ЗИЛ-ММЗ 4502, д.н.з. НОМЕР_15 , 1991 р.в., шасі № НОМЕР_16 , самоскил-С синій, свідоцтво про реєстрацію ТС серія НОМЕР_17 , видане Новоукраїнським РЕВ УДАІ при УМВС України в Кіровоградській обл. 24.07.2009 р.. Технічний стан: незадовільний, відсутня акумуляторна батарея, потребує капітального та відновлюваного ремонту.

6) Трактор МТЗ-82.1, д.н.з. НОМЕР_18 , 1997 р.в.. зав. № НОМЕР_31, двиг. № НОМЕР_32, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_19 . Червоний колір. Технічний стан: незадовільний, відсутня акумуляторна батарея, потребує капітального та відновлюваного ремонту.

7) Трактор ЮМЗ-6КП, д.н.з. НОМЕР_20 , 1987 р.в., зав. № НОМЕР_33, двиг. № НОМЕР_34, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_21 . Технічний стан: незадовільний, відсутня акумуляторна батарея, потребує капітального за відновлюваного ремонту.

8) Причіп, 2ПТС-4, д.н.з. НОМЕР_22 . 1987 р.в., зав. № НОМЕР_35, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_23 , зелений колір. Технічний стан: незадовільний, потребує капітального та відновлюваного ремонту.

9) Самохідне шасі Т-16, д.н.з. НОМЕР_24 , 1991 р.в., зав. № НОМЕР_36, двиг. № НОМЕР_37, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_25 . Технічний стан: незадовільний, потребує капітального та відновлюваного ремонту.

10) Причіп 2ПТС-4, д.н.з. НОМЕР_26 , 1986 р.в., зав. № НОМЕР_38, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_27 . Технічний стан: незадовільний, потребує капітального та відновлюваного ремонту (п. 1.1).

Строк зберігання починається з моменту передачі майна Зберігачу та діє до повернення майна Підприємству (п. 1.2).

Зберігач зобов`язується : приймати всі заходи, необхідні для схоронності майна; дбати про майно як про своє; повернути майно Підприємству у трьохденний строк з моменту першої вимоги (підпункти 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, п. 2.3).

Зберігай відповідає: за втрату майна у розмірі вартості втраченого майна; за пошкодження майна у розмірі суми, на яку знизилась його вартість. У разі неповернення Підприємству майна у строк, вказаний в договорі. Зберігай відповідає перед Підприємством за збитки, завдані прострочкою (п. 3.1).

Зберігач не відповідає за втрату, нестачу або порчу майна, що виникла під дією непереборної сили. Місце зберігання майна: Кіровоградська обл., м. Олександрія, смт.Димитрово, вул. Димитрова, 71 (п. 4.2).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та передачі майна на зберігання Зберігачу та припиняється з моменту передачі майна Підприємству (п. 4.3).

В подальшому, 06.04.2018 між сторонами підписано акт приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання від 06.04.2018 р., яким підтверджено передачу вказаного вище майна на зберігання.

Також, відповідно до підписаного сторонами акту приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання від 06.04.2018 р., місце зберігання майна: Кіровоградська обл., м. Олександрія, смт. Димитрово, вул. Дмитрова, буд. 71.

В свою чергу, ліквідатором на адресу ТОВ "Аксент Україна" було направлено вимогу від 21.12.2020 № 02-63/98 про надання доступу та передачу рухомого майна ТОВ "ТК "Урожай". Однак, поштове відправлення не було вручене під час доставки.

Таким чином, за наявними в ліквідатора документами відсутнє майно боржника перебуває на зберіганні за адресою : Кіровоградська обл., м. Олександрія, смт. Димитрово, вул. Дмитрова, буд. 71.

Наразі, ТОВ "Аксент України" не виконує вимогу ліквідатора ТОВ "ТК "Урожай" та не повертає у добровільному порядку майно банкрута із зберігання, що на переконання Позивача, є порушенням права власності банкрута.

Зважаючи на викладене, Позивач просить суд зобов`язати Відповідача - ТОВ "Аксент Україна" передати за актом приймання-передачі ліквідатору ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу вказані вище транспортні засоби.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно ; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про зобов`язання Відповідача передати за актом приймання-передачі ліквідатору ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" арбітражному керуючому Демчану О.І., перелічені у позові транспортні засоби (в кількості 10 шт.), які були передані Позивачем Відповідачу за актом приймання передачі згідно укладеного між ними договору відповідального зберігання № б/н від 06.04.2018 року.

Підставами позовних вимог зазначено порушення Відповідачем - ТОВ "Аксент України" пп. 2.3.3 п. 2.3 договору відповідального зберігання від 06.04.2018 р., ст.ст. 936, 949, 953 ЦК України, cт. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не виконання вимоги Поклажодавця про повернення майна із зберігання, чим порушено право власності Позивача - ТОВ "ТК "Урожай" на оспорюване майно.

За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як, підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "ТК "Урожай" (Підприємство) в особі представника Варгача Д.А. та ТОВ "Аксент Україна" (Зберігач) в особі директора Мохамед Ахмед Салма, було укладено договір відповідального зберігання № б/н від 06.04.2018 р., предметом якого є передання Зберігачу на збереження майна Підприємства, а саме транспортних засобів, перелічених у п. 1.1 цього договору у кількості 10 одиниць.

Також, судом встановлено, що 06.04.2018 між Позивачем та Відповідачем підписано акт приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання № б/н від 06.04.2018 р., яким підтверджено передачу майна на зберігання, а саме вказаних вище транспортних засобів у кількості 10 одиниць та у відповідному акту приймання-передачі майна сторонами визначено, що місце зберігання майна: Кіровоградська обл., м.Олександрія, смт. Димитрово, вул. Дмитрова, буд. 71.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо відповідального зберігання рухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 3 ст. 937 ЦК України, прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Частиною 1 ст. 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст. 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Судом встановлено, що згідно підпункту 2.3.3, п. 2.3 укладеного між Позивачем та Відповідачем договору відповідального зберігання № б/н від 06.04.2018 р., зберігач зобов`язується повернути майно Підприємству у трьохденний строк з моменту першої вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що ліквідатор ТОВ "ТК "Урожай" Демчан О.І. звертався до ТОВ "Аксент Україна" із письмовою вимогою від 21.12.2020 року № 02-63/98 про надання доступу та передачу рухомого майна ТОВ "ТК "Урожай", яке було передано на зберігання за договором відповідального зберігання № б/н від 06.04.2018 р..

Направлення вказаної вище вимоги на адресу Відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист із номером поштового відправлення 0103276637685, однак, відповідне поштове відправлення не було вручене під час доставки, що підтверджується роздруківкою із веб-сайту "Укрпошта" стосовно перевірки статусу поштового відстеження за № 0103276637685.

Отже, вимога ліквідатора боржника про повернення ТОВ "Аксент Україна" переданого на зберігання майна ТОВ "ТК "Урожай" за вказаним вище договором від 06.04.2018 р., Відповідачем не виконана (доказів зворотнього Відповідачем не надано).

Згідно ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

Приписами ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Судом встановлено, що належність Позивачу оспорюваних транспортних засобів на праві власності, підтверджується долученими до позову доказами, а саме : листом ТСЦ МВС № 0541 від 04.01.2021 № 31/2-4 із додатком про перелік транспортних засобів, що зареєстровані за ТОВ "ТК "Урожай"; листом ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 23.12.2020 № 01-1/8384/06 про надання інформації щодо реєстрації техніки за ТОВ "ТК "Урожай"; інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ТК "Урожай" № 1 від 15.12.2017 року.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження : вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Частиною 1 ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що Відповідачем всупереч умов договору відповідального зберігання № б/н від 06.04.2018 р. не виконано письмову вимогу ліквідатора ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" щодо повернення із зберігання майна Позивача, в зв`язку з цим, передане Позивачем на зберігання Відповідачу майно за вказаним договором, підлягає передачі ліквідатору ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" - арбітражному керуючому Демчану О.І..

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн, підлягають віднесенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 73-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Демчана Олександра Івановича № 02-63/138 від 12.05.2021 року (вх. №01-36/466/21) до ТОВ "Аксент Україна" про зобов`язання передати майно у справі №902/672/16(902/590/21), в межах справи № 902/672/16, повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксент Україна" (вул.Головна, 47, с. Оноківці, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89412; код ЄДРПОУ 39537168) передати за актом приймання-передачі ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" (вул. Сергія Зулінського, буд. 46, м.Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 34940079) арбітражному керуючому Демчану Олександру Івановичу (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1732 від 11.11.2015, ІПН НОМЕР_28 , вул. Першотравнева, 23-Б, оф. 54, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область, 08133, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наступне майно :

- Автомобіль САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_3 , 1990 р.в., шасі № НОМЕР_4 , синій, самоскид-С, свідоцтво про реєстрацію ТС серія НОМЕР_5 ;

- Автомобіль САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_6 , 1990 р.в., шасі № НОМЕР_29 , синій, самоскид-С, свідоцтво про реєстрацію ТС серія НОМЕР_8 ;

- Автомобіль ГАЗ 322132 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_9 , 2002 р.в., шасі № НОМЕР_10 , червоний, мікроавтобус-D, свідоцтво про реєстрацію ТС серія НОМЕР_11 ;

- Автомобіль САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_12 , 1986 р.в., шасі № НОМЕР_13 , синій самоскид-С, свідоцтво про реєстрацію ТС серія № НОМЕР_30 ;

- Автомобіль ЗИЛ-ММЗ 4502, д.н.з. НОМЕР_15 , 1991 р.в., шасі № НОМЕР_16 , самоскид-С, свідоцтво про реєстрацію ТС серія НОМЕР_17 ;

- Трактор МТЗ-82.1, д.н.з. НОМЕР_18 , 1997 р.в., зав. № НОМЕР_31 , двиг. № НОМЕР_32 , свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_19 , червоний колір;

- Трактор ЮМЗ-6КП, д.н.з. НОМЕР_20 , 1987 р.в., зав. № НОМЕР_33, двиг. № НОМЕР_34, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_21 ;

- Причіп 2ПТС-4, д.н.з. НОМЕР_22 , 1987 р.в., зав. № НОМЕР_35, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_23 , зелений колір;

- Самохідне шасі Т-16, д.н.з. НОМЕР_24 , 1991 р.в., зав. № НОМЕР_36, двиг. № НОМЕР_37, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_25 ;

- Причіп 2ПТС-4, д.н.з. НОМЕР_26 , 1986 р.в., зав. № НОМЕР_38, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_27 .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксент Україна" (вул.Головна, 47, с. Оноківці, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89412; код ЄДРПОУ 39537168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" (вул. Сергія Зулінського, буд. 46, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 34940079) 4 540,00 грн - витрат на сплату судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати згідно переліку рекомендованим листом та на електронну поштову адресу арбітражного керуючого Демчана О.І. - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 01 лютого 2022 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "Аксент Україна" (вул. Головна, 47, с. Оноківці, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89412).