Рішення

від 24.01.2022 по справі 902/1091/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2022 р. Cправа № 902/1091/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАФЛОРА-ВІННИЦЯ" (вул. Київська, буд. 2-А, с. Дорожне, Вінницький район, Вінницька область, 23217)

про стягнення 1 332 437,80 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Дудченко А.О. за довіреністю;

відповідач Павлюк І.В. згідно витягу з ЄДРЮОФОПтаГФ, Яремчук Г.Б. згідно ордеру

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАФЛОРА-ВІННИЦЯ" суму заборгованості за Договором транспортування природного газу № 1803000577 від 29.01.2018 в розмірі 1 166 787,92 грн., пеню в розмірі 152 170,99 грн, 3% річних в розмірі 13 478,89 та судові витрати.

Ухвалою суду від 26.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1091/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.01.2020. Встановлено сторонам строк для вчинення процесуальних дій до 20.01.2020.

20.01.2020 до суду надійшло клопотання відповідача № 18 від 20.01.2020, в якому останній просив визнати причини ненадання відзиву у встановлений судом строк поважними та встановити новий строк для вчинення процесуальних дій до 30.01.2020, за результатами розгляду якого судом 23.01.2020 постановлено ухвалу про відмову в задоволенні означеного клопотання.

При розгляді справи 23.01.2020 судом оголошено перерву до 20.02.2020 (протокольна ухвала від 23.01.2020)

30.01.2020 до суду надійшов відзив № 28 від 30.01.2020 на позовну заяву, який, відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишено судом без розгляду.

20.02.2020 до суду надійшли письмові пояснення відповідача № 49 від 19.02.2020 по суті спірних правовідносин.

За результатами судового засідання 20.02.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 20.02.2020 про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 12.03.2020.

Ухвалою суду від 12.03.2020 підготовче засідання відкладено на 23.03.2020.

Ухвалою суду від 23.03.2020, за клопотаннями учасників справи, задля дотримання карантинного режиму та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 і убезпечення населення від вказаної особливо небезпечної хвороби, беручи до уваги необхідність дотримання принципу всебічного, повного, об`єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як і необхідність забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист шляхом участі у судовому засіданні, та з огляду на неможливість з точністю передбачити строки карантинних заходів, які можуть бути продовжені у випадку подальшого поширення коронавірусу SARS-CoV-2 територією держави та зростання захворюваності, підготовче засідання у справі відкладено на час запровадження карантину.

Беручи до уваги послаблення протиепідемічних заходів на території Вінницької області, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд упродовж розумного строку, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, ухвалою від 25.08.2021 призначив підготовче засідання у справі на 14.09.2021.

08.09.2021 до суду надійшло клопотання відповідача № 156 від 07.09.2021 про приєднання до матеріалів справи копій документів згідно переліку додатків означеного клопотання.

08.09.2021 до суду надійшла заява відповідача № 154 від 07.09.2021, в якій останній повідомляє про визнання суми основної заборгованості в сумі 583 393,96 грн, що складається із стягнення вартості природного газу, без застосування коефіцієнту 2. Одночасно повідомляє про часткову оплату основної заборгованості на суму 300 000,00 грн, докази чого просить долучити до матеріалів справи.

08.09.2021 до суду надійшла заява відповідача № 155 від 07.09.2021 про долучення до матеріалів справи листування з позивачем з приводу укладення мирової угоди в даній справі та проект мирової угоди.

09.09.2021 на електронну адресу суду надійшли пояснення б/н та дати (вх. № 01-34/8127/21) скріплені електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Кухтика В.М. щодо підстав припинення транспортування природного газу відповідачу та визначення вартості несанкціоновано відібраного природного газу.

14.09.2021 до суду надійшли заперечення б/н від 14.09.2021 за підписом представника позивача - адвоката Дудченко В.В. на клопотання відповідача про приєднання копій документів до матеріалів справи.

14.09.2021 до суду надійшли заяви відповідача № 159 від 13.09.2021 та № 160 від 13.09.2021 про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю СКЕЛА ТЕРЦИУМ та Акціонерне товариство Оператор газотранспортної системи ВІННИЦЯГАЗ .

Розглядаючи в судовому засіданні 14.09.2021 клопотання відповідача № 156 від 07.09.2021 про приєднання до матеріалів справи копій документів та заяву відповідача № 154 від 07.09.2021 про часткове визнання позову та долучення доказу здійснення часткового погашення боргу, суд, виходячи з положень п. 4 ч. 2 ст. 42 , ч. 3 ст. 80, ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишив клопотання без розгляду. При цьому заяву, виходячи з приписів ч. 4 ст. 80 ГПК України задоволив.

При розгляді, в засіданні суду 14.09.2021, заяв відповідача № 159 від 13.09.2021 та № 160 від 13.09.2021 про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, суд, з наведених мотивів відповідача, дійшов висновку про відсутність підстав для залучення визначених в заявах осіб до участі у справі, з огляду на що відмовив в задоволенні вказаних заяв.

За результатами судового засідання 14.09.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14.09.2021 про оголошення перерви в судовому засіданні до 30.09.2021.

30.09.2021 до суду надійшла заява відповідача № 188 від 29.09.2021, в якій останній повідомляє про оплату частини основної заборгованості на суму 283 393,96 грн. та просить закрити провадження у справі в частині стягнення 585 393,96 грн основної заборгованості.

При розгляді справи 30.09.2021 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 04.11.2021, про що постановлено ухвалу у протокольній формі.

Виконавши завдання підготовчого провадження, суд 04.11.2021 закрив підготовче провадження та за письмовою згодою учасників справи перейшов до розгляду справи по суті в судовому засіданні 04.11.2021, оголосив перерву в судовому засіданні до 09.12.2021, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

У визначену судом дату (09.12.2021) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 20.12.2021 розгляд справи по суті призначено на 24.01.2021, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

На визначену судом з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне.

Між АТ Укртрансгаз та ТОВ Урафлора-Вінниця укладено договір транспортування природного газу № 1803000577 від 29.01.2018, який відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497.

Відповідно до п. 3.2. цього Договору, позивач, як Оператор має право обмежувати або припиняти транспортування природного газу, у випадках, передбачених цим Договором та Кодексом.

За змістом п. 15.1. Договору транспортування природного газу, обмежується або припиняється у порядку, передбаченому Кодексом.

Позивач наголошує, що відповідач є прямим споживачем, об`єкти якого приєднані безпосередньо до газотранспортної системи, як це передбачено п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 2 розділу 1 глави Х Кодексу ГТС встановлено, що Оператор газотранспортної системи зобов`язаний припинити (обмежити) транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи, зокрема, у випадках несанкціонованого відбору природного газу.

За доводами позивача, в період березень-травень 2019 року відповідач був відсутній в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника, що виключало підстави для відбору природного газу з газотранспортної системи в означений період.

Проте, відповідач здійснював відбір природного газу у березні-травні 2019 року, що було несанкціонованим відбором природного газу.

За розрахунком позивача, проведеного відповідно до положень п. 1534. Договору, загальна вартість відібраного та використаного в період березень-травень 2019 року становить 1 166 787,92 грн.

Проте відповідач вказану вартість природного газу не сплатив, чим порушив умови п. 15.5. Договору та права позивача, як кредитора у спірних правовідносинах.

З огляду на невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті, у строки, визначені Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 152 170,99 грн та 3% річних в розмірі 13 478,89 грн.

Представники відповідача заперечили проти позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Суд зважає, що відзив відповідача, у відповідності до ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишено без розгляду. Поряд з цим судом беруться до уваги письмові пояснення відповідача № 49 від 19.02.2020, за змістом яких відповідач є сільськогосподарським виробником, який здійснює вирощування овочів в закритому ґрунті (в теплицях). З метою придбання природного газу відповідачем був укладений договір про постачання природного газу для потреб непобутового споживача № 012-2018 від 01.07.2018 з Товариством з обмеженою відповідальністю Скела Терциум , із змінами да доповненнями, згідно з яким постачальник зобов`язався передавати у власність відповідачу, як споживачу, природний газ, а споживач зобов`язався приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Відповідач є прямим споживачем природного газу та власником газопроводу від ГРС Дружба до своєї території. Як споживачу відповідачеві присвоєний ЕІС-код фізичної точки виходу 56ZG-00-0001300О, яка розташована на ГРС Дружба .

У той же час, до газопроводу, який належить відповідачу, приєднаний без належних для того правових підстав газопровід оператора газорозподільних систем (ГРС) - ПАТ Вінницягаз , який здійснював на момент виникнення спірних відносин (березень 2019 року) відбір газу через належну відповідачеві фізичну точку виходу 56ZG-00-0001300О, внаслідок чого відібраний з газової мережі відповідача та спожитий ПАТ Вінницягаз обсяг газу автоматично обліковувався, як спожитий відповідачем.

Відносно факту відсутності відповідача в період березень-травень 2019 року в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника відповідач наголошує, що був позбавлений можливості бути включеним в Реєстр споживачів постачальника через недосконалість/некоректність роботи Інформаційної платформи. При цьому наголошує, що робота Інформаційної платформи напряму залежала від позивача. Поряд з цим, за доводами відповідача, його відсутність в реєстрі споживачів постачальника протягом розрахункового періоду зобов`язувала позивача припинити транспортування природного газу в точці виходу з газотранспортної системи, проте позивач перекриття запірної арматури та її опломбування не здійснив.

Щодо проведення позивачем розрахунку вартості природного газу за спірний період на підставі п. 15.3 Договору із застосування коефіцієнту 2 , відповідач вважає, що позивачем, в даному випадку, застосовано до відповідача оперативно-господарську санкцію, тоді як ним було вжито всіх заходів щодо недопущення господарського правопорушення, а допущеному порушенню сприяла тривала бездіяльність позивача.

В судовому засіданні 24.01.2022 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 24.01.2021 представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2018 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (позивач, за Договором Оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрфлора-Вінниця (відповідач, за Договором Замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1803000577 (надалі Договір).

Відповідно до предмету Договору, Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (надалі -Послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договору вартість таких Послуг.

Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. (п. 2.2. Договору)

Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу. (п. 5.2. Договору)

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договору. (п. 2.6. Договору)

Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється Сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору. (п. 5.1. Договору)

Відповідно до п. 11.1. Договору, послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг балансування, оформляються Оператором і Замовником актами наданих послуг.

Транспортування природного газу обмежується або припиняється у порядку, передбаченому Кодексом. (п. 15.1.Договору)

Замовник, який є прямим споживачем, зобов`язаний здійснити самостійне припинення споживання природного газу в точці виходу в дату і час, зазначені у відповідному повідомленні-вимозі. (п. 15.2. Договору)

У п. 15.3. Договору визначено формулу розрахунку вартості обсягу природного газу, що був використаний Замовником, який є прямим споживачем, з часу, вказаного в повідомленні-вимозі про самостійне припинення споживання природного газу, до фактичного припинення споживання природного газу, що залишився неврегульованим після процедури врегулювання небалансу з його постачальником .

Пунктом 15.7. договору передбачено, що оператор не несе відповідальності за наслідки, пов`язані з припиненням транспортування природного газу, у разі невиконання замовником вимог щодо самостійного припинення споживання природного газу відповідно до умов кодексу.

Цей Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2022 , умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2018. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (п. 17.1. Договору)

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України майново-господарські зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спір між сторонами у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує позивач, що у відповідача у період березень-травень 2019 року були відсутні підстави для відбору природного газу з газотранспортної системи, оскільки у вказаний період відповідач був відсутній у Реєстрі споживачів постачальника, що у розумінні пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи є несанкціонованим відбором природного газу.

За умовами пункту 2 глави 1 розділу Х Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс) оператор газотранспортної системи зобов`язаний припинити (обмежити) транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу 1 Кодексу несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу за відсутності споживача в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду.

Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу, зокрема, за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період (в редакції Кодексу від 06.05.2016).

Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу Х Кодексу газотранспортної системи у разі виникнення випадку, зазначеного в пункті 1 цієї глави, оператор газотранспортної системи має право надіслати, а у разі виникнення випадку, зазначеного в пункті 2 цієї глави, зобов`язаний надіслати на адресу суб`єкта, що приєднаний до точки входу або точки виходу, повідомлення-вимогу про самостійне припинення (обмеження) подачі природного газу в точку входу або про самостійне припинення (обмеження) споживання природного газу в точці виходу. Оператор газотранспортної системи надсилає повідомлення-вимогу не пізніше ніж за три доби до дати припинення (обмеження). На підприємствах металургійної та хімічної промисловості такий строк не може бути меншим ніж п`ять діб.

Відповідно до пункту 10 глави 1 розділу Х Кодексу газотранспортної системи повідомлення-вимога має містити інформацію про підставу припинення (обмеження) транспортування природного газу, дату і час припинення (обмеження).

За змістом пункту 3 глави1 розділу Х Кодексу газотранспортної системи припинення (обмеження) транспортування природного газу здійснюється у порядку, встановленому цим розділом, договором транспортування, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2496 від 30.09.2015 р. (далі - Правила постачання природного газу), та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання припинення (обмеження) транспортування природного газу.

У пункті 14 розділу ІІ Правил постачання природного газу передбачено, що за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачеві не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України № 338 від 03.07.2009 р., та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу.

У разі одержання повідомлення про припинення або обмеження постачання природного газу споживач зобов`язаний з дотриманням правил безпеки обмежити (припинити) власне споживання природного газу, а в разі, якщо обмеження (припинення) природного газу буде здійснюватися оператором газорозподільної системи/газотранспортної системи, ужити комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварійних ситуацій, та підготувати власне газоспоживне обладнання до обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу (абзац 3 пункту 14 розділу ІІ Правил постачання природного газу).

Позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою про самостійне припинення (обмеження) споживання природного газу в точці виходу № 2408вих-19-217 від 12.03.2019 про самостійне припинення (обмеження) подачі природного газу в точку входу або про самостійне припинення (обмеження) споживання природного газу в точці виходу, в якому зазначено підставу припинення (обмеження) транспортування природного газу, дату і час припинення (обмеження), а саме з 16.03.2019 о 07 годині 00 хвилин.

Проте, повідомлення-вимога залишилося без відповіді та задоволення.

Згідно з пунктом 11 глави 1 розділу Х Кодексу припинення (обмеження) подачі природного газу в точку входу або припинення (обмеження) споживання природного газу з точки виходу здійснюється самостійно суб`єктом господарювання, що приєднаний до точки входу або точки виходу, які обслуговують газопроводи чи газоспоживне обладнання, у присутності посадової особи оператора газотранспортної системи, яка здійснює опломбування та складає акт про припинення (обмеження) транспортування природного газу.

За умовами пунктів 12 та 13 глави 1 розділу Х Кодексу у разі відмови суб`єкта, що приєднаний до точки входу або точки виходу, самостійно припинити подачу природного газу в точку входу або самостійно припинити споживання природного газу з точки виходу або у разі самовільного його відновлення оператор газотранспортної системи здійснює примусове припинення (обмеження) шляхом часткового чи повного перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного (зварного) від`єднання газопроводу, про що посадовою особою оператора газотранспортної системи складається акт.

Оператор газотранспортної системи має право залучити представників органів внутрішніх справ для безперешкодного доступу його працівників та посадових осіб до вхідної/вихідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) та виконання ними робіт щодо припинення (обмеження) подачі природного газу в точку входу або припинення (обмеження) споживання природного газу з точки виходу.

18.03.2019 представниками Оператора складено акт про відмову ТОВ Укрфлора-Вінниця самостійно припинити споживання природного газу та підготувати до пломбування газоспоживне обладнання та акт про не допуск представників оператора газотранспортної системи до проведення робіт з примусового припинення транспортування природного газу.

Таким чином, відповідач з березня по травень 2019 року здійснив такі несанкціоновані відбори природного газу:

- у березні 2019 року в обсязі 0,635 тис. м. куб., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 01.04.2019, довідкою №1 Про обсяги природного газу, які були несанкціоновано відібрані ТОВ Укрфлора-Вінниця в березні 2019 року, витягом з інформаційної платформи про відображення фізичних обсягів газу у березні 2019 року;

- у квітні 2019 року в обсязі 47,364 тис. м. куб., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 01.05.2019, довідкою №2 Про обсяги природного газу, які були несанкціоновано відібрані ТОВ Укрфлора-Вінниця в квітні 2019 року, витягом з інформаційної платформи про відображення фізичних обсягів газу у квітні 2018 року;

- у травні 2019 року в обсязі 25,143 тис. м. куб., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 01.06.2019, довідкою №3 Про обсяги природного газу, які були несанкціоновано відібрані ТОВ Укрфлора-Вінниця в травні 2019 року, витягом з інформаційної платформи про відображення фізичних обсягів газу у травні 2019 року.

Таким чином, наведені вище акти підтверджують обсяг природного газу, несанкціонованого відібраного/використаного відповідачем як прямим споживачем у період з березня по травень 2019 року.

Згідно з пунктом 14 глави 1 розділу Х Кодексу вартість та порядок здійснення оплати за використаний природний газ прямим споживачем з часу, вказаного в повідомленні-вимозі про самостійне припинення (обмеження) споживання природного газу, до часу фактичного припинення (обмеження) споживання природного газу визначається договором транспортування природного газу.

Пунктом 15.3. договору визначено, що вартість обсягу природного газу, що був використаний замовником, який є прямим споживачем, з часу, вказаного в повідомленні-вимозі про самостійне припинення споживання природного газу, до часу фактичного припинення споживання природного газу, що залишився не врегульованим після процедури врегулювання небалансу з його постачальником відповідно до вимог кодексу, сплачується суб`єктом, що приєднаний до точки виходу, на рахунок Оператора. Вартість такого природного газу визначається таким чином:

В = V х БЦГ х 2,

Де

V - обсяг природного газу;

БЦГ- базова ціна природного газу.

Згідно з пунктом 15.4 договору базова ціна газу формується оператором відповідно до кодексу. Оператор формує базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

На виконання умов договору, позивач листами № 2001вих-19-1580 від 26.04.2019, № 2001вих-19-1714 від 15.05.2019, № 2001вих-19-2374 від 02.07.2019 , № 2001вих-192144 від 14.06.2019 позивач надіслав на адресу відповідача рахунки № 03-19-1803000577 від 26.04.2019, № 04-19-1803000577 від 30.04.2019, № 04-19-18030000577/1 від 27.06.2019, № 05-191803000577 від 31.05.2019 та відповідні розрахунки вартості природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів вкладення у цінний лист (від 26.04.2019, від 16.05.2019, 18.06.2019, від 03.07.2019), фіскальними чеками (№ 0100107621321 від 26.04.2019, № 0100108127397 від 16.05.2019, № 0102110836454 від 18.06.2019 та № 0100109661656 від 03.07.2019) та видатковими накладними (№ 0100107621321 від 26.04.2019, № 0100108127397 від 16.05.2019, № 0102110836454 від 18.06.2019 та № 0100109661656 від 03.07.2019).

Судом перевірено розрахунки позивача березень - травень 2019 року та встановлено їх правильність та відповідність умовам договору та Кодексу.

При цьому, відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та самостійно не припинив споживання природного газу за березень-травень 2019 року, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 166 787,92 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості несанкціонованого споживання природного газу за березень-травень 2019 року, позивач правомірно звернувся до суду в вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 166 787,92 грн.

Поряд з цим, після відкриття провадження у даній справі відповідачем, за платіжними дорученнями № 1366 від 24.07.2020 на суму 300 000,00 грн та № 2211 від 17.09.2021 на суму 283 393,96 грн сплачено заборгованість за Договором в загальному розмірі 583 393,96 грн.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, відсутній спір щодо стягнення основного боргу в розмірі 583 393,96 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в розмірі 583 393,96 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд вважає за доцільне зазначити, що добровільно сплативши частину суми основного боргу, відповідач спростував свої доводи щодо невірно визначеного позивачем об`єму відібраного ним природного газу.

З огляду на встановлене, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 583 393,96 грн.

Заперечення відповідача щодо проведення розрахунку на підставі п. 15.3 Договору із застосування коефіцієнту 2 , не спростовують висновків суду що обсяг природного газу відібраний відповідачем у спірний період є несанкціонованим відбором природного газу. Поряд з цим, останній не здійснив самовільне припинення відбору природного газу у вказаний період, тому позивачем правомірно нараховано вартість природного газу відібраного з газотранспортної системи із застосуванням формули, узгодженої в п. 15.3. Договору.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 13 478,89 грн. 3% річних та 152 170,99 грн. пені внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 13.5. Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Договору та зважаючи, що п. 13.5. Договору передбачена майнова відповідальність, суд погоджується з розрахунком позивача і зазначає про обґрунтованість вимог позивача та правомірність нарахування пені в загальному розмірі 152 170,99 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача має місце, суд визнає розрахунок правомірним та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 13 478,89 - 3% річних підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частитни 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Також Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають до задоволення частково, з підстав наведених вище.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання судових витрат суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено 19 986,57 грн судового збору (платіжне доручення № 14886 від 25.11.2019)

Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

В даному випадку, оскільки провадження у справі підлягає закриттю внаслідок відсутності предмету спору в частині позовних вимог про стягнення 583 393,96 грн. основного боргу, позивач має право на повернення з бюджету сплаченого судового збору в розмірі 8 750,91 грн., решта суми судового збору в розмірі 11 235,66 грн покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАФЛОРА-ВІННИЦЯ" (вул. Київська, буд. 2-А, с. Дорожне, Вінницький район, Вінницька область, 23217; код ЄДРПОУ 31315342) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021; код ЄДРПОУ 30019801) 583 393 грн. 96 коп. - заборгованості; 152 170 грн. 99 коп. - пені; 13 478 грн. 89 коп. - 3% річних та 11 235 грн. 66 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви.

Провадження у справі в частині стягнення 583 393,96 грн. заборгованості закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: позивачу - forletter@utg.ua ; відповідачу - info@ukraflora.com .

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 31 січня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

3 - відповідачу (вул. Київська, буд. 2-А, с. Дорожне, Вінницький район, Вінницька область, 23217)