Рішення

від 20.01.2022 по справі 902/889/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2022 р. м. Вінниця Cправа № 902/889/21

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.,

при секретарі Сичуку І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", пр. Ушакова, буд. 53, м. Херсон, 73003, код - 14305909

до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича корпорація "Сівер", вул. Зарічна, буд. 12, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223, код - 35098139

про стягнення 150 982,86 грн

за участю представників:

позивача: Собчук Олег Віталійович

відповідач 1: не з`явився

відповідач 2: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

31.08.2021 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до ОСОБА_1 та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича корпорація "Сівер" про солідарне стягнення 150 982,86 грн заборгованості з яких 133 516,30 грн заборгованість за кредитом, 17 466,56 грн заборгованість за відсотками за Кредитним договором № 011/64695/532276 від 15.03.2019 року.

Ухвалою суду від 02.09.2021 року зобов`язано Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради надіслати на поштову та електронну адреси Господарського суду Вінницької області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

10.09.2021 року на адресу суду від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 04-00-011-59958 від 08.09.2021 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.09.2021 року відкрито провадження у справі № 902/889/21 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 15.09.2021 року виправлено описку, допущену у резолютивній частині Ухвали Господарського суду Вінницької області від 15.09.2021 року у справі № 902/889/21. Виключено п. 3 резолютивної частини з Ухвали Господарського суду Вінницької області від 15.09.2021 року у справі № 902/889/21 як помилково зазначений.

Ухвалою суду від 15.11.2021 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.12.2021 року.

01.12.2021 року на електронну адресу суду від представника позивача до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вих. № 114/5-234639 від 01.12.2021 року).

В судовому засіданні 09.12.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.01.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

При цьому, з метою оперативності судового провадження судом забезпечено участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що постановлено протокольну ухвалу.

Ухвалою суду від 21.12.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

19.01.2022 року до суду від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (№ 114/5-Л-223818 від 13.01.2022 року).

В судовому засіданні 20.01.2022 року прийняв участь представник позивача. Представники відповідачів правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Зважаючи на вищевикладене, судом враховується наступне.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

У судовому засіданні 20.01.2022 року в межах дня оголошувалась перерва.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на неналежне виконанням відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором № 011/64695/532276 від 15.03.2019 року.

Позовні вимоги до відповідача 2 обґрунтовані їхнім солідарним обов`язком як поручителя за кредитними зобов`язаннями позичальника на підставі укладеного договору поруки.

Враховуючи викладене Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось з позовом до суду про солідарне стягнення ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича корпорація "Сівер" 133 516,30 грн заборгованості за кредитом, 17 466,56 грн заборгованості за відсотками за Кредитним договором № 011/64695/532276 від 15.03.2019 року.

Матеріали справи не містять відзиву або іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що ОСОБА_1 14.03.2019 року звернулась до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" із Анкетою-заявою на отримання кредиту.

15.03.2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 011/64695/532276.

Відповідно п. 1 Кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти (надалі- Кредит) в формі Невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 189 000,00 грн. (Сто вісімдесят дев`ять тисяч гривень 00 коп.) (Ліміт), а Позичальник зобов`язується використати Кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму Кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів (Графік) та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені Договором. Графік складається за формою згідно з Додатком 1 до Договору.

Згідно п. 1.2 Договору кінцевий термін надання Кредиту -15.05.2019 року (останній день, коли Позичальник може звернутися до Кредитора з заявою про отримання траншу Кредиту).

Кінцевий термін погашення Кредиту Позичальником - 15.03.2022 року або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 Договору (останній день строку користування Кредитом, в який Позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за Договором (п. 1.3 Договору).

Протягом всього строку фактичного користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 28 % річних, в т.ч. за користуванням Кредитом після настання кінцевого терміну погашення Кредиту, визначеного пунктом 1.3. Договору (п. 2.1 Договору).

За надання Кредиту за Договором Позичальник сплачує Кредитору разову комісію в розмірі 1 871,00 грн, без ПДВ. Сума комісії підлягає сплаті одноразово в повному обсязі в день перерахування Кредиту (першого траншу Кредиту) на рахунок Позичальника до надання Позичальнику кредитних коштів (п. 2.2 Договору).

Мінімальний розмір частини Кредиту (траншу) не може бути меншим 50 000,00 грн (п. 3.3 Договору).

У відповідності до п. 5.1. Договору Позичальник взяв на себе зобов`язання здійснити погашення Кредиту, сплатити проценти, комісії штрафи та інші платежі.

Пунктом 10.1.2 Кредитного договору Засвідчення та гарантії Позичальника Позичальник підтвердив наявність фінансової спроможності виконувати Кредитний договір.

Відповідно до умов ст. 8 Кредитного договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, Кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а Позичальник зобов`язався, на вимогу Кредитора, здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Згідно п. 12.1. Кредитний договір набуває чинності з часу його підписання Сторонами та скріплення печатками та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 15.03.2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк"Банком (Банк, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича корпорація "Сівер" (Поручитель ) було укладено Договір поруки № 011/64695/532276/П, відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед Банком відповідати по зобов`язанням Боржника, що виникають з умов Договору кредиту № 011/64695/532276 від 15.03.2019 року в повному обсязі цих зобов`язань.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору поруки сторони встановили, що Поручитель зобов`язується солідарно з Позичальником відповідати за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникають у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

За твердженнями позивача, відповідач (Позичальник) не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами укладеного кредитного договору, у зв`язку чим станом на 02.10.2020 року заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № 011/64695/532276 від 15.03.2019 року становить 150 982, 86 грн, з яких заборгованості за кредитом - 133 516,30 грн, заборгованості за відсотками - 17 466, 56 грн.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 т. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

З огляду на заявлення позову не тільки до Позичальника (відповідача 1) за Кредитним договором № 011/64695/532276 від 15.03.2019 року, а і до Поручителя (відповідача 2) за Договором поруки № 011/64695/532276/П від 15.03.2019 року, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.

Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України, згідно яких у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору поруки сторони встановили, що Поручитель зобов`язується солідарно з Позичальником відповідати за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникають у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд вважає заявлені вимоги позивача про солідарне стягнення боргу за кредитним договором нормативно та документально доведеними, підтвердженими матеріалами справи, а тому сума основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 133 516,30 грн.

Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідачів 17 446,56 грн заборгованості за відсотками.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, судом виявлено недоліки у правильності нарахування відсотків, враховуючи усталену практику Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У разі , якщо сторони договору визнали підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення в позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна є безумовною і не залежить від волевиявлення однієї зі сторін (ОП КЦС ВС від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц (відступ від правового висновку КЦС ВС від 05 грудня 2018 року у справі № 756/11460/15-ц та від 05 лютого 2020 року у справі № 534/711/16-ц)

З моменту розірвання кредитного договору в позичальника залишається обов`язок повернути кредитодавцеві заборгованість, нараховану за цим договором станом на день його розірвання, а кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені кредитним договором проценти та неустойку за період після розірвання цього договору. Права й інтереси кредитодавця у правовідносинах з позичальником після розірвання кредитного договору забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України (ВП ВС від 13 червня 2018 року у справі № 548/981/15-ц).

Умова договору про право банка нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України у випадку прострочення її погашення боржником (ВП ВС від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 - відступи від правового висновку КГС ВС).

Згідно положень Кредитного договору № 011/64695/532276 від 15.03.2019 року, у разі настання обставин Дефолту Кредитор має право, зокрема, вимагати дострокового повного/часткового виконання Позичальником зобов`язань (п. 8.1.3. Договору).

Кредитор повідомляє про це Позичальника шляхом направлення письмового повідомлення.

У цьому разі зобов`язання Кредитора, є припиненими з дати прийняття Кредитором відповідного рішення (п.п. 8.3., 8.4. Договору).

Таким чином, сторонами чітко визначено момент припинення нарахування відсотків у випадку прострочення виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено, що рішення про дострокове погашення кредиту прийнято АТ "Райффайзен Банк Аваль" 24.07.2020 року, що судом встановлено з наданих позивачем Вимог про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, які було направлено відповідачам.

Тому, саме ця дата є моментом припинення нарахування процентів та свідчить про сплив строку кредитування, отже правомірним є нарахування процентів з 18.03.2019 по 24.07.2020 рр.

Здійснивши вірний розрахунок, у межах строку кредитування та з урахуванням наданого 19.01.2022 року розрахунку заборгованості за кредитним договором (вх. №01-34/575/22), судом визначено розмір відсотків в сумі 7 150,05 грн.

В зв`язку з чим, у частині стягнення з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича корпорація "Сівер" 10 316,51 грн заборгованості за відсотками слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Натомість відповідачами не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Акціонерного товариства "Райффазен Банк" підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Процесуальним законом не передбачено солідарного стягнення судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідачів в рівних частках, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118,123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича корпорація "Сівер" (вул. Зарічна, буд. 12, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223, код - 35098139) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (пр. Ушакова, буд. 53, м. Херсон, 73003, код - 14305909) 133 516,30 грн - заборгованості зі сплати тіла кредиту за Кредитним договором № 011/64695/532276 від 15.03.2019 року, 7 150,05 грн - заборгованості за відсотками.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича корпорація "Сівер" (вул. Зарічна, буд. 12, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223, код - 35098139) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 114,88 грн у рівних частинах, тобто по 1 057,44 грн з кожного.

4. Відмовити Акціонерному товариству "Райффайзен Банк" (пр. Ушакова, буд. 53, м. Херсон, 73003, код - 14305909) в частині стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича корпорація "Сівер" (вул. Зарічна, буд. 12, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223, код - 35098139) 10 316,51 грн заборгованості за відсотками.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 155,12 грн - залишити за позивачем.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Примірник повного судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за відсутності офіційної електронної адреси - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку за наступними електронними адресами: legal.collection@raiffeisen.ua.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 31 січня 2022 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр. Ушакова, буд. 53, м. Херсон, 73003)

3 - відповідачу 1 (АДРЕСА_1)

4 - відповідачу 2 (вул. Зарічна, буд. 12, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223)