Рішення

від 18.01.2022 по справі 921/600/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 січня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/600/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Нафта» , вул. Тернопільська, буд. 83 А, с. Ступки, Тернопільського р-н., Тернопільської обл., 47755 (адреса для листування: вул. Студинського, буд. 2, смт. Велика Березовиця, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., 47724)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» , 46011, м. Тернопіль, бульвар Д. Галицького, буд. 28, кв. 75

про стягнення заборгованості у сумі 209 546 грн 09 коп. з яких: 145 094 грн 80 коп. - заборгованість з оплати поставленого товару, 30 490 грн 97 коп. - інфляційні втрати через прострочення виконання грошового зобов`язання, 24 748 грн 89 коп. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання та 9 211 грн 43 коп. - три проценти річних.

За участі представників:

Позивача: не зявився ;

Відповідача : не зявився.

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Учасники справи, за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Нафта» звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №б/н від 06.09.2021 (Вх.№662 від 13.09.2021) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» стягнення заборгованості у сумі 239 546 грн 09 коп. з яких: 175 094 грн 80 коп. - заборгованість з оплати поставленого товару, 30490 грн 97 коп. - інфляційні втрати через прострочення виконання грошового зобов`язання, 24748 грн 89 коп. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання та 9 211 грн 43 коп. - три проценти річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддя від 13.09.2021 головуючим у справі №921/600/21 визначено суддю Гевко В.Л.

Ухвалою суду від 20.09.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.10.2021 о 10 год. 20 хв.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.

В порядку ст. 183 ГПК України у судовому засіданні 09.11.2021 суд, протокольною ухвалою, продовжив строк підготовчого провадження до 29.11.2021, закрив підготовче провадження з 30.11.2021 та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.11.2021 о 12 год. 00 хв.

30.11.2021 розпочато розгляд справи по суті, та у відповідності до статті 216 ГПК України, у судовому засіданні по суті оголошувалась перерва та судове засідання відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 18.01.2022 о 10 год. 45 хв.

Позивач участі повноважного представника у призначеному судовому засіданні не забезпечив, проте на адресу суду надійшла заява (№б/н, від 11.01.2022 (вх№190 від 13.01.2022)), у якій адвокат Петренко Т.Б. просить відкласти судове засідання по даній справі через неможливість з`явитись у судове засідання через перебування її у відпустці за межами України.

Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні 18.01.2022 не забезпечив, будь яких заяв чи клопотань суду не надав.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.01.2022 суд видалився до нарадчої кімнати та прийняв рішення у справі, про що суддею виготовлено та підписано скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція позивача.

У поданому позові (б/н від 06.09.2021 (вх№662 від 13.08.2021)) позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Тернопіль - Нафта , як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК", як Покупцем було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 4/19-Т від 01 лютого 2019 року про постачання палива дизельного.

За домовленістю між сторонами Договору, Постачальник поставив Покупцю товар, а саме паливо дизельне ДП-Л-Євро 5 на загальну суму 665 866 грн 14 коп. без передоплати, враховуючи наполегливі прохання покупця та прагнення побудувати з постачальником взаємовигідні ділові відносини, які грунтується на взаємних компромісах та розумінні комерційних потреб один одного.

Однак, товар на суму 175 094 грн 80 коп. не був оплачений Покупцем, незважаючи на умови Договору.

На підставі зазначеного позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Тернопіль - Нафта звернулось із позовом про стягнення із відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК" заборгованості у сумі 239 546 грн 09 коп., з яких: 175 094 грн 80 коп. - заборгованість з оплати поставленого товару, 30 490 грн 97 коп. - інфляційні втрати через прострочення виконання грошового зобов`язання, 24 748 грн 89 коп. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання та 9 211 грн 43 коп. - три проценти річних.

2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позов.

Відповідач - ТОВ «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» у наданому суду відзиві на позовну заяву (№б/н від 11.10.2021 (вх.№8550 від 20.10.2021)) позовні вимоги визнає частково в сумі 145 094 грн 80 коп. та зазначає, що відповідно до банківської виписки від 22.09.2021 ним на рахунок ТзОВ "Тернопіль-Нафта" на виконання договору №4/19-Т від 01.02.2019 перераховано 30 000 грн 00 коп.

Крім того, стосовно штрафних санкцій зазначає, що вони не відповідають вимогам Закону, а тому не підлягають до задоволення.

3. Розгляд заяви позивача про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 09.11.2021 представником позивача підтверджено, що 22.09.2021 відповідачем на виконання договору №4/19-Т від 01.02.2019 перераховано на рахунок позивача 30 000 грн 00 коп.

У зв`язку із зазначеним, позивач заявив про зменшення заявленої до стягнення суми заборгованості та просить суд стягнути із відповідача - ТзОВ "ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК" заборгованість у сумі 209 546 грн 09 коп., з яких: 145 094 грн 80 коп. - заборгованість з оплати поставленого товару, 30 490 грн 97 коп. - інфляційні втрати через прострочення виконання грошового зобов`язання, 24 748 грн 89 коп. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання та 9 211 грн 43 коп. - три проценти річних.

У судовому засіданні 09.11.2021 суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог та продовжив розгляд спору, у якому має місце нова ціна позову, а саме: стягнення заборгованості у сумі 209 546 грн 09 коп. з яких: 145 094 грн 80 коп. - заборгованість з оплати поставленого товару, 30490 грн 97 коп. - інфляційні втрати через прострочення виконання грошового зобов`язання, 24748 грн 89 коп. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання та 9 211 грн 43 коп. - три проценти річних.

4. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

4.1. Норми права, які застосував суд.

У відповідності до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із статтею 4 ГПК, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей з 76 по 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктами 3,4 ч.1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1,2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

4.2. Мотивована оцінка судом аргументів,

наведених сторонами у справі.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, заперечення відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Предметом спору є заявлені вимоги позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Нафта» про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» заборгованості у сумі 209 546 грн 09 коп., з яких: 145 094 грн 80 коп. - заборгованість з оплати поставленого товару, 30 490 грн 97 коп. - інфляційні втрати через прострочення виконання грошового зобов`язання, 24 748 грн 89 коп. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання та 9 211 грн 43 коп. - три проценти річних (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тернопіль - Нафта , (далі за текстом - Постачальник або Позивач ), в особі директора Козяра Володимира Богдановича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК", (далі за текстом - Покупець або Відповідач ), в особі директора Венгриновича Валерія Станіславовича (надалі - Покупець або Відповідач ) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 4/19-Т (надалі - Договір ) про постачання палива дизельного (надалі - Товар ).

Предметом даного Договору згідно п. 1.1 є те, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (Товар), а покупець зобов`язується прийняти такий Товар та сплатити на користь Постачальника його вартість. Асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки, сторона, яка здійснює транспортування товару та інші необхідні для поставки партії Товару дані визначаються у Додаткових угодах, рахунках фактурах та/або в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, що складаються Постачальником та підтверджуються шляхом підписання Покупцем на умовах даного Договору. До додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюється видаткова накладна на Товар та /або акт приймання-передачі Товару, підписані Сторонами.

Загальна кількість товару по даному Договору - сума кількості товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії Договору, згідно видаткових накладних. (п. 1.3 Договору).

Поставка Товару за цим Договором здійснюється на базисних умовах "СРТ" (транспортом перевізника на станцію/пункт призначення Покупця за рахунок Постачальника). (п.2.2 Договору).

Сторони за спільним бажанням мають право визначити асортимент, кількість, термін поставки, місце поставки, сторона яка здійснює транспортування Товару та інші необхідні умови для поставки партії Товару в Рахунку-фактурі без укладання відповідної Додаткової угоди. (п.2.3. Договору).

Моментом виконання Постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару, вважається факт підписання видаткової накладної уповноваженими представниками Сторін. (п.2.4. Договору).

Сторони визначили, згідно пункту 2.5 Договору, що моментом виконання Постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару, вважається факт підписання видаткової накладної уповноваженими представниками Сторін.

Згідно розділу 4 Договору, а саме оплата товару здійснюється у національній валюті протягом 1 (одного) календарного дня з дати виставлення рахунку - фактури шляхом 100% попередньої оплати вартості відповідної партії поставки товару згідно рахунку-фактури, у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок Постачальника (копії рахунків на оплату додаємо).

Як зазначає позивач, за домовленістю між сторонами Договору, Постачальник поставив Покупцю товар, а саме паливо дизельне ДП-Л-Євро 5 на загальну суму 665 866 грн 14 коп. без передоплати, враховуючи наполегливі прохання Покупця та прагнення побудувати з Постачальником взаємовигідні ділові відносини, які ґрунтуються на взаємних компромісах та розумінні комерційних потреб один одного.

При цьому, у відповідності до п.9.1 та п.9.2. договору поставки нафтопродуктів №4/19-Т від 01.02.2019 сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31 грудня 2019 року. У випадку, якщо жодна зі Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один календарний місяць до його закінчення, даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Сторони не заперечують, що договір №4/19-Т від 01.02.2019 ними був пролонгований на наступні періоди.

Вказане підтверджується і поданими (з посиланням на договір №4/19-Т від 01.02.2019) Актом звірки за період з 01.01.2021 по 03.09.2021, змістом відзиву на позов та випискою по рахунку від 22.09.2021.

Наведене свідчить про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання за договором поставки, згідно якого та в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.2.1. Щодо основної заборгованості.

На виконання умов договору, Позивач поставив та передав у власність Відповідачу товар (паливо дизельне ДП-Л-Євро 5) на загальну суму 665 866 грн 14 коп. без передоплати, у відповідності до видаткових накладних:

- №123 від 28.08.2020 на суму 555 094,80 грн;

- №127 від 31.08.2020 на суму 110 771 грн 34 грн.

Вказані видаткові накладні підписані та завірені печатками обох сторін без будь яких зауважень та заперечень, з чого вбачається, що сторони не заперечують, що поставка товару була здійснена та доставлена на адресу ТОВ "ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК", а також є свідченням того, що сторони досягли згоди щодо умов співпраці, необхідних для виконання зобов`язання з поставки.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата Товару здійснюється у національній валюті протягом 1 (одного) календарного дня з дати виставлення рахунку-фактури шляхом 100% попередньої оплати вартості відповідної поставки Товару згідно рахунку-фактури, у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок Постачальника.

Однак, у порушення взятих на себе зобов`язань Відповідач за поставлений товар провів оплату частково в розмірі 490 791 грн 34 коп., а саме :

16.09.2020 у сумі 50 000,00 грн (док. №1625 призначення плат. оплата за дизельне паливо згідно рахунку №136 від 28.08.2020 року) ;

23.10.2020 у сумі 110 771,34 грн (док. №1625 призначення плат. оплата за дизельне паливо згідно рахунку №137 від 31.08.2020 року) ;

04.11.2020 у сумі 100 000,00 грн (док. №24 призначення плат. оплата за дизельне паливо згідно договору №4/І9-Г від 01.02.2019 року) ;

24.12.2020 у сумі 100 000,00 грн (док. № 1823 призначення плат. оплата за дизельне паливо згідно договору № 4/19-Т від 01.02.2019 року) ;

23.02.2021 у сумі 100 000,00 грн (док. №1933 призначення плат. оплата за дизельне паливо згідно договору № 4/19-Т від 01.02.2019 року) ;

27.08.2021 у сумі 30 000,00 грн (док. №246 призначення плат. оплата за дизельне паливо згідно договору № 4/19-Т від 01.02.2019 року).

У результаті чого, станом на час звернення Позивача із позовною заявою до суду Відповідач заборгував Позивачу - 175 094,80 грн з ПДВ.

З метою не доведення справи до суду, ТОВ «Тернопіль-Нафта» надіслано на адресу ТОВ «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» претензію від 06.08.2020 №6 (копія претензії знаходиться в матеріалах справи), з вимогою виконати належним чином зобов`язання за Договором та перерахувати на його рахунок заборгованість в сумі 205 094 грн 80 коп. та попередження щодо наслідків непогашення суми боргу, однак, станом на час звернення позивача із позовом до суду, дана претензія залишена боржником без відповіді.

Разом з тим, долученою до матеріалів справи випискою банку по рахунку, сформованою 03.09.2021, підтверджується, що відповідачем 27.08.2021 у відповідності до док.№2237 здійснено оплату (за дизельне паливо згідно договору №4/19-т від 01.02.2019 в тому числі ПДВ) в розмірі 30 000 грн 00 хв.

Вказані обставини підтверджуються Актами звірки взаєморозрахунків по стану за період березень 2020 року, за період з 01.01.2021-03.09.2021 року між ТОВ Тернопіль-Нафта та ТОВ "ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК", підписаними уповноваженими представниками Постачальника і Покупця. Станом на день підписання Акту за серпень 2021 року заборгованість ТОВ "ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК" становила 175 094 грн 80 коп.

Під час судового розгляду даної справи відповідачем погашено частину боргу, що підтверджується наданою суду випискою банку по рахунку, сформованою 09.11.2021, з якої вбачається, що 22.09.2021 відповідачем, у відповідності до док.№2292, здійснено оплату (за дизельне паливо згідно договору №4/19-т від 01.02.2019 в тому числі ПДВ) в розмірі 30 000 грн 00 хв.

Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, позивачем підтверджено належними та допустими доказами, що ним свої зобов`язання за Договором виконано і поставлено відповідачу товар. Проте, всупереч вимогам договору, відповідачем - ТОВ «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» , отриманий за видатковим накладними : №123 від 28.08.2020 та №127 від 31.08.2020 товар, не оплачено своєчасно та в повному обсязі, проте у відзиві на позовну заяву відповідачем визнано заборгованість перед позивачем у розмірі 145 094,80 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним позивачем і не спростованим відповідачем, що всупереч договірних зобов`язань, станом на 18.01.2022, товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» не оплачено заборгованість за отриманий ним товар в розмірі 145 094 грн 80 коп., чим порушено строки про оплату товару, встановлені та погоджені Договором поставки №4/19-т від 01.02.2019, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

4.2.2. Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктами 4.2., 4.3. договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється у національній валюті протягом 1 (одного) календарного дня з дати виставлення рахунку-фактури шляхом 100% попередньої оплати вартості відповідної партії поставки товару згідно рахунку-фактури, у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок Постачальника.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за товар, отриманий згідно вищеперелічених видаткових накладних на виконання Договору поставки нафтопродуктів №4/19-Т від 01.02.2019, позивачем на підставі ст.625 ЦК України заявлено до стягнення 30 490 грн 97 коп. інфляційного збільшення суми боргу за період з 08.09.2020 по 04.09.2021 та 9 211 грн 43 коп. 3% річних за період з з 08.09.2020 по 04.09.2021 (з урахуванням сум, сплачених відповідачем в погашення боргу).

Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 30 490 грн 97 коп. інфляційних витрат та 9 211 грн 43 коп. 3% річних, а позов в даній частині є таким, що підлягає до задоволення.

4.2.3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.ст.546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.258 ЦК України та ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України.

Як вже зазначалось вище, у п.5.4 Договору сторони передбачили, що у випадку ненадходження повної оплати за відвантажений товар протягом 10 календарних днів з дати відвантаження товару, та з урахуванням ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи порушення відповідачем строків проведення розрахунку за товар, на підставі наведених вище положень Договору, позивачем за періоди з 08.09.2020 по 07.03.2021 та з 11.09.2020 по 22.10.2020 нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 24 748 грн 89 коп. (виходячи із суми заборгованості та строків оплати окремо по кожній видатковій накладній).

Проте, здійснивши власний розрахунок, з урахуванням періоду нарахування визначеного позивачем, обмеженнями ч. 6 статті 232 ГК України, суд вважає, правомірними, належним чином обрахованими та такими, що підлягають до задоволення заявлені до стягнення позивачем - 24 746 грн 69 коп. пені.

В іншій частині позовних вимог (стягнення пені) слід відмовити у позові.

5. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1 ) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає, що спір у справі виник у результаті неправильних дій зі сторони відповідача, який належним чином не виконав умови договору із повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

А тому суд, використовуючи право, надане йому частиною 9 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем покладає повністю на відповідача у справі та присуджує стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Нафта» 3 593 (три тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн 19 коп. судового збору.

Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями статей 2, 42, з 74 по 79, 86, 129, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Нафта» - 209 543 грн 89 коп. з яких: 145 094 грн 80 коп. - заборгованість з оплати поставленого товару, 30 490 грн 97 коп. - інфляційні втрати через прострочення виконання грошового зобов`язання, 24 746 грн 69 коп. - пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання та 9 211 грн 43 коп. - три проценти річних.

3. В частині стягнення 2 грн 20 коп. пені, відмовити в позові.

4. Судовий збір покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» .

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Нафта» - 3 593 (три тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн 19 коп. судового збору.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопіль-Нафта» , вул. Тернопільська, буд. 83 А, с. Ступки, Тернопільського р-н., Тернопільської обл., 47755 (адреса для листування: вул. Студинського, буд. 2, смт. Велика Березовиця, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., 47724), (код ЄДРПОУ 40333304) ;

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАЄКТОРІЯ ТРАНС ЛОГІСТИК» , 46011, м. Тернопіль, бульвар Д. Галицького, буд. 28, кв. 75, (код ЄДРПОУ 42643642).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено на протязі дев'яти робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 31.01.2022.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам за їх зверненням.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко