Постанова

від 20.01.2022 по справі 915/324/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 915/324/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання - Мірошниченка К. Є.,

за участю представників сторін:

позивача - Табула О. М. (адвокат),

відповідача - Лойфер А. О. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Фірми "ИНТЕРСЕРВИС"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (колегія суддів: М.А. Мишкіна - головуючий, О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко)

і рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 (суддя М.В.Мавродієва) у справі

за позовом Приватного підприємства Фірми "ИНТЕРСЕРВИС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та визнання права власності на спірний нерухомий об`єкт,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 19.03.2020р. Приватне підприємство Фірма ИНТЕРСЕРВИС (далі - ПП Фірма ИНТЕРСЕРВИС ) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Приватні Інвестиції (далі -ТОВ ФК Приватні Інвестиції ), в якому просило суд:

- скасувати державну реєстрацію прав власності ТОВ ФК Приватні інвестиції на об`єкт нерухомого майна, опис об`єкта: Опис: Літери: В, В'-1, В"-2 - Кулінарний цех, блок підсобних приміщень (площа 1210,3 м 2 ), Г-1 - Головний виробничий корпус №2 (площа 1767 м 2 ), ЬІ - Навіс, ЬІ' - Навіс, Я'" - Навіс; адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Автомобільна, будинок 1/3, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 623492348101, згідно з записом про право власності за номером 32686982, дата державної реєстрації: 31.07.2019 15:35:02, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Уваров Сергій Васильович, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний помер: 48096771 від 05.08.2019;

- визнати за ПП Фірма ИНТЕРСЕРВИС право власності на об`єкт нерухомого майна, опис об`єкта: Опис: Літери: В, В'-1, В"-2 - Кулінарний цех, блок підсобних приміщень (площа 1210,3 м 2 ), Г-1 - Головний виробничий корпус №2 (площа 1767 м 2 ), ЬІ - Навіс, ЬІ' - Навіс, Я'" - Навіс; адреса: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Автомобільна, будинок 1/3, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 623492348101.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що належить на праві власності позивачу, державним реєстратором проведено за відповідачем з порушенням приписів статей 34, 36, 37 Закону України Про іпотеку , статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статті 328 Цивільного кодексу України, за відсутності укладеного в нотаріальному порядку договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яким передбачалась би передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок основного зобов`язання. На думку позивача, з порушенням пункту 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державний реєстратор провів реєстраційну дію без належної перевірки технічного паспорта на об`єкти нерухомості. Позивач зазначав, що всупереч умовам договору та вимогам статті 37 Закону України Про іпотеку оцінка майна не здійснювалась; позивач не отримував будь-яких вимог від позивача, а реєстратор не перевірив факт виконання договору згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Наявність державної реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ ФК Приватні інвестиції , на думку позивача, порушує права ПП Фірми ИНТЕРСЕРВИС як власника об`єкта нерухомого майна, який наділений повноваженнями вільно розпоряджатись своєю власністю, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку про наявність правових підстав для скасування оспорюваної державної реєстрації права власності.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 у задоволенні позову ПП Фірма ИНТЕРСЕРВИС відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 залишено без змін.

2.2. Судові рішення обґрунтовані посиланням на норми частини 1 статті 3, частини 1 статті 5, частин 1, 3 статті 33, частин 1, 2, 5 статті 37, частини 5 статті 5, частини 1 статті 35 Закону України Про іпотеку (в чинній редакції), статті 36 Закону України Про іпотеку (в редакції, чинній станом на 30.03.2004р.), частини 1 статті 2, частини 3 статті 10, частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабміну України №1127 від 25.12.2015. Суди зазначили, що статтею 36 Закону України Про іпотеку була передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання; Договір іпотеки від 30.03.2004 містить відповідне іпотечне застереження, зміст якого вміщено у пунктах 5.1, 5.6 договору; розділ 5 Договору іпотеки від 30.03.2004 не містить умови щодо укладення сторонами окремого, підписаного обома сторонами та нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №176326641 від 05.08.2019 вбачається, що відповідачем для проведення державної реєстрації права власності державному реєстратору, зокрема, були надані: 1) Договір іпотеки (дублікат), серія та номер: 1600, виданий 30.03.2004, видавник приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу, Філіпенко В.В.; 2) Договір про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер: 1357, виданий 25.10.2018, видавник: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Апатенко М.А.; 3) Вимога, серія та номер: Рі0003623012019о, виданий 23.01.2019, видавник ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції"; 4) Картка, серія та номер: 0411205244913, виданий 27.01.2019, видавник Укрпошта. Картка №0411205244913 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення) міститься в матеріалах справи та свідчить, що вимога про усунення порушень вручена уповноваженій особі ПП Фірма "Интерсервис" 27.01.2019 за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1. Тому суди дійшли висновку, що відповідачем були надані державному реєстратору усі документи, визначені нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тому підстави для скасування державної реєстрації права власності ТОВ ФК Приватні інвестиції на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою вул.Автомобільна, 1/3 у м. Миколаєві, відсутні, як і відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на ці об`єкти нерухомого майна згідно зі статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень із одночасним скасуванням державної реєстрації прав відповідача.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 у справі № 915/324/20 в частині відмови у задоволенні вимоги ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" про скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна та ухвалити нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник з посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень неправильно застосували положення частини 1 статті 35 Закону України Про іпотеку , пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, та неврахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17.

На думку скаржника, суди обох інстанцій неправильно застосували положення статей 10, 18, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла на час вчинення реєстраційних дій), частин 3, 5 статті 5, частини 6 статті 6, частини 3 статті 36, статті 37 Закону України Про іпотеку , абзацу 2 частини 2 статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , пунктів 57, 58, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник також зазначає про неправильне застосування судами статті 75 Господарського процесуального кодексу України та неврахування при ухваленні оскаржуваних судових рішень преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду у справі № 915/2225/19.

3.3. ТОВ ФК Приватні інвестиції у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними, а судові рішення є законними і обгрунтованими.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 04.04.2003 за позивачем - ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" зареєстровано право власності на нежитловий об`єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул.Автомобільна, буд.1, на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2003.

4.2. 31.03.2003 між ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", як позичальником, та Акціонерним товариством "Кредит Банк (Україна)" укладено кредитний договір №34-2003 на суму 1000000,0 грн, із строком повернення коштів до 30.03.2005.

До цього Кредитного договору укладались додаткові угоди від 18.07.2003 та від 29.03.2004.

4.3. Згідно з пунктом 2.1 Кредитного договору №34-2003 в забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитниму договором банком приймається: майнові права по договору купівлі-продажу б/н від 20.03.2003 на нерухомість та обладнання виробничої бази, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, №1, заставною вартістю 1750000,0 грн, майбутній урожай 2003 року заставною вартістю 595162,0 грн.

4.4. На виконання пункту 2.1 Кредитного договору №34-2003 між Акціонерним товариством "Кредит Банк (Україна)", як заставодержателем, та ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", як заставодавцем, було укладено договір застави майнових прав від 31.03.2003, а в подальшому - договір застави від 18.07.2003, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дубровою Т.І. та зареєстровано в реєстрі за №2305 (далі - Договір застави), відповідно до умов якого цей договір забезпечує дійсну вимогу заставодержателя, що випливає з умов кредитного договору №34-2003 від 31.03.2003 з додатковою угодою до нього від 18.07.2003, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, згідно з яким заставодавець зобов`язаний повернути заставодержателю кредит в сумі 1000000,00 грн та сплатити 19% річних за користування кредитом, а також неустойку, комісію у випадках, розмірі та строки, передбачених кредитним та цим договором в строк до 30.03.2005 згідно з графіком (пункт 1.1 Договору застави).

4.5. Умовами пункту 2.1 Договору застави передбачено, що в забезпечення виконання зобов`язань перед заставодержателем з своєчасного повернення отриманого кредиту, відсотків за користування ним та сплати штрафних санкцій (пені), комісій, що випливають з умов кредитного договору, заставодавець заставив заставодержателю майно, яке належить йому на праві власності, а саме: 1) нежитловий об`єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1; склад якого зазначений у договорі; 2) обладнання, заставною вартістю 323443,0 грн.

Предмет застави оцінюється сторонами на загальну суму 2692363,0 грн (пункт 1.4 Договору застави в редакції додаткової угоди від 30.03.2004.

4.6. Згідно з пунктом 2.1.4 Договору застави в разі виникнення простроченої заборгованості за основним зобов`язанням або порушення його умов заставодавцем, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави. В цьому разі заставодержатель має право задовольнити, за рахунок предмета застави свої вимоги в повному обсязі, який встановлюється на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, суму відсотків за його використання, неустойку, комісії, відшкодування збитків, спричинених прострочкою виконання основного зобов`язання, а також витрат по здійсненню забезпечених заставою вимог.

Заставодавець зобов`язаний вживати заходи, які необхідні для збереження предмета застави, включаючи проведення капітального та поточного ремонту майна, яке є предметом застави по цьому договору (пункт 2.3.1 Договору застави).

4.7. 29.03.2004 між ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", як позичальником, та Акціонерним товариством "Кредит Банк (Україна)" укладено кредитний договір №16-2004 на суму 300000,0 грн, зі строком повернення коштів до 28.03.2006.

4.8. 29.03.2004 між ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", як позичальником, та Акціонерним товариством "Кредит Банк (Україна)" укладено кредитний договір №17-2004 на суму 550000,00 грн, зі строком повернення коштів до 01.12.2004.

4.9. 30.03.2004 між ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", як іпотекодавцем, та Акціонерним товариством Кредит Банк (Україна) , як іпотекодержателем, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. 30.03.2004 та зареєстрований в реєстрі за №1600 (далі - Договір іпотеки).

Предметом іпотеки було визначено нерухоме майно, склад якого зазначений у договорі за адресою: м. Миколаїв вул. Автомобільна, 1 заставною вартістю 2368920,00 грн (пункти 1.3, 1.6 Договору іпотеки).

4.10. Відповідно до п.1.1 Договору іпотеки він забезпечує виконання зобов`язань іпотекодавця та вимог іпотекодержателя:

- за кредитним договором №38-2003 від 31.03.2003 з додатковими угодами до нього від 06.06.2003, від 21.07.2003, від 05.11.2003, від 10.12.2003, від 29.03.2004, який укладено між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі ( основне зобов`язання ). Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається іпотекодавцю кредитором - іпотекодержателем на наступних умовах: сума кредиту - 300000,00 грн; строк повернення кредиту - 01.10.2004; кредит підлягає поверненню згідно з графіком: до 01.09.2004 - 100000,00 грн, до 01.10.2004 - 200000,00 грн; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі - 19% річних;

- за кредитним договором №16-2004 від 29.03.2004, який укладено між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі ( основне зобов`язання ). Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається іпотекодавцю кредитором - іпотекодержателем на наступних умовах: сума кредиту - 300000,00 грн; строк повернення кредиту - 28.03.2006; кредит підлягає поверненню, згідно з графіком (додаток 1 до договору іпотеки); розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі - 18% річних;

- за кредитним договором №17-2004 від 29.03.2004, який укладено між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі ( основне зобов`язання ). Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається іпотекодавцю кредитором - іпотекодержателем на наступних умовах: сума кредиту - 550000,00 грн; строк повернення кредиту - 01.12.2004; кредит підлягає поверненню згідно з графіком: до 01.10.2004 - 150000,00 грн, до 01.11.2004 - 200000,00 грн, до 01.12.2004 - 200000,00 грн; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі - 18 % річних.

4.11. Згідно з пунктом 3.1.4 договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

4.12. Іпотекодавець зобов`язаний здійснювати поточний ремонт предмета іпотеки, а капітальний ремонт чи перепланування тільки за письмовим погодженням з іпотекодержателем (пункт 4.1.7 Договору іпотеки).

4.13. Відповідно до пункту 5.1 Договору іпотеки іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність.

Згідно з пунктом 5.4 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За рішенням іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися наступним чином (договір про задоволення вимог іпотекодержателя) (пункт 5.5 Договору іпотеки).

4.14. Відповідно до пункту 5.6 Договору іпотеки у випадках, передбачених законодавством України та цим договором, іпотекодержатель має право прийняти предмет іпотеки у власність. При цьому ціна предмета іпотеки, що передається у власність, визначається експертним шляхом перед такою передачею.

4.15. Заочним рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 20.02.2006 у справі №2-1549/2006, яке набрало законної сили 02.03.2006, визнано право власності на об`єкти, розташовані на вул.Автомобільна, 1 в м. Миколаєві за ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" у зв`язку з будівництвом нових об`єктів, збільшенням площ існуючих об`єктів внаслідок перепланування та капітального ремонту, а саме на: літ.А - адмінбудівля, прохідна, літ.Б-1, Б'-1 птахобійний цех, літ.Б'' - консервний цех, літ Б'''-1 - ЦТФ, літ.В, В'-1, В''-1 - блок підсобних приміщень, кулінарний цех, літ.Г-1- головний виробничий цех №2, Е-1 - тарний цех, З-1 - допоміжний корпус тарного цеху, літ.Ж-1 - контора тарного цеху; літ.К, К'-1 - бокси, літ.Р-1, Р-2 - котельня, літ С-1,С'-2,С''-1, С'''№10 - головний виробничий корпус №1 з естокадою, літ.С1У - аміачна насосна, літ.Ц-1 - їдальня, літ.Ц'-1 - вагова, літ.У-2 - лабораторія промивочна, літ.И-1 вулканізаторна, літ.О-1 - склад ПММ, літ.Л-1 - насосна, літ.П-1 - градирня, літ.Т' - вбиральня, літ.Т - вбиральня, літ.Ф-1 - жироловка, літ.Х, Х' - вагова, літ.Ч-1 - овочесховище, літ.Ш-1 - мазутосховище, літ.Щ-1 - трансформаторна підстанція, літ.Э-1 - трансформаторна підстанція, літ.Ю-1 - зарядна, літ.Я' - навіс, літ.Я'' - навіс, літ.Я''' - навіс, літ.Ы - навіс, літ.Ы' - навіс, літ.Ь - склад, літ.Ь' - склад-битова, літ.Д-1 - недобудований склад, літ.М-2 - надбудована сторожка, №№1-4, 6-9 - №14 спорудження, №№11-13, 15 - огородження, І - покриття, склад літ.Н-1, зовнішнім розміром (60,62х18,55), загальною площею 1068,5 м 2 , основною площею 1068,5 м 2 , змінені площі за рахунок перепланування та капітального ремонту головного виробничого корпусу літ.Г-1, загальна площа 1763,0 м 2 , основна площа 1536,6 м 2 , адміністративної будівлі літ.А-1, загальною площею 92,0 м 2 , основною площею 59,4 м 2 , що розташовані на вул. Автомобільній, 1 у м. Миколаєві, при цьому встановлено, що нерухоме майно є самочинним будівництвом.

4.16. 13.05.2009 право власності на нежитловий об`єкт за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Автомобільна, буд.1 було зареєстроване за ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", підстава виникнення права власності - рішення суду.

4.17. 13.03.2015 Виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення №180 "Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради", відповідно до пункту 61 якого вирішив нежитловим будівлям по вул. Автомобільній, 1 (Літ.Г-1, Ы, Ы', Я''', В, В''-2, В'-1), які належать ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", надати нову адресу: вул. Автомобільна, 1/3; нежитлові будівлі (Літ.Ш-1, Ц-1, Ц'-1, А-1, Ф-1, У-2, Х, Х', Т, Т', Б-1, Б'-1, Б''-1, Б'''-1, Ч-1, Я', Я'', №6, 1, 4, 14, 11, 12, 13, 15, І) залишити за адресою: вул. Автомобільна, 1.

4.18. 24.04.2015 Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області видала ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" свідоцтво про право власності на нежитловий об`єкт (індексний номер 36755042) за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, буд.1/3; 20.04.2015 право власності було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

4.19. 29.11.2011 між Публічним акціонерним товариством "КредоБанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", як новим кредитором, був укладений договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору, а новий кредитор прийняв від банку права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних у Додатку №1.

4.20. Згідно з розділом 1 Договору факторингу Визначення та тлумачення право вимоги означає повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін за забезпечувальними документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення права вимоги за цим договором, а також які виникнуть в майбутньому, зокрема, право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов Кредитних договорів.

4.21. Відповідно до пункту 3.2 Договору факторингу банк продає та передає новому кредитору, а новий кредитор купує та приймає права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних в додатку №1. Сторони зобов`язані підписати на дату надходження ціни відступлення на рахунок банку акт прийому-передачі портфеля заборгованостей, згідно з Додатком №2 до договору на підтвердження зазначеного приймання-передачі. Даний акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за портфелем заборгованості відповідно до умов цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання даного Акту.

4.22. Згідно з пунктом 1.3 Договору факторингу забезпечення означає іпотеку, заставу, поруку та інші види забезпечення виконання будь-якою особою зобов`язань, або іншу угоду чи домовленість, що мають подібну дію.

У пункті 4.1 Договору факторингу сторони узгодили, що новий кредитор заплатить банку ціну відступлення в сумі 292214748,74 грн.

4.23 . 13.12.2011 ТОВ ФК Приватні інвестиції було внесено на рахунок ПАТ Кредобанк ціну купівлі за викуп портфеля заборгованості у розмірі 292214748,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 13.12.2011.

4.24 . На виконання пункту 3.2 Договору факторингу 14.12.2011 між банком та новим кредитором було підписано Акт прийому-передачі портфеля заборгованостей.

4.25. Із змісту додатку №1 до Договору факторингу "База даних" вбачається, що ТОВ ФК Приватні інвестиції набуло права вимоги заборгованості, зокрема, за згаданими кредитними договорами №34-2003 від 31.03.2003, №16-2004 та №17-2004 від 29.03.2004, а також за договорами, укладеними на забезпечення виконання цих кредитних договорів.

4.26 . 25.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "КредоБанк", як первісним іпотекодержателем, та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", як новим іпотекодержателем, був укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки (далі - Договір про відступлення прав), за умовами пункту 1.1 якого у зв`язку із укладенням між первісним іпотекодержателем та новим іпотекодержателем Договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011, згідно з яким первісний іпотекодержатель передав новому іпотекодержателю всі права вимоги за договорами, перелік яких наведений в Додатку №1 до Договору факторингу, шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 (надалі іменується Основне зобов`язання ), які укладені між первісним іпотекодержателем та боржниками - перелік яких наведений в Додатку №1 до Договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011, первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває права первісного іпотекодержателя, належні первісному іпотекодержателю за Договором іпотеки від 30.03.2004, який було укладено з ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" (код ЄДРПОУ 3115969, місцезнаходження: Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Партизанське, вул.Центральна), посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1600. До нового іпотекодержателя переходять права первісного іпотекодержателя у зобов`язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

4.27. За цим Договором новий іпотекодержатель одержує право замість первісного іпотекодержателя в разі невиконання або неналежного виконання боржниками своїх зобов`язань за договорами, перелік яких наведений в Додатку №1 до Договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 перед новим іпотекодержателем, одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку відповідно до Договорів іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців у порядку, визначеному Договорами іпотеки та Законом України "Про іпотеку" (пункт 1.2 Договору про відступлення прав).

4.28. Відповідно до пункту 1.4 Договору про відступлення прав предметом іпотеки є належне іпотекодавцю нерухоме майно, визначене Договором іпотеки від 30.03.2004, який було укладено з іпотекодавцем, посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. та зареєстровано в реєстрі за №1600. Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджувалося документами, які наведені в Договорі іпотеки із змінами та доповненнями. Заставна вартість предмету іпотеки визначається сторонами у сумі 2368920,00 грн.

4.29. Протягом п`яти календарних днів з дати нотаріального посвідчення цього Договору первісний іпотекодержатель зобов`язаний надіслати боржнику та іпотекодавцю на адресу, зазначену в Договорі іпотеки та Кредитному договорі, письмове повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки. Права за Договором іпотеки вважаються відступленими з моменту укладання цього Договору та його нотаріального посвідчення (пункти 2.1, 2.2 Договору про відступлення прав).

4.30. 25.10.2018 Договір про відступлення посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстровано в реєстрі за №1357.

4.31 . Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2017, яке набрало законної сили 07.11.2017, у справі №915/777/17 за позовом ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" до ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" було зобов`язано ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" в особі голови ліквідаційної комісії підприємства Табули Анатолія Васильовича скласти проміжний ліквідаційний баланс ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" та подати його на затвердження у відповідності до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України.

4.32. У вказаному судовому рішенні встановлено, що із змісту додатку №1 до договору факторингу "База даних" випливає, що ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" набуло права вимоги заборгованості, зокрема, за згаданими вище кредитними договорами, з урахуванням змін та доповнень до них, а саме: за кредитним договором від 31.03.2003 № 34-2003 - в сумі 1712942 грн. 62 коп.; за кредитним договором від 29.03.2004 №16-2004 - в сумі 306957 грн. 23 коп.; за кредитним договором від 29.03.2004 №17-2004 - в сумі 550000 грн.; а також за договорами, укладеними на забезпечення виконання цих кредитних договорів. Ураховуючи укладення первісним кредитором Банком з новим кредитором позивачем ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" зазначеного договору факторингу, та що сторонами цього договору на виконання його пункту 3.2 складено акт прийому-передачі портфеля заборгованостей від 14.12.2011, підписаний уповноваженими представниками сторін договору та скріплений печатками сторін договору, і що на даний час, за твердженнями позивача, заборгованість ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" у добровільному порядку не погашено, суд вважає доведеним, що позивач набув права вимоги заборгованості за всіма вищезазначеними кредитними договорами та договорами забезпечення до них. ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" неодноразово зверталося до голови ліквідаційної комісії відповідача Табули А.В. та засновника відповідача ОСОБА_1 з вимогами від 27.03.2017 №919/І/2012, від 03.04.2017 №3118/2017/И, від 18.04.2017 №3954/2017/И, від 30.05.2017 №6456/2017/И, направлення котрих підтверджується відповідними поштовими квитанціями, про надання відомостей щодо вжиття ліквідаційною комісією ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" заходів для завершення процедури ліквідації товариства, зокрема, про складення проміжного ліквідаційного балансу підприємства, проте зазначені вимоги залишено без реагування та виконання.

4.33 . 23.01.2019 ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" надіслало ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" голові ліквідаційної комісії ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" Табулі І.В., учаснику та кінцевому бенефіціарному власнику ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" вимогу за вих. № Рі0003623012019о про усунення порушень відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у тридцятиденний строк сплатити йому заборгованість за кредитними договорами №34-2003 від 31.03.2003 та №16-2004, №17-2004 від 29.03.2004 разом із інфляційними втратами та 3% у загальній сумі 14491046,62 грн, та попередило, що у разі невиконання Приватним підприємством Фірма "Интерсервис" зобов`язання по сплаті 14491046,62 грн у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" та розділу 5 Договору іпотеки.

Копія зазначеної вимоги була отримана ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" 27.01.2019, що підтверджується копією відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення №0411205244913 за адресою: 54007, м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1.

Також ця вимога була направлена за місцезнаходженням іпотекодавця: 57240, Миколаївська область, Вітовський район, с. Партизанське, вул. Центральна.

4.34. 24.07.2019 на замовлення ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Содель" був складений звіт №26-07-19-ОМ.1 про оцінку вартості майна, об`єкт оцінки: нежитловий об`єкт, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1; власник ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", за яким вартість майна складає 4390195,0 грн.

4.35. 31.07.2019 державним реєстратором Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Уваровим Сергієм Васильовичем на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48096771 від 05.08.2019 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 32686982, дата державної реєстрації: 31.07.2019 15:35:02, на нежитловий об`єкт у м. Миколаєві на вул. Автомобільній, буд.1/3, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 623492348101, власник ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції", код ЄДРПОУ 37356981.

4.36. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №176326641 від 05.08.2019 в якості підстави виникнення права власності зазначено наступне: опис, серія та номер: 0411205244913, виданий 23.01.2019, видавник: Укрпошта; Картка, серія та номер: 0411205244913, виданий 27.01.2019, видавник Укрпошта; Договір іпотеки (дублікат), серія та номер: 1600, виданий 30.03.2004, видавник приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу, Філіпенко В.В.; Договір про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер: 1357, виданий 25.10.2018, видавник: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Апатенко М.А.; Вимога, серія та номер: Рі0003623012019о, виданий 23.01.2019, видавник ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції"; накладна, серія та номер: 0411205244913, виданий 23.01.2019, видавник: Укрпошта .

4.13. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю правових підстав для скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а в решті - касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема частини 1 статті 35 Закону України Про іпотеку , пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, та без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17.

5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.4. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.5. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.6. Предметом позову у справі № 906/1551/20, що розглядається, є вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та визнання права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

5.7. Верховний Суд установив, що у справі № 757/13243/17, на яку посилається скаржник, предметом позову були вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених на підставі статті 38 Закону України Про іпотеку , та витребування майна.

5.8. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17 , зокрема, викладено такий висновок, на який посилається скаржник у касаційній скарзі:

54. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

56. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

57. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

58. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України Про іпотеку іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання .

5.9. Водночас, у справі № 757/13243/17 суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у матеріалах справи відсутні докази отримання іпотекодавцем повідомлення про намір іпотекодержателя продати предмет іпотеки відповідно до частини першої статті 38 Закону України Про іпотеку (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17).

5.10. Проте у справі № 915/324/20, що розглядається, суди установили, що 23.01.2019 ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" надіслало ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС", голові ліквідаційної комісії ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" Табулі І.В., учаснику та кінцевому бенефіціарному власнику ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" вимогу за вих.№Рі0003623012019о про усунення порушень відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку", в якій вимагало у тридцятиденний строк сплатити йому заборгованість за кредитними договорами №34-2003 від 31.03.2003 та №16-2004, №17-2004 від 29.03.2004 разом із інфляційними втратами та 3% у загальній сумі 14491046,62 грн, та попередило, що у разі невиконання зобов`язання по сплаті 14491046,62 грн у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги, ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" та розділу 5 Договору іпотеки (т.1 а.с.75-76). Суди також установили, що копія вищезазначеної вимоги була отримана ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" 27.01.2019 , що підтверджується копією відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення №0411205244913 (т.1 а.с.78) за адресою: 54007, м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1. Також ця вимога була направлена за місцезнаходженням іпотекодавця: 57240, Миколаївська область, Вітовський район, с.Партизанське, вул. Центральна (т.1 а.с.82).

5.11. Таким чином, судами попередніх інстанцій установлено факт отримання вимоги ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" та факт дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

5.12. Отже, у справі № 757/13243/17, на яку посилається скаржник, та справі № 915/324/20, що розглядається, установлені різні фактичні обставини справи, що формують зміст правовідносин, відмінні також предмет та підстави позову, відтак відсутні підстави вважати подібними правовідносини у наведених справах.

5.13. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.14. Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не підтвердилися, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП Фірма "ИНТЕРСЕРВИС" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.15. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.16. Положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.17. На думку скаржника, суди обох інстанцій неправильно застосували положення статей 10, 18, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла на час вчинення реєстраційних дій), частин 3, 5 статті 5, частини 6 статті 6, частини 3 статті 36, статті 37 Закону України Про іпотеку , абзацу 2 частини 2 статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , пунктів 57, 58, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник також зазначає про неправильне застосування судами статті 75 Господарського процесуального кодексу України та неврахування при ухваленні оскаржуваних судових рішень преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду у справі № 915/2225/19.

5.18 . Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у цьому випадку не підтвердилися з огляду на наступне.

5.19. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (тут і надалі в редакції, що діяла на час вчинення реєстраційних дій) державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Згідно з частиною 4 статті 18 цього ж Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Наведені положення законодавства свідчать про обов`язок державного державного реєстратора запитувати інформацію під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Посилання скаржника на різні номери, адреси, назви, літери та технічні характеристики об`єктів нерухомості не можуть слугувати підставою для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що з витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.08.2019р. №176326641 вбачається, що нежитловий об`єкт за адресою: м. Миколаїв, вул.Автомобільна, 1/3 складається з: літери В, В'-1, В"-2 - Кулінарний цех, блок підсобних приміщень (площа 1210,3 м 2 ), Г-1 - Головний виробничий корпус №2 (площа 1767 м 2 ), ЬІ - Навіс, ЬІ' - Навіс, Я'". При цьому у пункті 1.3 Договору іпотеки зазначено, що предметом іпотеки є нежитловий об`єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1, який, зокрема, складається з: блоку підсобних приміщень, кулінарний цех, літери В, В'-1, В"-2 (площа 1210,3 м 2 ), Головний виробничий корпус №2 літ.Г-1, навіс літ.Я'", навіс літ.ЬІ, навіс літ.ЬІ' (т.1, а.с.17). Судом апеляційної інстанції встановлено, що будівлі та навіси, які увійшли до складу нежитлового об`єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1/3 співпадають із будівлями та навісами, які зазначені у Договорі іпотеки від 30.03.2004 (пункти 6, 8, 9, 10 переліку, з якого складається нежитловий об`єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1). При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що виокремлення цих об`єктів у самостійний об`єкт нерухомості із присвоєнням йому нової адреси є результатом дій самого іпотекодавця, вчинених без згоди та повідомлення іпотекодержателя.

5.20. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування статей 10, 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла на час вчинення реєстраційних дій), пунктів 57, 58, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, частини 5 статті 37 Закону України Про іпотеку щодо переліку документів, які подаються державному реєстратору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено документи, на підставі яких може проводитися державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва. До таких документів віднесені: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікат; 5) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Водночас перелік документів, що повинні подаватися для державної реєстрації речового права визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

Зокрема, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції, чинній на момент державної реєстрації), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та умовами Договору іпотеки від 30.03.2004р. для державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем в результаті позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель повинен подати державному реєстратору: копію договору іпотеки, копію письмової вимоги про усунення порушень із доказами їх надсилання іпотекодавцю та отримання і документ на підтвердження факту завершення строку, встановленого у вимозі, з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Водночас суди попередніх інстанцій установили, що з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №176326641 від 05.08.2019 (т.1 а.с.25) вбачається, що ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" для проведення державної реєстрації права власності державному реєстратору, зокрема, були надані: 1) Договір іпотеки (дублікат), серія та номер: 1600, виданий 30.03.2004, видавник приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу, Філіпенко В.В.; 2) Договір про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер: 1357, виданий 25.10.2018, видавник: Приватний нотаріус Київського нотаріального округу Апатенко М.А.; 3) Вимога, серія та номер: Рі0003623012019о, виданий 23.01.2019, видавник ТОВ "ФК "Приватні Інвестиції"; 4) Картка, серія та номер: 0411205244913, виданий 27.01.2019, видавник Укрпошта.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем були надані державному реєстратору всі документи, визначені нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

5.21. У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частин 3, 5 статті 5, частини 6 статті 6, частини 3 статті 36, статті 37 Закону України Про іпотеку за відсутності висновку Верховного Суду про застосування цих норм у подібних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що Закон України Про іпотеку (в редакції, що діяла на момент укладення Договору іпотеки) передбачав, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 1,2 статті 5 Закону України Про іпотеку (в редакції, що діяла на момент укладення Договору іпотеки) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку (в редакції, що діяла на момент укладення Договору іпотеки) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частиною 1 статті 37 Закону України Про іпотеку (в редакції, що діяла на момент укладення Договору іпотеки) передбачалося, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Чинна редакція частин 1, 2 статті 37 Закону України Про іпотеку передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас, розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій установили що згідно з пунктом 5.1 Договору іпотеки від 30.03.2004 Іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність. Відповідно до пункту 5.6. Договору іпотеки від 30.03.2004 у випадках, передбачених законодавством України та цим Договором, Іпотекодержатель має право прийняти предмет іпотеки у власність.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що нормами Закону України Про іпотеку та умовами Договору іпотеки від 30.03.2004 передбачено право іпотекодержателя набути право власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження (розділ 5 Договору іпотеки), відповідають вимогам законодавства.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.05.2020р. у справі №644/3116/18, про те що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

При цьому не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про створення (виділення, виокремлення) цих об`єктів у самостійний об`єкт нерухомості оскільки відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, від 19.04.2018 у справі № 161/3376/17, від 04.07.2018 у справі № 335/640/15-ц новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

5.22. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування абзацу 2 частини 2 статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні . Зокрема, на думку скаржника, у Висновках про вартість майна від 24.07.2019 зазначено, що об`єктом оцінки є нежитловий об`єкт, розташований за адресою: вул. Автомобільна,1, проте доказів проведення оцінки нежитлових об`єктів за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1/3 державному реєстратору не надавалось.

Проте такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що будівлі та навіси, які увійшли до складу нежитловий об`єкт за адресою:м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1/3 співпадають із будівлями та навісами, які зазначені у Договорі іпотеки від 30.03.2004р. (пункти 6, 8, 9, 10 переліку, з якого складається нежитловий об`єкт за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1).

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування норм статті 75 Господарського процесуального кодексу України та неврахування преюдиційних обставин, встановлених у справі № 915/2225/19. Так, зокрема, скаржник посилається, на розмір судового збору, стягнутий з ПП Фірми ИНТЕРСЕРВИС за подачу позову про визнання права власності на нерухомі об`єкти на вул. Автомобільна, 1/1 та вул. Автомобільна, 1/4 у м. Миколаєві. Водночас, згідно з установленими обставинами справи, 24.07.2019р. на замовлення ТОВ ФК Приватні інвестиції суб`єктом оціночної діяльності ТОВ Содель був складений Звіт №26-07-19-ОМ.1 про оцінку вартості майна, об`єкт оцінки: нежитловий об`єкт, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1, власник ПП Фірма ИНТЕРСЕРВИС , за яким вартість майна складає 4390195грн. (т.1, а.с. 83,84).

5.23. При цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій та не доводять порушення ними норм матеріального чи процесуального права.

5.24. Оскільки скаржником не доведено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, відсутні підстави для формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм права, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, у спірних правовідносинах.

5.25. Крім того, Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.26. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

5.27. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів немає.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

6.3. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПП Фірми ИНТЕРСЕРВИС з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ПП Фірми ИНТЕРСЕРВИС - залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Фірми ИНТЕРСЕРВИС постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 у справі № 915/324/20 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного підприємства Фірми ИНТЕРСЕРВИС залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 у справі № 915/324/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак