Рішення

від 22.09.2022 по справі 915/324/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року Справа № 915/324/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Степанової І.С.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" №1095515 від 07.04.2021 (вх.№5511/21 від 13.04.2021) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи

за позовом: Приватного підприємства Фірма "Интерсервис" (57240, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Партизанське, вул.Центральна; ідент.код 31159695; пошт.адреса: 54008, м.Миколаїв, вул.Казарського, буд.1Б, кв.65; адреса представника - адвоката Табули О.М.: 54008, м.Миколаїв, вул.Казарського, буд.1Б, кв.8; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (04112, м.Київ, вул.Жамбила Жабаєва, буд.7; ідент.код 37356981; ел.пошта: info@pinvest.com.ua),

про: скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за відповідачем та визнання права власності на спірний нерухомий об`єкт за позивачем,-

в с т а н о в и в:

13.04.2021 за вх.№5511/21 від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до суду надійшла заява №1095515 від 07.04.2021 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, в якій останній суд просить стягнути з позивача на його користь 50000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу та 63750,93 грн недоплаченого судового збору в дохід Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 15.04.2021 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.05.2021.

У зв`язку з направленням матеріалів справи до Південно-західного апеляційного господарського суду, ухвалою суду від 05.05.2021 зупинено провадження з розгляду заяви до повернення матеріалів справи в провадження Господарського суду Миколаївської області.

У зв`язку з надходженням матеріалів справи до Господарського суду Миколаївської області, ухвалою суду від 18.10.2021 поновлено провадження у справі з розгляду заяви та призначено судове засідання на 28.10.2021.

28.10.2021, 17.11.2021 та 07.12.2021 судом відкладався розгляд заяви відповідно на 17.11.2021, 07.12.2021 та 23.12.2021 за відповідними клопотаннями позивача.

03.12.2021 від позивача до суду надійшло клопотання, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні заяви відповідача щодо стягнення з нього судового збору та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5000,0 грн.

У зв`язку з направленням матеріалів справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ухвалою суду від 08.12.2021 зупинено провадження з розгляду заяви до повернення матеріалів справи в провадження Господарського суду Миколаївської області.

У зв`язку з надходженням матеріалів справи до Господарського суду Миколаївської області, ухвалою суду від 29.08.2022 поновлено провадження у справі з розгляду заяви та призначено судове засідання на 22.09.2022.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом враховано, що представник заявника (відповідача) в заяві від 14.09.2022 просив суд розглядати заяву без його участі. Вимоги викладені в заяві підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для розгляду заяви по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 22.09.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення без його проголошення.

Розглянувши заяву суд дійшов наступних висновків.

Приватне підприємство Фірма «Интерсервис» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», в якій просило суд: 1) скасувати державну реєстрацію прав власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (код ЄДРПОУ 37356981) на об`єкт нерухомого майна, опис об`єкта: Опис: Літери: В, В'-1, В"-2 - Кулінарний цех, блок підсобних приміщень (площа 1210,3 кв.м), Г-1 - Головний виробничий корпус №2 (площа 1767 кв.м), ЬІ - Навіс, ЬІ' - Навіс, Я'" - Навіс; адреса: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Автомобільна, будинок 1/3, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 623492348101, згідно запису про право власності за номером 32686982, дата державної реєстрації: 31.07.2019 15:35:02, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор Баловненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області Уваров Сергій Васильович, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний помер: 48096771 від 05.08.2019; 2) визнати за Приватним підприємством Фірма «Интерсервис» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31159695) право власності на об`єкт нерухомого майна, опис об`єкта: Опис: Літери: В, В'-1, В"-2 - Кулінарний цех, блок підсобних приміщень (площа 1210,3 кв.м), Г-1 - Головний виробничий корпус №2 (площа 1767 кв.м), ЬІ - Навіс, ЬІ' - Навіс, Я'" - Навіс; адреса: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Автомобільна, будинок 1/3, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 623492348101.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 по даній справі, яке залишено без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022, в задоволенні позову відмовлено.

09.04.2021 відповідач поштою направив до суду заяву від 07.04.2021 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, в якій останній суд просить стягнути з позивача на його користь 50000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу та 63750,93 грн недоплаченого судового збору в дохід Державного бюджету України.

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи у суді першої інстанції, заявник (відповідач) зазначає наступне:

- для надання професійної правничої допомоги відповідач звернувся до Адвокатського об`єднання «СмартЛекс», про що укладено договір №07/2018 від 01.11.2018 та додаток від 15.04.2020. У даній справі інтереси відповідача представляли адвокати Лойфер А.Е., Проценко М.М., Лойфер А.О.;

- відповідно до умов договору №07/2018 від 01.11.2018 та додатку від 15.04.2020 гонорар за надану правову допомогу у суді першої інстанції становить 50000,0 грн, що підтверджується актом приймання-передання наданої правової допомоги від 06.04.2021;

- чинним законодавством України встановлено обов`язок позивача сплачувати судовий збір. Визначаючи ціну позову, позивач посилався на довідку про балансову вартість, проте довідка про балансову вартість не є належним та допустимим доказом вартості нерухомого майна, оскільки згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вартість нерухомого майна визначається виключно суб`єктом оціночної діяльності. Більш того, спірні об`єкти нерухомого майна станом на дату звернення до суду не перебували у власності позивача, а відтак й на балансі, що позбавляє позивача права на власний розсуд визначати балансову вартість майна. Вартість нежитлового об`єкту, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1; визначена у звіті №26-07-19-ОМ.1, який складено ТОВ «Содель», та становить 4390195,0 грн;

- з урахуванням пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» позивач за вимогу майнового характеру (визнання за позивачем права власності на спірний об`єкт нерухомого майна) мав сплатити 65852,93 грн (із розрахунку 4390195,0 грн х 1,5%), проте ним було сплачено лише 2102,0 грн, а тому недоплачена сума судового збору становить 63750,93 грн, які підлягають стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

В обґрунтування клопотання про відмову в задоволенні заяви відповідача щодо стягнення з позивача судового збору та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000,0 грн останній вказує наступне:

- розмір заявлених відповідачем витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- судові засідання у даній справі проводились за клопотанням відповідача в режимі відеоконференції, а тому час витрачений адвокатом на розгляд справи є мінімальним;

- спір по даній справі є тотожним спору між тими ж сторонами у справі №915/2225/19 та всі заяви по суті справи, подані відповідачем, фактично переписані з постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 по справі №915/2225/19;

- позивач перебуває у процедурі ліквідації та не здійснює господарську діяльність, таким чином, розмір гонорару є значно завищеним;

- судовий збір при подачі позову було сплачено у розмірі, визначеному згідно вимог діючого законодавства;

- позивачем у даній справі було сплачено судовий збір виходячи з вимоги немайнового характеру у розмірі 2102,0 грн, та судовий збір у розмірі 2102,0 грн, що складає 1,5% від вартості спірного майна згідно довідки про балансову вартість, яка підтверджує балансову вартість спірного нерухомого майна, за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1/3, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 623492348101, станом на 01.03.2020 у розмірі 70000,0 грн;

- висновки про вартість майна викладені у звіті №26-07-19-ОМ.1 від 24.07.2019, складеному ТОВ «Содель», в яких зазначено, що об`єктом оцінки є нежитловий об`єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1; не є доказом проведення процедур оцінки щодо будівель та споруд, розташованих за адресою в місті Миколаєві по вул.Автомобільній, 1/3; стосовно яких заявлено позов у даній справі, оскільки станом на дату складання звіту - 24.07.2019 нерухомі об`єкти за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, буд.1/3, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 623492348101, не входили до складу об`єктів за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1; а починаючи з 24.04.2015 були виділені у окремі об`єкти цивільних прав.

Щодо стягнення з позивача на користь відповідача 50000,0 грн витрат на надання професійної правничої допомоги, суд приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що 01.11.2018 між Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» та відповідачем було укладено договір №07/2018 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились про те, що за цим договором адвокатське об`єднання зобов`язується за плату надавати клієнту правову допомогу в порядку та на умовах, що визначені цим договором.

Перелік справ (заборгованостей), відносно яких адвокатське об`єднання надає клієнту (іншим особам, в інтересах яких діє клієнт) правову допомогу за цим договором, визначається в додатках до цього договору або актах приймання-передання реєстру боржників, які підписуються сторонами (п.2.3 договору про надання правової допомоги).

Правова допомога за цим договором надається за плату (далі - гонорар). Розмір гонорару обчислюється з урахуванням складності правового питання та/або справи (провадження), витраченого часу на надання правової допомоги, інших істотних обставин та узгоджується сторонами в додатках або додаткових угодах до цього договору. Строки та періодичність оплати гонорару узгоджуються сторонами в додатках або додаткових угодах до цього договору (п.п.3.1-3.3 договору про надання правової допомоги).

Судом встановлено, що представниками відповідача по даній справі в Господарському суді Миколаївської області були адвокати Лойфер А.Е., Лойфер А.О. та Проценко М.М., які підписували від імені відповідача та направляли до суду всі заяви по суті даної справи та заяви з процесуальних питань, а також приймали участь в судових засідання по даній справі в режимі відеоконференції.

Згідно додатку від 15.04.2020 до договору про надання правової допомоги гонорар за представництво інтересів клієнта у справі №915/324/20 в суді першої інстанції, що включає: правовий аналіз наданих документів та інших вихідних даних щодо предмету спору; аналіз та підбірку практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду з аналогічних спорів; підготовку процесуальних та інших документів правового характеру; участь у судових засіданнях тощо; - становить 50000,0 грн.

Актом від 06.04.2021 приймання-передання наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги встановлено, що адвокатським об`єднанням на виконання вимог договору №07/2018 від 01.11.2018 про надання правової допомоги та додатку до такого договору від 15.04.2020 клієнту в суді першої інстанції по справі №915/324/20 було надано такі послуги: правовий аналіз наданих документів (копії позовної заяви із додатками) та інших вихідних даних щодо предмету спору, надання усної консультації щодо можливості правової позиції у справі; підготовка клопотання від 17.04.2020 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; підготовка відзиву від 21.04.2020 на позовну заяву; підготовка питань позивачу в порядку ст.90 ГПК України; підготовка двох клопотань від 23.04.2020 та від 03.07.2020 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; підготовка клопотання від 29.04.2020 про відкладення розгляду справи; підготовка двох заперечень від 22.06.2020 та від 01.09.2020 (проти заяви від 13.08.2020); підготовка клопотання від 03.09.2020 в порядку ч.6 ст.90 ГПК України; підготовка клопотання від 22.12.2020; участь у восьми судових засіданнях Господарського суду Миколаївської області (15.07.2020, 19.08.2020, 21.12.2020, 13.01.2021, 09.02.2021, 04.03.2021, 24.03.2021, 05.04.2021) в режимі відеоконференції.

Актом також визначено, що гонорар за надану правову допомогу становить 50000,0 грн. Клієнт не має жодних претензій щодо якості, кількості та/або своєчасності наданої правової допомоги.

Судом приймається до уваги, що згідно ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне господарське процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12) ч.3 ст.2 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, прийнятій об`єднаною палатою Касаційного господарського суду, викладено висновок, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №920/13/19 наголосив, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може з власної ініціативи не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, розподіляючи у даній справі витрати відповідача на оплату професійної правничої допомоги адвоката, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи договір про надання правничої (правової) допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг з зазначенням в ньому конкретного переліку послуг, які надано, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності, розумності та співрозмірності таких витрат.

Судом враховано, що Господарським судом Миколаївської області у справі №915/2225/19 вже вирішувався спір у подібних правовідносинах між тими самими сторонами, що й у даній справі. Вимогами позивача Приватного підприємства Фірма "Интерсервис" у такій справі були вимоги про скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» (ідент.код 37356981) на два інших об`єкти нерухомого майна за адресами: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1/1 та 1/4; та визнання за Приватним підприємством Фірмою "Интерсервис" (ідент.код 31159695) права власності на такі об`єкти нерухомого майна, які також є об`єктами іпотечного обтяження за договором іпотеки від 30.03.2004, оскільки на об`єкт, який не є новоствореним, а створений з прив`язкою до заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, поширюється всі іпотечні обтяження.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі №915/2225/19 скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2020 та у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Дослідивши зміст постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.02.2021, судом встановлено, що у справі №915/2225/19 правові підстави вимог позивача та визначені ним способи захисту його права повністю співпадають з такими у даній справі.

Судом встановлено, що у справі №915/2225/19 інтереси відповідача також представляло Адвокатське об`єднання «СмартЛекс» та ті самі адвокати, що й у даній справі, - Лойфер А.Е., Лойфер А.О. та Проценко М.М.

За такого, суд вважає, що у даній справі представниками відповідача було затрачено значно менше часу та розумової діяльності на підготовку та подання до суду заяв по суті справи на спростування вимог позивача, та заяв з процесуальних питань, оскільки аналогічні за змістом заяви ними вже готувались та надавались суду у справі №915/2225/19.

Таким чином, врахувавши положення договору про надання правової допомоги та акту приймання-передання наданої правової допомоги, враховуючи рівень складності справи, взявши до уваги одночасний розгляд цим же судом справи між тими ж сторонами у подібних правовідносинах за участі тих же представників відповідача, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній відповідачем сумі не відповідає вказаним критеріям реальності, розумності та співрозмірності.

За вказаних обставин, суд вважає за необхідне обмежити обсяг витрат на правову допомогу сумою у розмірі 25000,0 грн, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У відшкодуванні витрат на правову допомогу в решті заявленої позивачем суми 25000,0 грн, - слід відмовити.

Щодо стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України 63750,93 грн судового збору, суд приходить до наступних висновків.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1) п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно п.п.2) п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102,0 гривень.

Так, позивачем в позовній заяві було викладено одну вимогу немайнового характеру - скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, буд.1/3; та одну вимогу майнового характеру - визнання за позивачем права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, буд.1/3.

За подання до Господарського суду Миколаївської області такої позовної заяви позивачем 19.03.2020 за квитанцією №0.0.1654568138.1 було сплачено загалом 4204,0 грн судового збору, тобто 2102,0 грн за вимогу немайнового характеру, та 2102,0 грн за вимогу майнового характеру із розрахунку: 70000,0 грн (балансова вартість спірного нерухомого майна, за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, буд.1/3; згідно довідки станом на 01.03.2020) х 1,5% = 1050,0 грн < 2102,0 грн.

Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Судом встановлено, що дійсна вартість нерухомого майна (нежитлового об`єкту), розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1; визначена у звіті №26-07-19-ОМ.1 від 24.07.2019, складеному Товариством з обмеженою відповідальністю «Содель», та становить 4390195,0 грн.

За такого, з урахуванням вартості нежитлового об`єкту, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1; зазначеній у звіті №26-07-19-ОМ.1 від 24.07.2019, суд приходить до висновку, що за вимогу про визнання права власності на нежитлові об`єкти нерухомого майна, що розташовані по вул.Автомобільна, 1/3 у м.Миколаєві, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 65852,93 грн (4390195,0 грн х 1,5%).

Подібного висновку дійшов і Південно-західний апеляційний господарський суд у додатковій постанові від 11.03.2021 по справі №915/2225/19.

Як встановлено судом вище, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 по даній справі, яке залишено без змін постановами Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022, в задоволенні позову відмовлено.

У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Враховуючи, що позивачем не сплачено в повному обсязі законодавчо визначений розмір судового збору за майнову вимогу про визнання за позивачем права власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна, судовий збір у сумі 63750,93 грн (65852,93 грн - 2102,0 грн) підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Доводи позивача стосовно того, що висновки про вартість майна, викладені у звіті №26-07-19-ОМ.1 від 24.07.2019, в якому зазначено, що об`єктом оцінки є нежитловий об`єкт, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Автомобільна, 1; не є доказом проведення процедур оцінки щодо будівель та споруд, розташованих в місті Миколаєві по вул.Автомобільній, 1/3, оскільки станом на дату складання звіту - 24.07.2019 нерухомі об`єкти за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1/3; не входили до складу об`єктів за адресою: м.Миколаїв, вул.Автомобільна, 1; а починаючи з 24.04.2015 були виділені у окремі об`єкти цивільних прав, судом відхиляються, так як останні спростовуються висновками, викладеними судом в рішенні від 06.04.2021 по даній справі, а саме, що згідно із ч.5 ст.5 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

До того ж, суд повторно звертає увагу позивача на те, що у постанові від 06.07.2016 по справі №6-1213цс16 Верховний Суд України зауважив, що на об`єкт, який не є новоствореним, а створений з прив`язкою до заставленої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, поширюється всі іпотечні обтяження.

Також, Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 у справі №5013/458/11 дійшов висновку, що аналіз викладених законодавчих положень, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку про те, що право власності на нову річ, внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ. Також, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблено з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням: функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Аналогічний висновок щодо правового статусу нерухомого майна, яке є результатом реконструкції предмета іпотеки, та поширення на таке майно всіх іпотечних обтяжень викладений у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №924/1039/16, від 11.06.2019 у справі №902/1414/13.

За такого, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" №1095515 від 07.04.2021 (вх.№5511/21 від 13.04.2021) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.126, 129, 221, 232, 233, 238, 240, 241, 244 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" №1095515 від 07.04.2021 (вх.№5511/21 від 13.04.2021) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Фірма "Интерсервис" (57240, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Партизанське, вул.Центральна; ідент.код 31159695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (04112, м.Київ, вул.Жамбила Жабаєва, буд.7; ідент.код 37356981) 25000,0 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Приватного підприємства Фірма "Интерсервис" (57240, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Партизанське, вул.Центральна; ідент.код 31159695) в дохід Державного бюджету України 63750,93 грн судового збору.

Додаткове рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне додаткове судове рішення складено 03.10.2022 року.

Суддя М.В.Мавродієва