Постанова

від 26.01.2022 по справі 921/787/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 921/787/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Тернопільської міської ради - Лукащука В.М.,

Тернопільської районної ради - не з`явився,

Великоберезовицької селищної ради - Тимчія В.Б.,

Великогаївської сільської ради - Чаповського В.В.,

Байковецької сільської ради - не з`явився,

Підгороднянської сільської ради - Микитюк І.С.,

Білецької сільської ради - не з`явився,

Великобірківської селищної ради - Самуляка М.Ю.,

Комунального некомерційного підприємства Великобірківської

селищної ради "Тернопільська центральна районна лікарня" - Крічфалушій Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (у складі колегії суддів: Зварич О.В. (головуючий), Гриців В.М., Якімець Г.Г.)

у справі № 921/787/20

за позовом Тернопільської міської ради

до Тернопільської районної ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Великоберезовицької селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради, Білецької сільської ради, Великобірківської селищної ради, Комунального некомерційного підприємства Великобірківської селищної ради "Тернопільська центральна районна лікарня",

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання права,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Тернопільська міська рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської районної ради (далі - Відповідач) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020 "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району" в частині передачі до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради, Білецької сільської ради та Великобірківської селищної ради майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в Додатку № 1 до рішення (пункти 1-6) на умовах спільної часткової комунальної власності, а саме, щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м. Тернополя: адміністративної будівлі, площею 285,2 кв. м по вул. Нечая, 27; нежитлового приміщення, площею 137,6 кв. м по вул. Бродівська, 17; нежитлової будівлі, адмінбудинку, площею 1 830,5 кв. м по вул. М. Кривоноса, 10; районного будинку культури, площею 1 064,1 кв. м по вул. Шкільна, 4; будівлі стоматології, площею 588,2 кв. м по бул. Т. Шевченка, 45; адміністративного корпусу, площею 923,5 кв. м, кисневої, площею 13,3 кв. м, стаціонарного корпусу, площею 2447,1 кв. м, нової поліклініки з даховою котельнею, площею 2 068,6 кв. м, гаражу, площею 54,2 кв. м та овочесховища, площею 36,2 кв. м по вул. Кн. Острозького, 9;

- визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в Додатку № 1 до рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 № 747 "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району" (пункти 1-6), згідно наведеного вище переліку об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м. Тернополя.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване рішення районної ради є незаконним та таким, що порушує права Позивача на отримання у комунальну власність міста об`єктів нерухомого майна, які розташовані на території м. Тернополя, та які належать на праві спільної власності територіальним громадам Тернопільського району в особі Відповідача, з огляду на те, що передача спірного майна повинна була здійснюватися за територіальним принципом (по місцезнаходженню майна), про що зазначено у пункті 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2021 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 № 747 "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району" в частині передачі до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради, Білецької сільської ради та Великобірківської селищної ради майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в Додатку № 1 до рішення, на умовах спільної часткової комунальної власності, а саме, щодо об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м. Тернополя (пункти 1-6 рішення). Відмовлено в частині позовних вимог щодо визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в Додатку №1 до рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 № 747 "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району", а саме, об`єктів нерухомого майна, які знаходяться у межах м. Тернополя (пункти 1-6 рішення).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2021 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2021 в частини відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанцій, Тернопільська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 і залишити в силі рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2021.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 921/787/20 за касаційною скаргою Тернопільської міської ради з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.01.2022; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 10.01.2022.

Великобірківська селищна рада направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про безпідставність вимог касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, ухвалено законне й обґрунтоване судове рішення, яке просить залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Комунальне некомерційне підприємство Великобірківської селищної ради "Тернопільська центральна районна лікарня" (далі - КНП Великобірківської селищної ради "Тернопільська ЦРЛ") у відзиві на касаційну скаргу заперечило доводи скаржника, вказало про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права при вирішенні позову у даній справі, тому просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову - залишити без змін.

Великоберезовицька селищна рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що доводи та вимоги касаційної скарги є безпідставними, постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи не скористалися наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Тернопільська районна рада, Байковецька сільська рада та Білецька сільська рада в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, викладені у відзивах на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.11.2020 Тернопільською районною радою прийнято рішення № 747 "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району", згідно з пунктом 1 якого вирішено передати до комунальної власності Великоберезовицької селищної ради, Великобірківської селищної ради, Великогаївської сільської ради, Байковецької сільської ради, Білецької сільської ради, Підгороднянської сільської ради майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, управління якими здійснює Тернопільська районна рада, згідно з Додатком № 1 на умовах спільної часткової комунальної власності. Пунктом 2 цього рішення уповноважено Голову ради на підписання від імені Тернопільської районної ради передавальних актів.

Відповідно до Додатку № 1 до рішення районної ради № 747 від 17.11.2020 у власність сільським та селищним радам Тернопільського району передано: 1) адміністративну будівлю, площею 285,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Нечая, 27 передано Підгороднянській сільській раді (частка майна у власності - ціла); 2) нежиле приміщення, площею 137,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Бродівська, 17 передано Великогаївській сільській раді та Байковецькій сільській раді (частка майна у власності по 1/2); 3) нежитлову будівлю, адмінбудинок, площею 1 830,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 10 передано Підгороднянській сільській раді, Байковецькій сільській раді та Великогаївській сільській раді (частка майна у власності по 1/3); 4) районний Будинок культури, площею 1 064,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Шкільна, 4 передано Великоберезовицькій селищній раді (частка майна у власності - ціла); 5) будівлю стоматології, площею 588,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, бул. Т. Шевченка, 45 передано Байковецькій сільській раді, Великогаївській сільській раді, Великоберезовицькій селищній раді, Підгороднянській сільській раді (частка майна по 1/4); 6) адміністративний корпус, площею 923,5 кв. м, кисневу, площею 13,3 кв. м, стаціонарний корпус, площею 2 447,1 кв. м, нову поліклініку з даховою котельнею, площею 2 068,6 кв. м, гаражі, площею 54,2 кв. м та овочесховище, площею 36,2 кв. м, що знаходяться за адресою: Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 9 передано Великоберезовицькій селищній раді, Підгороднянській сільській раді, Великогаївській сільській раді, Байковецькій сільській раді, Білецькій сільській раді та Великобірківській селищній раді (частка майна у власності по 1/6); 7) лікарню, площею 664,4 кв. м, кухню, площею 70,2 кв. м та господарський корпус, площею, 170,2 кв. м, що знаходяться за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Надрічна, 23 передано Великоберезовицькій селищній раді (частка майна у власності - ціла).

В преамбулі рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020 зазначено, що його прийнято на підставі пункту 20 частини 1 статті 43, статті 60, пункту 10 розділу V Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи рішення Великоберезовицької селищної ради № 856 від 09.011.2020, Великобірківської селищної ради № 228 від 24.09.2020, Великогаївської сільської ради № 1260 від 13.11.2020, Байковецької сільської ради № 1283 від 17.11.2020, Білецької сільської ради № 78 від 12.03.2019, Підгороднянської сільської ради № 780 від 22.09.2020 та з врахуванням висновків постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, фінансів і бюджету та міжбюджетних відносин.

Рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020 "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району" є виконаним, оскільки районною радою підписано відповідні акти приймання-передачі нерухомого майна.

Рішенням Тернопільської районної ради № 751 від 17.11.2020 затверджено передавальні акти нерухомого комунального майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району.

18.12.2020 Тернопільська міська рада прийняла рішення № 8/2/133 "Про звернення Тернопільської міської ради щодо передачі у комунальну власність об`єктів спільної власності територіальних громад Тернопільського району, які знаходяться на території Тернопільської міської територіальної громади", згідно з яким вирішено звернутися до Тернопільської районної ради щодо безоплатної передачі з спільної власності територіальних громад Тернопільського району до комунальної власності Тернопільської міської територіальної громади майна, перелік якого визначено в Додатку.

Відповідно до Додатку до рішення Тернопільської міської ради № 8/2/133 від 18.12.2020 до об`єктів спільної власності територіальних громад Тернопільського району, які знаходяться на території Тернопільської міської територіальної громади належить, зокрема, об`єкти нерухомості, якими розпорядилась Тернопільська районна рада своїм рішенням № 747 від 17.11.2020 визначеним у Додатку № 1 до цього рішення (пункти 1-6 рішення), яке знаходяться у межах м. Тернополя.

В листі № 1600/01 від 28.12.2020 Тернопільська міська рада просила Тернопільську районну раду скасувати рішення № 747 від 17.11.2020 та передати у встановленому законодавством порядку Тернопільській міській територіальній громаді в особі Тернопільської міської ради зазначене майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільського району, яке знаходиться у м. Тернополі.

Проте вказане рішення Тернопільської районної ради вже реалізовано шляхом його виконання, і зокрема, передачі комунального майна у спільну власність сільських рад.

Тернопільська міська рада, звертаючись до суду з даним позовом вказала на те, що рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020 є незаконним, прийнятим з порушенням регламенту щодо розгляду проекту такого рішення на комісіях ради, положень Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", пункту 10 Розділу V Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та таким, що порушує права ради на отримання у комунальну власність міста об`єктів нерухомого майна, які розташовані на території м. Тернополя, та належать на праві спільної власності територіальним громадам Тернопільського району в особі Тернопільської районної ради.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020, виходив з того, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону, прийняте з порушенням процедури його прийняття, без врахування територіального принципу знаходження майна комунальної власності, без врахування складу території новоутвореного Тернопільського району, до якого увійшла Тернопільська міська територіальна громада, та без доведення документально тих обставин, що спірні об`єкти нерухомого майна задовольняють виключно потреби жителів Тернопільського району.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в Додатку № 1 до оскаржуваного рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 № 747, суд першої інстанції вказав на те, що право Позивача на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, яке знаходиться на території Тернопільської міської територіальної громади та обслуговує в тому числі потреби громади міста, визначене та гарантоване законом, а отже не потребує додаткового підтвердження в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходив з того, що оспорюване рішення уже виконано і треті особи набули право комунальної власності на передане їм майно, тому позов заявлено до неналежного Відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін з посиланням на те, що в цій частині рішення суду учасниками справи не було оскаржено.

У поданій касаційній скарзі Тернопільська міська рада, обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, посилається на те, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, при вирішенні питання оскарження рішення районної ради про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ району у власність безпосередньо територіальних громад, які входять до складу такого району, в межах реформи децентралізації, оскільки у спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень абзаців 2 - 4 пункту 10 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; підпункту 19 пункту 1, пункту 2, підпункту 19 пункту 3, пункту 4 постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів"; статей 1, 2, 3, 4, 5. 6, 7 Закону України від 03.03.1998 № 47/98-ВР "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності"; статей 87, 89, 90 Глави 14 Бюджетного кодексу України; Закону України від 17.09.2020 № 907-ІХ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України "; розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 482-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Тернопільської області"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 724-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області"; пунктів 1 - 5, 8 - 10 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" (із змінами); частини 4 статті 45, частини 2 статті 47, частин 1 - 3 статті 48 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020, оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району, відображеного в Додатку № 1 до оскаржуваного рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 № 747, в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалось та не переглядалось у цій частині судом апеляційної інстанції, а в касаційній скарзі Тернопільська міська рада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції (тобто не оскаржує постановлені у справі рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за Тернопільською міською територіальною громадою в особі Тернопільської міської ради права на отримання у комунальну власність майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району).

Тернопільська міська рада, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020, свої вимоги обґрунтувала тим, що таке рішення прийнято з порушенням законодавства та є таким, що порушує її права на отримання у комунальну власність міста об`єктів нерухомого майна, які розташовані на території м. Тернополя, та належать на праві спільної власності територіальним громадам Тернопільського району в особі Тернопільської районної ради.

Розглянувши позовні вимоги Тернопільської міської ради в цій частині по суті спору, суди попередніх інстанцій не врахували наступного.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому слід зауважити, що оскарження правового акта індивідуальної дії (яким є рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020) лише з підстав невідповідності його актам цивільного законодавства та іншим нормам законодавства не є достатньою підставою для визнання цього акта незаконним та скасування в порядку господарського судочинства, з огляду на те, що передумовами та підставами для захисту права власності, у тому числі на нерухоме майно у судовому порядку, є, зокрема наявність підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) права на це майно.

Верховний Суд також вважає за необхідне зауважити, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

З матеріалів справи вбачається, що залучені до участі у справі треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, заперечуючи проти позовних вимог Тернопільської міської ради, вказували на те, що оскаржуване рішення Тернопільської районної ради на час його ухвалення не порушувало прав Позивача, оскільки відповідно до положень статті 1, частини 2 статті 10, частини 7 статті 17, частини 1 статті 43, статті 60, пунктів 1, 3 пункту 6-2, пункту 10 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Тернопільська міська рада не входила до складу Тернопільського району та не мала повноважень на розпорядження (управління) спільним майном територіальних громад сіл, селищ району.

Зазначеного вище суди попередніх інстанцій при вирішенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради № 747 від 17.11.2020 "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району" не врахували та не надали правової оцінки усім аргументам учасників справи, а також обставинам, які входять до предмета доказування у даному спорі, і зокрема, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого звернувся позивач, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення.

Таким чином, не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269, частини 5 статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що входять в предмет доказування у спірних правовідносинах та мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Ухвалені у цій справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення, про які зазначалося вище, унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що у підсумку не дає можливості дійти однозначного висновку про наявність чи відсутність правових підстав для відмови чи/або задоволення позову Тернопільської міської ради в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

З огляду на те, що першочерговим у даному спорі є оцінка позову на предмет порушення права цивільного, за захистом якого звернувся Позивач, формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, є передчасним, а тому не здійснюється.

Отже, порушення судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), у зв`язку з чим рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому підлягають у цій частині скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскаржуваній частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2021 у справі № 921/787/20 в частині позовних вимог Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Тернопільської районної ради від 17.11.2020 № 747 "Про передачу до комунальної власності сільських, селищних рад Тернопільського району частки майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ Тернопільського району" - скасувати, а справу № 921/787/20 в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі № 921/787/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко