Постанова

від 25.01.2022 по справі 908/2153/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 908/2153/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г.М., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко М.В.

та представників:

ОГП: Сімаченко А.О.,

позивача: Левіт А.О. (присутня в режимі відеоконференції),

відповідача : Крошка В.В. (присутній в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу в режимі відеоконференції Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021

у справі № 908/2153/20

за позовом Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької обласної державної адміністрації

до Приватного підприємства "Адам"

про зобов`язання повернути водний об`єкт загальнодержавного значення площею 86,00 гектарів та земельну ділянку водного фонду під водним об`єктом площею 86,00 гектарів,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до Приватного підприємства "Адам" (далі - ПП "Адам") про: зобов`язання ПП "Адам" повернути водний об`єкт загальнодержавного значення - рибогосподарську технологічну водойму, нагульний ставок площею водного дзеркала 86,00 га в руслі річки Карачокрак в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища Запорізької області, що розташована на території Василівської міської ради Запорізької області на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації; зобов`язання ПП "Адам" повернути земельну ділянку водного фонду державної форми власності загальною площею 86,00 га, яка знаходиться під водним об`єктом загальнодержавного значення - рибогосподарською технологічною водоймою, нагульним ставком площею водного дзеркала 86,00 га в руслі річки Карачокрак в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища Запорізької області, що розташована на території Василівської міської ради Запорізької області на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

В обґрунтування позову Прокурор посилався на те, що ПП "Адам" фактично використовує водний об`єкт площею 86,00 га та земельну ділянку водного фонду Каховського водосховища площею 86,00 га для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з вирощуванням та виловом риби на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації, який погоджений Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області та Державним агентством рибного господарства України. Енергодарською місцевою прокуратурою встановлено, що в порушення вимог ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", ст.ст. 47, 51 Водного кодексу України, ПП "Адам" протягом двох років використовує водний об`єкт в порушення вимог чинного законодавства, на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації, який погоджений відповідачу Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області та Державним агентством рибного господарства України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.12.2020 (суддя Дроздова С.С.) позов Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації задоволено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 908/2153/20 рішення місцевого господарського суду скасовано, позов прокурора залишено без розгляду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 908/2153/20, а справу передано до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду, у зв`язку з наявністю підстав для розгляду позову прокурора по суті.

За наслідком розгляду цієї справи, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 (судді Антонюк С.Г. - головуючий, Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.) рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2020 скасовано та прийнято нове, яким в позові Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Державним підприємством "Укрриба" (Замовник) та ПП "Адам" (Зберігач) 01.12.2010 укладено договір зберігання з правом користування № 30/10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник передає, а Зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно Акту приймання - передачі, нерухоме державне майно гідротехнічні споруди рибницьких ставів, яке обліковується на балансі Державного підприємства "Укрриба" на праві господарського відання згідно Додатку № 1 (Акт приймання - передачі державного майна, що є невід`ємною частиною Договору) та розташоване за адресою: Запорізька область, м. Василівка.

Відповідно до п. 9.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 01.12.2020.

За актом приймання - передачі до Договору, Державне підприємство "Укрриба" передало ПП "Адам" нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибацьких ставів, яке обліковується на балансі Державного підприємства "Укрриба" на праві господарського відання згідно Додатку № 1 (Акт приймання - передачі державного майна, що є невід`ємною частиною Договору) та розташоване за адресою: м. Василівка, Запорізька область.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ПП "Адам" здійснює господарську діяльність за кодами КВЕД: 01.47 Розведення свійської птиці, 03.12 Прісноводне рибальство, 03.21 Морське рибництво (аквакультура).

Відповідно до інформації Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області від 08.05.2020 № 2-3-9/1820-20 та від 16.06.2020 №2-3-9/2180-20, ПП "Адам" використовує технічну водойму нагульного ставка в руслі р. Карачокрак загальною площею 86,00 га на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водойми акваторії Василівської затоки Каховського водосховища, погодженого 05.09.2013 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області та Державним агентством рибного господарства України з терміном дії з 05.09.2013 по 31.12.2022. Упродовж 2018 року ПП "Адам" виловлено 1, 475 тони риби, у 2019 році - 1, 853 тони риби, станом на 31.05.2020 вилов склав 0,2 тони. У 2018 році ПП "Адам" у водойму СТРГ вселено 0,0198 млн. екз. водних біоресурсів. У 2019 -2020 роках роботи з відтворення не здійснювались.

Відповідно до інформації Василівської районної державної адміністрації від 16.06.2020 № 13-13/01-40, Каховське водосховище введено в експлуатацію актом державної комісії від 08.07.1958, має комплексне призначення і використовується для потреб питного водокористування, гідроенергетики, зрошення, риборозведення та рекреації. Відповідно до паспорту річки Карачокрак, який виготовлено Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом Запоріжгідроводгосп у 2006 році, відповідна річка впадає до затоки Каховського водосховища біля с. Підгірне Василівського району Запорізької області. Водний об`єкт згідно картографічних матеріалів відноситься до затоки Каховського водосховища. Разом з тим, Василівська затока є частиною Каховського водосховища.

Запорізька обласна державна адміністрація в листі від 22.06.2020 № 05836/08-46 повідомила про те, що відповідно до п. 3 ст. 5 Водного кодексу України поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків, належать до водних об`єктів загальнодержавного значення. Відповідно, Каховське водосховище (у тому числі Василівська затока) є об`єктом загальнодержавного значення. Каховське водосховище є водосховищем комплексного призначення і відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може надаватися у користування на умовах оренди для здійснення підприємницької діяльності. Також, обласна державна адміністрація повідомила, що не укладала договори оренди водного дзеркала Василівської затоки Каховського водосховища та не надавала у постійне користування земельні ділянки під водою або прибережними захисними смугами. Інформація щодо діяльності ПП "Адам" на вищезгаданому водному об`єкті до обласної державної адміністрації не надходила.

Крім того, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ПП "Адам" 06.06.2019 укладено договір № 12/1-1-3811/д оренди майна, що належить до державної власності. Предметом договору є гребля земляна нагульного ставу інв.№ 465, реєстровий номер 25592421.47.ААЕЖАЕ367, розташована в м. Василівка Запорізької області і яка перебуває на балансі Державного підприємства "Укрриба" (п.1.1.). Майно передається в оренду з метою розміщення рибного господарства (п.1.2.). Строк дії договору з 06.06.2019 по 06.06.2022.

Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області 25.04.2018 видано ПП "Адам" Дозвіл № 110-0724-2018/ЗП на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах водоймі в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища з площею водного дзеркала 86 га, Василівський район Запорізької області. Строк дії дозволу з 25.04.2018 по 31.12.2022.

Звертаючись з позовом до суду прокурор зазначив, що відповідач зайняв спірний об`єкт та протягом двох років здійснює на ньому підприємницьку діяльність на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації, що суперечить приписам ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", ст. ст. 47, 51 Водного кодексу України, згідно з якими об`єкт загальнодержавного значення - водосховище комплексного призначення не може надаватися у користування на умовах оренди для здійснення підприємницької діяльності.

Задовольняючи позов прокурора, з урахуванням ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", ст.ст. 47, 48, 51 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 122 Земельного кодексу України, місцевий господарський суд виходив з того, що наявність Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Василівської затоки Каховського водосховища не дає підстави для одноособового використання ПП "Адам" водного об`єкту загальнодержавного значення загальною площею 86, 0 га - Василівської затоки Каховського водосховища на території Василівської міської ради та земельної ділянки державної форми власності загальною площею 86, 0 га, та з того, що спірний водний об`єкт відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може бути об`єктом оренди і відповідно переданий у користування на умовах оренди, з посиланням на висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18.

Скасовуючи рішення місцевого та приймаючи нове - про відмову у позові, апеляційний господарський суд дійшов висновків, про те, що ПП "Адам" на підставі Режиму рибогосподарської діяльності та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів має право користуватися рибогосподарською технологічною водоймою, нагульним ставком площею 86, 00 га в руслі річки Карачокрак в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища. Так апеляційним судом зазначено, що ПП "Адам" на підставі дозвільних документів лише користується водним об`єктом при цьому не володіє ним.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що внаслідок неправильного застосування ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", ст.ст. 48, 51 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 122 Земельного кодексу України, та порушення норм процесуального права (ст.ст. 73, 86, 236 ГПК України) суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо законності використання ПП "Адам" водного об`єкта на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів, при цьому будь - яких інших правовстановлюючих документів на спірну водойму відповідачем не оформлено. Також скаржник стверджує, що відповідно до паспорту річки Карачокрак, який виготовлено Державним регіональним проектно - вишукувальним інститутом "Запоріжгідроводгосп" 2006 році, річка Карачокрак впадає до затоки Каховського водосховища біля села Підгірне Василівського району Запорізької області. Водний об`єкт згідно з картографічними матеріалами відноситься до затоки Каховського водосховища. Василівська затока є частиною Каховського водосховища, яке є водосховищем комплексного призначення, та відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, не може бути об`єктом оренди і відповідно передане у користування на умовах оренди.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційним судом не враховано висновків, Верховного Суду, викладених у постановах від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 16.06.2021 у справі № 912/1941/20, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16 щодо застосування ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", ст.ст. 48, 51 Водного кодексу України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.12.2021 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2022 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 05.01.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.01.2022 від Запорізької обласної державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу (поданий до Суду 31.12.2021), в якому представник підтримає доводи касаційної скарги та зазначає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Також до Суду 13.01.2022 від ПП "Адам" надійшов відзив на касаційну скаргу (поданий до Суду 04.01.2022), в якому представник зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи непідтверджені документально, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі №2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 16.06.2021 у справі №912/1941/20, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16.

Так у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18 суд касаційної інстанції вказав на те, що наявність Режиму рибогосподарської експлуатації відокремленої ділянки Дудчанської затоки Каховського водосховища не дає підстави для одноособового використання відповідачем водного об`єкту загальнодержавного значення загальною площею 49,09 га, - Дудчанської затоки Каховського водосховища, на території Дудчанської сільської ради та земельної ділянки державної форми власності, загальною площею 49,09 га. З огляду на те, що водний об`єкт та земельна ділянка, яка знаходиться під водним об`єктом самовільно зайняті та використовуються відповідачем, але не передавались йому у користування за актом прийому - передачі чи будь-яким іншим чином будь - яким державним органом, касаційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення водного об`єкту та земельної ділянки, яка знаходиться під ним. Крім того суд дійшов висновку, що у розумінні ст. 51 Водного кодексу України Дудчанська затока Каховського водосховища є водосховищем комплексного призначення, а тому не може бути об`єктом оренди і відповідно передана у користування на умовах оренди.

У справі 912/1941/20 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ані Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водним об`єктом. Також судом відзначено, що у розумінні ст. 51 Водного кодексу України спірне водосховище взагалі не може бути об`єктом оренди, а відтак бути рибогосподарським водним об`єктом (є водосховищем комплексного призначення для потреб енергетики, зрошення, рекреації).

Так само у справі 914/1326/16 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що водні об`єкти мають передаватись в користування суб`єктам господарювання на підставі рішення уповноваженого органу на платній основі або інших умовах. Порядок їх експлуатації визначається уповноваженими органами з дотриманням принципу раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів. Ні Режим рибогосподарської експлуатації та науково - біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації, ні ліцензія на промисловий вилов риби, ні Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом. Також, касаційний суд вказав на те, що за змістом ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми, такі об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою, а згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами. Звідси діяльність, якою займається відповідач на Добротвірському водосховищі, вимагає надання в користування (оренду) водного об`єкта, який надається лише разом із земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання земельної ділянки.

Так суд першої інстанції, врахувавши приписи ст.ст. 47, 48, 51 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 122 Земельного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, дійшов до висновку, що спірний водний об`єкт відноситься до Каховського водосховища, яке є водосховищем комплексного призначення і відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може надаватися у користування на умовах оренди для здійснення підприємницької діяльності.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого та приймаючи нове - про відмову у позові, з посиланням на Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 N 1192, Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999 № 33, Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 № 552, Режим рибогосподарської діяльності експлуатації дослідно - виробничого Каховського водосховища на 1996, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 21.06.1996 № 57/102 як підстави спеціального користування ПП "Адам" річкою Кракачок Василівської затоки Каховського водосховища, дійшов висновку, про те, що ПП "Адам" на підставі Режиму рибогосподарської діяльності та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів має право користуватися рибогосподарською технологічною водоймою, нагульним ставком площею 86,00 га в руслі річки Карачокрак в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища. Також апеляційним судом зазначено, що ПП "Адам" на підставі дозвільних документів лише користується водним об`єктом при цьому не володіє ним.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч.ч. 1, 2 ст. 79 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч.ч. 1-7, 12 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про аквакультуру" від 18.09.2012 №5293-VI аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Згідно з абз.3 ч.1 ст.11 вказаного Закону до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.14 вказаного Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" від 08.07.2011 № 3677-VI водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Відповідно до ч. 1 ст.25 вказаного Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Разом з тим, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 36 наведеного Закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Згідно з абз. 5 ст. 53 зазначеного Закону основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства передбачають пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Проте, вищевказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Крім того, згідно з ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.5 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв`язку.

Згідно з ч.ч.3-5, 8 ст.122 Земельного кодексу України:

"3.Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

4. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

5. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

8. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи."

Відповідно до Концепції розвитку водного господарства України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 N 1390-XIV водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. Водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

З вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство розрізняє поняття "водне господарство", як галузі, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у воді, та "аквакультура", саме як рибництво.

За інформацією Управління Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області від 08.05.2020 № 2-3-9/1820-20 та від 16.06.2020 №2-3-9/2180-20, ПП "Адам" використовує технічну водойму нагульного ставка в руслі р. Карачокрак загальною площею 86,00 га на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водойми акваторії Василівської затоки Каховського водосховища, погодженого 05.09.2013 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області та Державним агентством рибного господарства України з терміном дії з 05.09.2013 по 31.12.2022 та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах від 24.04.2018 № 110-0724-2018/ЗП.

Відповідно до інформації Василівської районної державної адміністрації від 16.06.2020 № 13-13/01-40, Каховське водосховище введено в експлуатацію актом державної комісії від 08.07.1958, має комплексне призначення і використовується для потреб питного водокористування, гідроенергетики, зрошення, риборозведення та рекреації. Відповідно до паспорту річки Карачокрак, який виготовлено Державним регіональним проектно - вишукувальним інститутом "Запоріжгідроводгосп" у 2006 році, відповідна річка впадає до затоки Каховського водосховища біля с. Підгірне Василівського району Запорізької області. Водний об`єкт згідно картографічних матеріалів відноситься до затоки Каховського водосховища. Разом з тим, Василівська затока є частиною Каховського водосховища.

Запорізька обласна державна адміністрація в листі від 22.06.2020 № 05836/08-46 повідомила про те, що відповідно до п. 3 ст. 5 Водного кодексу України поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків, належать до водних об`єктів загальнодержавного значення. Відповідно, Каховське водосховище (у тому числі Василівська затока) є об`єктом загальнодержавного значення. Каховське водосховище є водосховищем комплексного призначення і відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може надаватися у користування на умовах оренди для здійснення підприємницької діяльності.

Також, обласна державна адміністрація повідомила, що не укладала договори оренди водного дзеркала Васильковської затоки Каховського водосховища та не надавала у постійне користування земельні ділянки під водою або прибережними захисними смугами. Інформація щодо діяльності ПП "Адам" на вищезгаданому водному об`єкті до обласної державної адміністрації не надходила.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ПП "Адам" використовує технічну водойму нагульного ставка в руслі р. Карачокрак загальною площею 86,00 га на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водойми акваторії Василівської затоки Каховського водосховища, погодженого 05.09.2013 Управлінням Державного агентства рибного господарства у Запорізькій області та Державним агентством рибного господарства України з терміном дії з 05.09.2013 по 31.12.2022. Упродовж 2018 року ПП "Адам" виловлено 1, 475 тони риби, у 2019 році - 1, 853 тони риби, станом на 31.05.2020 вилов склав 0,2 тони. У 2018 році ПП "Адам" у водойму СТРГ вселено 0,0198 млн. екз. водних біоресурсів. У 2019 -2020 роках роботи з відтворення не здійснювались.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" режим - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

Зазначене свідчить, що відповідачем у водному об`єкті - водоймі в руслі р. Карачокрак акваторії Василівської затоки Каховського водосховища площею 86, 00 га, яка має комплексне призначення, здійснюється рибогосподарська діяльність з вирощування та вилову водних біоресурсів з використанням Режиму рибогосподарської експлуатації як одного з режимів спеціального використання водних біоресурсів.

З урахуванням наведеного, водні об`єкти мають передаватись в користування суб`єктам господарювання на підставі рішення уповноваженого органу на платній основі або інших умовах. Порядок їх експлуатації визначається уповноваженими органами з дотриманням принципу раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів. Ні Режим рибогосподарської експлуатації, ні дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

За умовами ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Як було зазначено вище, за змістом ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми, такі об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою, а згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Звідси діяльність, якою займається відповідач на водоймі в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища, вимагає надання в користування (оренду) водного об`єкта, який надається лише разом із земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання земельної ділянки.

Отже, відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на спірному водному об`єкті неправомірно - без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки.

Зазначене свідчить, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що наявність Режиму рибогосподарської експлуатації водойми акваторії Василівської затоки Каховського водосховища не дає підстави для одноособового використання відповідачем водного об`єкту загальнодержавного значення - рибогосподарської технологічної водойми, нагульного ставку площею водного дзеркала 86,00 га в руслі річки Карачокрак в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища Запорізької області, що розташована на території Василівської міської ради Запорізької області та земельної ділянки водного фонду державної форми власності загальною площею 86, 00 га, яка знаходиться під водним об`єктом загальнодержавного значення - рибогосподарською технологічною водоймою, нагульним ставком площею водного дзеркала 86, 00 га в руслі річки Карачокрак в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища Запорізької області, що розташована на території Василівської міської ради Запорізької області.

Також судом першої інстанції вірно зауважено, що водний об`єкт загальнодержавного значення загальною площею 86,00 га та земельна ділянка державної форми власності, загальною площею 86, 00 га, яка знаходиться під водним об`єктом самовільно використовуються відповідачем, але не передавались йому у користування будь - яким державним органом.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо необхідності повернення водного об`єкту загальнодержавного значення - рибогосподарської технологічної водойми, нагульного ставку площею водного дзеркала 86, 00 га в руслі річки Карачокрак в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища Запорізької області, що розташована на території Василівської міської ради Запорізької області на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації та зобов`язання ПП "Адам" повернути земельну ділянку водного фонду державної форми власності загальною площею 86,00 га, яка знаходиться під водним об`єктом загальнодержавного значення - рибогосподарською технологічною водоймою, нагульним ставком площею водного дзеркала 86,00 га в руслі річки Карачокрак в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища Запорізької області, що розташована на території Василівської міської ради Запорізької області на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Водночас посилання апеляційного господарського суду в оскаржуваній постанові на Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 N 1192, Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999 № 33, Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 № 552, Режим рибогосподарської діяльності експлуатації дослідно - виробничого Каховського водосховища на 1996, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 21.06.1996 № 57/102 як підстави спеціального користування ПП "Адам" річкою Кракачок Василівської затоки Каховського водосховища оцінюються критично, з огляду на наступне.

Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 N 1192 втратив чинність, а Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.1999 № 33, Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 № 552, Режим рибогосподарської діяльності експлуатації дослідно - виробничого Каховського водосховища на 1996, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 21.06.1996 № 57/102 є підзаконними нормативно-правовими актами, які не можуть суперечити Законам України "Про аквакультуру", "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів". До того ж вищевказані Закони України "Про аквакультуру" від 18.09.2012 та "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" від 08.07.2011 прийняті після вищевказаних підзаконних нормативно-правових актів.

Доводи суду апеляційної інстанції про те, що ПП "Адам" на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів має право користуватися рибогосподарською технологічною водоймою, нагульним ставком площею 86, 00 га в руслі річки Карачокрак в акваторії Василівської затоки Каховського водосховища, яка має виготовлений відповідно до законодавства паспорт та те, що ПП "Адам" на підставі дозвільних документів лише користується водним об`єктом, а не володіє ним не спростовують наведених у постанові висновків, оскільки з урахуванням викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 912/1941/20, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16 висновків, ні Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не можуть визначати правових підстав користування водним об`єктом.

Таким чином апеляційний суд вищевказаного не врахував, припустився порушення норм матеріального права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм і скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційна скарга Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури є обґрунтованою, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі, з урахуванням мотивувальної частини вказаної постанови.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Суд задовольняє касаційну скаргу, скасовує оскаржувану постанову апеляційного і залишає в силі рішення місцевого господарського суду, судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 8 404 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягає відшкодуванню Запорізькій обласній прокуратурі за рахунок Приватного підприємства "Адам" .

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури у справі № 908/2153/20 задовольнити.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі № 908/2153/20 скасувати.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2020 у справі № 908/2153/20 залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "Адам" (71600, Запорізька область, Василівський район, місто Василівка, провулок Кіровський, будинок 24, ідентифікаційний код юридичної особи 30764050) на користь Запорізької обласної прокуратури (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Олександра Матросова, будинок 29 А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973) 8 404 грн. (вісім тисяч чотириста чотири гривні) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Мачульський Г.М.

Случ О.В.