Ухвала
21 січня 2022 року
м. Київ
справа № 201/18491/17
провадження № 61-49ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року в справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мрія до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мрія (далі - ОСББ Мрія ) звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги за період із березня 2017 року по березень 2018 року в розмірі 26 870,67 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ Мрія заборгованість з оплати комунальних послуг та витрат на утримання будинку в розмірі 26 870,67 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що відповідач не виконує встановлений статутом і чинним законодавством обов`язок по сплаті комунальних послуг, внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а тому у нього за період із березня 2017 року по березень 2018 року виникла заборгованість за вказані послуги в розмірі 26 870,67 грн.
30 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права .
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,
що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду
на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень
resjudicata , фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Вказані позовні вимоги є майновими, оскільки позивач визначив їх у грошовому вимірі. Тобто ціна позову становить 26 870,67 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270грн х 100 = 227 000 грн).
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі Зубац проти Хорватії , заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на підпункти а та в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, якими визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі Азюковська проти України , від 09 жовтня 2018 року , заява № 47921/08).
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а та в пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,
так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Посилаючись на існування зазначених вище обставин, заявником не наведено жодних аргументів і не додано до касаційної скарги будь-яких доказів, які б підтверджували те, що касаційна скарга підлягає перегляду Верховним Судом на підставі підпунктів а та в пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування таких обставин, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.
Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 09 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року в справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Мрія до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2022 |
Оприлюднено | 02.02.2022 |
Номер документу | 102892119 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Сердюк Валентин Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні