Ухвала

від 27.01.2022 по справі 444/1155/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 444/1155/15

провадження № 61-19202ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Свищо Сергія Михайловича на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Фідобанк до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОВ про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року, з урахуванням ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року про виправлення описки, позов публічного акціонерного товариства Фідобанк (далі - ПАТ Фідобанк ) задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та з товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОВ (далі - ТОВ фірма ОВ ) солідарно на користь ПАТ Фідобанк заборгованість за договором овердрафту від 16 серпня 2013 року № 300Ю у розмірі 528 195 грн 56 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Свищо С. М. відмовлено.

26 листопада 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - адвокат Свищо С. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі заявник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, хоча зазначає, що копія оскаржуваного судового рішення надійшла на адресу заявника 01 листопада 2021 року, не надавши, при цьому, на підтвердження указаних обставин належних доказів.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Свищо С. М. залишено без руху для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

На усунення недоліків касаційної скарги, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2021 року заявник разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження направив до суду запитувані матеріали.

Частинами першою та другою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, вважаємо за можливе його поновити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції своїм рішенням унеможливив реалізацію заявником наданих процесуальних прав на оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Предметом оскарження у цій справі, як вбачається зі змісту касаційної скарги, є судове рішення апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до вимог частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти підстави для поновлення строків для оскарження, які мають виправдовувати втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 був залучений до участі у розгляді цієї справи та приймав у ній участь через свого представника, отримував судові повістки, копію рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року отримав 27 березня 2017 року.

Зазначено, що згідно з даними офіційного сайту Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 04 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року залишено без задоволення, у зв`язку з тим, що рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року не є заочним.

Крім того указано, що скаржником не підтверджено обставини пропуску строку, пов`язані з виникненням обставин непереборної сили, що передбачено пунктом 2 частини другої статті 358 ЦПК України, а також не доведено неповідомлення скаржника про розгляд справи, як зазначено у пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правильно визначено, що після постановлення рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2017 року, яке оприлюднено на офіційному сайті ЄДРСР 27 березня 2017 року й до звернення до суду з апеляційною скаргою минуло понад чотири роки, тобто протягом тривалого періоду жодних дій щодо звернення з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення суду першої інстанції заявник не вчиняв.

Доводи заявника, що ОСОБА_1 не був присутнім при розгляді справи, хоча про дату, час та місце був повідомленим, у зв`язку із перебуванням на військовій службі, тому представником було заявлено клопотання про зупинення провадження у цій справі та у задоволенні якого судом було відмовлено, чим обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Процедурні питання, пов`язані з зупиненням провадження у справі передбачені нормами ЦПК України та були вирішені судом апеляційної інстанції. Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Отже, ураховуючи, що цивільний процесуальний представник - це особа, яка здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах довірителя, тому участь ОСОБА_1 у цій справі не була обов`язковою.

Отже, убачається відсутність у заявника дійсного наміру на оскарження рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим спростовують її доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Оскільки, заявник обґрунтовані причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження не навів, належними та допустимим доказами пропуск процесуального строку не підтвердив, тому судом апеляційної інстанції правильно відмовлено у відкритті провадження у справі.

Такі дії не свідчать про готовність заявника брати участь у справі на всіх етапах розгляду та сприяти своєчасному розгляду цієї справи.

Відтак, ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі Станков проти Болгарії від 12 липня 2007 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом й не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції , рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії ).

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Отже, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Свищо Сергія Михайловича про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Свищо Сергію Михайловичу строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року .

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Свищо Сергія Михайловича на ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Фідобанк до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю фірма ОВ про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара