Ухвала

від 21.01.2022 по справі 600/87/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 січня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/87/22-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши заяву Приватного підприємства НОВ-ТРАНС-АВТО про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства НОВ-ТРАНС-АВТО до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування акту і постанови,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство НОВ-ТРАНС-АВТО звернулось до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування акту і постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Акт Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті № 296990 від 12.10.2021р. в частині вказаної в Акті відсутності Дозволу Республіки Молдова та скасувати винесену на підставі Акту постанову № 307698 щодо застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою суду від 10 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

21 січня 2022 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення штрафу органами державної виконавчої служби на підставі постанови заступника начальника Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (м. Чернiвцi) Кийов Д.В. про застосування до перевізника ПП НОВ-ТРАНС-АВТО адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн вiд 08 грудня 2021 року № 307698 до набрання чинностi рiшенням суду.

Подану заяву обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова є виконавчим документом, на підставі якого може бути здійснено стягнення. А тому у випадку відкриття виконавчого провадження у зв`язку з винесенням оскаржуваної постанови, враховуючи значну суму штрафної санкції (34000,00 грн), можуть бути заарештовані поточні рахунки Приватного підприємства НОВ-ТРАНС-АВТО та застосовані інші заходи спрямовані на примусове виконання постанови органами державної виконавчої служби, якими буде завдано шкоду підприємству у виді унеможливлення виплати заробітних плат, зупинення перевезень на діючих маршрутах та унеможливлення виконання зобов`язань щодо сплати податків та інших обов`язкових платежів. Окрім цього, заявник зазначив, що у випадку визнання протиправною оскаржуваної постанови та задоволення позовних вимог, позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат, щоб відновити свої права та кошти, на яке може бути звернено стягнення в разі примусового виконання цієї постанови. Невжиття вказаного заходу забезпечення позову може ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши заяву Приватного підприємства НОВ-ТРАНС-АВТО про забезпечення позову та перевіривши наявні матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).

Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту поданої Приватним підприємством НОВ-ТРАНС-АВТО заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих доводів та, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:

1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної справи;

2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;

3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Отже, заявником не наведено підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Твердження, викладені в обґрунтування поданої заяви (про те, що у випадку відкриття виконавчого провадження та можливого в подальшому стягнення, у зв`язку з винесенням оскаржуваної постанови на суму 34000,00 грн, можуть бути заарештовані поточні рахунки Приватного підприємства НОВ-ТРАНС-АВТО та застосовані інші заходи спрямовані на примусове виконання постанови органами державної виконавчої служби, якими буде завдано шкоду підприємству) ґрунтуються виключно на припущеннях заявника.

Застосування судом обраного заявником заходу забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на висловлюваннях позивача про ймовірність порушення у майбутньому його прав та інтересів оскаржуваним рішенням.

Указані вище доводи суд оцінює критично та вважає безпідставними тому, що на їх підтвердження не було надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на примусове виконання оскаржуваної постанови № 307698 від 08 грудня 2021 року щодо застосування адміністративно-господарського штрафу.

До заяви про забезпечення позову на підтвердження її доводів не було надано жодних доказів прийняття органом державної виконавчої служби рішень про звернення стягнення на підставі оскаржуваної у цій справі постанови щодо застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Варто зазначити, що можливість відкриття виконавчого провадження, в якому, можливо, державним виконавцем і буде застосовано арешт банківських рахунків, що також призведе до заподіяння позивачу додаткових майнових витрат у вигляді нарахування виконавчого збору, наразі не створюють імовірності реального ускладнення виконання саме рішення суду в даній справі, з огляду на що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, оскільки твердження заявника про звернення до примусового виконання оскаржуваної постанови та накладення арешту на кошти позивача ґрунтуються виключно на припущеннях позивача, то такі не можуть розцінюватись судом як реальна загроза правам та інтересам позивача, що виключає можливість забезпечення цього позову.

Розглядаючи подану заяву, суд звертає увагу на те, що підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено.

Водночас, у контексті доводів, наведених у заяві про забезпечення позову, якими позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови на час розгляду справи судом, суд вважає за доцільне роз`яснити позивачу, що у випадку незгоди його із рішеннями (діями) органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання постанови № 307698 від 08 грудня 2021 року він не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом у встановленому законом порядку разом із поданням заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа з примусового виконання вказаної вище постанови, що передбачено пунктом 5 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви та відсутність правових підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства НОВ-ТРАНС-АВТО про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства НОВ-ТРАНС-АВТО до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування акту і постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.П. Лелюк