Рішення

від 02.02.2022 по справі 750/14214/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/14214/21

Провадження № 2/750/326/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Карапута Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі

в с т а н о в и в:

09.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Спеціалізованої загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов Чернігівської міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування наказу № 91-к від 04 листопада 2021 року спеціалізованої загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов Чернігівської міської ради Чернігівської області про відсторонення ОСОБА_1 з роботи та поновлення на роботі на посаді вчителя української мови та літератури; зобов`язання виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плати за час незаконного відсторонення від роботи.

В обґрунтування позову зазначила, що відстороненням від роботи через відмову від щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, порушено право на працю, гарантоване Конституцією України, при цьому суперечить приписам статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

22.12.2021 представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачу було доведено до відома про відсторонення, про що свідчить запис та підпис у наказі та станом на день подачі відзиву позивачем документ про проходження вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я подано/пред`явлено роботодавцю не було, а тому підстави для допуску позивача до роботи з 08.11.2021 року у відповідача відсутні. Крім того, фінансова-господарська діяльність закладу освіти здійснюється на основі його кошторису. Статутом визначено, що порядок діловодства і бухгалтерського обліку в навчальному закладі визначається законодавством та нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади. За рішенням засновника закладу бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно або через централізовану бухгалтерію. Фінансування закладу освіти здійснюється через централізовану бухгалтерією управління освіти Чернігівської міської ради. Отже, Спеціалізована загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов Чернігівської міської ради Чернігівської області не є належним відповідачем в частині стягнення коштів за вимушений прогул.

30.12.2021 представник позивача подала письмову відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити, та зазначила, що при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 не було надано належних доказів, що ним дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту щодо відмови ОСОБА_1 дати таке підтвердження, а також вимог ч. 2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення щодо не допуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Відповідач видав оскаржуваний наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи на підставі одного лише повідомлення про відсутність обов`язкового профілактичного щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я. Таким чином, при відстороненні від роботи позивача відповідач не дотримався вимог ч.6 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб в частині дотримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення, а також вимог ч.2 статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення щодо недопуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Вважає, що відповідач виніс оскаржуваний наказ на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я, чим було порушено вимоги частин другої та шостої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини 2 статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення .

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивач працює у відповідача на посаді вчителя української мови та літератури Спеціалізованої загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов Чернігівської міської ради Чернігівської області.

Наказом відповідача від 04.11.2021 № 91-к позивача відсторонено від виконання роботи за посадою вчителя української мови та літератури з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати (а.с. 13).

Позивачка з цим наказом не погодилася і оскаржила його в судовому порядку.

Відповідно до статті 1 Конституції України (далі - Конституція) Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудові відносини в Україні врегульовані КЗпП України (ст. 1). Статтею 2 1 КЗпП України (далі - Кодекс) проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від <…> стану їхнього здоров`я <…>.

Статтею 46 Кодексу встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб (далі - Закон), на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивачки від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Частинами третьою, четвертою статті 12 Закону встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

Пунктом 41 6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу (далі - Постанова КМУ), передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу , крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 (далі - Наказ МОЗ). Пунктом 3 Наказу МОЗ до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

За статтею 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією.

Зокрема, пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У даній справі суд вважає, що відсторонення від роботи без збереження заробітної плати є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, з урахуванням положення пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами.

Суд також констатує, що відсутність в наказі причин відсторонення позивачки від роботи свідчить про його необґрунтованість.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 04.11.2021 № 91-к про відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати підлягають задоволенню.

Разом з тим, фінансова-господарська діяльність закладу освіти здійснюється на основі його кошторису. Статутом визначено, що порядок діловодства і бухгалтерського обліку в навчальному закладі визначається законодавством та нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади. За рішенням засновника закладу бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно або через централізовану бухгалтерію. Фінансування закладу освіти здійснюється через централізовану бухгалтерією управління освіти Чернігівської міської ради. Отже, Спеціалізована загальноосвітня школа № 2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов Чернігівської міської ради Чернігівської області не є належним відповідачем в частині стягнення коштів за вимушений прогул, тому в задоволенні вимог позивача щодо зобов`язання виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плати за час незаконного відсторонення від роботи, слід відмовити.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ Спеціалізованої загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов Чернігівської міської ради Чернігівської області від 04.11.2021 № 91-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Стягнути з Спеціалізованої загальноосвітньої школи №2 І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов Чернігівської міської ради Чернігівської області (зареєстроване місце знаходження: м. Чернігів, вул. Савчука, 13, код ЄДРПОУ 25851259) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В. Карапута